AlexKharkov

Подайте такое заявление в прокуратуру области. Подавать от каждого кому угрожали. Прокурору _____ області ______________________ _____, м._____, вул. _____ Заявник: _____________ ____, м.______, вул ________ тел. ______ ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН ______ (описать ситуацию) когда звонили, что говорили, написать о том, что обещали избить 22 сент. числа на площади во время проведения мирной согласованной акциии т. п. Вказані дії осіб, які дзвонили з телефонних номерів 050- _______ та погрожували мені та членам моєї родини, мають ознаки злочину, передбаченого ст. 129 КК України, «Погроза вбивством», ст. 195 «Погроза знищення майна» . Враховуючи викладене вище, з метою запобігання злочинним діям зазначених осіб, та забезпечення завдань кримінального законодавства, визначених статтею 2 КПК України, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, на підставі ч.5 статті 55 Конституції України, звертаюсь з цією заявою про злочин, відповідно з якою П Р О Ш У: 1. Провести дії щодо виявлення власників телефонних номерів 050- ________. 2. Порушити кримінальну справу проти осіб, що погрожували мені та моїм рідним за ст. 129 КК України, «Погроза вбивством», ст. 195 «Погроза знищення майна» . 3. Про рішення та вжиті на відновлення законності заходи інформувати мене письмово у встановлений законом строк. Як що після подання мною цієї заяви про злочин я постраждаю, або постраждають члени моєї родин, то в цьому прошу звинуватити осіб, які будуть виявлені в ході слідчих дій. «____» вересня 2013 р. ________

И вот ещё о победе Ивано-Франковской облрады. http://energy.unian.net/rus/detail/5009

Спасибо за мысли, но всё - таки я не уверен, что заключив договор кредита с банком "А" и не нарушая никаких уловий договора, я через 5 месяцев вдруг становлюсь должен банку "Б". Что-то здесь не так. Буду рыть дальше.

Прошу проанализировать такую ситуацию. Думаю есть шанс оспорить договор факторинга. Итак: Кред. дог заключен в марте 2007 г., Дог факторинга заключен в ноябре 2007 г. Оплаты прекратились только в янв. 2009 г. Таким образом кред. договор исполнялся надлежащ. образом, никакого долга у заемщика на ноябрь 2007 г. не было. Отсюда вывод, что при отсутствии долга, банк не мог заключить дог. факторинга, так как предметом факторинга как раз должен выступать возникший долг, который и продается с дисконтом. Жду умных мыслей.

А если подробнее взглянуть на эти договора факторинга. Один из банком заключал договора факторинга через 5 месяцев после выдачи кредита в 2007 г. Все это время кредит платился в срок, а 1-я просрочка образовалась лишь в янв. 2009 г. Думаю, что без сущестования просрочки на момент заключения дог. факторинга нельзя его заключить всего лишь после 5 месяцев после выдачи кредита. Жду умных мыслей. Спасибо.

Державний герб України Справа № 401/10023/12 (2/401/4277/12) РІШЕННЯ Іменем України 13.11.2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Чорнойван О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 19.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35/АК-00050.08.2. Відповідно до п.1.1. кредитного договору позивач надав позичальнику кредит на загальну суму 21 710,94 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредити не пізніше 19 червня 2015 року (включно) та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених кредитним договором. Згідно п.1.5. Кредитного договору процентна ставка встановлюється в розмірі 7,70 % річних. Підтвердженням виконанням умов договору щодо надання кредиту є заява на видачу готівки №1913_5 від 19.06.2008р. на суму 21 170, 94 доларів США, еквівалент 105 371, 88 гривень. Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит частками в сумі 258, 46 доларів США щомісячно починаючи з місяця наступного за звітним, в строк до 10 числа кожного місяця. Пунктом 1.5.1. кредитного договору передбачено, що за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 0,3 %, що нараховується на суму виданого кредиту. Позичальник прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконує, у визначені Кредитним договором строки заборгованість за кредитами не погасив, не сплатив нараховану пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за наданими кредитами та процентами за користування ними та таким чином ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, грубо порушуючи його умови та вимоги діючого законодавства. Відповідно до п.3.6 Кредитного договору Позичальник зобов'язався за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості. Загальний розмір боргу за Кредитним договором станом на 05.09.2012 р. складається з : загальний розмір залишку по тілу кредиту - 3 530, 18 доларів США; розмір прострочених відсотків - 509, 77 доларів США; пеня - 8 175, 90 доларів США; плата за проведення розрахунків, в т.ч. просрочена - 19 146, 73 гривень; пеня - 166 314, 46 гривень; загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату розрахунку становить (гривневий еквівалент за курсом НБУ) 283 102, 48 грн. Забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника перед позивачем є порука відповідача ОСОБА_2, яка, відповідно до укладеного нею Договору поруки б\н від 19.06.2008 року в якості солідарного боржника зобов'язалась відповідати у повному обсязі перед позивачем за повне та своєчасне виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 283102,48 грн. Представник позивача у судовому засіданні свій позов підтримав та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Відповідач ОСОБА_1 та його представник проти позову заперечували та суду пояснили, що відповідач дійсно мав заборгованість за кредитним договором, проте він передав банку заставлений автомобіль, який був реалізований в листопаді 2010 року, після чого йому працівники банку повідомили йому, що він не має заборгованості. Будь-яких повідомлень від банку про те, що у нього навіть після реалізації заставного майна є якась заборгованість, він не отримував, таким чином, суму заборгованості він не визнає, оскільки по його підрахункам він повністю сплатив банку як тіло кредиту, так і інші обов'язкові платежі за договором. Також посилались на неправильність розрахунку пені та порушення закону позивачем при укладенні договору. Просили у позові відмовити. Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилась, повідомлена належним чином, тому суд вважає можливим розглядати справу у її відсутність. Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35/АК-00050.08.2. Відповідно до п.1.1. кредитного договору позивач надав позичальнику кредит на загальну суму 21 710,94 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредити не пізніше 19 червня 2015 року (включно) та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених кредитним договором. Забезпеченням виконання зобов'язань останнього перед позивачем є порука відповідача ОСОБА_2, яка, відповідно до укладеного нею договору поруки б\н від 19.06.2008 року в якості солідарного боржника зобов'язалась відповідати у повному обсязі перед позивачем за повне та своєчасне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Крім того, забезпеченням виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором є застава автомобіля, згідно з договором застави №35/АК-00050.08.2-3 від 19.06.2008 року, що вказано в п. 1.7 кредитного договору. У рахунок наявної заборгованості станом на 16.06.2010 року в розмірі 1184, 25 доларів США та 5192,95 грн., що вбачається з повідомлень позивача відповідачам (а.с.26,27), у листопаді 2010 року позивачем був реалізований предмет застави, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на кредитний рахунок відповідача ОСОБА_1 надійшли кошти в розмірі 13835 доларів США, що визнається сторонами та не підлягає доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача за вищевказаним кредитним договором, оскільки суду наданий лише розрахунок пені із зазначенням основної суми боргу, але не надана виписка по рахунку відповідача, без якої суд позбавлений можливості визначити наявність чи то відсутність такої заборгованості відповідно до платежів відповідача ОСОБА_1 Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідачі з червня 2010 року, тобто ще до реалізації заставного майна, ніяким чином не повідомлялись позивачем про наявність заборгованості за кредитним договором, що передбачено безпосередньо п.2.1 договору поруки. Також суд, критично оцінює наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості по платі за проведення розрахунків відповідно до п.1.5.1 кредитного договору проведений в національній валюті, що суперечить зазначеному пункту договору. Крім того, відповідачам нарахована пеня за прострочення плати за проведення розрахунків, в той час, як п.3.6 кредитного договору передбачає нарахування пені лише за порушення строків повернення кредиту чи сплаті процентів. Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів тому, що відповідачі не виконували свої зобов'язання за договорами, укладеними між сторонами, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити. Керуючись ст.ст.10, 60, 130, 214, 215, 81, 88 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : У позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, що не були присутніми при його проголошенні -у той же строк з дня отримання копії рішення. Головуючий http://reyestr.court.gov.ua/Review/27467601 Державний герб України Ухвала іменем україни 3 липня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Журавель В.І., Мартинюка В.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» мотивувало тим, що відповідачі не виконують своїх зобов'язань за кредитним договором від 19 червня 2008 року та договором поруки від 19 червня 2008 року щодо повернення кредиту в розмірі 21 170, 94 доларів США, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 283 102 грн 48 коп., яку відповідачі у добровільному порядку не сплачують. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2012 року в задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2012 року скасовано, позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто з солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» кредитну заборгованість у розмірі 160 189 грн 77 коп. У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності та необґрунтованості позовних вимог та ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження невиконання відповідачами умов кредитного договору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із часткової доведеності позовних вимог про наявність заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення відповідачем кредиту. Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна. Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає. Судом установлено, що між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 19 червня 2008 року укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 21 710, 94 доларів США з кінцевим терміном повернення коштів - 19 червня 2015 року, та зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах, передбачених договором. На забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за вказаним договором, між банком та ОСОБА_4 того ж дня було укладено договір поруки. Також 19 червня 2008 року було укладено договір застави транспортного засобу, на придбання якого видавався кредит. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали, що дійсно для придбання автомобіля взяли у відповідача кредит, погашення якого здійснювали своєчасно та в повному розмірі. У 2010 року допустивши прострочення платежів з поважних причин, а саме: через хворобу та втрату роботи, вони у рахунок погашення кредитної заборгованості в травні 2010 року передали банку заставлений автомобіль, який був проданий за 13 835 доларів США, що надійшли на рахунок банку й повністю погасили заборгованість за укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 кредитним договором. Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання. Згідно із ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів та висновків експертів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, й дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог, оскільки ПАТ «Родовід Банк» не надано жодного належного й допустимого доказу на підтвердження наявності кредитної заборгованості відповідачів перед банком. Крім того, на вимогу суду позивачем взагалі не надано виписку за рахунком ОСОБА_3, відсутність якої позбавляє можливості визначити наявність заборгованості відповідно до платежів, які були здійснені відповідачем. Також є правильним висновок суду першої інстанції про те, що кредитну заборгованість перед банком було погашено шляхом продажу заставленого майна, що не заперечується сторонами та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково. Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм процесуального та матеріального закону. Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції. За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року скасувати. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2012 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді: В.І. Журавель І.М. Завгородня В.І. Мартинюк О.М. Ситнік http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32253976

Ухвала іменем України 22 травня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П.,Коротуна В.М.,Кафідової О.В.,Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року, в с т а н о в и л а: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» 152 486,91 грн залишку заборгованості за кредитним договором № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, 2 179,43 грн несплачених відсотків за користування кредитом, 16 184,97 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 75 грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язання, а всього - 170 851,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» 325 547,83 грн залишку заборгованості за кредитним договором № ML-701/336/2008 від 4 червня 2008 року, 5 261,37 грн несплачених відсотків за користування кредитом, 32773,13 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 75 грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язання, а всього - 363 657,33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 10 березня 2006 року акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого був ЗАТ «ОТП Банк», а надалі - ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № ML-701/041/2006, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 24 900 доларів США на передбачених цим договором умовах зі сплатою позичальником процентів річних та обов'язком повернути кредит у термін до 10 березня 2016 року. Виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_7, про що з ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року (а.с. 14-29). 4 червня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № ML-701/336/2008, за яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 37 906,70 доларів США на передбачених цим договором умовах зі сплатою позичальником процентів річних та обов'язком повернути кредит у термін до 5 червня 2023 року. Виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_7, про що з ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-701/336/2008 від 4 червня 2008 року (а.с. 33-42). Зважаючи на те, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_6 зобов'язання за кредитними договорами у нього виникла заборгованість, ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом про її стягнення з боржника та поручителя. Ухвалюючи заочне рішення, яке залишено без змін апеляційним судом, суд першої інстанції вважав доводи банку про наявність заборгованості за кредитним договором обґрунтованими, тому стягнув її солідарно з боржника та поручителя. При цьому апеляційний суд, погоджуючись із заочним рішенням, відхилив як безпідставні доводи ОСОБА_6 про те, що його не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції. Однак з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Зокрема, у пункті 24 Рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 Рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Крім цього, ЄСПЛ у справі «Стрижак проти України» констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано ЄСПЛ як порушення частини 1 статті 6 Конвенції з огляду на відмову повідомити заявника про дату та час слухання у цій справі (пункти 39-41 рішення). Право на публічний розгляд справи позбавлене сенсу, якщо сторона, яка бере участь у справі, не повідомляється про судовий розгляд з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (пункт 21 у Рішенні ЄСПЛ у справі «Яковлєв проти Російської Федерації»). Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі (частини 4, 5 статті 74 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 11 грудня 2009 року провів попереднє судове засідання, а розгляд судом цивільної справи відбувся у судовому засіданні, призначеному на 2 лютого 2010 року, після чого було ухвалено заочне рішення (а.с. 50, 55, 56-57). Про вищезазначені судові засідання суду відповідачі повідомлялися шляхом направлення судових повісток поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою: 61000, АДРЕСА_1, які поверталися до суду з відмітками про закінчення строку зберігання (а.с. 48, 53, 54). Суд першої інстанції вважав, що відповідачі повідомлені належним чином за адресою, що була зазначена у договорі, однак не звернув уваги на те, що на момент пред'явлення до суду позову про стягнення заборгованості ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 4 червня 2008 року уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, кредитний договір № ML-701/336/2008, та договір поруки № SR-701/336/2008, в яких зазначалося, що відповідачі проживають за адресою: 61000, АДРЕСА_2 (а.с. 27, 41, 42). Також суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що 17 серпня 2009 року, перед зверненням до суду, ОСОБА_6 отримав досудову вимогу ПАТ «ОТП Банк» про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-701/041/2006 від 10 березня 2006 року, надіслану відповідачу за адресою: 61000, АДРЕСА_2 (а.с. 31). Крім цього, згідно з частиною 1 статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, однак суд першої інстанції в порушення вимог частини 3 статті 122 ЦПК України не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування і місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Під час розгляду справи судом позивач мав більш сприятливе становище щодо представлення своєї позиції порівняно з відповідачем, так як на відміну від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 представник банку - ОСОБА_8 був присутній під час проведення попереднього судового засідання і судового засідання, у якому було проголошено заочне рішення суду (а.с. 50, 55). Таким чином, судом першої інстанції було порушено право відповідачів на участь у судовому засіданні, що позбавило їх можливості під час слухання справи надати пояснення, висловити заперечення та звернути увагу суду на ті аргументи, які могли бути важливими для її правильного вирішення. Отже, всупереч статті 6 Конвенції апеляційним судом не було забезпечено справедливості судових процедур. Разом із тим, згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Проте, в порушення процесуальних вимог суд при задоволенні грошових вимог у мотивувальній частині рішення не навів розрахунки, з яких він виходив, при цьому в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема, з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 3 листопада 2009 року не вбачається відомостей, зокрема, про те, як формувалася заборгованість, яким чином вона погашалася, з якої процентної ставки нараховувалася пеня за прострочення кредитного зобов'язання та за який період вона нараховувалася тощо (а.с. 43). За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права в порушення норм процесуального права не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді:О.П. Касьян О.В. Кафідова В.М. Коротун С.П. Штелик http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31459487

Ухвала іменем україни 17 квітня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору розірваним внаслідок його припинення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року, в с т а н о в и л а: У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 12 494 доларів США строком до 13 лютого 2018 року. На забезпечення виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, з відповідачем 14 лютого 2008 року було укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_3 поручився перед банком за належне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань не виконує, кредит та проценти за користування кредитними коштами в обсязі, що передбачений договором, не погашає, ПАТ КБ «ПриватБанк», уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 20 397,97 доларів США кредитної заборгованості. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 у вересні 2012 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору розірваним внаслідок його припинення. Позовні вимоги мотивував тим, що з жовтня 2008 року банком в односторонньому порядку, без його згоди збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами з 12% до 15,12% річних, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість у розмірі 20 397, 97 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 162 775 грн. 80 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» й задовольнити його позовні вимоги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають. Ухвалюючи рішення та задовольняючи первісні позовні вимоги й відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначається обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, при підписанні договору поруки ОСОБА_3 фактично погодився з умовами основного договору та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному розмірі. Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна. Судом установлено, що 14 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KRKRGK00151051, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 12 494 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом, передбачених договором, з кінцевим строком повернення кредиту до 13 лютого 2018 року. Відповідно до додатку № 1 до вказаного кредитного договору реальна процентна ставка за кредитним договором складає 12,48% (а.с. 17), з яких процентна ставка становить 1,00% на місяць, тобто 12% на рік. У забезпечення виконання позичальником взятих на себе за вказаним договором зобов'язань, у той же день між банком та відповідачем було укладено договір поруки № KRKRGK00151051, згідно з яким ОСОБА_3 поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором із повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, комісії, а також сплати пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 2 лютого 2012 року складає 20 397,97 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, заборгованості з комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та штрафів (фіксована частина та процентна складова). При цьому в розрахунку заборгованості, наданому банком, починаючи із жовтня 2008 року кредитна ставка зазначена в розмірі 15,12% річних (а.с. 8-10). Про необхідність сплати кредитної заборгованості відповідача було повідомлено шляхом надіслання претензії від 19 березня 2012 року, в якій, крім іншого, повідомлялось, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 12% річних (а.с. 22). Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Отже, підставою для припинення договору поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, у даному випадку це збільшення процентної ставки за користування кредитом, про що зазначав ОСОБА_3 У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим. Як убачається з матеріалів справи, п. 2.3.1 кредитного договору № KRKRGK00151051 від 14 лютого 2008 року визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідності розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Пунктом 3 договору поруки № KRKRGK00151051 від 14 лютого 2008 року визначено, що поручитель з умовами кредитного договору № KRKRGK00151051 від 14 лютого 2008 року ознайомлений. Відповідно до п. 13 вказаного договору зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Пунктом 16 договору поруки визначено особливі умови договору, зокрема, таке: боржник за кредитним договором повинен виконати зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% за місяць у період сплати з «14» до «18» числа кожного місяця. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 був повідомлений про підвищення розміру процентної ставки з 12% річних до 15,12% річних та давав згоду на збільшення процентної ставки шляхом укладення додаткової угоди. Так, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначав про припинення договору поруки в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без його повідомлення та згоди. Однак, суди попередніх інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, доводів відповідача належним чином не перевірили, не з'ясували за яких обставин відбулося підвищення процентної ставки за користування кредитом й, відповідно, не визначилися з тим, чи припинена дія поруки у зв'язку зі зміною зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Крім того, як суд першої інстанції так і апеляційний суд, розглядаючи справу, не дали належної оцінки тому, що позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві ставилось питання про визнання договору розірваним внаслідок його припинення, тоді як поняття розірвання договору та поняття припинення договору є взаємовиключаючими, та не уточнили позовні вимоги. За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року скасувати. Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору розірваним внаслідок його припинення передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30865342

Битва длилась около 3 -х лет, но это того стоило. Основной тезис - не был открыт счет в долларах, а значит и получить ничего было нельзя. Итог: возврат ставки 14%, платежи в гривне. Апелляц. жалобой делюсь через личку. Всем успеха и победы.

Всего 50 дней и документы сейчас у меня. Успеха Вам. Шаг 1. Керівнику _____ ПАТ ____ у м. Харкові _____ _____ ____ вул. _____ м. Харків, 61___ тел. ___ З А Я В А ____р. між мною та ПАТ ___ (___ відділення ПАТ «___»), був укладений Договір кредиту № ____. ____ р. я надав нотаріально посвідчену довіреність Начальнику ____ відділення ____ «____» ____ПІБ__ на представництво моїх інтересів у Харківському міському БТІ, для реєстрації Договору купівлі-продажу моєї квартири за адресою: м.Харків, _____ . Після цього я передав оригінал вказаного Договору та оригінал технічного паспорту на вказану квартиру, документи були передані особисто в руки ____. Вказаний вище Договір купівлі-продажу та технічний паспорт є моєю власністю та були передані ____ тимчасово тільки для проведення реєстрації в Харківському міському БТІ. Після реєстрації __ПІБ___ не повернув мені вказані документи пояснивши, що вони будуть зберігатися у ПАТ «___». На даний час я не маю потреби у зберіганні вказаних документів у ПАТ «____». Згідно ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. У зв’язку з вказаним вище, прошу вважати вказану заяву моєю вимогу про повернення документів, та повернути мені Договір купівлі-продажу від ___р. на двокімнатну квартиру за адресою м.Харків, _____ та оригінал технічного паспорту на вказану квартиру. При неповерненні мені моєї власності я буду вимушений звернутися до органів прокуратури для ініціювання перевірки законності дій ПАТ «____». Документи прошу повернути протягом 7 календарних днів з моменту отримання вказаної заяви, про дату повернення прошу сповістити мене по телефону чи письмово на мою домашню адресу. «____» __________ 2012р. ________ Шаг 2 Прокуратура _____ району м.Харкова 610___ м. Харків, вул. ___ ________ тел. _____ Заявник: ______ 61_____, м.Харків, ______ (про повернення документів) З А Я В А ____2012 р. я звернувся до ПАТ «___» (м. Харків, вул. ____) з заявою про повернення моєї власності: оригіналу договору купівлі-продажу моєї квартири за адресою: м.Харків, ________ та оригіналу технічного паспорту вказаної квартири. Вказаний вище Договір купівлі-продажу та технічний паспорт є моєю власністю та були передані _____ПІБ___ (начальник _____ відділення ПАТ «___») тимчасово тільки для проведення реєстрації в Харківському міському БТІ. Після реєстрації ____ПІБ_____ не повернув мені вказані документи пояснивши, що вони будуть зберігатися у ПАТ «_____». Згідно ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У своїй заяві я просив повернути мені документи протягом 7 календарних днів з моменту отримання вказаної заяви, але до цього часу документи мені так і не повернутіі, підстави неповернення документів мені не повідомлялось. На підставі наведеного вище, Прошу: 1. Провести перевірку вказаних мною обставин, повернути мені мої документи, та у випадку виявлення порушення законодавства України, притягти винних осіб до відповідальності. Додатки: 1. Копія листа до ПАТ «_____» від _____.2012 р. 2. Копія Довіреності від _____ р. на ім`я _____. «___» _______ 2013 р. _____.

Ну так всё таки, кто сможет из киевлян поприсутствовать? Время с 15 до 18. Я бы сам с большим энтузиазмом, но заседание 9-го. Неужели никто не сможет быть?

Сиринга писала: "В Договоре ипотеки прописано, что Вси змины - в письменной форме шляхом укладання додатковых угод Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку". Здесь Вы абсолютно правы (остальное в личке)

Да, к сожалению плохой театр, что и требовалось доказать.

На 5 канале (можно смотреть онлайн). В Гугле (5 канал). В 11-00 , 22 февр 2013 . Президент ответит на вопросы. Кажется можно будет задавать через мейл и телеф. связь. Кто сможет, давайте зададим наши главные вопросы.

Сделайте письменный запрос на предоставление выписки с указанием движения денеж. ср-в по Вашему счету. Анализ сумм покажет в какой период было сделано повышение и на сколько.

Поздравляю! Вы сделали без адвоката то, что многие с двумя адвокатами не могут. Если Альфа будет что-то подавать дальше , пишите обязательно. С Победой.

Ася, создайте свою тему в соответствующем разделе форума, изложите по пунктам , что уже сделано с датами, выложите сканир. копии документов, тогда сможете что-то услышать разумное , а так это ссобщение просто затеряется. Из того , что Вы написали ничего не ясно.

У меня получилось выйти из такой же ситуации. Смотрите личные сообщения. Здесь не выкладываю , так как много "пасётся" врагов.

Тоже был случай с неоплатой. В суде удалось доказать, что счет не был получен ни по почте , ни нарочно. Суд дал время на оплату.

Сегодня пришло письмо из Генпрокуратуры, обещали принять участие в заседании и защитить права ребёнка. Надеюсь так и будет . Кому ещё пришел ответ ?.

Я думаю пояснение здесь.

Прошу сделать ещё один важный шаг - привлечь прокуратуру в дело. Ниже сама заява, необходимо только вписать свои данные и ребенка, и сделать несколько копий документов. Это еще один шаг, а потом останется только ждать. Спасибо Анатолию Рыжкову за образец "заявы". Генеральна прокурора України 01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ _ _______ (в адміністративній справі № 2а-6500/121/2670 третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору) ЗАЯВА В провадженні Вищого адміністративного суду України знаходиться адміністративна справа № 2а-6500/121/2670 за позовом Кредитної спілки «Добросвіт» до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні відповідача: Державна виконавча служба України, Василєвич Світлана Степанівна, Захаров Олександр Олександрович, Грибакін Олександр Миколайович, Шостак Максим Юрійович, Артемєва Кристина Миколаївна, Кузьміна Надія Юріївна, треті особи на стороні позивача: Національний банк України, ПАТ «Комерційний банк «Надра», ПАТ «БМ Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Укргазбанк», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ Банк «Форум», ПАТ «Міський Комерційний Банк», ПАТ «Банк «Київська Русь», ПАТ «Український Бізнес Банк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Акціонерний банк «Київ», ПАТ «Банк перший», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання нормативно-правового акту незаконним в окремій його частині. Розгляд і прийняття рішення у вищезазначеній справі порушить права дитини на житло. Виселення позбавить малолітню дитину - мого сина ___________________ права користування житлом, порушить його права. Вказані порушення прав суперечать нормам діючого законодавства, а саме: Конституції України (ст. 47 «кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону», Житловий кодекс України (ст. 1 «право громадянина України на житло»; ч. 3 ст. 9 «ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом»; ч. 2 ст. 109 «громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора» та інше. Крім того відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, яким користуються діти потрібна попередня згода органу опіки та піклуванню. Згідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», який передбачає , що діти – члени наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 2) представництво інтересів громадянина … в суді у випадках, визначених законом. Згідно із ст. 121 Конституції України і ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру України покладається нагляд за додержанням законів. Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина … в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України, ПРОШУ: 1. Розглянути зазначену заяву. 2. Виступити в якості представника неповнолітньої дитини ________________, ________ року народження, в адміністративній справі №2а-6500/121/2670. Додатки: - копія свідоцтва про народження _________________ - копія довідки про склад сім`ї № ____від _____20___ р. - копія заперечення до ВАСУ від __.12.2012 р. ___ січня 2013 р. ______________ /_______________/

Предложение. Кто из Киевлян имеет возможность и желание подать заявку в Киевраду на проведение мирного собрания около 100 - 150- чел. возле ВАСУ в день слушания дела , с телевидением и журналистами печатных СМИ. Если срок подачи до 15.01.2013 , то дело назначат где-то с 15 по 23 января 2013 .

Спасибо! Думаю многим теперь будет немного легче отстоять свои законные права. Да и лишние деньги на дороге не валяются. Лучше их отдать умному юристу как стимул .

Вважаю, що прямим чином, так як є різниця: У випадку невиконання позичальником зобов язання, поручитель може погодитись продати заставлене майно та отримати залишок вартості заставленого майна, а якщо банк підніме відсоткову стаку без згоди майнового поручителя до 45% річних, то дійсно не вистачить ніякого заставленого майна. А те, що він відповідає лише заставленим майном не дає банку право все підігнати так, щоб за зобовязаннями в 1000 грн., підняти процентну ставку та забрати майно в 90 000 грн. Вважаю логіка є.