stairtov

определи что деньги это платежное средство . а ино валюта это вещ с родовыми ознаками !тогда банк не правильно применил статью . 1054 имеет отношение к кредиту а не позыке! ну тогда и дог должен называтся позычковый договир . также можно намекнуть что банк нарушил обязательства и не предоставил вам законное платежное на которое вы ращитывали ---- дополнительный аргументик и повод

именно вчерась был разговор в офисе спильна спрва жди подолжения можеш на прямкю связатся там расматривают этот вопрос. ну а мое мнение то при нормальном расмотрении снимантся все полученное и выданное в пользу государства на момент совершения сделки .по факту что взял то и отдал ну и при учоте оманы сразу все погашается .и банк в ж--е

спасибо снято щас усваиваю

извиняюсь за тугость проясните пожалуста ещо раз подробнее или ссылку на раскрытие вопроса о проводках возможно ли выдавать ино валюту или только гривну | 22|Кредити, що надані фізичним особам |-----+----------------------------------------------------------| | 220|Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам |-----+----+-----------------------------------------------------| | 2203| А |Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунку: облік довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості. Додаток до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку 1. Усі номери рахунків аналітичного обліку, що відкриваються банками, мають формуватися за такою схемою: АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ, де АААА - номер балансового (позабалансового) рахунку (4 символи); К - ключовий (контрольний) розряд (1 символ); ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ - інформація щодо аналітичного рахунку (до 9 символів). Довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 символів, мінімальна - 5 символів. Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть включатися код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо. До розрахунку ключового розряду входять сегменти АААА, ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера рахунку та коду банку. 2. Наводимо такі приклади обчислення ключового розряду в номері рахунку: Приклад 1. Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211к728011234 для банку, код банку 300001 (або 30000 - без ключового (контрольного) розряду) здійснюється таким чином: запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді: 30000 1 2 1 1 к 7 2 8 0 1 1 2 3 4; множимо його цифри порозрядно на умовну суму: 1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 3 0 0 0 0 1 2 1 1 к 7 2 8 0 1 1 2 3 4 х 1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 ______________________________________ 3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 0 3 7 2 9 8; в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищі; отримані цифри додаємо: 3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 0 + 3 + 7 + 2 + 9 + 8 = 62; додаємо кількість символів рахунку (у цьому прикладі - 14): 62 + 14 = 76; останній розряд отриманої суми завжди множимо на 7: 6 х 7 = 42; останній розряд отриманої суми 2 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунку 1211к728011234; аналітичний рахунок має номер 12112728011234. Приклад 2. Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211к7281 для того самого банку здійснюється таким чином: запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді: 30000 1 2 1 1 к 7 2 8 1; множимо його цифри порозрядно на умовну суму: 1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 3 0 0 0 0 1 2 1 1 к 7 2 8 1 х 1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 ______________________________________ 3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 1 0 0 0 0 0; в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищі; отримані цифри додаємо: 3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 1 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 = 34; додаємо кількість символів рахунку (у цьому прикладі - 9): 34 + 9 = 43; останній розряд отриманої суми 3 завжди множимо на 7: 3 х 7 = 21; останній розряд отриманої суми 1 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунку 1211к7281; аналітичний рахунок має номер 121117281. (Інструкцію доповнено додатком згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. N 457)

Ещо раз повторяю всем !!! закалебали некоторые своими партиями из одной кучи гавна в другую вступать !! у нас есть цель такаяже цель и у других организаций но с другого ракурса ТАк какого хрена клонироватся если просто надо занять свое место в этих рядах Я щитаю что это очередная замануха увести людей от решения общих проблем в кусты парт интриг сколько раз уже наблюдал что волну организовывают стаят в рамки с преднамеренной целью РАЗВАЛИТЬ никого не слушайте а ищите такигже как сами и обьеденяйтесь с организациями схожего направления что касаемо обьединения граждане днепр ---- ребята шовы шыфруетесь покажите реальные плоды а не обещания и как вашы проекты по поводу обмана шось в реестре ни гугу

1700 гр затребуй всуде отсрочки вс вязи с подделкой подписи и заявляй что дог не укладенный

готовте иски за предоставление должностным лицом ложной информации для подачи МАССОВО ну и готовить шум и учтите чем больше шума тем им не уютнее и шуметь надо так чтоб у них внутри сворачивалось и разворачивалось ну представте приходит толпа тихо чел 300 и сидя блокирует подхоб в y,e просто пришли и плотно сели возле входа!! ну а по приколу тепло минни юбки у банкирш тока на работу пройдут все проклянут

а чоты видел когда подписывал если очки не взял вот и слушал что расказывали и подписал что дали ДОВЕРЯЛ

пока одни копья ламают ты платил а знач соглашался .ладно посмотри в суд решениях и по сайту есть по поводу процентов и ещо как вариант а писать ты уже умееш иск на банк и с этим решением возбуждаеш уголовное дело за не выполнение реш суда клерками отделения ну а вообще как у тебя договор там и цена стоит и по какой квитанции ты получил валюту случайно не со щота 2303 и не в тему хай развеселятся и намек ""[23:20:45] Сергей Ющенко: Азаров перд очередным задуманным повышением цен и понижение з/т решил пообщаться с народом на камеру. на улице поймали мужичка не сильно презентабельного вида. -скажите. если мы поднимем цены на 50% ? -Да ниче, будем жить как жили..-А если на 100% ? - Ниче. денег вроде бы хватит.- Да, а если на 500% оживился Азаров.._Ну тогда виллу куплю на Канарах...Азаров (задумчиво) и кем же вы работаете? -Владею похоронным бюро...................""

Відповідно до наказу Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 за № 283/8882 нотариат находится под мин юстом

35 статья зу о нотариате с 2004 изменили в 2011 ща сскину Відповідно до наказу Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 за № 283/8882 посвідчення робіться у кожному оригіналу в якому викладено текст правочину, і якій належить кожній стороні вчинення правочину. Витяг з інструкції. ГЛАВА III ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ 35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством установлено обов'язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають: договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України); іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об'єктів (стаття 18 Закону України "Про іпотеку", стаття 13 Закону України "Про заставу", стаття 577 Цивільного кодексу України);

"Подробности": СБУ арестовала четверых взяточников в Шевченковском суде http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2011/03/29/761057.html

это и есть отправная точка СМЕНА ВЛАСТИ --суд состава и прок.сбу и мвд

вносите конституционные положения в иски и не забываите указывать статус и присягу судьи .при нарушении судьи после смены власти будет возможность изменить все вспять с компенсацией а что касаемо судьи то либо нары либо волчий билет !

І ось векта понесло ----------- ничо не переживай после перевыборов если ещо останетвся такая страна украина будем тебе в всу двигать чтоб ты глухих слепых заменил ну а нам по твоим узагальненям прийдется щас кричащих уму разуму наставлять

ВЛАСТИ.НЕТ / Мир, Экономика Отправить другуВерсия для печати 08:48, 21.02.2011 Очередное пророчество Джорджа Сороса В интервью влиятельной газете Financial Times мультимиллиардер Джордж Сорос рассказывает о том, как планируется ослабить доллар и укрепить Китай. Читайте также: * Блеф и страхи Путина * Радиоактивное облако из Японии уверенно приближается к Украине * Путин шантажирует Януковича В интервью влиятельной газете Financial Times мультимиллиардер Джордж Сорос рассказывает о том, как планируется ослабить доллар и укрепить Китай. Также неофициальный спикер мирового правительства говорит об образовании новой мировой валюты, которая послужит прологом для создания мирового Центрального банка на основе Международного Валютного Фонда, пишет Анвиктори. Ведущая: Какую позицию с точки зрения финансов следует занять Обаме в его поездке в Китай в следующем месяце? Сорос: Я думаю, сейчас самое хорошее время, потому что мы действительно нуждаемся в участии Китая в создании Нового мирового порядка, нового финансового мирового порядка. Они в какой-то степени неохотно участвует в МВФ, они работают, они члены, но не делают большие вложения в ВМФ, потому что это… не их институт. Их доля несоизмерима с их правом голоса, они должны активнее участвовать в процессе создания этого нового мирового порядка, Китай должен активнее покупать, стать владельцами в той же мере, как США, по этому соглашению в Вашингтоне в сегодняшнем существующем порядке. Я думаю, их участие должно стать более стабильным, чтобы иметь скоординированные действия. Я думаю, это очевидно, что они уже вошли в процесс, они в числе G 20 и эффективно движутся в этом направлении. Ведущая: Принимая во внимание ослабление американской экономики, люди начинают беспокоиться о долларе. Есть ли на то основания? Сорос: Да, они озабочены. Доллар – очень слабая валюта, исключая все другие. Сейчас это общее положение – отсутствие доверия к валюте. Они уходят оn валютных вложений, но вкладываются вреальные активы, китайцы продолжают…..иметь положительный, избыточный торговый баланс. Они продолжают аккумулировать своё реальное имущество, которое постоянно уменьшается в цене по причине ослабления доллара. ….наблюдается значительный поворот интереса от ценностей, которыми обычно располагает банк, к реальным ценностям, таким так золото, нефть – это путь, которым они убегают от валюты. Леди: Будет ли поворотный момент, когда доллар фатально ослабленет, или всё будет идти как идёт? Сорос: Я не вижу, как далеко может зайти падение доллара. Конечно, до некоторой степени это очень помогает, потому что потребители больше экономят и меньше потребляют. Экспорт может стать хорошим подспорьем для балансирования экономики. Поэтому упорядочение опускание доллара в действительности весьма желательно. Ведущая: Вы хотите сказать, что нам, видимо, необходима новая политика в отношении валюты? Сорос: Я уверен, что в основном система сломана и она должна быть реконструирована. Нам дорого обходятся хронические подправки валюты в международных финансовых делах. Нам нужна новая валютная система и особенно Специальные Права Заёма. Было бы неправильным со стороны Америки сопротивляться широкому использованию Специальных Прав Заёмов. Но они были бы очень, очень полезны теперь, когда имеется глобальный недостаток спроса – тут можно создать международную валюту для Специальных Прав Заёма. Когда она будет создана выпустить 250 миллиардов долларов - это очень полезный шаг. Хотя богатые страны в действительности не нуждаются в дополнительном резервах, так что всё что они сделают с этими деньгами, выставят их на витрину, чтобы показать, что они у них есть. Они в действительности не нуждаются в использовании этих денег, хотя они могут быть использованы для создания мировых продуктов потребления. Богатые страны могут вложить средства в эскро счета (до востребования – прим. редакции). Существует проблемка в использовании Специальных Прав Снятия ( SDR – Special Drawing Rights), что за это надо платить. Сегодня это очень небольшая плата, меньше 0,5%, но всё же это плата и кто-то должен оплачивать. Мы фактически имеем средства это делать, потому что МВФ имеет очень большой золотой запас, которые числятся на балансе под низкими ценами. И если будет принято решение использовать этот золотой запас для блага менее развитых стран, то МВФ фактически заплатит за использование Специальных Прав Снятия денег. Ведущая: Используя этот золотой резерв? Сорос: И фактически это уже делается. Это ещё не публикуется, но я знаю, что в Стамбуле было подписано соглашение, где, Соединённое Королевство и Франция перечислили 2 миллиарда долларов в персчёте на СПС (Специальные Права Снятия денег) для развивающихся стран. И МВФ взял на себя часть расходов. Это способ, который уже используется и может быть использован в дальнейшем в более широком масштабе. Ведущая: А как насчёт озабоченности американцев, что поддержка и применение этого шага, заключающегося в уходе от доллара как мировой резервной валюты, в конце концов ослабляет американскую экономику? Сорос: Совсем не обязательно в наших интересах делать доллар душой мировой валюты. Поскольку мировая экономика растёт, она нуждается в добавочной валюте. И если доллар это и есть дополнительная валюта, это означает, что США имеют постоянный валютный дефицит и это неправильно. И поэтому в наших интересах реформировать эту систему. Я думаю, что это здоровая, хотя и болезненная поправка, через которую мир должен пройти. Ведущая: Если Америка откажется активно участвовать в этих переговорах по глобальной экономике, что произойдёт, каковы ваши прогнозы? Сорос: Китайцы уже применяют двусторонние отношения, они делают это. Они делают недвусмысленные приготовления в Аргентине, также можно увидеть их работу над этими отношениями в Бразилии и вы можете увидеть, что это всё более и более двусторонние приготовления. Доллар будет оставаться главной международной валютой. Я думаю, что двусторонние отношения менее желательны, чем многосторонние, но система, которую мы имеем сейчас, фактически сломана, мы просто ещё не вполне осознаём это, нам нужно создать новую, и сейчас как раз хорошее время сделать это. Ведущая: В Соединённых Штатах, насколько вы озабочены дефицитом бюджета и, может быть даже возможной инфляцией? Сорос: Конечно, падение ценности доллара необходимо чтобы увидеть и зафиксировать картину того, насколько американская экономика будет оставаться ослабленной. Мы будем тащиться за мировой экономикой, Китай возникнет как замена мотора в машине американского потребителя. Конечно, мотор этот меньше, потому что китайская экономика много меньше. Мировая экономика будет иметь меньше моторов и замена будет происходить медленнее, чем раньше, за последние 25 лет, но Китай будет мотором, который повезёт её вперёд, а Америка будет оттягивать через постепенное падение доллара.Это будет медленное падение доллара, управляемое падение и это будет поправка, которую необходимо сделать. Это может в действительности выйти из под контроля. И страх перед инфляцией будет идти впереди инфляции. Власти.нет http://vlasti.net/news/118990

не гоните коней щас прослеживает ся не совсем чистая возня с валютой не исключени серьезные изменения ну и кром того ст 632 п 4 сегодня узнал --- через мес полтора банки дудут сами просить чтбы мы взяли у низ кредит . им некуда вкладывать у них уже завороток кишок начинается

мне кажется проще будет доказом действовать . вы имеете отношение к ВЕД деятельности ? то какое вы имеете отношение к выражению стоимости товара или услуги в уе мо и утверждения строятся на морозе знать не знал ,не обьяснили ,просил законную платежную !!!!! и пункт 2 ко мне не относится

на здоровье ,к томуже их 2 на сайте почть под копирку ну и про высоту присмотрись это все цитаты с сайта!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

не ещо не дал но она уже в курсе проблем которые ее ждут потому что мое первое общение сней было с вопроса как будет судить по луспеннику конституции или убеждениям а после напомнил про присягу и подал заперечення где сказанное повторилось ну а по захист прав споживачив подготовил додаток с сайта да и при первом и втором озадачил что она с представителей смеялась

теска давай в скайп там потрепатся просто жара а сдесь надо сугубо инфа без мусора

5. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. В той же час, ні один закон чи інший акт законодавства не передбачає права банку-резидента надавати резиденту споживчі кредити в іноземній валюті, яка володіє в Україні ознакою засобу платежу. Чинне законодавство встановлює лише умови і порядок використання іноземної валюти при наданні кредитів лише резидентом - нерезиденту і нерезидентом – резиденту, а саме Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене Постановою НБУ № 270 від 17.06.2004 року. Саме цих випадків і стосується п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Ч. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», передбачено, що фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам — резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном. У той же час, цим законом не зупинено і не скасовано жодної норми законодавства. Це пояснюється тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.Таким чином, надання резиденту кредитів у іноземні валюті для розрахунків на території України є незаконним. 6. Використання іноземної валюти у якості засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері. Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету КМУ №15-93, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Пункт 2 статті 2 Декрету КМУ №15-93 вказує, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.Надання кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору в іноземній валюті та сплата кредиту і відсотків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Стаття 16 Декрету КМУ №15-93 зазначає, що здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують одержання ліцензії Національного банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням. Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету КМУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Відповідно до ст. 1, 2, 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Валютні операції підлягають обмеженню. Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлює операції, що можуть здійснювати банки за наявності банківської ліцензії: 1) приймання депозитів від юридичних і фізичних осіб;2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів;3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.Ця ж стаття визначає перелік операцій, що можуть здійснювати банки за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:- згідно частини другої статті, Банк має право здійснювати такі операції, як операції з валютними цінностями у порядку, визначеному законами України; - згідно частини третьої статті Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення валютних операцій. Тобто додатковою умовою для надання валютного кредиту, крім умов визначених законодавством України, є наявність письмового дозволу. Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затверджене постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921 визначає перелік операцій, що банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії. Серед операцій, що визначені, валютні операції відсутні, оскільки здійснення таких операцій здійснюється відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка встановлює певні обмеження щодо цих операцій у вигляді отримання ліцензії та додатково - письмового дозволу на здійснення валютних операцій від Національного Банку України, а також відсилає до інших законів, що встановлюють режим здійснення валютних операцій. Зокрема до нормативного акту, що регулює режим здійснення валютних операцій, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 1993 р. Наявний дозвіл Національного банку України, як доказ наявності права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, до уваги не може бути прийнятий з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією. Зазначене вище Положення не визначає порядку отримання дозвільних документів в сфері валютного регулювання і валютного контролю, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за N 15-93. Крім того, Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним. В вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати банк, не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п. 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України, як засобу платежу та використання позивачем долару США, як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України». Таким чином, дозволом на валютні операції, наявним у Банка, не передбачено споживче кредитування резидентів у іноземній валюті, та ще й для купівлі в Україні товарів та послуг за іноземні банкноти, використання та обіг яких в Україні заборонено законом. Крім того, у листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ вказав на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету КМ«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ. 7. При здійсненні операцій за кредитним договором, іноземна валюта всупереч законодавству використовувалася сторонами у якості засобу платежу. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.Згідно спірного договору кредиту, банк здійснює видачу кредиту позичальнику згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника шляхом та перерахування позичкових коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника. З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним) – а саме, подання позичальником кредитної заявки комітету кредиторів банку з вказуванням рахунку, на який позичальник просить переказати кредитні кошти. Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту Банк відсутні. Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено. Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Згідно п. 1.6. цього Положення, Національний банк видає ліцензію виключно за умови достатньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як засобу платежу.Позичальник, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу Банку.Так, спірним договором кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу. Вказане підтверджується і наданими Позичальником виписками, де в призначенні платежу вказано: «Внесення готівки на поточний рахунок». Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту Позичальником саме готівкової іноземної валюти. Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Правила встановлюють виключний перелік випадків фізичними особами - резидентами на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу. Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Таким чином, Позичальнику чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь Банку шляхом внесення доларів США в касу Банку. 8. Правочин, який суперечить законодавству є недійсним. За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання. Згідно ст. 92 Конституції, ст.. 193, 533 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 32 „Про Національний Банк України”, ст..2, 5, Декрету КМУ № 15-93 – такі операції, як підписаний з Позичальником договір, дозволяються лише за наявності Індивідуальної ліцензії НБУ та закону, що прямо дозволяє такі операції, визначає порядок та правила їх виконання, встановлює суб’єктів операції. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування : 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини. Розділ 2 Підстави недійсності кредитно заставного договору і наслідки: Надання інформації про умови та вартість кредиту. Відповідно до вимоги ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно п.2 п. 3 ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9852042 Цитата з рішення суду набравшого законної силу Справа № 2-167/2010 від 31 травня 2010 року Костопільський районний суд Рівненської області в складі : головуючого-судді Олійника П.В. при секретарі Панчук М.В. Національним Банком України на виконання вимог данного закону 10 травня 2007 року було затвержено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту . Згідно п. 3.1 Правил банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. При укладенні данного кредитного договору було проігноровано вимоги ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту . Надана представником Банку довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість мікрокредиту, з якою було ознайомлено відповідача, на думку суду, не свідчить про дотримання Банком вимог п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту . Згідно вимог ст.203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Позивач, проігнорувавши вимоги ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, фактично ввів в оману відповідача щодо умов кредитного договору, а тому є підстави для застосування ст. 230 ЦК України. Відповідно до п. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів". ЗУ "Про захист прав споживачів" має безпосередньо відношення до законів регулюючих укладання договірних правочинів . Має більший пріорітет над договірним правочином і не виконання іого в повному обсязі тягне за собою відповідальність п.1.7ст.23 ЗУ "Про захист прав споживачів" Підтверження отримання мною інформації як споживача. Інформаційний лист з переліком кредитних умов,та моїм підписом після ознайомлення що є обов’язковою вимогою офіційних договірних стосунків які детально описані у постановах і листах НБУ,ниже вказаних і є обов’язковими до виконання . Беручі до уваги що банківська діяльність регулюеться Дозвольною системою яка керуеться ЗУ, постановами , наказами .Будь яке відхилення від встановленого дозволу ,або зразка визначається як порушення і відповідно тягне за собою відповідальність . У данному випадку за не виконання вимог визначенних у п. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбаченно відповідальність, накладення штрафу п.1.7 ст.23 ЗУ "Про захист прав споживачів" Грубе порушення приховування інформаціі яке відповідає терміну Омана. Омана має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування), сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. До суду позивачем помилково було надано додаток№5 №6 документ якій у додатках візначенний як 5. Копія заяви на продаж іноземної валюти який перед підписанням правочину трактувався як заява на отримання валюти . Детально ознайомившись з змістом ціого документу стає зрозуміло що банк вчинив просто Оману при заключенні правочину ,приховавши від мене юридичне значення цих документів ,які мають істотне значення. Адже заздалегідь знаючи про таку процесуальну складність акаб дала підставу вважати ці дії шахрайством ,яб ні защо не погодився на будь які домовленості з такою фінансовою установою. Цей документ означає ,що банк не надавав мені в кредит іноземну валюту !! а використав куплену валюту за надані гривневі кошти на вже існуючий мій депозитний рахунок. Цитата з додатку (про уови кредитування) 2 стор. Що не обумовлено жодним існуючим документом. Цитата з позову банка: У самому кредитно заставному договорі не визначено що банк продав валюту . Також це означае що банк не надавам мени письмових пояснень перед підписанням правочину . Також це означае що банк завдяки омані нав’язав мені умови при яких кредитував мене моєюж власністю в момент заключення правочину. Адже відповідно до ЗУ я маю право купувати зберігати та продати іноземну валюту у відповідних закладах які мають на це дозволи . Також не забороняється ЗУ зберигати вдома «та навіть при бажанні використовувати замість шпалер!». Для резидента України без наявності індивідуальної ліцензії будь яке інше використання заборонено , вона має значення в якості речей. Крім того при покупці валюти вже були сплачені відрахування. В наданих додатках банку відсутня будь яка вказівка та посилання на необхідність спочатку купувати валюту за надану ПОЗИКУ гривнею Вдруге такі відрахування були здійснені вже в договорі про що мене не було попереджено належнім чином , письмово та будь якім іншим чином. Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів 1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; і у разі не віконнання п.3 ст 23 ЗУ, "Про захист прав споживачів" ст. 23. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. 3. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). Вважаю, що суд не може приймати підпис кредитно заставного договору,а також Інформаційного листа про умови надання кредиту як доказ надання необхідної інформації ,у зв’язку з відсутностю в них тих положень які дають змогу зробити Усвідомлене воєвиявлення. Інакше це трактуесться як , припущення п.4 ст.60 ЦПК . . 1. Відповідно до ст. 21 Конституції України, права та свободи є НЕВІДЧУЖУВАНИМИ, тобто від них не можна відмовитися, навіть добровільно уклавши договір про таке. А у даному випадку фактично вчинюється відчуження права на отримання своєчасної, повної та необхідної інформації для прийняття свідомого рішення, надання якої передбачене Законом. 2. Діяльність кредитодавця ОБТЯЖЕНА обовязком надання цієї інформації, тому враховуючи презумпцію вини у цивільному праві, а також норми ст. 10 ЦПК України, вважаю що обов'язок доказування, у разі заперечень, покладається на кредитодавця. 3. Національний Банк України у своєму листі : 1) Національний банк; Лист, Витяг вiд 18.02.2008 № 40-115/616-1863. Щодо здійснення контролю (або нагляду) за дотриманням Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту 2) Національний банк; Лист вiд 30.01.2008 № 18-118/331-1069 Щодо правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 3) Національний банк; Лист вiд 16.07.2007 № 40-110/2429-7199 Щодо застосування окремих норм Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 4) Національний банк; Лист вiд 13.07.2007 № 43-311/4217-7165 Стосовно надання роз'яснення щодо правомірності застосування вимог "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" 5) Національний банк; Лист вiд 16.06.2007 № 40-117/2093-6134 Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 6) Національний банк; Лист вiд 08.06.2007 № 43-311/3427-5878 Щодо набуття чинності Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 7) Національний банк; Лист вiд 30.05.2007 № 40-117/1858-5518 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту N 40-117/2093-6134 від 16.06.2007 р., роз'яснюючи Постанову НБУ №168, якою банки було додатково зобов'язано надавати зазначену інформацію споживачам, вказує "Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV ( 3161-15 ), безумовне виконання яких банки МАЛИ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ." А отже не забезпечували . Індівідуальна ліцензія,Агент валютного контролю. Відповідачем не надано додаток до договору Індівідуальна ліцензія до кредитно заставного договору №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008 Відсутність дозволу на надання валютного кредиту резиденту Україні - Індівідуальна ліцензія НБУ. Цитати з рішення Додаток № 10 Рішення тріох інстанцій в тому числі Апеляційний та ВССУ . Відповідно п. 3 ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9398430 справа №2-552–1/10 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2010 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Литвинової І.В., при секретарі - Лях Т.М., Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що договір споживчого кредиту № ML 700/1198/2008 є недійсним, в зв”язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати ОСОБА_2 іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов’язання тягне недійсність договору іпотеки (майнова порука) № PML 700/1198/2008, чим порушуються права позивача як сторони недійсного забезпечувального зобов’язання. Також позивач стверджує, що він несе ризик позбавлення його права власності на належне йому майно, передане в іпотеку, у разі звернення стягнення на майно ПАТ «ОТП Банк» як наслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитом. В судовому засіданні факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії відповідачі не спростували. У п. 1.11.1. спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором. Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня… Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. ПАТ «ОТП Банк» надав суду банківську ліцензію № 191 від 08.11.2006 року, дозвіл № 191-1 від 08.11.2006 року та додаток до даного дозволу. Однак, посилання відповідачів на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України. Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_2 був ПАТ «ОТП Банк» у судовому засіданні не були надані. Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_2 саме готівкової іноземної валюти. Перерахування в подальшому ПАТ «ОТП Банк» цих коштів на будь-які транзитні рахунки не стосується позичальника, так як його обов’язок зі сплати кредиту є виконаним з моменту внесення готівки в касу банку, як це передбачено договором кредиту, та підтверджується призначенням платежу у вказаних квитанціях: «Внесення готівки на поточний рахунок». Таким чином, ОСОБА_2 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ «ОТП Банк» шляхом внесення доларів США в касу ПАТ «ОТП Банк». Посилання ПАТ «ОТП Банк» на те, що Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачається отримання індивідуальної ліцензії на «перерахування іноземної валюти» суперечить наведеному вище пп. «г» п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Суд не бере до уваги посилання представника відповідача- ПАТ «ОТП Банк» на лист Національного банку України від 07.12.2009 «Про правомірність укладення валютних договорів в іноземній валюті», так як згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ». Слід також залишити без уваги як доказ висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наданий третьою особою - НБУ, так як по-перше, даний висновок не є висновком судової експертизи, який може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. По-друге, проведення експертизи з юридичних питань в цивільному судочинстві не допускається, та як юридичну оцінку обставинам справи та юридичний аналіз справи здійснює виключно суд, який володіє необхідними юридичними знаннями. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету. Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ”ОТП Банк”, ОСОБА_2, треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - задовольнити . Визнати недійсним Договір кредиту № ML 700/1198/2008, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року. Визнати недійсним Договір іпотеки (майнової поруки) № PML 700/1198/2008, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року. В порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки) № PML 700/1198/2008, укладеного ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року: виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № ML 700/1198/2008 від 17.06.2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № ML 700/1198/2008 від 17.06.2008 року. Відповідно п. 3 ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9852042 Цитата з рішення суду набравшого законної силу Справа № 2-167/2010 р. від 31 травня 2010 року Костопільський районний суд Рівненської області в складі : головуючого-судді Олійника П.В. при секретарі Панчук М.В. Згідно ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. У відповідності до Правил Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. N 200 були передбачені випадки використання іноземної валюти. Однак, у даних Правилах була відсутня вказівка про надання кредиту в іноземній валюті, а тому використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу в інших випадках дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Правлінням Національного банку України. Відповідно до п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом . Відповідно п.2 п. 3ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8461357 Цитата з постанови набравшої законної сили Справа № 1/207 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ Залишаючи поза увагою посилання відповідача на те, що кредитний договір № 014/07-155/093 від 04.09.2007р. є змішаним та містить елементи кредитного договору, договору іпотеки та договору доручення, але у договорі відсутні деякі істотні умови, які передбачені зазначеними договорами та що згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, а укладений сторонами договір нотаріально не посвідчений, тому на його думку, відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Крім того, визнаючи вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості, процентів, пені обґрунтованими та звертаючи стягнення за такими вимогами на предмет застави згідно іпотечного договору, суди мали встановити чи є такий договір дійсним, тобто таким, що породжує виникнення у його сторін визначених таким договором прав та обов’язків. Так, в силу ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому. договір, за змістом ч. 2 ст.204 ЦК України, є видом правочину. Однак, в силу ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин, у випадку невідповідності його ч.1 ст.203 ЦК України, в силу ст.215 ЦК України, є нікчемним. Крім того, як підставно зазначає заявник касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій незважаючи на чисельні заяви і клопотання відповідача, не надали оцінку тому, що в 2007р. банківською ліцензією та дозволом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, в тому числі як такого, що може відноситись до поняття "інших операцій з валютними цінностями на валютному ринку України", зазначеного в п.п 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001р. № 275, в редакції від 04.08.09р., наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору була обов'язковою. Відповідно п. 3 ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10324160 Цитата з ухвали набравшої законної сили Справа 22ц-4053 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року червня 23 дня апеляційний суд Дніпропетровської області. У відповідність до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 застосування кредитування в іноземній валюті на території України потребує індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Про це підтвердив в суді апеляційної інстанції і представник Національного Банку України. Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача генеральної ліцензії, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються вказаними нормативними актами. Відповідач не надавав доказів, того, що йому надано право використання іноземної валюти як засіб платежу без індивідуальної ліцензії. Не надані такі докази і в суд апеляційної інстанції. За таких обставин висновок суду першої інстанції по відношенню до позовних вимог ОСОБА_1 слід визнати законним і обґрунтованим та такими, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України. б) Агент валютного контролю. Відповідачу заздалегідь до підпису кредитно договору було відомо що кредит отримується для поповнення розрахункових коштів , для повного , остаточного розрахунку ,за вже придбаний і зареєстрований на мене Т/З. Право власності підтверджено у договорі і не оспорюється позовом . Мною в банк було внесено 20% процентів домовленної вартості Т/З з продавцем , відповідно до договору купівлі продажу у гривні .Квітанція знаходится в у позивача після ознайомлення з нею мені потім відмовили в її поверненні . Продавець і я відповідач , являємось резидентами України , позивач банк є посереднником у розрахунку .З ціх не оспорюваних і підтверженних у договорі обставин виходить що, позивач будучи Агентом валютного контролю контролю забовьязан був не допустити розрахунок у иноземній валюті між резидентами України без наявності у будь кого індивідуальної ліцензії НБУ . А навпаки ще завзято пропонував і надав надав кредит де всі розрахунки виписані безпосередніо у доларах США .Що підтверджуеться самим змістом договору та додатками до ніого у кількості 2 аркушів № 1 і № 2 . Взявши на себе повноваження розрахунку доларами США і передачи іх продавцю Т/З,резіденту України.Шо відображено пунктом договору . Цитата з договору. 17.4 3 урахуванням положень статті Договору 3.3, Позичальник доручає Банку, без додаткового узгодження, перерахувати Кредит: а) в сумі 17200.00 дол.сша (сімнадцять тисяч двісті дол.сша 00 центів) продавцю автомобіля Volkswagen Т4 номер кузова WV1ZZZ70Z2X092449; Відповідач здійснив правопорушення за яке передбачена відповідальність визначена у постанові НБУ. Документ z0209-00, редакцiя вiд 05.12.2009 на пiдставi z1134-09 ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 49 від 08.02.2000 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 4 квітня 2000 р. за N 209/4430 2.5. Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці установи з порушенням законодавства. Розмір штрафу визначається з різниці між сумою проведеної валютної операції та сумою, що є нормативно визначеною, якщо згідно із законодавством дозволено проводити окремі валютні операції у встановлених сумах. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, у разі використання в розрахунках іноземної валюти. { Абзац перший пункту 2.5 в редакції Постанови Нацбанку N 106 ( z0418-01 ) від 14.03.2001, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 30 ( z0115-03 ) від 29.01.2003, в редакції Постанови Національного банку N 456 ( z0014-07 ) від 13.12.2006 } Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою таку відповідальність: { Абзац другий пункту 2.5 розділу 2 в редакції Постанови Національного банку N 456 ( z0014-07 ) від 13.12.2006 } порушення порядку інформування - накладення штрафу в розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; { Абзац третій пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 654 ( z1134-09 ) від 05.11.2009 } порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів, - накладення штрафу в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день порушення; { Абзац четвертий пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 654 ( z1134-09 ) від 05.11.2009 } порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; { Абзац п'ятий пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 654 ( z1134-09 ) від 05.11.2009 } порушення строків інформування, яке становить понад 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 3 відсотків від суми (вартості) валютної операції, про яку уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 60 і не більше 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. { Абзац шостий пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 456 ( z0014-07 ) від 13.12.2006, N 654 ( z1134-09 ) від 05.11.2009 } ( Абзац пункту 2.5 в редакції Постанов Нацбанку N 106 ( z0418-01 ) від 14.03.2001, N 51 ( z0249-05 ) від 16.02.2005 ) У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за порушення вимог пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) розмір одного штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу. { Абзац сьомий пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 456 ( z0014-07 ) від 13.12.2006 } відповідно п.1 п. 2 ст. 61 ЦПКУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9852046 Справа № 2-244/2010 р Порушення позивача про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним, Даний кредит був отриманий відповідачем для придбання автомобіля. Це вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та відповідачем на придбання автомобіля марки OPEL, модель ZAFIRA, 2006 року випуску за 137207 грн. У даному договорі вказано, що він укладений під гарантію про видачу ОСОБА_1 кредиту ВАТ «Банк Універсальний», яка є невід’ємним додатком до цього договору. У відповідності до чинних на момент укладення кредитного договору Правил Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 26 березня 1998 року N 119 були передбачені випадки використання іноземної валюти. Однак, у даних Правилах була відсутня вказівка про надання кредиту в іноземній валюті, а відповідно до 2.4 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу в інших випадках дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Аналогічні положення містяться і в Правилах Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року N 200. Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Правлінням Національного банку України. Як вбачається із кредитного договору, договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року та заяви на видачу готівки кредит був наданий ОСОБА_1, резиденту України, для придбання автомобіля, тобто для розрахунків з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», яке є також резидентом України. Відповідно до ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» , як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків між резидентами України. Таким чином, використання Банком долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача як споживача порівняно з Банком ( надавачем фінансових послуг ) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним. В цій же ч.10 ст.11 вищезазначеного Закону передбачено, що, як що кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Суд не може погодитися з тим, що доданий до позову Банку лист без номера і дати на ім’я відповідача про порушення умов кредитного договору № 0199005 USD000130 є належним повідомленням про порушення укладеного з відповідачем договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року. ». Проте, Банком не надано доказів того, що про ці зміни було повідомлено відповідача. Відповідно ж до ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 212 ЦПК України, ст.99 Конституції України, ст.5, 11, п.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанови Національного банку України від 26 березня 1998 року N 119 « Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» , ст.13, 16, 192, 203, 215, 216, 227, 517, 524, 533 ЦК України, суд В И Р І Ш И В: Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним - задовольнити. Визнати недійсним кредитний договір № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення НЕДІЙСНІСТЬ склодової договору ,ПЛАТІЖНОЇ КАРТКИ . Цитата з договору Для погашення Заборгованості, Банк відкриває Позичальникові Транзитний Рахунок. Позичальник здійснює погашення Заборгованості (включаючи виплату боргу за Кредитом, процентами, винагородою та усіма іншими платежами), шляхом внесення коштів на Транзитний Рахунок, з якого відповідні кошти списуються на користь Банку. Внесення коштів на Транзитний Рахунок може здійснюватися одним із наступних способів: Позичальник вносить кошти на Транзитний Рахунок через касу Банку; або у випадку наявності у Позичальника платіжної картки, емітованої Банком, Позичальник доручає Банку проводити погашення Заборгованості в передбачені строки, шляхом списання на Транзитний Рахунок відповідної суми коштів, яка розміщена на Картковому Рахунку. Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню Банком у випадку пред'явлення Позичальником не пізніше ніж за один Банківський День до початку перебігу Періоду Сплати, документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом. Ємітована позивачем і надана мені платіжна картка картку №4149 4373 2157 7973 від 11/09 2008р., для здійснення розрахунків у інших віділеннях не відповідае по умовам свого призначення .Мені особисто доводилось приїжджати у Філіу знімати гривневі кошти з банкомату ,стояти в черзі касси філіі, робити конвертацію у долари США (КУПУВАТИ) і тільки після цих процедур ,які ніяк не обумовлені у договорі , долари перераховувались на рахунок. Тому картка за своїм призначенням недиісна і підлягае скасуванню . Доказ присутній у наданому до суду клопотанні,квітанціі. Нотаріальне посвідчення , державна реєстрація. Позивач не надав додаток до позову . Доказ укладення кредитно заставного договору . Стаття 640 ЦКУ. Момент укладення договору 3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Недотримання вимог договору щодо форми застави та нотаріального посвідчення тягне за собою його недійсність. Стаття 639 ЦКУ Форма договору 4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. З вище вказаного виходить що за домовленностю пункт договору 9.1. Цитата з договору. 9.1. Реєстрація Застави. Застава підлягає реєстрації в Державному Реєстрі в порядку, встановленому чинним законодавством. Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину 1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. 2. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. 3. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Відповідно до наказу Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 за № 283/8882 посвідчення робіться у кожному оригіналу в якому викладено текст правочину, і якій належить кожній стороні вчинення правочину. Витяг з інструкції. ГЛАВА III ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ 37. Документи, у яких викладено зміст правочинів, що посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, а інші, що мають силу оригіналу, видаються сторонам. Усі примірники підписуються учасниками правочину. Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину. На бажання учасників правочину кожному з них видається по одному примірнику, про що зазначається у тексті договору. Враховуючи п. 3 ст.209 ЦКУ , 3. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. а також відсутність , як у моєму примірнику так і копіі позивача наданій суду відсутне нотаріальне посвідчення ,що є доказом того що кредитно заставний договір №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008 укладенний від імені ПАТ КБ «Приват Банк» у особі Філія «Рохрахунковий центр» ПриватБанку МФО 320649 ЄДРПОУ 23699557 Україна, м.Київ, 03062, пр-кт Перемоги 65. Не відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ і є недійсний з моменту укладення . А також такий що укладен під впливом омани. За цей час жоден з нотаріусів не взяв на себе відповідальність підтвердити дійсність договору, у звязку з тим що усвідомлюють наслідки : позбавлення лицензіі і притягнення до адмінистативного або кримінального покарання. Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В кредитно заставному договорі відсутне забовьязання проводити мною посвідчення договору , банк взяв на себе це забовьязання за що виділені кошти відповідно пункту договора. Цитата з договору. 17.1.3 Мета кредиту в) Частина Кредиту в розмірі 7.33 дол.сша (сім дол.сша 33 центів) надається з метою оплати коштів за реєстрацію Предмета Застави в Державному Реєстрі; 17.3 3 урахуванням положень статті Договору 3.3, Позичальник доручає Банку, без додаткового узгодження, перерахувати Кредит: 17.3 в) в сумі 34 грн. (тридцять чотири грн. 00 коп.) на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП „Інформаційний центр" МЮУ № 26002301813 в ГОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 30300465 з призначенням платежу: „ДН005098/11 ДФДП „Інформаційний центр МЮУ „За реєстрацію обтяжень рухомого майна"; 1) Кредитно заставний договір повинен бути нотаріально посвіченний на обох рівноправних оригіналах договору відповідним приписом нотаріуса відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 за № 283/8882 . Посвідчення виконується відповідно до пункт 24. 2) Договір застави повинен бути нотаріально посвідчений і занесен у Державний Реестр Обтяження рухомого майна відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, зареєстрований у Мін’юсті України 03.03.2004 за № 283/8882 Ввитяг з наказу МЮУ. пункт 35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством установлено обов'язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають: б)іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об'єктів (стаття 18 Закону України "Про іпотеку", стаття 13 Закону України "Про заставу", стаття 577 Цивільного кодексу України); При занесенні договору застави в Державний Реестр Обтяження Рухомого майна обов’язково надаються витяги встановленого зразка у 2 примірниках кожній стороні договору , наявність якого підтверджують що Т/З набув статусу Застава і договір зареєстрований відповідно до вимог закону . І тільки при наявності витягу ,з обов’язковим посиланням на витяг сторони можуть визначити конкретний предмет застави у наступних правочинах . Вбачається, що рішення по даній справі може бути розглянуто тільки після того, як Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська взявши на себе повноваження та спираючись На Ст 216 ЦПКУ. Правові наслідки недійсності правочину 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи Просрочення, Пеня. Оскільки пеня є за правовою природою неустойкою, щодо її розрахунку та стягнення, відповідно, існують обмеження. Одне з них – пеня за порушення грошового зобов’язання не може бути більшою подвійної облікової ставки НБУ. Зазначене випливає зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22 листопада 1996 р. Одночасно з цим, згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а встановлення сторонами у договорі відповідальності за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України. Про це ж говорить п. 49 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України». Щодо давності застосування пені, необхідно відзначити наступне. У п. 6 ст. 232 ГКУ зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Методика розрахунку пені, інфляційних та трьох відсотків річних: від теорії до практики. Для методики встановимо умовні позначення, які використаємо надалі для відповідних розрахунків: р% - ставка пені, у відсотках за день прострочення; s – сума заборгованості; Q – кількість днів прострочення; ∑Р – сума пені; ∑І – сума інфляційних втрат; ∑У – сума 3% річних; Іі – місячний індекс інфляції; si – відсоток місячних інфляційних втрат; qm – кількість днів в місяці. 1. Розрахунок пені: Застосуємо формулу, вигляд якої випливає з ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України: ∑Р = s * р% * Q де: ∑Р – сума пені; s – сума заборгованості; р% - ставка пені, у відсотках за день прострочення; Q – кількість днів прострочення. Наприклад: Прострочення виникло з 11.11.2008 року на суму 10 000 грн., сума заборгованості погашена 20.11.2008 року. Пеня в договорі передбачена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Розрахунок(приклад): s (сума заборгованості) = 10 000 грн. р% (ставка пені, у відсотках за день прострочення) = (подвійна облікова ставка НБУ) = = 12 * 2 : 366 % Q = 10 днів (з 11 по 20 включно) Таким чином: ∑Р = 10 000 * 12*2/366 %* 10 = 65,57 грн. Банк не надав належно проведені розрахунки. Крім того звертаю увагу суду що , Пеня може бути нарахована від загальної вартості наданного кредиту яка визначаеться Ціною , п. 1 ст 524 ЦКУ. У зв’язку з тим що не існує Ціни договору №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008 у національнії грошовій одиниці Гривні , неможливо встановити Єквивалент у іноземній валюті це може бути лише припущенням. Розділ 5. Порушення позивача ст.27 та ст.28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Відповідно до п.4 ст 60 ЦПКУ Суд не може ґрунтуватись на припущеннях при наявних протиріччях з ЗУ та при відсутності додатків до позову . Які підтверджують надання та отримання обов’язкового попередження, та відповідність подання іого у термінах ,та вчинення будь яких дій з боку позивача . При виконання відповідно до ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» яке регламентує процесуальне пред’явлення вимоги , позивач забезпечує себе тим що іого позов має підгрунття яке базується на зверненні стягнення яке містить перелік вимог до відповідача буде належним чином розглянуто судом. Якщо процесуально подання вимог не витримано то відповідно це залишає позов без основної сладової вимог до відповідача , а без наявностиі підтверджених вимог до відповідача позов безпідставній і розгляду не підлягає Стаття 27. Порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов’язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов’язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов’язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Стаття 28. Правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов’язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов’язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов’язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Ст.8 Обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дії обтяження за умови попереднього письмового повідомлення боржника перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета обтяження. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов’язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Предметом забезпечувального обтяження може слугувати в данному випадку Т/З при обовьязковову підтверженні іого як застава Витягом з реестру обтяження якого взагалі не існує, відсутне і при при поданні позову. Крім того вчинення дій які не регламентовані ст.27 і не відповідають термінам визначенним у ст.28 підлягають до визначення як Використана можливість звернення стягнення що підтвержено пп.2 ст.228 ЦПК повторне подання позову не допускається. відповідно п. 3 ст. 61 ЦПКУ Цитата з ухвали набравшої законної сили Справа № 22ц – 3078 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором можливо за умов обов’язкового попередження споживача про таку вимогу кредитодавця та невиконання позичальником цієї вимоги протягом тридцяти календарних днів з дня одержання повідомлення. Оскільки банк не надав доказів на підтвердження направлення товариством та отримання відповідачами попередження про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то відсутні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Матеріали справи не містять даних про отримання попередження ВАТ КБ «Надра» про дострокове повернення кредиту відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 21 вересня 2009 року залишити без змін В матеріалах справи вже є додатки які підтвержують порушення позивача : Порушення позивача Без обовьязкового письмового попередження по телефону мени мені запропонували негайно зустрітитись з представниками позивача з метою зробити фотографію Т/З для звітту, видповідно пункту договору. Як наслідок зустрічі представники позівача шахрайськи заволоділи свідотством властності Т/З . Під впливом омани , під примусом у супроводі Т/З поставлен на на стоянку за вказаній у договорі адресою, де булу відібрані ключі і пульт сігналізації . Представники позивача забовьзались повернути все після зьясування непорозуміння на наступній день. Подіі відбувались 17.10.2008 р., за графіком сплати кредитних забовьязань відповідно до додатку № 1 кредитно заставного договору дата першого платежу визначена з 24.по 28 09 2008 р. . Пізніше мені надали Акт приему передачі Т/З датований відповідно до відбувшихся подій. Двічі прокуратура Голосіївського району м.Киева перевірила вказани події за моїми заявами про скоєння злочину . Наслідком яких було двічі скасовано постанови у відмові у порушенні кримінальної справи. Відсутність додатку договору ,а також до позову : виписки з Державного Реєстру Обтяження Рухомого майна, припису нотаріуса у кредитно заставному договорі. Тягнуть за собою недійсність кредитно заставного договору відповідно до Стаття 640 ЦКУ. Момент укладення договору 3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Недотримання вимог договору щодо форми застави та нотаріального посвідчення тягне за собою його недійсність. Стаття 60 ЦПКУ. Обов'язки доказування і подання доказів 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд також не може грунтуватісь на припущеннях і як наслідок Стаття 114 ЦПКУ. Пропозиція суду про надання додаткових доказів та пояснень Суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом. З показів працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» у особі (Філія «Розрахунковий центр» ПриватБанку (Україна, м.Київ, 03062, пр-кт Перемоги 65 )по справі 07.06.10 №4К Прокуратури Голосіївського району міста Киева 03150 м. Київ-150, вул. Горького, 39 тел. 284-31-76. Узв’язку з шахрайським заволодінням документами, Т/З (свідоцтво про право власності товару № ААС400699 від 08.08.2008р. б/у Т/З Volkswagen T4, номер кузова WV1ZZZ70Z2X092449 2002р. державний номер АА2305СР ) ,угону та доведенням до спроби само підпалу, що доведено матеріалами справи також документально підтверджено відсутність нотаріального посвідчення договору кредиту та відсутність договору залогу і запису у Державному реєстрі обтяження . Тільки після занесення у Держ реєстр обтяження і при наявності витягу з реєстру Т/З набувае статусу застави і відповідно тільки після ціого може бути візначенний ,як застава З огляду скоянних порушень позивачем Стаття 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна 1. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. З урахуванням вчинення омани надавачем послуги що порушуе публічний порядок , Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок , якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволо-діння ним. Згідно зі змістом даної норми законодавець, визначаючи суть правочину, що порушує публічний порядок, лише називає окремі правопорушення та злочини, які вчиняються у формі правочину. На підставі наведеного та керуючись ст.10,57, 58, 60 , 61, 119 ,131 , 212 , 227, 228 ЦПК України, ст.61,41, 99 Конституції України, ст.5, ст.11, п.5 ст.18 ,п.1.7 п.3 ст.23 , Закону України «Про захист прав споживачів», ст.13, 16, 192, 203, п. 3 ст.209, 215 ,216, 217,п.1 228, 230, 524, 533 , 639 ,640, 1213 ЦК України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.35 Наказу Міністерства юстиції України від “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальніх дій нотаріусами України”, обов’язків Агента Валютного Контролю, Постанови Національного банку України від 30 травня 2007 р. N 200 « Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» , П останови Національного Банку України № 328 від 3 червня 2009 року «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», П останови Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року «Про затверження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ,ст.27 , 28 ЗУ«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Омана має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 2. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину. Прошу СУД : 1) Прошу прийняти до розгляду позов відповідно до вимог Конституции ст. 21, 42, 55 та похидного з статей Констітуции України ,ЗУ"Про захист прав споживачив"ст.21 п 2;3;5;6;7 та ст. 22 п. 1;2;3 , Звільнити від сплати Держмита. 2 ) На підставі на п.5 ст. 216 ЦПКУ визнати недійсним договір кредиту №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008. 3) Визнати недійсним договір поруки №К2НСАЕ00000436/1 від 11.08.2008. 4) Забоьязати позивача за іого рахунок без мого втручання скасувати надану складову до кредитно-заставного договіру №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008р. іого послугу кредитну картку № 4149 4373 2157 7973 від 11/09 2008р., 5) Визнати отримані мною розрахункові кошти у розмірі відповідно до заяви «про продаж іноземної валюти» 79808.00 гр. (сімдесят дев’ять тисяч вісімсот вісім гривень ). 6) Враховуючи ст. 230 ЦКУ Оману при здійсненні правочину забовьязати Відпвідача виплатити мені подвійну сумму (на яку я розраховував при подачі заяви на надання кредиту) , та отримати від мене надану мені гривню для покупки іноземної валюти та виплачене мною банку,забовьязати відповідача-Банк сплатити мені 111426 гр. (сто одинадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень). 7) Накласти на відповідача штрафні санкції за не виконання вимог визначених у обов’язках Агента Валютного Контролю, за порушення вимог пункту 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) розмірі одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу. { Абзац сьомий пункту 2.5 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 456 ( z0014-07) від 13.12.2006р., на користь Дердави Україна. ЗУ "Про захист прав споживачів" . 8) Накласти на позивача штрафні санкціі за не виконання вимог визначенних у п. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" визначенних за розміром п.1.7 ст.23 ЗУ "Про захист прав споживачів" на користь Держави відповідно до п.3 ст. 23. 9) Забовьязати відповідача повернути протизаконно отримане майно: 1)Т/З у належному технічному , 2)Тех-талн – свідотство права власності, 3) ключі від Т/З, 4)пульт сигналізації Т/З, 6) речі які знаходились у Т/З ,а саме особисті та інструмент монтажно зварювальній (загальна вартість на момент вилучення дві тісячі гривень). 7) укомплектувати Т/З викраденними –знятіми щитками лобового скла , правий фонарь габаритних вогней, номерній знак. „____”___ 2010 р. ____________Телятніков О. В Додаток: Додаток № 1 квитанция сплати ІТЗ -1 арк. Додаток № 2 доказ проведення операции перехода права властності, наданої гривні долари США.( 3 арк.) «Заяав про продаж та квітанція отримання готівкової іноземної валюти» Додаток № 3 Доказ омани при здійсненні розрахунків ,ксеро копія відповідь з визначенням дати початку нарахувань просрочення. (3 арк.) Додаток № 4 доказ Т/З знаходиться у РОЗШУКУ. (3 арк.) Додаток № 5 ксеро копіі квитанцій не прийнятих банком не відповідність умов карткового рахунку відповідно умов правочину.( 5 арк.) Додаток № 6 ксеро копіі кредитно заставний договір. (14 арк.) Додаток № 7 повідомлення про умови кредитування (1 арк) Додаток № 8 клопотання про звільнення від сплати держмита Додаток № 9 заява на продаж (2 арк.) Додаток № 10 рішення ВССУ (15 арк.) Додаток № 11 форма індивідуальної ліцензії N 200/7-10/3269, 06.08.2009, Лист, Державна інспекція з контролю за цінами Щодо встановлення ціни договору в еквіваленті іноземної валюти (діє) ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНАМИ Л И С Т 06.08.2009 N 200/7-10/3269 Державна інспекція з контролю за цінами розглянула звернення щодо встановлення ціни договору в еквіваленті іноземної валюти і повідомляє. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. N 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Таким чином, встановлення суб'єктом господарювання ціни договору в еквіваленті іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства України. Заступник начальника І.Прилипко zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.35720.0

подборка для иска Відповідно до головного закону України Конституции ст. 21, 42, 55 та похидного з статей Констітуции України, ЗУ "Про захист прав споживачив" ст.1 п.22; 23, ст.21 п. 2;3;5;6;7 , а також п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» звільнено від сплати держмита відповідно до ст.22 п. 3 ЗУ «Захист прав споживачів ». ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ про захист прав споживачів, визнання правочину недийсним з моменту укладення, омана при наданні та виконанні послуги. 11.08.2008 між мною, Телятніковим Олегом Володимировичем (далі Позичальник), та ПАТ КБ «ПриватБанк» у особі (Філія «Рохрахунковий центр» ПриватБанку (Україна, м.Київ, 03062, пр-кт Перемоги 65 ) (далі Банк) з метою отримання законного платіжного засобу було укладено кредитно-заставний договір №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008р. , з кінцевим терміном повернення кредиту 09.08.2013 року. (далі Правочин) Зазначений Правочин укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої представниками Банку для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору, мною Банку була достовірно надана інформація про мій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів, мною була надана: - довідка про отримання доходу у національній валюті України, - довідка рахунок №ЕГП 505871 від 8.08.2008. укладена у національній валюті - гривні , та -квітанціі про сплату мною, за моїм підписом, за реєстрацію та виготовлення , свідотства про реестрацию право власності ААС 400699 та державних номерних знаків АА2305СР. - свідоцтво про право власності № ААС400699 від 08.08.2008р. легкового пасажирського автомобіля, Volkswagen T4, посадкових місц 5 ,номер кузова WV1ZZZ70Z2X092449 2002р., колір білий, державний номер АА2305СР. далі (Т/З). ПАТ КБ “Приватбанк” до надання кредиту зробив оцінку Т/З у національній валюті – гривні України 101850.00 гр.. Відповідно до додатку № 2 Правочину. Інформацію про умови надання кредиту відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 , не надавалась . Перед підписанням договору ( який до речі був змінений у зв’язку з тим що у банка раптово змінились умови програм кредитування ) мене поставили у становище безвихіддя з гривневого кредиту на валютний що може підтвердити свідок . Приховали та заперечували информацію про законність надання готівкою валютного кредиту як засіб платежу, для розрахунку за придбаний товар між резідентами , фізичними особами,на теріторіі України. В забезпечення виконання зобов’язання складено Договір поруки №К2НСАЕ00000436/1 від 11.08.2008, укладений між Телятніковим Віктором Олеговичем та Банком. Кредитно заставний договір №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008р. до і після отримання кредиту, у нотаріуса не завірявся . Договір застави Т/З не укладався та не підписувався. Ст.13 ЗУ Про Заставу. Витягу з реестру обтяження не отримував. Витягу з реєстру стягнення не отримував. Причіна винекнення протистояння є тє що Відповідач грубо і зухвало з застосуванням ОМАНИ та Агресіі порушили мое Конституційне право на отримання достовірної та всебічної інформаціі про послугу , та як наслідок надали мені замість необхідної мені фінансової послуги Споживчий кредит з цільовім використанням готівкового заонного платіжного засобу з метою розрахунку за вже (до отримання кредиту) придбаний Т/З ( далі законній кредит) . Надали шляхом Омани небезпечну послугу для мого фінансового стану , житя і здоров’я в наслідок Агресивних дій що підтверджено додатками , а саме зверненнями до правоохоронних органів ,відмов в порушенні кримінальних справ, скасування прокуратурою рішень про відмову у порушенні справ , відмова у порушенні кримінальної справи після спроби самопідпалу в наслідок викрадення Т/З. Звртаю увагу шо при винекненні проблем в наслідок агресивних дій 17.09.08 мною були вжиті всі заходи для зясувань причин непорозуміння та улагодження його. Спробами зробити розрахунок про свідчать квітанціі. Крім того було зьясовано що наявний договір потребуе отрімання індівідуальної ліцензіі для законного викорістання іноземної валюти про яку банк мене не повідомив. Але і тут е застереження в обмеженні її застосування в зьязку з тим що і при наявності її вона також не може буті застосована до умов договору . Адже регламентує тільки безготівкове вікористання , також можливість погашення кредиту не передбачає , А забороняє купувати іноземну валюту за грівню,що протірічить умовам наланного договору . Додаток №12 Надали шляхом оманы послугу яку я не потребував та вимагали її виконання шляхом порушення законодавства Цитата: ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 06.11.2009 N 10 Про судову практику у справах про злочини проти власності 17. Відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Слід мати на увазі, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 КК. Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій. Зміст позову. Порушення Недійсність правочину виникає, коли дійство сходне з правочином, але по суті не відповідає його природі. Недійсність правочину визначається наявністю дефектів його елементів, а саме: 1) дефекти (незаконність) змісту правочину (невідповідність умов правочину вимогам законодавства, наприклад, фіктивні, удавані правочини, правочини, що порушують публічний порядок); 2 розділ позову з резолютивною частиною 2) дефекти (недотримання) форми правочину, що стосуються письмової форми правочину (недодержання сторонами простої письмової форми правочину, яка передбачена законом, тягне недійсність правочину лише у випадках, передбачених законом, на відміну від цього недодержання нотаріальної форми правочину спричинює його недійсність); 5 розділ позову з резолютивною частиною 3) дефекти суб'єктного складу (відсутність у сторін правочину дієздатності - у фізичних та правоздатності - у юридичних осіб); - 4 розділ позову з резолютивною частиною 4) дефекти волі — невідповідність волі та волевиявлення (правочини, вчиненні без внутрішньої волі на їх вчинення, та угоди, в яких внутрішня воля особи сформувалася неправильно). Так, без внутрішньої волі вчиняються правочини особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, або правочини, вчинені особою під впливом обману. 2 розділ(п.р.2.2, 2.4) позову з резолютивною частиною Пленум ВСУ № 9 підтвердив, що до ст. 4, 10, 203 ЦКУ, зміст правочину не може суперечити ЦК та іншим правовим актам…… котрі приймаються в відповідності до Конституції інших правових актів, згоду на які дала Верховна Рада України, в випадках та в межах Конституції України та Законів, а також моральним засадам суспільства. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства. Тобто недійсний правочин не в змозі викликати правові наслідки, наступу яких бажають сторони, однак може викликати наслідки, наступу яких сторони не передбачали і не бажали (наприклад повернення отриманого майна, виникнення обов'язку відшкодовувати збитки, моральну шкоду). Загальною підставою визнання правочину недійсним є (ст. 215 Цивільного Кодексу України) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, встановлених частинами 1 - 3, 5 - 6 ст. 203 ЦК України Мета правочину - отримання Законного Платіжного Засобу для повного розрахунку за придбаний товар ( Т/З) у фізичної особи резидента України , за який заздалегідь мною було сплачено 20% його вартості , внесено на депозит банку 17400 гр.(сімнадцять тисяч чотириста гр.) від загальної вартості укладеного договору купівлі-продажу . Заява для отримання в касі готівки , що як тепер зьясувалось була заявою на продаж мені валюти за моїм дорученням . На руки для ознайомлення не надавалось мотивуючи що це чисто технічний документ ,а також ніби касир иде на обід і вже зачиняе кассу иі доведеться довго чекати , заздалегідь довідавшись що продавец та свідок відпросились з роботи на обмеженний час. Проведеня платежів через іншу фінансову установу було заблоковано, платежі повертали без будь яких пояснень . Докази ,ксеро копіі квітанцій . Тим самим унеможливив виконнання забовьязань. Платежі через надану як сладову до договору пластикову карту не відповідає умовам договору . Докази ,ксерокопіі квітанцій. Банк застосував оману та шахрайство нараховуючи пеню .На перший день, першого платежу відповідно до графіка, Додаток №1 №К2НСАЕ00000436 від 11.08.2008р. до договору на дату першого платежу Дата погашення Погашення Залишок кредиту (зарезервовані ресурси) кредиту винагорода за резервування % 28.09.2008 28.26 95.66 399.51 19154.51 28.10.2008 186.23 65.14 272.06 18968.28 Вже було нараховано 44 дни просрочення----- ПЕНЯ . Що було з’ясовано завдяки попередним судовим розглядом ,з відповіді на вимогу суду. Цитата з відповіді Банку на вимогу суду Додаток № 3 Не надано Обовьязкового попередження про подію дефолту та розрахунок заборгованості до 17.10.2008р. (дата шахрайського заволодіння Т/З документами ключами та особистіми речами з інструментом )та після не отримував , відповідно до ст.27 та ст.28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та пункту договору «Подия дефолту». Витяг з кредитного договору: 12.2.1. У разі настання Події Дефолту Банк надає Позичальнику письмове повідомлення про настання Події Дефолту (надалі - "Повідомлення про Дефолт") та реєструє у Державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на Предмет Застави. У Повідомленні про Дефолт, окрім інформації, зазначення якої вимагається законодавством, Банк ставить вимогу про повернення наданої суми Кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим Кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором. 12.2.2. Позичальник зобов'язаний усунути Подію Дефолту негайно або передати Предмет Застави у володіння Банку за актом приймання-передачі за адресою, що вказана у статті 17.13 Договору протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на Предмет Застави у Державному Реєстрі. Не надано до суду піддтверження добровільності передачи Т/З , яке може бутіи тількі на підставі : 1. Повідомлення про подію дефолту (офіційно отриманного ,за моїм підписом) датовонного до 17.10.2008р.. 2. Моєї відповіді з погодженням на добровільну передачу . 3. Офіційної відповіді , погодження на відповідальне зберігання. 4. Акт оціночної комісії з описом переданного за моїм підписом , якім визначаеться вартість переданного на зберігання та їого стан. 5. Договір відповідального зберігання , відповідно до якого починається нарахування за зберігання Т/З . За моєю вимогою мені був надан Акт прийому передачі після шахрайськи вилученного : свідоства властності ,яке є моєю властністю у звьязку з тим що реестрація проводилась за мої кошти ,про що свідчить різниця дати реестрціі свідотства і дата отримання кредиту. Ключі яки не є Т/З і не позначені у договорі як предмет залогу. Монтажно зварювальний інструмент ,який в цей час знаходився в Т/З,вартістю 2000гр (дві тисячи гр.) ,а також особисте майно .Що ніяким чином не відображено як застава. Акт був складений представником СБ банку власноруч ,особа встановлена (при проведенні розшуку представниками МВС та прокуратури) і підписан мною тільки з метою підтверження що вилучення зробили представники банку ,а не сторонні особи . З метою притягнення їх до відповідальності. Обгрунтування щодо мотиву зустрічного позову Крім того звертаю увагу суду що спірним залишаеться питання стосовно наявності у Банка як Генеральной так і Індівідуальної ліцензії без яких банк взагалі не може поводити валютне кредитування . Банком не надано Генеральної ліцензії встановленого державного зразка ст.1 .Замість неї Банк надав Банкову ліцензію мотивуючи її як генеральну . Що є оманою не тільки споживачів фінансових послуг ,а і суду в данному випадку . Адже відповідно ЗУ «Про Національний банк України» та декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю є сутеві розбіжності в цих документах як формі ,змісту так і призначенні ,та особливо умов за якими вони надаються . Як приклад: Генеральна ліцензія видається за умов наявності у банку цілого переліку вже існуючих дозволів та Банкових лицензій , крім Індівідуальної ( яка повинна отримуватись під окремо взятий правочин), на діяльність банку ,та розміру статутнохо фонду і надає банку можливості займатися всіма видами банкової діяльності на весь термін діяльності банку (хоч потребує додатково на кредитні валютні правочинини Індівідуальну ліцензію ,тільки вона дає можливість проводити розрахунки між особами без наявності в них дозволів ,але участників правочину). Банкова ліцензія відрізняється від Генеральної як за змістом , а саме видаеться на окремі види діяльності та обмежена тільки визначеними в ній дозволенними пунктами, які додатково потребують отримання дозволів. Крім того відрізняються вимоги до банку з боку НБУ при отриманні Банкової або Генеральної ліцензії . НБУ видає Генеральну ліцензію при відповідності виставлених до банку вимог від НБУ. Тобто вона обособлює в собі всі раніш видані Банкові ліцензії. СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 21.01.2003 (Витяг) Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлена заборона на проведення розрахунків між резидентами України в іноземній валюті. Але в п. 1.11 Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій для використання іноземної валюти як засобу платежу, затвердженому постановою Правління самого Нацбанку, вказано, що індивідуальна ліцензія ніяк не може бути видана, якщо операція буде здійснюватися валютою, що отримана в кредит. Тобто отримання індивідуальної ліцензії при розрахунках між позичальником і продавцем кредитною валютою виключено в принципі, про що банки не могли не знати. Більше того, банк, за законом, є контролером цільового використання кредиту. Отже, він мав слідкувати за тим, щоб позичальник здійснив розрахунок з продавцем отриманою від нього кредитною валютою, що, як йшлося вище, наявно не законно. З іншого боку, уповноважений банк, згідно п. 2 ст. 13 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” є агентом валютного контролю, та зобов’язаний здійснювати контроль за законністю валютних операцій, що проходять через нього, в даному випадку - за тим, щоб резиденти України не розраховувалися між собою кредитною валютою. Таким чином, банки, як подвійні контролери, були зобов’язані запобігати видачі кредитів в іноземній валюті для розрахунків нею між резидентами, але вони свідомо укладали згадані вище кредитні договори, які, з огляду на це, є наявно незаконними, тобто недійсними. Видаючи кредит у валюті для розрахунків нею між резидентами України на території України, банки свідомо йшли на порушення законодавства. Правовий аспект проблеми валютних кредитів полягає в тому, що позичальник, отримавши в кредит валюту, не може використати її за призначенням ,а саме як засіб платежу . Згідно Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, резиденти України можуть розраховуватись між собою на території України в іноземній валюті тільки за наявності індивідуальної ліцензії Нацбанку у одного з них . Звертаю увагу шо індівидуальну ліцензію можна отримати тільки для визначенного перелику призначення для використання про що Банк не попередів , а навіть заперечував про будьякі обмеження мотивуючи наявністю в них усіх дозволів . Але, якщо банк не хоче визнати очевидних фактів, вказаних вище, та наполягає на тому, що він видавав кредит саме в іноземній валюті, чого він, як вже йшлося вище, не мав права робити в будь якому випадку, - виходить, що він заздалегідь мав намір ввести позичальника в оману, бо Я позичальник звернувся до нього за кредитом в гривні, яку тільки і міг використати за призначенням. Фактично банк наддав валюту не як гроші – засіб платежу, а як засіб для обміну на гривню що не обумовлено жодним пунктом договору – такі собі чеки, які самі по собі вартості не мають. Це підтверджується тим, що банк розумів неможливість використання валюти як засобу платежу, та знав, що іноземна валюта не є грошима в Україні, отже – не може бути видана як кредит для розрахунку в України. Адже згідно Цивільного кодексу України кредит – це виключно грошові кошти які предназначенні для використання як засіб розрахунку за послуги або придбання товару на теріторіі України. Отже, якщо банк стверджує, що він надавав в кредит саме валюту та вимагає повернення йому її, як отримані в кредит гроші – він розписується в тому, що обізнано надурив позичальника, який прийшов за кредитом у гривні та фактично отримав її. А юридичним наслідком угоди, укладеної внаслідок обману, є повернення брехуном іншій стороні усих її збитків у подвійному розмірі, а збитки закон визначає, як витрати, що були нею понесені відповідно до ст.230 ЦКУ. В моєму випадку це означає, що банк має повернути „валютному” позичальнику усі отримані від нього суми, та виплатити йому ще одне тіло кредиту. . Що до визнання кредитного договору недійсним Предметом даного спору не є спір про те, чи можна використовувати іноземну валюту в кредитних відносинах, чи ні. Українське законодавство це дозволяє, але встановлює певні обмеження (вітяг з постанови) П О С Т А Н О В А 10.08.2005 N 281 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за N 950/11230 11. Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі: перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських переслідувань, членам їх родин і спадкоємцям, відшкодування за страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними; виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів; оплата витрат, пов'язаних із смертю громадян (транспортні витрати і витрати на поховання); оплата витрат іноземним судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів), витрат іноземних адвокатів; оплата зборів (мита) за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти права інтелектуальної власності, уключаючи оплату послуг, які надаються патентними відомствами інших країн, і послуг патентних повірених за кордоном; оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також оплата витрат на транспортування хворих; оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на навчання і стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на проведення тестів, іспитів тощо; оплата фізичними особами участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн; { Абзац дев'ятий пункту 11 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 352 ( z1149-07 ) від 28.09.2007 } оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном; оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон; платежі у зв'язку з прийняттям спадщини; перерахування на утримання дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном та іноземних держав в Україні, представництв міжнародних та іноземних організацій, представництв іноземних банків та представництв юридичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю; перекази з оплати авторських гонорарів, премій, призів та інших виплат за використання об'єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб; оплата фізичними особами послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами, за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку; оплата фізичними особами продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за кордоном для власного споживання; перерахування фізичними особами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання; виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодувань витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків; на оплату вступних, членських внесків до міжнародних організацій. { Пункт 11 розділу I в редакції Постанови Національного банку N 311 ( z1075-07 ) від 31.08.2007 } які є похідними від конституційної норми ст. 99 КУ, що грошовою одиницею України є гривня. Цей перелик є ВИЧЕРПНИМ що до умов ліцензування . І в ціому перелику відсутні умови які співпадають з умовами оспорюванного правочину . Тому будь яка надана ліцензія банком не може бути застосована для данного правочину у зв’язку з відсутностю у перелику обставин яки дозволяють банку отримати індивідуальну ліцензію для проведення розрахунку за данним правочином. Для визначення чи є відповідний правочин підставою для набуття сторонами відповідних прав та обов’язків, слід з’ясувати чи відповідає він вимогам ч.1, ч.4 ст.203 Цивільного Кодексу України, зокрема, встановити чи не суперечить він чинному законодавству (іншим актам чинного законодавства). Відповідно до п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти для придбання товарів, робіт і послуг. Відповідно до ст.99 Конституції України, ст.192 Цивільного Кодексу України, ст.3 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошових коштів в Україні», ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 1993 р. грошовими коштами - єдиним законним способом платежу на території України є Національна валюта України - гривня. Таким чином, «коштом для придбання товарів, робіт і послуг» на території України є гривня. Отже, відповідно до п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживчий кредит - це грошові кошти в Національній валюті України для придбання товарів, робіт і послуг. З вищевикладеного зрозуміло, що споживчий кредит, на підставі вказаного вище закону, не може бути наданий в іноземній валюті, інакше він не є таким. Приймаючи вищесказане до уваги, Банк, видаючи Позичальникові споживчий кредит в іноземній валюті, надавав їй неякісну послугу: відповідно до п.13 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» якість послуги - це її здатність відповідати закону і договору. Очевидно, що договір про надання споживчих кредитів в іноземній валюті з боку Банку був укладений шляхом обману, оскільки умисне надати неякісну послугу інакше, ніж шляхом обману, неможливо. Фактичний обман полягав в тому, що валюта, свідомо для Банку, видавалася Позичальникові не як засіб платежу, а всього лише як засіб обміну на гривню. Це доводиться тим, що Банк, відповідно до ст.13 п.2 Декрету КМУ «Про валютне регулювання і валютний контроль», є агентом валютного контролю і зобов'язаний стежити, щоб резиденти України не розраховувалися з їх допомогою між собою в іноземній валюті на території України. З іншого боку, відповідно до ст.ст.348 Господарського Кодексу України, 1056 Цивільного Кодексу України, Банк є контролером цільового використання кредиту. Отже, надаючи кредит в іноземній валюті одному резидентові України для розрахунку нею з іншим резидентом України на території України, керівники Банку свідомо знали, що Позичальник неминуче конвертує валюту в гривну: ніяк інакше, згідно із законом, поступити вона не могла. Тепер же керівництво Банку вимагає від Позичальника платежі з розрахунку вартості валюти на даний момент, неначебто вона надавалася в користування Позичальникові не як засіб для обміну, що мало місце насправді, а як засіб платежу. Юридичними наслідками цього обману, відповідно до ст.230 Цивільного Кодексу України, є відшкодування стороною (Банк), що обдурила, іншій стороні (Позичальник) всіх збитків, що зазнано нею, в подвійному розмірі. А такими, відповідно до ст.22 Цивільного Кодексу України, є, зокрема, витрати, які повинна буде понести сторона, що потерпіла («Позичальник»), для відновлення свого порушеного права. Зокрема, такими витратами є тіло кредиту, яке повинна повернути Банку Позичальник в разі визнання кредитного договору недійсним, як укладеного внаслідок обману. За цих умов, згідно із законом, розрахунки між Банком і Позичальником по валютних споживчих кредитах повинні виконуватися наступним чином: Банк повинен повернути Позичальникові все отримане від нього, а Позичальник повинен відшкодувати банку отриману суму кредиту (тіло кредиту). Банк за свій обман повинен відшкодувати Позичальникові ці витрати в подвійному розмірі. З вище викладеного ясно, що Позичальник повинен відшкодувати Банку одне тіло кредиту, а Банк повинен виплатити Позичальникові все отримане від неї, і ще одне тіло кредиту. А крім того звертаю увагу суду валюта була попередніо куплена за гривню,відповідно наданними банком додатками до позову . Що може тлумачитись як --- Банк кредитував мене моєю власністю. Додаток № 9 Іншими словами, Позичальник повинен відшкодувати банку одне тіло кредиту відповідно до заяви «про продаж іноземної валюти» 79808.00 гр. (сімдесят дев’ять тисяч вісімсот вісім гривень ). , а Банк Позичальникові – два 79808х2=159616 гр Але враховуючи що мною було отримано те на що я заздалегідь розраховував для здійснення остаточного розрахунку за Т/З та з урахуванням Сплачених 3618гр. банку за квитанціями у додатках. 159616 - 79808 + 3618 = 111426 гр. (сто одинадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень). Відповідно з нормами діючого кримінально-процесуального законодавства у діях Банку за цих обставин в будь-якому разі убачаються чіткі та явні ознаки шахрайства, здирництва та заподіяння майнової шкоди шляхом обману по відношенню до Відповідача, кримінальна відповідальність за які передбачена Кримінальним Кодексом України ст. 189 ч.1, ч.4; ст.190 ч.1, ч.4; ст.192. Зважаючи на очевидні ознаки злочину з боку Банку по відношенню до Позичальника, у діях Банку також убачаються чіткі та явні ознаки порушення недоторканності приватного життя Позичальника, а саме В силу ст.216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому. договір, за змістом ч. 2 ст.204 ЦК України, є видом правочину. Посилання на презумпцію правомірності правочину, що визначено ст.204 Цивільного Кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки зазначена норма встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідний іпотечний договір не відповідає вимогам ч.1, ч.4 ст.203 Цивільного Кодексу України, бо зміст цього правочину суперечить Закону України “Про захист прав споживачів”. Недійсність цього право чину, з огляду на вищевикладене, прямо встановлена Законом України “Про захист прав споживачів” п.23 ст.1, п.13 ст.1, а також ст.99 Конституції України, ст.192 Цивільного Кодексу України, ст.3 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошових коштів в Україні», ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 1993 р.. В силу ст.215 Цивільного Кодексу України, правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому випадку визнання цього правочину недійсним судом не вимагається, бо правочин, у випадку невідповідності його ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України, в силу ст.215 Цивільного Кодексу України, є нікчемним... " Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту оспорюваного договору вимогам закону; у чому конкретно полягає порушення прав позивача, що має значення для правильного вирішення спору. Визначення суми кредиту в доларах США, а не в гривні, порушує мої права споживача. Якщо підставою звернення до суду, згідно цивільного кодексу, є порушене право, то відповідний факт позивач має доводити в суді. Саме те, що даний договір порушив мої права споживача є підставою для мене звернутися до суду з даним позовом. Згідно п. 4.1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається сума кредиту та інші умови, визначені законодавством. Однією із таких обов’язкових умов є умова п. 1 ст. 524 ЦК: «Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.», тобто сума споживчого кредиту має бути визначена в гривнях. Вказана норма п. 1 ст. 524 ЦК є імперативною і виключень не допускає, в даній нормі відсутні положення, що інше може бути встановлено іншим законом чи за домовленістю сторін. Згідно п. 2 ст. 524 ЦК, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, але саме зобов’язання має бути визначено тільки в гривнях. У зв’язку з наведеним, при вирішенні даного спору необхідно з`ясувати, яке формулювання зобов’язання кредитного договору відповідає чинному законодавству, а яке не відповідає. Відповідає чинному законодавству формулювання предмету кредитного договору в наступних формулюваннях, наприклад: сума кредиту становить 500 000,00грн.. В цьому випадку виконані вимоги п. 1 ст. 524 ЦК, а п. 2 ст. 524 ЦК взагалі не застосовується. В даному випадку валюта платежу і валюта зобов’язання співпадають. Вказані вище перші два формулювання визначення зобов’язання - суми кредиту дійсно передбачені законодавством України, а інші формулювання зобов’язання законодавством України не передбачені, в тому числі і визначення зобов’язання тільки в іноземній валюті. А невідповідність формулювання визначення зобов’язання законодавству України і є порушенням моїх прав споживача при укладанні спірного договору. Спірний договір є типовий, він був розроблений і наданий позивачу відповідачем. Поняття «грошовий еквівалент» в п. 2 ст. 524 «Валюта зобов’язання» ЦК застосовується тоді, коли вартість договору визначена не у «валюті платежу» – гривні, а у «валюті ціни» - доларах США. Отже, поняття «грошовий еквівалент» використовується тоді, коли у договорі «валюта ціни» відрізняється від гривні, як «валюти платежу». Згідно п. 1.1 вказаного договору сума зобов’язання визначена не в грошовій одиниці України – в гривні, а в іноземній валюті – в доларах США, що суперечить імперативній нормі п. 1 ст. 524 ЦК. Отже, ціна вказаного кредиту визначена неналежним чином. Згідно п. 1.7) ст. 21 «Порушення прав споживачів» ЗУ «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо ціну кредиту визначено неналежним чином. Споживач при отриманні споживчого кредиту не має на меті заробити або втратити на коливаннях валютних курсів гривні і долара, споживач має на меті отримати кошти для придбання речей для споживання. Зазвичай, речі для споживання купуються за гривні, а сума кредиту в гривнях має відповідати вартості речі в гривнях, тому споживач має на меті укласти угоду, щоб сума зобов’язання відповідала його споживчим потребам. Тому вважати, що споживач має на меті отримати кредит в доларах, є безпідставним. Таким чином, я звільнена від обов’язку доведення факту порушення моїх прав, коли факт визначення ціни договору не в гривнях є порушенням моїх прав і це прямо встановлено Законом. І в даному випадку я маю право на судовий захист свого порушеного права і на його відновлення. Вказане є порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину (п. 1 ст. 203 ЦК). Слід зазначити, що застосування норм ЗУ «Про захист прав споживачів» неможливе для господарюючих суб’єктів. А згідно п. 1 ст. 203 ЦК, зміст правочину, а саме п. 1.1 вказаного кредитного договору, не може суперечити Цивільному кодексу, в тому числі і його пункту 1 ст. 524 ЦК. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог п. 1 ст. 203 ЦК є підставою визнання вказаного кредитного договору недійсним у відповідності до п. 1 ст. 215 ЦК. У зв’язку з викладеним, я заперечую дійсність вказаного правочину по вказаним підставам. Визнання оспорюваного договору недійсним це є поновленням мого порушеного права. Крім визнання оспорюваного договору недійсним, способом поновлення мого порушеного права є також укладання мирової угоди, або додаткової угоди до кредитного договору, в яких би невідповідність п. 1.1 договору чинному законодавству мала б бути усунута. У статті 1054 ЦК за кредитним договором, кредитом названі грошові кошти які передаються кредитодавцем позичальнику на засадах строкової оплатної позики. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується повернути таку ж кількість коштів та сплатити винагороду за надання фінансової послуги - проценти. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та договором між клієнтом та банком. Угоди між банком та клієнтом також регулюються Цивільним та Господарським кодексами України. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства. Згідно ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також повинні дотримуватись вимоги обмежень та ліцензування, відповідно п.2, 3 ст. 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципи закладі у ст.6 цього Кодексу, одним з яких є заборона на вчинення дій, що шкодять економічним інтересам громадян. Стаття 2 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” визначає, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Стаття 3 Закону вказує, що відносини, що виникають у зв'язку з наданням фінансових послуг споживачам, додатково регулюються Конституцією України, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами, зокрема Законом „Про захист прав споживачів”. Згідно законодавства ціна або сума договору є фінансовим зобов’язанням сторін договору. Визначення грошової суми є фінансовим зобов’язанням відповідно норм ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України. Ст. 180 Господарського кодексу України вимагає погодити предмет, ціну, строк дії договору.Ст. 189 Господарського кодексу України встановлює, що ціна зазначається у договорі у гривнях. Ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання виражається та виконується у гривнях. Зобов’язання може бути виконане у іноземній валюті, якщо сторони договору мають право виражати та виконувати зобов’язання у іноземній валюті відповідно закону, що надає таке право. Ст. 524 Цивільного кодексу України імперативно вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні. Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Стаття 162. Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Відповідно ст. 193 Цивільного кодексу України, правочини з валютними цінностями встановлюються законом. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються. Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України. Відповідно ст. 192 Цивільного кодексу – Гроші, Грошові кошти – це національна валюта, що є платіжним засобом та є єдиним законним засобом платежу, з урахуванням інших норм законодавства. Іноземна валюта ж може використовуватись виключно у випадках, встановлених виключно законом. Отже, вираження та виконання зобов’язання за договорами в Україні здійснюється у національній валюті країни – гривні. Зобов’язання може бути виражено іноземною валютою та виконане нею виключно у випадку, коли закон прямо дозволяє такі дії. Можливість виразити зобов’язання іноземною валютою надає Господарський кодекс, у випадку зовнішньоекономічного контракту або міжнародного договору, Указ Президента від 27.06.99 та Постанова НБУ №270 при наданні кредиту нерезиденту, які теж не стосується договору споживчого кредиту. Іноземна валюта класифікується Національним банком України на три групи за класифікатором іноземних валют, затверджених Постановою Правління Національного банку України 04.02.98 N 34. Долар США відноситься до 1 групи Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями. На сьогодні усі винятки з цього правила встановлені Національним банком України у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у виключних випадках, на територіях митниць, морських суден, тощо. Отже, якщо діючим в Україні законодавством не дозволені розрахунки на території України за зобов’язаннями між резидентами України у іноземній валюті, то такі розрахунки є заборонені. Судом має бути зроблений висновок, що Закон України "Про банки і банківську діяльність" не містить таких випадків, порядку та умов використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями, за яких сторони оспорюваного договору могли б допустити до виконання договору. Розрахунки у іноземній валюті за товари та послуги на території України між резидентами також недозволені Законом „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що є одним з єдиних законів, який регулює розрахунки в іноземній валюті. Тобто немає підстав вважати розрахунки передбачені споживчим кредитним договором законними. 1. Кредитні договори, які укладаються між банками і позичальниками повинні відповідати чинному законодавству України. Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному Законом, а його умови повинні відповідати, як загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3, 6, 13, 192, 203, 215, 227, 533, 627 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. У відповідності до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», банк є кредитною установою, яка має виключне право на підставі відповідної ліцензії надавати фінансові кредити. Таким чином, при наданні кредиту банк діє. як професійний учасник на ринку фінансових послуг, і саме банк розробляє зміст кредитного договору і пропонує його клієнтові, а тому саме на банку лежить основний обов’язок по забезпеченню дотримання законності.При визначенні змісту кредитного договору Банк не має повинен підміняти принцип свободи договору принципом вседозволеності. 2. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня. У ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються. Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня, як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України. Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Таким чином, ст. 192 ЦК України визначає гроші як особливий об’єкт цивільного права, який наділені ознакою засобу платежу. Поняття «гроші як об’єкт цивільних правовідносин» в Україні стосується виключно гривні. У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). 3. Законодавством встановлений обов’язок щодо вираження договірного зобов’язання у гривні. Ст. 524 ЦК України вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таким чином дана норма стосується вираження зобов’язання в іноземній валюті лише у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором. Грошове зобов'язання, як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті Права виражати зобов’язання в іноземній валюті надається лише у випадку, коли сторона договору займається зовнішньоекономічною діяльністю та має відповідні дозволи і ліцензії. Оскільки зобов’язання сторін по кредитному договору є грошовими, ціна договору є його істотною вимогою; порушення закону в цій частині призводить до недійсності договору. 4. Іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;Оскільки національна валюта є невід’ємною ознакою суверенітету держави, стосовно іноземної валюти на території України застосовується принцип публічного права – «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Оскільки єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, іноземна валюта на території Україні, за загальним правилом, не володіє ознакою платіжного засобу, тобто вона в розумінні законодавства не є грошима. Іноземна валюта відноситься до речей, виражених родовими ознаками, використання яких обмежене законом. Поняття «грошові кошти» включає в себе іноземну валюту лише у випадках, коли вона може виступати у якості платіжного засобу, наприклад при оплаті зовнішньоекономічних контрактів чи при придбанні товарів у магазинах безмитної торгівлі.Таким чином, статус іноземної валюти, випадки, порядок та умови її використання іноземної валюти повинні визначатися виключно законом.

тож нормальный подход чем больше калашей на руках тем меньше исков в судах!!

полностью с тобой согласен но что то я пропустил относительно здийснення и укладення то что это разное да но как просто не могу для себя пояснить помоги с определением