batyshka

Пользователи
  • Число публикаций

    659
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    1

Сообщения опубликованы batyshka

  1. згоден з моментом відрахування строку на оскарженна, але на всякий випадок подавав клопотання, а то всяке буває, у кожного судді своя думка, і в залежності від часу (ранок, обід, вечір) різна

  2. sova аналогічно подавали позов. пропущення строку обгрунтовували днем отримання постанови. саме з цього дня і відраховували десятиденний строк.

  3. виконавчим написом нотаріуса звернено стягнення на предмет іпотеки. торги, продаж. в подальшому виконавчий напис визнано судом таким, що не підлягає виконанню.

     

    ставлю питання прямо, яким чином повернути майно?

     

    якщо б було скасоване судове рішення, то ми б ставили питання по поворот виконання, у даному випадку це виконавчий напис, а не рішення. недійсність торгів - судова практика вимагає наявності порушень під час проведення торгів, їх немає. треба інший механізм.

     

    давайте обговоримо.

     

     

    видаляйте тему. знайшов аналогічну http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4793

  4. аналогічно, є пару справ де строк позовної давності закінчився, десь в судовому порядку (рішення про відмову), десь сам по собі, а іпотека є. давайте іти від тощо що іпотека є похідним від первинного зобов"язання, і строк позовної давності за цим цього зобов"язання закінчився також. тому в судовому порядку є шанси. пробуйте

  5. як добре, однак той же ВССУ не вважає рішення передачу на новий розгляд підставою для подання заяв про перегляд до ВСУ. будемо чекати на остаточне 

  6. мені більш сподобалося ось це 

    Отже, зважаючи на те, що право вимоги за кредитом ОСОБА_4 у АКІБ «УкрСиббанк» виникло 17.11.2009, ТОВ «Кей-Колект» як фактор звернувшись до суду 16.08.2013 року, пропустив строк позовної давності.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35494483

  7. суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження необхідно відмовити, оскільки вона подана неналежною особою, так як ПАТ «Дельта Банк» не є стороною у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитним договором, а тому не може звертатися з вказаною заявою до суду.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35717419

     

     

    Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону),  він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

    При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

    Оскільки визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме   майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" не передбачено та цим Законом передбачений інший порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35346383

     

    суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» являється правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» по кредитному договору № 37/17/07-НВС від 16.08.2007  року, укладеному з ОСОБА_1, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ПАТ Кредитпромбанк» про заміну сторони виконавчого провадження.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35268092

     

    єдиною підставою для заміни сторони у виконачому провадженні, відповідно до положень вище наведених норм,  є її вибуття та заміна саме правонаступником. Зокрема, не передбачено здійснення такої заміни в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги, як це вказано в ст. 512 ЦК України.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35522035

  8. andrew2 ще раз вивчив постанову Вінницької апеляції на яку Ви посилались http://reyestr.court.gov.ua/Review/29780164, що залишено без змін ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/31297182 , тема на форумі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5932 , дійсно Ваша правда, судді чітко висловились відносно позовної давності, а саме:

     
    ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (ччастина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

     

    тобто, якщо боржник та іпотекодавець одна і та сама особа, то зобов"язання дійсне і строк позовної давності перервався?

  9. Вот последнее меня и смущает...

     

     

    учитывая последнюю редакцию понятия "Срок ИД" в исполнении ВСУ, где ИД начинается на каждый платеж отдельно, у банка есть еще 3 года после даты последнего предполагаемого платежа. А в ипотечных договорах сроки доооолгие.

    Хорошо может сыграть досудова вымога (если она есть) перед первым иском, где банк пришел к выводу о наступлении сроков возврата всего кредита. 

    Т.е. вымога + срок на устранение + 3 года. В этом случае основания для ИД довольно веские.

     

    як вбачається із тої ж судової практики та ст. 16 ЦК, вимога про стягнення заборгованості ( у даному випадку однозначно зміна зобов"язання з періодичних платежів на дострокове повернення кредиту ) та вимога про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки є різними способами захисту порушених прав.

     

    згідно теми -  відбулось порушення прав (несплата платежів), була вимога (Кредитпромбанк в 2008 - 2009 роках практикував надсилати такі вимоги), зобов"язання було змінено на дострокове і почав перебіг строк позовної давності для захисту порушених прав. після подання позову позовна давність перервалася .

     

    так ось, позовна давність перервалася для усіх способів захисту порушених прав чи тільки для вимоги про стягнення заборгованості?

     

    до якої остаточної думки приходимо колеги? 

  10. мені цікаво, а чи не пропустив банк строк позовної давності на звернення стягнення на предмет іпотеки? неодноразово це питання піднімалось на форумі, однак відповіді не отримано

  11. Державний герб України
    Печерський районний суд міста києва
     
    Справа № 757/19570/13-ц
     
    УХВАЛА
    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
     
    21 листопада 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
     
    головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
    при секретарі - Солона А. А.,
     
    розглянувши у відкритому судовому скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та зобов'язання вчинити дії,-
     
    В С Т А Н О В И В :
     
    ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та просить зобов'язати державного виконавця зняти з реалізації іпотечне нерухоме майно.
     
    В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що на примусовому виконанні Білозерського районного управління юстиції Херсонської області перебуває виконавчий лист № 2-3645/10, виданий Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 34/4/07-НВ від 19.10.2007 р. еквівалентно 959 356,30 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить скаржнику на праві приватної власності та обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки від 19.10.2007 року, який укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 Зазначені дії державного виконавця скаржник вважає незаконними та такі, що здійснені всупереч вимог закону.
     
    В судове засідання заявник та представник заявника не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлені належним чином, на адресу суду направили заяву, вимоги викладені в скарзі підтримали та просили задовольнити.
     
    Державний виконавець, дії якого оскаржуються, в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, на адресу суду направив клопотання про розгляд скарги у його відсутність та просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
     
    Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
     
    Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
     
    Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
     
    28.08.2013 р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження заявнику стало відомо, що в ході здійснення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-3645/10 виданого 16.02.2013 р. Печерським районним судом м. Києва старшим державним виконавцем ВДВС Білозерського РУЮ Херсонської області Соколенком В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна ОСОБА_1
     
    04.09.2013 р. представник заявника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направив на адресу суду скаргу на дії державного виконавця.
     
    Таким чином боржник має право оскаржити дії державного виконавця у десятиденний строк з моменту коли дізналася про порушення її прав чи свобод її отримання до Печерського районного суду м. Києва, оскільки саме останнім був виданий виконавчий лист.
     
    Вивчивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд дійшов до наступного. 
     
    Судом встановлено, що на примусовому виконанні Білозерського районного управління юстиції Херсонської області перебуває виконавчий лист № 2-3645/10, виданий Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 34/4/07-НВ від 19.10.2007 р. еквівалентно 959 356,30 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенком В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить заявнику на праві приватної власності та обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки від 19.10.2007 року, який укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1
     
    Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
     
    Згідно зі ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є - звернення стягнення на майно боржника;
     
    - звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
     
    - вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
     
    - інші заходи, передбачені рішенням.
     
    Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
     
    Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
     
    Так, судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір, також 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено іпотечний договір.
     
    Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
     
    Звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу V зазначеного Закону можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки.
     
    Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, тобто іпотека є різновидом застави. Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про іпотеку". Відповідно до пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві положення" даного Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. За загальним правилом новий акт законодавства застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
     
    Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».
     
    В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову. Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного до ЗУ «Про іпотеку» змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні.
     
    Ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлює, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
     
    Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
     
    Із змісту вищенаведених норм та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову, а не будь-яке рішення суду про задоволення вимог майнового характеру.
     
    Таким чином, оскільки в ході розгляду скарги доводи заявника про допущені державним виконавцем порушення знайшли своє підтвердження, тому скарга в даній частині підлягає задоволенню.
     
    Щодо вимоги заявника про стягнення з державного виконавця судового збору, то на думку суду дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ЗУ «Про судовий збір» сплата судового збору за подачу скарги на дії державного виконавця не передбачено.
     
    На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 20,25 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. стс. 570, 590 ст. ст. 210, 293, 385, 386-388 ЦПК України суд, -
     
    У Х В А Л И В :
     
    Скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
     
    Визнати дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження - незаконними.
     
    Зобов'язати старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. зняти з реалізації іпотечне нерухоме майно, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
     
    В іншій частині скарги - відмовити.
     
    Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
     
    Суддя Т.Г. Ільєва
     

     

  12. спір кредитпромбанку та куа практика (Кравець Р.) нагадує закулісні ігри наших можновладців. то кредитпромбанк подає скарги на ухвали про забезпечення позову, то від них відмовляється

     

    В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.11.2013р. представники Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" підтвердили вимоги заявленої заяви, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" не заперечували проти задоволення зазначеної заяви.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35229795

    :blink:

     

    ну і цікаві рішення з кредитпромбанком

     

    станній не містить даних про те, які права вимоги і до кого придбало ПАТ «Дельта Банк», а відтак у суду відсутні підстави для висновку про процесуальне правонаступництво ПАТ «Дельта Банк» за виконавчим листом №2-3045/09 виданим  Голосіївським районним судом м. Києва 15.09.2010 року  щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» грошових коштів  у розмірі 144 742, 97 грн., що  могло б бути підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні з приводу виконання зазначеного виконавчого листа.

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/35288946