Олег1964

Почему не пришел 29 января? Я тебя ждал. Посмотрел бы на того, кто прочитал текст соглашения.

Пождалуйста, знакомтесь. Украина была бы в выиграше: http://news.liga.net/news/politics/959808-es_obnarodoval_polnyy_tekst_soglasheniya_ob_assotsiatsii_s_ukrainoy.htm

Майдан здесь не причем. Время мародеров. Почему на самом деле убрали Азарова Николай Янович был "несемейным" премьером и раздражал способную кабминовскую молодежь Падение курса национальной валюты и приближающийся крах украинской экономики не стали для меня особой неожиданностью. Но, возможно, неожиданностью для читателя станет индикатор, на который я ориентировался в понимании момента, когда все начнется. А момент этот прост - отставка Николая Азарова.Конечно, это может выглядеть странно. Создатель "азаровщины" как системы, один из столпов режима, председатель Партии регионов - ну, какая, в конце концов, разница, кто из соратников Виктора Януковича руководит правительством? Большая. Ведь сегодня многим и Леонид Кучма кажется чуть ли не образцом трезвомыслия. Хотя в годы его президентства он воспринимался в качестве создателя олигархического государства, душителя свободы слова, верного союзника Москвы. Да что там воспринимался - он таким и был. Леонид Кучма образчик трезвомыслия и даже государственной мудрости - только по сравнению с Виктором Януковичем. Николай Азаров был "несемейным" премьером. И этим сказано все. А еще он был министром финансов кучмовской эпохи. Да, то было первое правительство Виктора Януковича, но президент все равно мог поинтересоваться: а что там с бюджетом и не весь ли он разворован? У Азарова, в отличие от его молодых коллег, еще сохранялся инстинкт бухгалтера. Ему было интересно - может быть, даже иногда с чисто академической точки зрения - откуда взять деньги на зарплаты и пенсии и каковы будут последствия обвала национальной валюты. И этими своими вопросами Азаров ужасно раздражал способную кабминовскую молодежь. Потому что молодежь точно понимает, что деньги - это не то, что тратится на зарплаты и пенсии, а то, что оказывается в собственном кармане и на собственном счету. И интересны не последствия обвала курса национальной валюты, а то, как можно заработать на курсе на сегодняшний день. А рухнет там какое-то государство или не рухнет, так это проблема не сегодняшнего, а завтрашнего дня. А завтра нам еще денег дадут. Россия не хочет давать Украине деньги именно сейчас: пока на горизонте не появится хоть кто-то, кто может послужить гарантом сохранности хотя бы части кредитов за 24 часа - транша не будет Короче говоря, во взаимоотношениях Азарова с командой Януковича четко прослеживается конфликт советско-олигархического с неофеодальным, остатков Украины времен Кучмы с совершенно новым государством, мастерски выстроенным Виктором Федоровичем вокруг Межигорья. Утверждать, что эти символизируемые Азаровым остатки мне симпатичны, я бы не стал - потому что это отнюдь не символ государственного благоразумия. Это полное непонимание необходимости реформ, нежелание считаться с людьми, чиновничье чванство в высшей степени, ставка на фискальное давление государства, удушающее малый и средний бизнес в угоду олигархическому капиталу. То есть все та же дорога к самой настоящей пропасти. Но одновременно Азаров был и сдерживающим фактором для моментального обрубывания сука, на котором находится власть. Просто потому, что он мог поинтересоваться у Януковича: чем завтра будем платить?Один раз Азаров уже фактически лишался премьерских полномочий - это не анонсировалось официально, но фактически правительством руководил тот, кто возглавляет его сегодня - Сергей Арбузов. Однако к моменту начала народных протестов премьер вновь был в своем кресле - во-первых, потому, что крах экономики на фоне многотысячных митингов стал бы дополнительным доказательством неспособности власти контролировать ситуацию, а во-вторых, потому что на этом настоял Кремль. Владимир Путин прекрасно понимает, что в отсутствие Азарова выделяемые Украине на стабилизацию Януковича деньги растают бесследно - и придется выделять еще и еще. Не случайно уже после отставки украинского премьера Путин неожиданно напомнил о договоренностях, достигнутых с Николаем Азаровым, а не с Виктором Януковичем - хотя злополучные 15 миллиардов были обещаны именно президенту. И совершенно не случайно Россия заморозила помощь Украине до формирования нового правительства. Мы можем думать, что в Кремле опасаются правительства оппозиционеров. Вовсе нет. Ведь в день отставки Азарова Путин заявил, что Россия будет исполнять свои обязательства, какое бы правительство ни было назначено. Однако уже на следующий день в Москве осознали, кто и как будет сейчас вертеть российскими кредитами, и премьер Дмитрий Медведев благоразумно предложил президенту пока повременить. Попросту говоря, Россия не хочет давать Украине деньги именно сейчас: пока на горизонте не появится хоть кто-то, кто может послужить гарантом сохранности хотя бы части кредитов за 24 часа - транша не будет. Для протестующих - да и для всего мира - отставка украинского правительства явилась логичным следствием многомесячных протестов и их перерастания в силовую и региональную фазы. Виктор Янукович и его окружение руководствуются в своих действиях совершенно иной логикой. Нельзя сказать, что они не заметили разрастания протестов, но вывод был сделан совершенно иной - раз пошла такая пьянка, то нужно действовать как можно оперативнее. В хаосе предстоящих недель никто не заметит хитроумных операций с наличностью, рефинансированием и межбанком. А заметит - спишем на политический кризис, а если все разрушится - заграница нам поможет, а если не поможет - сами туда уедем, короче говоря - все нужно делать быстро и без нудных вопросов "что с бюджетом?" и "откуда возьмем деньги?". В этой логике Николай Азаров как премьер был обречен. Но не только он. Финансовая система Украины тоже. То, что еще осталось экономикой - тоже. И в способности Азарова удержать ситуацию, мягко говоря, сложно поверить. А теперь точно - догрызут, даже косточками не побрезгуют. А Николай Янович будет взирать на это пиршество мародеров из венского особняка и думать, что Украина без Азарова - это примерно то же, что Украина без Кучмы. Очень похоже, только еще страшнее. Виталий Портников, журналист http://liga.net/opinion/171343_vremya-maroderov-pochemu-na-samom-dele-ubrali-azarova.htm?utm_source=opinion&utm_medium=banner&utm_campaign=pravda

Вот он какой, настоящий фашист: Лидер харьковского "Оплота" Евгений Жилин: Мне не нравится, что давят на моего президента, меня это оскорбляет Мустафа Найем, УП _ Четверг, 06 февраля 2014, 17:09 Версия для печатиКомментарии594 Евгений Жилин – лидер харьковской общественной организации "Оплот", в Украине больше известной одноименным бойцовским клубом боев без правил в клетке. Широкой общественности эта организация стала известна после появления видеоролика, в котором Евгений Жилин признается, что во время столкновений в Киеве его подопечные отрезали ухо одному из представителей Автомайдана и призывали женщин готовить черные платки, а мужчинам готовиться к крови. Сегодня харьковский "Оплот" уже входит в "Украинский фронт", созданный во время недавнего слета представителей первичных организацией Партии регионов под патронатом харьковского губернатора Михаила Добкина и мэра Харькова Геннадия Кернеса. По словам лидера "Оплотf", в эти дни он частый гость в столице, где он и его подопечные хотят упредить возможность приезда в Харьков представителей Евромайдана, попутно помогая милиции задерживать правонарушителей. Признаваться, сколько именно членов его организации сейчас находятся в Киеве, Евгений Жилин не захотел. Это первое большое интервью лидера "Оплота", текст которого в сокращенном виде мы публикуем в "Украинской правде". Полный вариант беседы вы можете найти на сайтеhromadske.tv. Я ГОТОВЛЮ СВОЙ НАРОД К ВОЙНЕ - Давайте начнем с того, что вы расскажете свою историю: кто вы, чем вы занимаетесь, где учились? - Я родился в городе Харькове. Мои родители – это инженеры, которые всю жизнь делали на заводе танки. Я учился в Харьковском университете внутренних дел, факультет экономическая безопасность, который готовил сотрудников для подразделений борьбы с организованной преступностью. После каждого курса я бесплатно проходил практику в райотделе. Работать официально я начал с четырнадцати лет на заводе им. Малышева. После окончания института меня сразу же взяли в Управление по борьбе с организованной преступностью. После этого я переводился в СБУ, участвовал в некоторых операциях. А после Оранжевой революции меня арестовали. Около трех лет я провел в СИЗО по обвинению в различных преступлениях, тяжких и особо тяжких. Но потом меня оправдали, я восстановился обратно в УБОП, доработал два года и уволился на пенсию. Таким образом, в 34 года, имея выслуги 27, лет я являюсь почетным пенсионером МВД. После этого я создал юридическую компанию " Оплот", аудиторскую компанию " Оплот", благотворительный фонд " Оплот", спортивный клуб " Оплот", сейчас есть универсам " Оплот" и бойцовский клуб " Оплот". - А за что конкретно вас арестовывали после Оранжевой революции?? - Меня обвиняли во взрыве автомобиля Кернеса Геннадия Адольфовича. Кернес тогда был оранжевый тоже, наверное. Для меня тогда это не имело значения. Я и сейчас не могу разобраться, кто на чей стороне был тогда. Люди выступали сначала за одних, потом за других. Потом опять за одних, потом опять за других. Также меня обвиняли в превышении власти, служебных полномочий, незаконном хранении взрывчатки и оружия. - А вы действительно были причастны к этому покушению? - Нет. Но у меня были материалы по предприятиям Геннадия Кернеса. Я думаю, это и послужило поводом. - То есть, вы думаете, что это Геннадий Кернес сам организовал это дело против вас? - Конечно, я уверен. Но у меня было алиби. А главный свидетель по делу в ходе следствия признал, что его заставили меня оклеветать. Тем не менее, три года я досидел, а потом дело закрыли. - Потому, что мои родители – инженеры на заводе им. Малышева, который делал украинский танк "Оплот". Из уважения к своим родителям, я так назвал свою общественную организацию. - Чем сегодня занимается ваша организация, какое главное направление ее деятельности? - Тут нужно маленькое вступление. У меня есть одно убеждение, что все богатые люди – это люди, которые имеют Божий дар на зарабатывание денег… - То есть вы, бывший сотрудник УБОПа, который расследовал коррупцию и экономические преступления, действительно считаете, что деньги зарабатывают, только потому, что есть дар Божий? Даже в нашей стране? - Сто процентов. Во всех странах мира. Все миллионеры и миллиардеры одинаковые. Если миллионер скажет, что он заработал благодаря своим способностям и потому что много работал – не верьте, он врет. Вот вы можете уложить 10 человек в различной комбинации, и выиграет тот, кому благоволит Бог. Люди, которые зарабатывают деньги, они сами не знают, где они зарабатывают. - Тогда надо признать, что Бог иногда благоволит ворам. - Да. Способным аферистам. Что касается воровства, его в принципе сложно пресечь. Так везде – в Европе и у нас. Масштабы для меня не имеют значения. Если человек вор, то он вор. Какая разница, сколько он ворует? Так вот, возвращаясь к вопросу о деньгах. Я считаю, что все деньги, которые богатые люди зарабатывают, приходят к ним просто так. Просто падают с неба! К примеру, я не могу сказать, что я богатый человек, но у меня всегда были деньги. Вот откуда-то они брались. И когда начали приходить деньги, я понял, что Бог даёт их надо не просто так, их надо отдавать. Первые деньги мы начали отдавать всем семьям убитых сотрудников милиции в городе Харькове – по 200 долларов на семью. Для меня тогда это были большие деньги. Но я заметил, что чем больше я отдаю, тем больше приходит. Потом мы начали помогать афганцам, которые пришли с войны без рук, без ног, без глаз. Потом – ветераны Великой Отечественной войны. Так появился наш благотворительный фонд. Позже мы занялись поддержанием спорта – мы поддерживаем смешанные единоборства. Потому что это - бои без правил в клетке, это самый эффективный вид единоборств, и это наиболее эффективное средство поражения противника. Я же готовлю свое население и свой народ к возможной войне. Я, к примеру, никогда не был за границей, я люблю свою землю и трачу деньги на свой народ. - Постойте, вы и на самом деле никогда не были за границей?! - Никогда не был. Загранпаспорт я получил только месяц назад, потому, что мне надо было ехать на конференцию по боевым искусствам в Монако, но я так не хотел туда ехать, что отдал загранпаспорт, и даже в руках его не держал. - Но в России же вы были? - Нет, в Россию, я езжу, я не считаю ее заграницей. Я родился в СССР, поэтому Россия – не заграница. - Вы сказали, что готовите свой народ к войне. К войне с кем? - Никто не знает когда с кем надо воевать, нужно быть постоянно просто готовым. Когда-то нашу землю захватили мои пра-пра-прадедушки. Потом они умерли, у них родились дети, которые опять воевали, увеличили землю, сохранили. Следующие родились… За это время многие сильные народы или вообще были стерты с лица земли и даже потеряли свои название, языки, веру. А мы смогли отстоять свою землю. - Что вы подразумеваете под "своей землей" - это какая территория? - Скажем так, я родился в Советском союзе – это и есть моя земля, за которую я готов воевать. - То есть, вы готовы воевать за Казахстан, Таджикистан, за Беларусь, за Урал? - Я уверен, что рано или поздно мы опять объединимся. Я считаю, что высшие руководящие органы СНГ должны выбираться всеми жителями СНГ, тогда этот орган имел бы большую правовую способность. Была когда-то Киевская Русь. На Киевской Руси жили русские люди, и я вот продолжатель этих русских людей. - Слушайте, но Киевской Руси нет, и сейчас уже непонятно, как определять эту территорию. У Украины же согласно Конституции есть своя государственная граница и территориальная целостность. Вас это не смущает? - Что касается Украины, я с самого начала вам сказал, что я против вмешательства любых государств в наши дела, в том числе и России. Мы - территориально независимое государство, и я не хотел бы, чтоб кто-то нам как-то указывал. Ведь законы определяют гражданство, территориальную принадлежность, границу, но не больше. Если русские здесь жили, и русские жили в Москве, и русские жили в Беларуси, то в целом мы - единый народ. - По вашей логике, если б вы работали в разведке, для вас гражданин России не был врагом или конкурентом... - Сосед против соседа может разведку вести. В этом нет ничего личного. Мы обособились, у нас есть отдельное государство, но в принципе – это братский народ. Это как два брата, которые жили в одном доме, потом построили каждый свой дом, и у них появилась межа. Но они ж от этого братьями не перестают быть. Я бы конечно хотел эту межу стереть или сделать ее немножко более прозрачной, чтоб мы больше делились. Ведь эту землю мы завоевывали и охраняли вместе. И это кровное родство когда-то сыграет роль. - А что делать, если в вашем доме есть люди, которые не воспринимают такую логику? - Ничего. Раз мы вместе живем, значит должен быть принцип общежития: то есть меньшинство подчиняется большинству. К примеру, когда выбирают президента Януковича, за него голосует, допустим, 18 миллионов, а против – 16 миллионов человек. А теперь представьте, если б на второй день после его избрания, все эти 16 миллионов вышли на площадь и сказали, что не хотят этого президента. Это правильно? Имейте уважение к тем 18 миллионам, которые за него голосовали! Этот принцип должен быть впитан у нас в крови. РАЗДЕЛЕНИЕ СТРАНЫ – ЭТО НЕИЗБЕЖНОСТЬ - По-вашему именно это сегодня происходит в стране? - Есть ситуация, которая мне не нравится. Это выход на Майдан, захват админзданий, проведение незаконных митингов и противодействие требованиям работников милиции и нападение на сотрудников милиции. Все это по отдельности звучит не так плохо. Но если собрать все вместе, то это серьезно ослабляет государство и дает повод для вмешательства в дела государства иностранных государств. И я кардинально против этого. Я не хочу чтобы в дела Украины вмешивались как Россия так и ЕС и США. - Для вас выход людей на Майдан – это просто факт, который вам не нравится, или вы задумываетесь, что привело к этой ситуации? - Я был на Майдане много раз, разговаривал с людьми, хотел разобраться для себя, зачем же здесь люди стоят. Есть масса недовольных людей с различными обстоятельствами. Я вас уверяю, если вы зайдете в райотдел, и посидите в дежурной части день, вы таких фактов, о которых рассказывают на Майдане, увидите миллионы и такие факты были, начиная с 95 года, когда я первый раз пришел в райотдел. Все чем-то недовольны, и каждый человек может сказать: это произошло, потому что у нас плохой президент. Но люди по-разному защищают свои права. Террористы, например, взрывают людей, захватывают самолеты. Но есть методы, которыми можно отстаивать свои права в государстве, а есть методы, которыми нельзя. Это можно делать жалобами, заявлениями, обращениями в суды. Если же система власти не работает, существует другой способ защиты своих прав – это смена власти, когда ты приходишь на выборы и выбираешь другую власть. - Но среди законных методов еще есть и мирный протест. - Да, есть мирный протест, когда ты выходишь и высказываешь свое мнение. То есть, ты выходишь и показываешь власти: вот мы собрались, нас 100 человек или миллион, и мы говорим, что нам это не нравится. Власть говорит: хорошо, я тебя услышал или не услышал. Это сигнал для власти о том, что этот миллион человек на следующих выборах, скорее всего, за нее не проголосует. Но для такого протеста тоже существуют правила и принципы, права. К примеру, у вас есть право собираться, а меня есть право ездить по Крещатику. Если же вы будете реализовывать свои права в ущерб моим, вы уже нарушитель. Государство говорит: я вам дам место и время, где вы можете собраться и выразить свой мирный протест. Если же вы широко трактуете свое право, как это делается на Майдане, то вы говорите: нет, мы собираемся там, где мы считаем правильным, и мы будем находиться тут столько, сколько мы считаем правильным. А если вы собрались здесь, а в это время тут, может, хотят ставить елку? Для этого нужно уведомить местную громаду, и если она не против, все хорошо – проводите здесь свою акцию. Если же она против, к тебе подходит милиционер и говорит: здравствуйте, ваш митинг незаконный, прошу разойтись, а ты говоришь "А я не хочу", тогда ты являешься правонарушителем. И как только ты переступил закон, надо помнить, что ты сразу стал преступником и право, которое ты таким образом восстановишь, будет нечестным в глазах других людей. - Но вы ведь понимаете, как принимаются решения судов – что делать с тем, что там тоже нарушается право и вы, как бывший сотрудник милиции, наверняка понимаете, как и в чью пользу в стране реализуется закон? - Нет, закон не надо понимать, его надо просто применять. Да, я понимаю, есть возмущение. Вот, дождитесь и поменяйте это на следующих выборах. Меня тоже это не устраивает. Но я выскажу свое отношение к президенту и власти в 2015 году. Когда меня не устраивал курс не евроинтеграцию, мы уведомили местные советы о том, что будем проводить мирную акцию, обращались к президенту с просьбой: уважаемый президент, вы шли на платформе дружбы с Россией, мы за вас голосовали, за эту платформу, мы просим вас - не подписывайте это соглашение. Мы хотели провести референдум, а депутаты, которые поддерживают евроинтеграцию, через суд запретили проведение референдума. Таким образом, я понял, что эти люди не хотят знать мнение народа. Потому что, как правильно сказал Кличко, согласно действующей Конституции, президент – единственный, кто решает, куда мы движемся, и мне это тоже не сильно нравится. - Помимо президента есть закон о внешней и внутренней политике, в котором четко написано о евроинтеграционных стремлениях Украины. - Стремиться можно по-разному. Мы можем прийти к евро интеграции мощной страной, а можем приходить, как сейчас – слабой страной. Сейчас мы подтягиваем наши законы к европейским – это тоже стремление. Это медленный путь, потому что многие моральные нормы, которые есть в Европейском союзе, нам чужды. К примеру, в Евросоюзе мальчик приходит к девочке и говорит: Герда, вот подойдем к шкафчику, открывает шкафчик, там – кокаин, а рядом - полицейский. И он говорит: "Извини, мы с тобой дружим десять лет, но это я тебя сдал в полицию, потому, что я хочу, чтобы тебе было лучше. Ничего, что тебя выгонят из школы, из колледжа и у тебя не будет дальше жизни, но зато ты не будешь курить наркотики. И другие не будут курить наркотики. Ты мне сказал по секрету, а я рассказал полиции". Вот у них есть такие нормы, а у нас – нет. - Насколько я знаю, по украинскому законодательству, если вы являетесь свидетелем преступления, вы обязаны сообщать об этом в правоохранительные органы. - Есть такая норма. Но нормы морали у нас немножко не такие. - Так никто не навязывает нормы морали. В Соглашении об ассоциации не указаны никакие моральные нормы. Как вообще вы относитесь к тому, что Виктор Янукович три года декларировал один курс, а потом в один день от него отказался и повернул в обратную сторону? - Соглашение об ассоциации вообще экономически убийственное. Что касается Януковича, если он вам не нравится, в 2015 году изберите другого. Вы понимаете, в политике люди часто блефуют. США блефуют по-своему, они подводят корабли громады и говорят: мы сейчас тебя размажем, но ничего не делают. Другие государства говорят: мы сейчас сдадимся, но не сдаются. Вот так вот и Янукович сделал. И мне не нравится, что давят на моего президента, меня это оскорбляет. - А вас не оскорбляет то, что Виктор Янукович сам звонит Джозефу Байдену и докладывает о том, как он вел переговоры с оппозицией? - Мне это не нравится. Но мы его выбрали, я за него голосовал, он законный президент нашей нации, и я хотел бы, чтобы его уважали только за то, что это выбор большинства населения. У нас ведь государство поделено на две части: на западную и на восточную. Одни голосуют за одних, другие – за других. Это нормально. На тот момент лучшего кандидата не было. А теперь все говорят, какой он плохой. А я спрашиваю: а вы другого дали? - А вы не разочарованы, что вы выбрали этого президента? - Я выскажу свое мнение в 2015 году. Я бы хотел, что бы он был более жестким. И требую от него более жестких мер. Я недоволен тем, что он не поступает по закону. Я хочу, чтобы он поступал по закону, чтобы меня защитить. Не поверите, но я себя сегодня чувствую беззащитным. - А чего бы вы хотели больше: чтобы он поступал по закону всегда, к примеру, чтобы его окружение меньше воровало или чтобы он сейчас был более жестким и вас защитил? - Я хочу, чтобы он был более правильным всегда, и поступал по закону, справедливо. Я не хочу жесткости к людям. Но грубо говоря, когда человек становится президентом, мы, граждане – его дети. Детей можно наказывать, но не надо быть жестоким к нам, надо быть справедливым, тогда тебя все поймут. То есть вводить чрезвычайное положение просто так, за кражу коробок не надо, но когда происходит, то, что происходит на Майдане – надо вводить чрезвычайное положение, и люди тебя поймут. - Все же, возвращаясь к вопросу о воровстве, вы как бывший сотрудник МВД, можете для себя дать оценку – при какой власти воровали больше: при Ющенко, при Януковиче или, к примеру, при Кучме? - Сумасшедше глупый вопрос. А что, если кто-то воровал меньше – он лучше или как? Ну не возможно это оценить просто так, на словах. Уровень коррупции можно оценить только по обвинительным приговорам суда. Все остальное – это досужие домыслы. - Но если суд контролируется властью, как это установить? - Ну что? Суды и при Ющенко контролировались властью. Я при Ющенко сидел. Ну, ничего - отсидел три года, и меня оправдали. Отсидел ради законности. Ну, подконтрольны они власти, что сделаешь? У нас система такая, мы избрали такую власть. - А что делать тем, кто не хочет сидеть три года, будучи невиновными? - Сидеть. Другого способа защиты права не существует. Не бывает ничего идеального. Поймите, я стою на стороне законности. А вы мне предлагаете идти захватывать самолет, ставить пистолет к голове заложника и требовать выпустить невиновного. - Возможно, так все и выглядит. Но ведь вы тоже предлагаете странную конструкцию. Представьте, что вы купили билет на самолет, и во время полета пилот говорит, знаете, что, мы полетим не в Вашингтон, а в Гвинею. И, по-вашему мнению, надо смириться, долететь уже куда привезут, а потом разбираться? - Нет, не так. Мы ведь с вами выбрали этого пилота. А переизбрать меня можно только на перевыборах. Поэтому ждите. Летите, куда везут, и вините себя сами. Пилот же вас не разобьет. Ющенко тоже выбрали, и он тоже потерял рейтинг доверия, и сказали – это не тот пилот. И люди, которые привели его на Майдан, потом извинялись перед народом. Я вот, выражаясь вашими словами, тоже пять лет летел с Ющенко в Гвинею. Вы хотя бы летели просто, а я полетал в заднем отсеке самолета, и меня там потрусило три года. Но я дождался, а потом вышел и переизбрал летчика. Я же не приставил пистолет к виску человека, и не сказал, что надо срочно поменять законы, и пока вы не поменяете, я буду убивать по одному человеку - пока вы не сделаете, как я считаю. Вот такое происходит сейчас на Майдане. - Но это будет означать, что при любой смене власти одна часть населения будет совершать насилие над другой. - Что поделаешь – такой принцип общежития. У вас есть другие принципы общежития? - Да. К примеру, меньшинству можно дать контролирующие функции большинства, и тогда никто не будет злоупотреблять своей властью. - Это вы считаете, что меньшинству можно дать такие полномочия, а большинство так не считает. Вот мы не хотим, и все. Вы говорите, я вас научу. А мы не хотим. - Тогда это никогда не закончится, это будет замкнутый круг насилия и беззакония. - Ну, что ж, тогда давайте, проведем федеральную линию. Вы будете у себя делать, как вы хотите, а мы у себя. - Это может привести к расколу страны… - Да, к сожалению. Федерализация в любом случае уже произошла. Украина унитарное государство, но согласно Конституции у нас есть Автономная Республика Крым. И любой юрист вам скажет: если в составе государства есть хоть одна автономия, это уже является федеральным государством. Значит, надо менять Конституцию, другого выхода нет. Вот я вместе с "Оплотом" приходил к Верховной Раде 16 февраля, к памятнику Ватутина, и разговаривал с депутатом "Свободы" – Игорем Мирошниченко. И я им говорил: я за то, чтобы наша страна и народ стали едины. Но что делать, когда в одной и той же стране стоит памятник Ватутину, который, освобождая Украину, дошел до Ровно, но там его убили националисты, и в этой же стране стоит памятник этим националистам, которые его убили. То есть одна часть страны считают Ватутина захватчиком, а другие – освободителем. Что делать? Нация раскалывается. Ну не может быть в одного народа два типа героев. - Вы действительно считаете, что это повод раскалывать страну и делить ее на две части? - Послушайте, вот я прихожу к своим ветеранам, они говорят: Женя, там враги, которые в нас стреляли, и мы их не прощали. Почему ты, Женя, такой здоровый парень, офицер не защищаешь меня, почему ты говоришь, что это нормально? Почему ты позволяешь меня обижать? Но, если ты, Мустафа, считаешь, что можешь нас примирить – прошло же столько времени! – и думаешь, что я могу выслушать ветерана и махнуть рукой, то это не так, это будет означать, что я не имею уважения к своим корням. И это большая проблема Украины. Есть один только способ ее решить. Или снесите все памятники Красной армии и скажите, что они были захватчиками, и у нас есть одни герои – это ОУН-УПА. Или снесите памятники ОУН-УПА и скажите, что они были все-таки пособниками фашистов. Не может быть два героя на одной территории. Или же второй вариант: оградите нас границей, пусть в их Федерации, на Галичине будут их герои, а на моей – мои. Не может быть общая земля с разными героями. - А вы не думали, что страна может жить не тем, что ее разделяло в прошлом, а тем, что ее может объединить в будущем? Ведь вы согласны, что единая Украина – это более сильное государство, чем та, которую вы сейчас описали? - Согласен. Я ее не разделяю. Есть факты, которые я не могу объяснить ветеранам. Разделение страны – это неизбежность. Я бы не хотел этого, но наверное так лучше. Если, кто-то скажет, что для него это не факт, тот слукавит. У нас с вами разные монастыри. Я готов уважать ваших героев, вы – уважайте моих, но в разных монастырях. - Но вы ведь сами только что говорили мне, что ваши деды боролись за то, чтобы ваша страна увеличивалась. Вы же своими словам и действиями можете оставить после себя страну меньшей, чем вы ее получили. Как это вяжется? - Зато уберем у себя постоянный источник конфликта. Это единственный выход. Как бы решили эту проблему мои деды? Они бы просто еще раз захватили ту часть страны. Еще раз бы всех перебили. Но Галичане говорят мне: "Жень, но сколько нас не угнетай, мы другими не станем. Мы какими были, такие и есть. И мы всю жизнь никому не подчинялись. Ни полякам, ни русским. Мы - отдельная нация, отдельный народ. Нас сколько не захватывай, мы все равно вот такие. У нас есть свои устои". Ну что ж пусть будет так. Я ГОВОРЮ ВСЕМ СВОИМ БОЙЦАМ: ВЫ СПОКОЙНО МОЖЕТЕ ВЫБИТЬ ГЛАЗ, ОТЛОМАТЬ РУКУ ИЛИ ОТЛОМАТЬ НОГУ НАПАДАЮЩЕМУ - И вы искренне уверены, что ваши деды хотели слышать от вас призывы, которые вы говорите в своих роликах, предлагая женщинам готовить черные платки, а мужчинам – готовиться готовится к смерти? - Я готовлю их. Я это говорю для харьковчан, для своих земляков. Я им показываю, что происходит в Киеве, где часть людей считают, что можно ходить по Киеву в маске, в каске и с железной палкой. И что им позволено подходить к автобусу, в котором сидят сограждане такого же государства, равные в правах. Подходить, называть их "титушками", бить по автобусу, разбивать стекла, вытаскивать этих людей. Одевать на них наручники, тащить их через пол Киева, обливать зеленкой и писать на лбу: "Раб". А ведь этот человек не совершил никакого преступления. Этот человек просто приехал из Луганской области высказать свое мнение. И никто не давал никому права совершать такое насилие над другим человеком. И весь Майдан и все журналисты спокойно смотрят на это преступление, и считают, что они делаю правильно. А я говорю: это неправильно. Я знаю, что многие люди на Майдане уже вооружены. Насколько я знаю, шесть человек с пулевыми ранениями оттуда уже увезли на скорой. Потому, что между ними была перестрелка. И если есть сегодня там оружие, которое уже стреляет, то я говорю харьковчанам: "Ребята, готовьтесь. Родители, вы или забирайте оттуда своих мужей или завтра пойду гробы". А киевлянам я говорю, что война начнется у вас на территории. Она уже началась: пропадают люди, жгут машины... - Но это происходит как раз в отношении тех, кто стоит на Майдане… - Мы не говорим, кто это делает – пусть разберутся правоохранительные органы. Но во время войны правоохранительная система практически не может работать. Она создана, чтобы работать в правовом поле. Для того чтобы понять, кто ворует, нужно пойти допрашивать людей на Майдан, нужно их вызывать, делать очные ставки. Это сейчас невозможно делать, система просто бездействует. Тогда начинается хаос. И этот хаос пошел именно с Майдана. Именно они своими противоправными действиями поломали систему, которая хоть как-то работала. - А вы считаете себя человеком, который призван восстановить этот порядок или как? - Я хочу хоть как-то это остановить. - Но опять же, возвращаясь к вопросу законности. Это незаконно – отрезать людям уши и бить их. - По поводу законности. Существует специальное состояние лица - Состояние лица по задержанию преступника. Оно регулируется нормами права Уголовного кодекса ст. 36-41 Уголовного кодекса. То есть, если вы видите преступника, вы имеете право его задержать, применяя к нему силу. При этом понимая, что преступник – это опасное существо и непонятно, насколько он опасен. Закон говорит: если вы будете добросовестно задерживать преступника, вы можете нанести ему телесное повреждение вплоть до средней тяжести телесных повреждений. И мне за это ничего не будет. А теперь давайте разберемся, что такое повреждение средней тяжести? Телесные повреждения – это, к примеру, лишение какого-то органа: лишение глаз, лишение рук, лишение ног. Но если ты отрубил две ноги – это тяжкое телесное повреждение, а если одну ногу – средней тяжести телесное повреждение. Точно также лишение одной руки, глаза или уха – это телесное повреждение средней тяжести. И я хочу, чтобы каждый преступник знал, что если в ходе задержания ему выбьют одни глаз – это будет законно, и за это никто не понесет никакого наказания. - А как вы определяете, что перед вами преступник? - Если возбуждено уголовное дело за незаконное проведение массовых мероприятий, захват админзданий, значит все, кто незаконно находится на площади, все, кто незаконно захватил админздания – все преступники. - Постойте, а решение суда вам для этого не нужно? Ведь только суд может доказать факт преступления. - Нет. Не надо. Уже возбужденно уголовное дело, этого достаточно. - А если ты просто пришел на площадь или проходил мимо? - Да, такое может быть, и я могу добросовестно заблуждаться и принять тебя за преступника. Не ходи там, где собираются преступники. И сегодня те, кто там на площади – это преступники. Все они должны знать, что если в ходе их задержания я отломаю ему руку, ногу, или выбью глаз, я буду действовать правомерно и законно. Закон меня не только прощает, но и поощряет к этому действию. Более того! Если ты при этом взял палку, если вас трое и вы оказываете мне сопротивление или нападаете на мое имущество, я не несу ответственности даже за убийство. Если даже я его убью, превышая самооборону, закон лишает меня воли всего лишь на три года! Максимум. Бойтесь этого, и не совершайте преступления, не приходите в Харьков. И я, как кандидат юридических наук, разъясняю эти нормы закона всем своим бойцам. Я им говорю, что вы спокойно можете выбить глаз, отломать руку или отломать ногу нападающему. Если на вас замахнутся палкой, можете убить. Закон не требует, чтобы ты терпел преступника, и если он вооружен – убивай. http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2014/02/6/7012996/ http://www.youtube.com/watch?v=ZHccfZtd3nM#t=58

спасибо, Вася!

Я это давно заметил.

Мариванна: - Дети, расскажите, кто что наденет на Новый год и кем будет. Болтик - Я надену коричневую рубашечку, коричневые шортики, коричневые гольфики и буду говном. Мариванна - Болтик, ты будешь наказан и поставлен в угол! Болтик - А говно и в углу воняет! По ночам тоже.

Это человек делает историю. Благодаря ему и его Тризубу отменены "веселые" законы. Беззубая оппозиция здесь не при чем. Всегда найдутся жополизы криминальной власти, готовые облить грязью нормальных и достойных. Вы член партии регионов?

Лидер Правого сектора Дмитрий Ярош: Когда 80% страны не поддерживает власть, гражданской войны быть не может Мустафа Найем, Оксана Коваленко, УП _ Вторник, 04 февраля 2014, 15:59 Версия для печатиКомментарии253 Лідер Правого сектору Дмитро Ярош – найбільш невідома широкому загалу фігура подій останніх двох місяців. Ще два тижні тому про існування і самого сектору і Яроша знало лише вузьке коло причетних до організації життя Євромайдану. Сьогодні ж описувати події у Києві без згадування Правого сектору неможливо. 19 січня після початку подій на вулиці Грушевського світові ЗМІ вибухнули вогненними кадрами молодих хлопців з коктейлями молотова та балакалавою на обличчі. Дії Правого сектору витиснули зі шпальт словосполучення "мирний протест", але в той же той самий час Правий сектор змусив владу прислухатися до Майдану і скасувати закони 16 січня. Штаб цього поки що неформального об’єднання знаходиться на п’ятому поверсі Будинку профспілок. Знімати в коридорі тут заборонено, на полу постелені численні матраци, на яких поруч з дерев’яними та залізними палицями лежать підручники – більшість членів Правого сектору це молоді хлопці студентського віку. З Дмитром Ярошем ми зустрілись в одному з кабінетів – два на три метри – де зазвичай проходять прес-конференції Правого сектору. Там же ж обладнаний кабінет керівника сектору, в "приймальні" - троє хлопців з раціями, у камуфляжній формі з балаклавою на голові. В ТРИЗУБІ МЕНЕ НАЗИВАЮТЬ ЯСТРУБОМ - Яка ваша особиста історія, чим ви займаєтесь в житті? - Я провідник Всеукраїнської організації Тризуб ім. Степана Бандери. Займаюсь громадською діяльністю уже протягом 25 останніх років. Сам із Дніпродзержинська, Дніпропетровської області. Піднімав перший синьо-жовтий прапор в квітні 1989 році у Дніпродзержинську. Створив Народний рух України, був членом української Гельсінської спілки, отримав рекомендації у 1989 році від Левка Лук’яненка і Степана Хмари у Москві, на Арбаті, де відбувалось пікетування тоді за відновлення діяльності Української греко-католицької церкви. З 1994 року - засновник Тризуба ім. Степана Бандери практично на різних посадах, починаючи там від керівника міської структуриТризуба, потім обласної, потім регіональних структур і так далі. Командував організацією з 1996 по 1999, потім був головним інспектором Тризуба, потім знову командував організацією, потім передав повноваження головного командира своєму наступнику Андрію Стемпіцькому. Займаюсь власне цим все життя. За освітою викладач української мови і літератури, закінчив в 2001 році Дрогобицький педагогічний університет, філфак. - Як виник Правий сектор? - 24-25 листопада в Києві відбулась велика акція у зв’язку із скасуванням євроінтеграції. ВзагаліТризуб не є активним прихильником будь-яких інтеграційних процесів, але ми проголосили, що створюємо Правий сектор як площадку для координації дій різних революційно налаштованих груп, бо, по великому рахунку, з самого початку ми чудово усвідомлювали те, що не можна жити далі в тій системі державних координат, які існують. Остаточно Правий сектор виник вже після подій 30 листопада, коли ми відійшли на Михайлівську площу. Там ми і почали готуватись до захисту і тренуватись. Потім ми весь час були на Майдані та увійшли в склад самооборони Майдану. Також до Правого сектору увійшли Тризуб, УНА-УНСО і Карпатська січ із Закарпаття. - Ви проводили тренування раніше? - Так, 20 років. В нас вже багато поколінь змінилось. В мене там діти були маленькі в свій час, а зараз доньці 20 років, і вона все життя провела в Тризубі. Взагалі Тризуб – це вузькофункціональна організація орденського типу. У нас три конкретних завдання: пропаганда ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери; виховання української молоді в дусі патріотизму; та національна захисна діяльність, тобто захист честі і гідності української нації, у будь-яких умовах всіма доступними методами і засобами. Взагалі український націоналізм і бандерівці – це не є вузкочолі плебеї із садистичними нахилами, це інтелектуали, люди, які пишуть, які видаються, які ведуть роботу не тільки в силовому полі.Тризуб – організація, яка продукує певні ідеї. Ми не є політичною партією, в нас навіть заборонено в Тризубі займати державні посади. Серед відомих представників Тризуба – президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, мій хороший друг і побратим. В свій час він був сотником в нашій організації. Або Петро Іванишин – доктор філологічних наук, завкафедрою в Дрогобицькому педуніверситеті, теж сотник. - Де саме проходять ці тренування? - В таборах всій Україні: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь тощо. Хлопці збираються, у них там є свій план діяльності на місяць, на півроку, на рік. Вони проводять вишколи, заняття. Проводять різні заходи по декомунізації та деколонізації України. Я думаю, що ви чули про події 2011 року, коли наша мобільна група відрізала голову бюсту Сталіна в Запоріжжі, це була доволі резонансна річ. Ми це ніколи не ставили на піар, просто робимо те, що йде на благо нашій нації, нашій державі. У кого з нас є можливість, накривають наркопритони, допомагають правоохоронним органам, якщо так можна сказати, бо мені здається, що міліція зараз більші наркоторговці. - Те, що сталося 19 січня на вулиці Грушевського, було заплановано заздалегідь? - Ні, звичайно. Ми завжди стояли на передніх рубежах ті два місяці. Стимулом до тих подій стали диктаторські закони, які були прийняті 16 січня. Не можна жити при таких правилах в державі. А 19 січня на Грушевського приїхали автомайданівці, які хотіли підійти до Верховної Ради і пікетувати. Правий сектор організовано підійшов, коли там вже були сотні людей. Ми намагались говорити з міліцією, домовитись, щоб нас пропустили. Вони відреагували доволі агресивно. А далі ви знаєте – розпочались активні дії, наші хлопці стояли на захисті людей. І я вважаю, що дуже добре, що так сталося, бо коли б не події 19, думаю, що влада не пішла на поступки та переговори з опозицією. - Скільки у вас тут зараз людей на Майдані? - Десь півтисячі людей плюс київський мобілізаційний резерв. Але зараз осередки виникають по всій Україні. Вони самі організовуються, називають себе Правим сектором, і ми працюємо над тим, щоб максимально координувати їх. - Скільки ви можете змобілізувати людей загалом по країні? - Я думаю, що на цей час тисяч 4-5 вже можна мобілізувати. - Як ви фінансуєте організацію? - Я до цього питання не маю відношення, але фінансується все людьми. Ми ще відкрили картки, але їх заблоковували миттю. А після 19 січня – це просто постійний потік. Нам потрібно все, бо ми тут вже два місяці. Люди несуть пачками гроші, у нас ведеться повний облік, все прозоро, хлопці закуповують екіпіровку. - Розкажіть про свою організаційну структуру? - Структура буде відпрацьована повністю вже після цих подій. Зараз Правий сектор – це абсолютно контрольована структура, і ніяка вона не екстремістська, не радикальна, я взагалі не люблю цього слова - радикальна. Зараз є загін на Майдані, є загони по областях і є ті стихійні групи, які виникають. Ми запрошуємо керівників, спілкуємось, дивимось, чи адекватні люди, тоді приймаємо рішення. Зараз сформований такий певний політичний провід в складі хлопців із Тризуба, з УНА-УНСО іпредставників інших окремих груп. Це невелике коло, приблизно чоловік 12. Саме вони й приймають рішення. Зараз ми почали координувати наші дії ще з афганцями. Вони офіційно не ввійшли в Правий сектор, але ми повністю тепер з ними координуємо нашу діяльність, бо класти хлопців просто так я не збираюсь. - Яким чином ви ухвалюєте рішення? - Є стратегічні рішення, є оперативні, тактичні. На кожному рівні люди приймають їх самі. У стратегічній площині, ми обговорюємо ту чи іншу проблему з проводом з 12 людей і відповідно я приймаємо рішення. А далі вже вирішують все командири. Наприклад, є в нас Іранець – він вирішує у своїй групі, чи відправляти людей на барикади чи ні. - Іранець? Він з Ірану? - Ні, це в нього псевдонім такий. Всі хлопці із зрозумілих причин мають псевдоніми, ми живемо в такій системі координат. Я наприклад, в Тризубі з 1994 року мав прізвисько я Яструб. А тут в нас є Пилипач, є Летун. Кожен сам собі вибирає, практично як на Січі. ПІСЛЯ 19 СІЧНЯ ДО НАШИХ ХЛОПЦІВ НЕ ПІДНЯВСЯ ЖОДЕН ЛІДЕР ОПОЗИЦІЇ - Чи координуєте ви свою діяльність з опозиційними силами? - В першу чергу ми підтримуємо стосунки із Андрієм Парубієм, як комендантом Майдану і фактичним керівником Самооборони, до якої ми формально входимо як 23-я сотня, хоча в нас з півтисячі людей. А якщо говорити про всю опозицію, то по великому рахунку у нас стосунки ніякі. Вони не помічають нашого існування. Мені здається, що це велика помилка опозиції, що вони не враховують сили афганців, той же Правий сектор, та навіть самооборону. Мені здається, що навіть в Андрія Парубія не зовсім все так просто із координацією дій із цією трійкою лідерів опозиції. Тому, що бачу заяви там лунають певні. Андрій говорить одне, а лідери – трошечки інше. Мене, наприклад, дивує, що після 19 числа лідери опозиції не піднялись на поверх і не подякували хлопцям. Підійдіть до людей, поговоріть з ними. Це ж живі люди і при тому хороші. Вчора приходить знімальна група і оператор каже: "Я був здивований. Один хлопець сопромат читає, другий так англійською володіє, він там із якимось іноземцем спілкувався. У вас такі хлопці!". Ну справді - це цвіт нації. Це люди, які зараз жертвують життям і своєю свободою заради Батьківщини. Це ж явище, а політики на це закривають очі. Хіба що Віталій Кличко – я з ним рази два зустрічався і абсолютно нормально спілкувались. Хоча здебільшого опозиція виконує частину наших вимог, адже вони чудово усвідомлюють нашу присутність і бачать, що Правий сектор – то є певний чинник на Майдані. - А ви навіть не намагались контактувати з ними заради координації? - Напряму у нас спілкування не було. У мене таке враження ще із самих початків мирного Майдану, що вони діяли дуже імпульсивно і не системно. Вони навіть не створили єдиного Штабу. Ми ж з самого початку виступили за єдність Майдану, щоб не було поділу на політиків, на Громадський сектор та Правий сектор. Я в усіх інтерв’ю наголошую, що повстанський рух має бути єдиним і не хочу провокувати опозицію на якісь відповіді. Але все має бути до певної межі. Коли країна постала перед реальною загрозою війни, на Майдані з’явилась велика недовіра до лідерів опозиції. Два місяці вони просто говорили. Хоча їм надали мандат довіри – беріть, вирішуйте питання. Вони нічого не змогли. 19 січня ми пішли у наступ, вони почали щось робити. Ну, що ж, будемо тиснути далі. - Наскільки ми розуміємо, ідеологічно найближчою до ваших поглядів є "Свобода"… - Так. У нас багато спільних позицій в ідеологічних питаннях, але є великі розбіжності. Я, наприклад, не розумію певних речей расистського характеру, не сприймаю їх абсолютно. Білорус загинув за Україну, вірменин із Дніпропетровська загинув за Україну. Вони мені побратими набагато більші, ніж яка-небудь, перепрошую, комуністична худоба, типу Симоненка, яка грає на Росію, але є етнічним українцем. Степан Бандера в свій час висунув три ставлення до не українців. Воно дуже просте. Є побратимське - для тих, хто разом з нами бореться за Україну незалежно від національності. Є толерантне - до тих людей, які живуть на тій землі, не протидіють нашій боротьбі, тому ми до них ставимось нормально, в Україні всім місця вистачить. Третя – ворожа, до тих, хто протидіє національно-визвольній боротьбі українського народу, а це в будь-якій державі, будь-який народ саме такі позиції і має. Соціал-націоналізм для мене дуже неоднозначний, бо на моє переконання, націоналізм не потребує якихось додатків, він є самодостатнім. Олег (Тягнибок - УП) останнім часом теж намагається йти напрямком традиційного націоналізму. Слава Богу. Хоча під час революції говорити про ідеологічні дискусії якось не дуже випадає. Врешті наші хлопці стоять на барикадах так само як хлопці із "Свободи". Це об’єднує. - Представники влади кажуть, що під час переговорів лідери опозиції стверджували, що люди згодні залишити адміністративні приміщення, якщо будуть випущені затримані та засуджені. Це правда? - Я думаю, що влада брехала. Думаю, що опозиція такого не казала. Перед голосуванням закону про амністію ми оголошували нашу позицію, і вона була десь такою самою в опозиції. Тобто, у випадку, якщо влада піде на компроміс, прийме закон про так звану амністію у редакції опозиції, то Правий сектор готовий відвести своїх бійців з Грушевського і розблокувати вулицю. Це розумний компроміс. Це не скасовує наших політичних умов. Ми маємо змінити країну на іншому рівні. Майдан – це лише Січ, плацдарм, але мова не йде про постійну бійку. - Ваші опоненти відповіли б на це, що ви першими відкрили вогонь та пішли у відкритий наступ... -Ні-ні-ні! Я перепрошую, Беркут побив дітей на Майдані 30 листопада 2013 року. Два місяці люди стояли на Майдані і не проводили ніяких дій. Потім сталась чергова провокація влади - прийняття законів 16 січня. Почались побиття активістів, викрадання людей, подивіться, що вони витворяють з Автомайданом. Саме вони спровокували цю ситуацію, а люди пішли у наступ, тому що терпіти вже більше не можна було. Скільки можна далі стояти, танцювати на Майдані? Ми не вівці, українець має звучати гордо, і вони довели, що українець звучить гордо. - Як ви вважаєте, чому для цього мав з’явитись Правий сектор, чому те саме це не робила опозиція? - Тому, що Правий сектор найреволюційніша структура Майдану. Я підкреслюю: саме революційна, а не радикальна. Революція – це розум, це план і це дія. Коли є ситуація народного збурення, не використати таку ситуацію на благо того самого народу не можна. Опозиція, на жаль, не здатна цього робити, бо мабуть, крісла в парламенті дуже м’якенькі і вони не здатні на якийсь рішучий крок. Ми здатні на такий крок. - Ви з самою опозицією про це говорили? - Я ж говорю, що з ними немає такого контакту. Я ще раз наголошую, що я - за єдність опозиційного, протестного, повстанського руху, тому будь-яке моє пояснення буде використане проти мене. Вони почнуть кричати, що я провокатор. Якщо чесно, мені все одно, що вони про мене говорять. Наша різниця в тому, що мене не цікавлять політичні рейтинги. - Зараз в переговорах з владою беруть участь представники опозиційних партій. Як ви вважаєте, чи можуть ці люди відповідати за дії Майдану та давати з його боку якісь гарантії? - В тому-то й справа, що процес переговорів неконтрольований Майданом. Кредит довіри до лідерів опозиції, який вони мали на початках і зараз – зовсім різні речі. Ми вимагаємо, щоб у переговорну групу ввести не тільки лідерів опозиції, але і представників Майдану. Хоча б у якості спостерігачів. Тоді можна надавати якісь гарантії і артикулювати хоча би тут, людям на Майдані, що ось така домовленість, досягнута між владою і опозицією, і вона має бути виконана. Бо іноді складається таке враження, що вони домовляються про одне, а потім у них щось переграється і виходить зовсім інше. Наша мета зараз - примусити опозицію знову увійти в черговий етап переговорів з конкретними вимогами і досягти певного порозуміння. Але обов’язково з представниками Майдану. У переговорну групу можуть увійти ті ж афганці або Андрій Парубій як командир самооборони. Якщо запросять мене – я піду. Нічого страшного ми в цьому не бачимо. Ми здатні донести свою позицію, щоб примусити і владу, і опозицію домовитись, щоб не було кровопролиття, щоб держава увійшла в іншу площину своєї діяльності. Заради цього я готовий йти. - Давайте простіше. Уявіть, що ви вже на переговорах і зараз сидите навпроти Віктора Януковича. Які б ви аргументи використали, щоб вмовити його змінити свої дії? - Я б домагався компромісу, тиснув би, хоча знаю, що він цього дуже не любить. Я не впевнений в тому, що Янукович отримує достовірну інформацію. Мені здається, що в нього якесь неадекватне сприйняття ситуації. Наприклад, я думаю, що він не розуміє, що 80% людей зараз не довіряють владі. Думаю, що його радники надають йому трішечки інші цифри і показують інші картинки. Тому я б почав з того, що не можна воювати із власним народом. Ще ніхто не переміг власний народ. Пояснив и, що ті речі, які творять силовики – це реальна війна проти українців. Друге, що дуже важливо – це спробувати йому пояснити, що ті тисячі самооборони, які вже сформовані, не дадуть можливості "Беркуту" або внутрішнім військам легенько зачистити Майдан і пройти по ньому парадно-стройовим кроком. Вони ще не розуміють, що Майдан - це вже явище зі своєю армією, зі своєю медициною, всякими структурами, це вже певна держава. І захопити її без дуже великої крові не вдасться. Дубинками розігнати це вже не можливо. Їм прийдеться застосовувати вогнепальну зброю, вже легально, а не так як на Грушевського. І у відповідь вони отримають по повній програмі, це я можу гарантувати Віктору Януковичу. - Добре, а чого ви хочете? Тобто ви кажете, Віктор Федорович, ситуація от така. Що далі? - Передумовою будь-яких переговорів має стати звільнення всіх заарештованих. Це ж не терористи, це ж не екстремісти. Думаю, що навіть ви знаєте когось із тих людей. Це абсолютно нормальні, адекватні люди, яким так накипіло. Люди мають бути звільненні. Про будь-яку нормалізацію можна говорити лише після цього. По-друге, це припинення будь-яких силових дій з боку влади. В першу чергу по регіонах. Припинити викрадення активістів. Це ж терор проти власного народу. Треба негайно починати розслідування злочинів, які відбувались на вулицях. "Беркут" не міг стріляти без відома міністра внутрішніх справ. Це ж військова структура, там має бути дисципліна, чітке підпорядкування. Якщо то були провокації, тоді треба з’ясувати, хто стріляв. Дайте людям інформацію, не мовчіть, не закривайте очі на те, що стається. Янукович насправді вже виконав кілька наших вимог щодо відставки уряду та скасування законів 16 січня. Але зміна одного побуванчика на іншого, який має приставку в.о. не вирішує жодних питань. Потрібно починати формування компромісного уряду, який можливо б мав складатися не з керівників політичних партій, а з професіоналів. При цьому всі одіозні фігури, всякі захарченки, табачники, і інші, типу політики, мають бути замінені. Це перший крок, який вони би мали зробити, і це б одразу зняло напругу. - Кого ви бачите на чолі цього Кабінету міністрів? - Я не можу про це говорити, бо я не є фахівець у формуванні уряду. Про це мають говорити політики. - Але не маючи власних пропозицій ви знімаєте з себе відповідальність і відсторонюєтесь від політичних процесів. - Я 25 років уникав публічної політики. Для мене це не проблема. Хоча зараз в перспективі ми розглядаємо варіанти, що якщо буде мир, то Правий сектор переросте в політичну організацію. Про це говорять всі хлопці. Та ради Бога! Зайнятись політикою можна завжди. Для мене вони є цвітом нації і вони не можуть бути гарматним м’ясом, яке використають і потім забудуть. Але зараз про конкретику ще рано говорити. Сьогодні Правий сектор не можна звужувати до якихось політичних речей. - Але зараз саме так все і виглядає - що вас використовують: ви стоїте на барикадах, а посади в уряді пропонують Арсенію Яценюку та Віталію Кличку. - Справа в тому, що життя держави, життя нашого народу не обмежується одним Кабінетом міністрів. Хай беруть. Запросять – допоможемо. Силовий блок візьмемо, наведемо порядок в державі. Але я сумніваюсь, що нам буде запропонована хоч якась посада. НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ У НАС БУДЕ СВІЙ КАНДИДАТ - Що ви запропонуєте Віктору Януковичу в разі перемоги революції? - Це від нього залежить. Деякий час тому ми гарантували йому 24 години, щоб він поїхав з країни і його ніхто чіпати не буде. Сьогодні, якщо б він прийняв розумне рішення, то йому можна було б дати навіть гарантії безпеки в державі. Аби не було війни, аби не було кровопролиття. Хай собі сидить вМежигір’ї, пасе страусів, і ніхто там його чіпати не буде. Але це має бути його рішення. - Ви особисто себе бачите на якісь посаді? - Зараз – ні. У мене дуже хороша посада – я провідник Тризуба. Мені легше виступати перед строєм, а не на сцені. - Але це не та посада, яка може змінити країну. Чим би ви займались в мирний час? - Хочеш миру – готуйся до війни. Ми зініціювали Правий сектор, і Правий сектор трохи країну змінив. В мирний час я б продовжував займатися Тризубом. Так як робив це двадцять років до того. Ви зрозумійте, що Тризуб – це не є структура, яка однозначно ставить за мету собі якийсь силовий конфлікт. Ні. Будь-яка нормальна держава має мати парамілітарні державного плану структури, які готують молодь до служби в армії, які дозволяють в разі якоїсь небезпеки, зовнішньої або внутрішньої змобілізувати якісь певний кадровий резерв для захисту інтересів народу. Це нормальне явище в більшості цивілізованих країн світу. Тризуб буде актуальним завжди. Навіть якщо ми матимемо найкращого президента та найкращий уряд. - Чи є у вас якась інформація щодо того, хто займається викраданням людей? - На превеликий жаль немає. Ми намагаємось роздобути цю інформацію, але поки що нам не вдається. Ми зверталися до влади із тим, щоб активізували дії силовиків, тієї ж Служби безпеки щоби їх всі оперативні можливості були задіяні для пошуку. Зрештою, в цих всіх подіях вона не така заплямована, як МВС. Але поки що нічого немає. - Тобто ви щиро покладаєтесь на владні структури у розслідуванні цього питання? - А я не впевнений, що тільки влада до цього причетна. Я не виключаю, що до цього причетні закордонні спецслужби. Наприклад ФСБ. Росія завжди користається дестабілізацією в Україні. Як тільки дестабілізація в Україні, вони сюди заходять і вирішують якісь свої певні інтереси. Путін неодноразово заявляв, що Україна – це не держава. І я більше, ніж переконаний, що плани про поділ України на дві на три, на п’ять, на шість зон впливу існують по сей день. - Але фактором дестабілізації називають і сам Правий сектор та його діяльність. - Мені навпаки здається, що правий сектор останні місяці власне показав, що він фактор стабілізації. Якби не дії Правого сектору, то ніяких переговорів би не було, радикальні настрої б збільшувались і вибухнули в регіонах у вигляді партизанської війни. Чомусь про це ніхто не думає? Поки, що все ж таки ситуація контрольована і знаходиться в перемовному процесі. Якщо вони не домовляться, ризик партизанської війни в Україні дуже сильно зросте. Як відомо, українці мають дуже славну традицію ведення партизанської війни. Десятками років воюють. Тільки чи то буде користь для держави? - А ви не боїтесь, що ця партизанська війна може переростив громадянську? - Громадянської війни не може бути. Коли 80% народу не підтримує владу, це буде боротьба між суспільством, народом і владою. І це дві великі різниці між громадянською війною і тією, про яку ми кажемо. Це буде національно-визвольна війна. Але нам би не хотілося. Все ж таки ми маємо державу, маємо плацдарм для розгортання процесу націотворення та державотворення. - Але багато людей на сході України щиро вважають, що тут збираються бандерівці, націоналісти, і вони дійсно переконані, що їм треба проти цього боротись. Що робити з цими людьми? - По моїй інформації це дуже невеликий процент людей. Я ж сам із Дніпропетровщини, я там володію ситуацією повністю. Здебільшого це найманці. Ви ж бачили події біля дніпропетровської обладміністрації. Там місцевий депутат-регіонал Ступак вже роки півтора збирає відморозків, формує бійцівські клуби, охоронні структури, які тепер разом з міліцією "ідейно" захищають облдержадміністрацію. Ви бачили серед захисників адміністрації хоча би одних нормальних громадян, які б вийшли самі? Або в тому самому Криму створені підрозділи шовіністично налаштованих ряжених казаків, які створюють чорні сотні і виступають на захист влади. А де маси людей? При тому, що кримські татари повністю на стороні Євромайдану. Тому, все це неоднозначно. - Якби ви поговорили з людьми на сході, вони те саме кажуть про Майдан: що тут дуже малий процент щирих людей, а більшість – проплачених націоналістів. У вас з ними дуже схожа риторика, яка в кінцевому рахунку малоздатна призвести до компромісу. - Давайте на прикладах. Партія регіонів спробувала робити Антимайдан, звозячи людей зі всієї України. Хто там стоїть? Це реально асоціальний елемент, або бюджетники, яких просто туди заганяли. Я ж спілкувався з цілою купою людей, і коли я кричав "Зека геть!", вони махали руками і сміялись. Це міф про якусь певну соціальну підтримку Януковича і його влади. Показником є дії ультрас по всій Україні, які підтримали Майдан. Це ж люди власне ідейні з луганської "Зорі", з сімферопольської "Таврії", запорізького "Металургу", з дніпропетровського "Дніпра", з харківського "Металіста" і так далі. Скільки допа з гепою намагаються зібрати тих ті тушок, щоб направити сюди на Київ, а їм й того не вдається зробити. За яку підтримку можна говорити? Це велика неправда про розкол. Немає ніякого розколу. Янукович, дай боже йому здоров’я, об’єднав країну. - На Майдані весь час лунає заклик до трьох опозиціонерів - визначитись із єдиною кандидатурою. Ви підтримуєте цей заклик? - Здається, що він вже не актуальний, бо більше лунає заклик визначитись з лідерами Майдану. Лідерами спротиву як такого. Для людей актуальність президентських виборів відійшла там на якийсь другий, третій план. - У разі президентських виборів – дострокових чи строкових – яка у вас буде стратегія: ви когось підтримаєте чи підете на вибори самі? - Ми не виключаємо, що Правий сектор висуне свою кандидатуру на виборах. Але поки про це рано говорити. - Тобто ви дійсно щиро вірите, що кандидат від Правого сектору має шанс на виграш по всій країні? - Якщо йти з правильних позицій, то шанс є завжди. Правий сектор за декілька тижнів став всеукраїнським явищем. Це Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Крим. З іншого боку президентські вибори можуть підняти наші ідеї революційних змін в державі на достатньо високий рівень. - Ви не боїтеся, що ваш похід на вибори розпорошить опозиційний електорат, і вас звинуватять у розколі? - Послухайте, хай цей процес закінчиться, і тоді ми глянемо, що і як. Байки про розпорошування сил, які вони розповідають один одному, це якась дитяча гра. Вони всі чудово знають, що ідуть втрьох, розпорошуючи сили з самого початку. Тут або сісти і домовитись реально, і дотримуватись тих домовленостей, або кожному грати свою гру. Для нас не є принциповим участь в президентських виборах на цьому етапі. Нам потрібен мир. Справа в тому, що є люди, які багато говорять і мало роблять, а є люди, які діють і своїм потом і кров’ю доводять, що вони здатні на зрушення, на дію, на досягнення результату. Правий сектор – майданчик для хлопців, які довели свою здатність щось змінювати, жертвувати своїми благами для чогось вищого. Політики останні роки цього не демонструють. Я не бачу, щоб вони демонстрували цю жертву, бажання і вміння жертвувати. - А хто для вас хто лідер спротиву? - Його на цей момент немає. Я зробив заяву, що готовий взяти відповідальність на себе за всі ті речі, що відбуваються. Це не означає, що я особисто маю якісь президентські амбіції. Просто я бачу, що потрібна повна координація та контроль над ситуацією. Хай визначаються самі між політиками. Якщо хтось з них готовий це зробити, хай робить, ми його щиро підтримаємо. Але я не бачу, щоб хтось цим займався. ПРАВИЙ СЕКТОР НЕ ВОЮЄ З РОДИНАМИ - Ви усвідомлюєте, що в разі поразки або навіть компромісу між владою та опозицією вас може чекати в’язниця? - Так, звичайно. Я 25 років до того готовий. Що зробиш, життя є життя. Всі ми під Богом ходимо. Як буде так буде. Буде кримінальна справа, то буде кримінальна справа. Я за Україну буду боротись. Хай пробують посадити. Ми ще побачимо хто кого буде саджати врешті-решт. - Вам ще повістку не приносили? - Ні. А я тут живу, куди мені повістку? На Майдан вони не приносять, на п’ятий поверх ментів не пускають хлопці. - Але може таке статися, що до арешту і не дійде. Вас може очікувати доля Ігоря Луценка або Дмитра Булатова… - Я знаю в ім’я чого я веду боротьбу. Звичайно, що не хочеться, я ж жива людина і маю інстинкт самозбереження. Але хлопці мене охороняють, ходять за мною, бронежилет одягають. - Ви взагалі виходите за межі Майдану? - Рідко буває. Куди – не скажу. - Що з вашою родиною зараз? - Родину востаннє бачив на Різдво. Вони в Україні, але я тимчасово змінив їх місце проживання. Справа в тому, що в Інтернет викинули всю інформацію по наших адресах, по сім’ях, тому певна небезпека є. - Але ж така сама інформація є і про співробітників Беркуту наприклад. Ви можете гарантувати всім правоохоронцям та представникам влади, що їхнім родинам нічого не загрожує? - Я можу гарантувати, що Правий сектор ні в якому разі не буде зачіпати жодної дитини, жодної родини будь-яких силовиків, будь-яких структур. Правий сектор не воює із жінками і дітьми. Ми не нелюди із Беркута, які б’ють журналістів та медиків. Тому можете не хвилюватись - ніхто ніяких дій не буде проводити. За Правий сектор я можу відповідати. - Ультиматум ви ще ставили… до 4 числа у вас є вимога: або звільнити всіх, або будуть… Можете сказати про що це? Чому саме 4 число? - Четвертого лютого - наступна сесія. Ми вимагаємо, щоб Верховна рада проголосувала документ щодо безумовного і повного звільнення і реабілітації затриманих людей. І це ніяка не амністія, бо це ніякі не злочинці. Ми також вимагаємо припинення будь-яких силових дій з боку влади – це викрадення, підпали машин тощо. Думаю, що вони прислухаються до нас. Процентів на 90 впевнений, що вони прислухаються. Інакше ми реально на межі кривавого конфлікту. Я не виключаю, що люди, які стоять на Майдані, проведуть дуже потужну мобілізацію і підуть на урядовий квартал. І візьмуть його - я більше, ніж переконаний, хоч з кров’ю, хоч з втратами великими. Бо патова ситуація залишилась. Тоді винесуть всіх тих: і режиму охоронців і Януковича, тому їм краще домовитись. - Ви розумієте, що навіть те, що ви зараз кажете, може бути використане проти вас? - Так, звичайно. Революція ж. Є дві сторони барикад – це закономірно. Зараз все використовується або проти нас або проти них. - Ви якимось чином вибираєте людей, які до вас приходять? Вони проходять якийсь відбір? - Безумовно. Запис добровольців відбувається весь час, особливо під час якихось активних дій. Щодо критеріїв - це до командирів треба звертатись безпосередньо. Вони із людьми працюють. Я точно знаю, що не беруть неповнолітніх. Бо бігають табунами по 15-16 років. - Ви видаєте людям якусь зброю, мається на увазі не вогнепальну? - А вони самі приходять або з битою якою-небудь або з кийком яким-небудь. Ми їх вже екіпіруємо. От власне гроші, що ідуть від людей, на них ми закуповуємо щитки всілякі, шоломи і щити, дуже великий арсенал того всього. Відповідно екіпіруються, потім проводяться заняття з ними. Якщо людина має погане фізичне здоров’я, то для неї знаходиться інша робота - на кухні, в медичній частині, і так дальше. Дівчатка наші молодці, просто молодці, вони стільки вже зробили доброго. Вони і поранених витягували під час бойових дій, і тут постійно допомагають. - Щодо вогнепальної зброї – ви закликали людей приносити її на Майдан. Навіщо ви це робите? - Коли був підписаний наказ МВС про дозвіл використовувати вогнепальну зброю проти людей, я закликав власників легальної зареєстрованої зброї долучитись до нас, щоб створити групу вогневої підтримки у випадку, якщо вони підуть на Майдан і будуть стріляти. Я вважаю, що у відповідь так само треба стріляти, бо інших варіантів немає. Але це тільки у випадку, якщо вони перші почнуть вогонь. - Цей загін уже створений? - Це таємниця, вибач. - Хто володіє всією інформацією, яка є зараз в Правому секторі? Є людина, яка знає все. - Все не знає ніхто. Інформацією володіє політичний провід. - Як ви координуєте свої дії? Не секрет, що всі перемовини прослуховується, як ви це робите? - За рахунок зв’язкових, посильних, рація у всіх хлопців є, але їх так само сканують, ми то знаємо. Апаратури натикали у всіх будинках навкруг, таке враження. Оперативні машини стоять і так далі. Я, до речі, тих хлопців, що там сидять, не вважаю ворогами або я кимось, вони роблять свою роботу, мусять робити. Більше того, я більше, ніж переконаний, що у силових структурах дуже-дуже неоднозначна ситуація по відношенню до влади, до опозиції, до Майдану. Одні ненавидять, але то невеликий процент, інші із симпатією ставляться, бо ми також із силовиками ведемо певні переговори. Хлопці до нас підходять говорять. Режим сиплеться. Його треба дотиснути просто, щоб вони пішли на оті політичні кроки. - Там, на Грушевського, стоять дві барикади. Є якесь спілкування із "Беркутом"? Ви носите їм теплий чай, каву? Я знаю, що були такі ініціативи. - Зараз не знаю, чи носять. Раніше, коли вони нас блокували на самому Майдані, то їх годували. Я був противником цього не тому, що мені ті хлопці недруги, вони теж українці, вони просто по інший бік барикад. Вони служать ворогу. Але цього не бажано робити. Чим більше їх буде виведено із ладу за рахунок недоїдання і так далі, тим менше можливості, що вони підуть в наступ і атаку, і почнуть бити людей, як вони це неодноразово робили. Тому чисто з прагматичних міркувань я не думаю, що їм треба носити бутерброди, каву. http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2014/02/4/7012683/

Народные депутаты 16 января поднятием рук, без обсуждения приняли 11 законов и 1 постановление. 17 января Президент Украины Виктор Янукович подписал Закон № 719-VII «О Государственном бюджете Украины на 2014 год» и все законы, принятые Верховной Радой Украины 16 января. Опять развели как котят. Однако, что еще можно ожидать от бандита-рецидивиста?

А кого поддерживают коммунисты? Вы вообще внимательно прослушали старичка-коммуниста? Что он одобряет и к чему призывает януковича от имени коммунистов? Какая разница правее или левее памятника, который давно пора снести, собираться,чтобы одобрять криминальную оккупацию Украины? Или не слушали, но осуждаете?

Это митинг в поддержку партии регионов. Подобную убогость обязательно нужно снимать и показывать всем. Это не смешно и даже не грустно.

Друг Кернеса Жилин: Человека могут убить и ничего не будет. Это меня стимулирует Вторник, 04 февраля 2014, 10:11 Версия для печатиКомментарии88 Руководитель "Оплота", который взял на себя функции "обороны" Харькова Евгений Жилин не скрывает, что его люди готовы наносить телесные повреждения. Об этом он заявил в интервью Ленте.ру "Как юрист я знаю, что есть понятие нахождения человека в состоянии задержания преступника. В нем человек может другому человеку наносить телесные повреждения, чтобы задержать преступника и передать милиции", - сказал он. "В стране происходят непонятные события, определенные группы людей настроены очень агрессивно и захватывают административные здания. Могут быть недовольные властью, но нельзя переступать рубикон и незаконными методами добиваться законности", - сказал он. "Я как бывший правоохранитель не могу смотреть, как "Беркут" жгут [коктейлями Молотова]. В Киеве убивают милиционеров, а на западе Украины ― русских бизнесменов", - заявил Жилин. Отвечая на реплику о том, что только суд может признать, что задержанный был преступником, Жилин сказал: "Да, но здесь очевидное преступление [захват органов государственной власти]. Согласно УК, лицо, которое задержит преступника, не несет никакой ответственности за нанесение телесных повреждений легкой и средней тяжести", - сказал он. "Если человеку отрубить две руки или выбить два глаза ― это тяжкое преступление, а если отломать одну руку или ногу ― среднее. Я хочу, чтобы преступники понимали, что я могу отломать им одну ногу полностью и мне за это ничего не будет", - уверен Жилин. "Больше скажу, если на моего человека кто-то будет замахиваться палкой, то закон позволяет мне его [размахивающего палкой] убить. Если в ходе задержания преступника его убили, превысив полномочия, то уголовная ответственность за это предусмотрена до трех лет, то есть никакая", - сказал он. "Человека могут убить просто так, и за это практически ничего не будет. Эти законы стимулируют меня как гражданина к пресечению нарушения общественного порядка, эти законы говорят мне: "Женя, делай все, что хочешь, но пресеки преступление". С таким настроем мы собираемся и ждем, когда они начнут совершать преступления", - заявил Жилин. "У нас есть данные, которые сообщает нам власть, она просит, чтобы мы, люди, занимающиеся спортом, помогали своему городу не то чтобы выжить, но остаться незапятнанным", - признался он. Фанаты несколько раз выходили на защиту "евромайдана" в Харькове, хотя Жилин говорит о своих потенциальных противниках снисходительно. "Когда мы выдвинулись, милиция от "ультрас" отошла, и они сразу начали разбегаться. Но мэру Кернесу начали звонить их родители, поэтому мэр позвонил [нам] и попросил их не трогать. Мол, родители сказали, что дети ошиблись и пришли не туда. Ну мы и остановились", ― рассказывает Жилин, не смущаясь своих близких отношений с градоначальником и милицией. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6124&page=97

Где Вы увидели самопожертвование? Человек, который выдавил из себя раба, который понял, что такое собственное достоинство и сделал правильный выбор, причем не вчера, - совершил поступок, но никак не жертвование собой, собственными интересами ради блага, интересов других. Вы невнимательно прочитали написанное выше. Постараюсь пояснить разницу между мной и Фарион. 1) Фарион никогда не писала заявление о выходе из КПСС и как могла скрывала этот факт. А вот так нельзя. Поэтому люстрация. Если бы Фарион честно призналась, и, скажем, покаялась, то картина была бы несколько иная. 2) Факт обоснованого выхода из рядов КПСС любого члена партии, еще и в 1991 году, люстрацию отменяет. И это понятно. 3) Я не лезу на руководящие должности в политике. Интересно, а Вы в жизни совершили хоть один поступок с большой буквы? Если да, то расскажите.

Семейный Кодекс в кредитных отношениях работает.

На 4 курсе ЛВВИУС им. Ленсовета в 1985 году как курсант-отличник был принят в ряды КПСС. Отмечу, что в то время я искренне считал, что живу в самой правильной и счастливой стране - СССР, ведомой передовым отрядом партии к коммунизму. Однако, если Вы знаете, в с приходом к власти в 1985 году Горбачева началась перестройка, одним из элементов которой была гласность. Поток открывающейся информации о преступлениях КПСС впечатлял. Солженицин, журнал "Огонек" Коротича, программа "Вгляд" Влада Листьева открывали глаза на обратную сторону коммунизма, которую всячески скрывали армейские политруки. В январе 1991 году в знак протеста против применения военной силы в Вильнюсе написал заявление о выходе из КПСС. Одновременно был подан рапорт на увольнение из Вооруженных Сил. Для молодого офицера в то время это был поступок. Вы удовлетворены, милая Сова?

Несчастным старикам-ленинцам дали возможность высказаться. Упаси Боже Украину от таких несчастных стариков-ленинцев. Украине поможет полная люстрация настоящих и прошлых коммунистов (Фарион в том числе) и полный запрет коммунистической идеологии.

\ Ответ из России: Тимофей Шевченко Просветленный (24013) 4 года назад Потому что немцы прекрасно понимают и осознают, что этот персонаж их истории принёс неисчислимые бедствия человечеству и в том числе-самой Германии, что этот персонаж не подлежит реабилитации. И памятников ему, такому стоять не должно. Остаётся только порадоваться за немцев-тому, что они из истории своей извлекли нужные и верные уроки. Чего, к большому сожалению, нельзя сказать про нас. Про нас, в чьей истории была страница как бы не пострашнее нацистской диктатуры в Германии 1933-1945-бандитский большевистский переворот октября 1917 года и затем-все те ужасы (коллективизация, раскулачивание и расказачивание, искусственно придуманные партией голодоморы и многое другое), которые выпали на долю России в правление большевичья. И несмотря на то, что в последние годы преступления коммуняк вскрываются одно за одним (благо документы теперь можно в архивах изучать), в нашей чудной стране и в нашем чудном обществе большевистские мрази до сих пор неимоверное количество своих поклонничков имеют. О чём тут говорить, если на повреждённый небольшим направленным взрывом ещё в апреле месяце этого года памятник палачу Ульянову-Бланку-Ленину в Санкт-Петербурге было принято решение 8 млн рублей (!!!)потратить? ! Оторопь просто берёт. Кровавый душегуб, организатор в стране нашей концлагерей, потопивший в крови половину России- и на восстановление истукана этой мрази 8 миллионов рублей мы тратить намерены! А не проще ли бы было его снести? ! Ведь большевичьё во главе с этим картавым товарищем памятники культуры нашей (в том числе-и храмы с церквями) не щадило, сносило и оскверняло их без зазрения совести. Так с какого хрена тогда к истуканам Ленину нужно современным людям гуманнее быть? ! Да этому человеку, кто в апреле этого года истукан Ульянову повредил, руку пожать надо и премию государственную ему дать! Нам нужно брать пример с Германии, которая памятников Гитлеру не устанавливала у себя. И избавляться от идолов мерзкого красного прошлого. http://otvet.mail.ru/question/33646673

Справа №784/4385/13 13.01.2014 13.01.2014 13.01.2014 Провадження №22-ц/784/27/14 Суддя першої інстанції: Подзігун Г.В. Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2014 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Буренкової К.О., суддів - Кушнірової Т.Б., Крамаренко Т.В., із секретарем - Богуславською О.М., за участю: представника позивачки -ОСОБА_2, представника відповідача - Ковалика І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Єврокапітал» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року, ухваленого по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Єврокапітал» (далі - ТОВ «ФК «Єврокапітал») про визнання кредитного договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди, в с т а н о в и л а: У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулась позовом до ТОВ «ФК «Єврокапітал», який в подальшому уточнила про визнання недійсним кредитного договору стягнення збитків, процентів та моральної шкоди. Позивачка зазначала, що при укладенні кредитного договору №1435 від 25 листопада 2008 року ТОВ «ФК «Єврокапітал» порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недопустимості включення до договору про надання споживчого кредиту несправедливих умов. Також рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року визнанні недійсними пункти 2.2.3. та 4.1 вказаного договору без яких він не був би укладений. Крім того, позивачка зазначала, що відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що є підставою для подвійного відшкодування збитків на підставі ст. 230 ЦК України. Посилаючись на викладене позивачка просила суд визнати недійсним кредитний договір №1435 укладений 25 листопада 2008 року між нею та ТОВ «ФК «Єврокапітал», стягнути збитки у розмірі 13 644,22 грн., процентів у розмірі 2040 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. Ухвалою суду від 5 липня 2012 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними пунктів 2.2.3, 4.1., 4.3 кредитного договору від 25 листопада 2008 року з підстав невідповідності положенням ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 6 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на підставі п.5 ч.1 ст. 205 ЦПК України закрито. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір №1435 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Єврокапітал» 25 листопада 2008 року. Стягнуто з ТОВ «ФК «Єврокапітал» на користь ОСОБА_4 збитки в розмірі 13 644,22 грн., проценти у розмірі 2040,46 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, 25 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1435, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 51 960 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5% річних строком до 25 жовтня 2010 року (надалі - Договір). Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що плата за надання кредиту складає 0%. Згідно п.п.1.1. та 9.5 Договору до структури обов'язкових щомісячних платежів за кредитним договором входять основний борг, проценти за користування кредитом та плата за обслуговування кредиту, розрахунок якої обумовлено пунктом 2.2.3. договору в залежності від зміни курсу національної валюти до долара США. Пунктом 2.2.3. Договору передбачена плата за обслуговування кредиту, яка розраховується за формулою залежно від курсу національної валюти до долару США і на час укладення договору дорівнює 0,00%. Також п.п.4.1.,4.3 Договору передбачалася оплата за обслуговування кредиту у разі дострокового його погашення та часткового дострокового погашення кредиту за формулою, з врахуванням курсу долара США. Розмір щомісячних платежів зазначений у Графіку, що є невід'ємною частиною Договору, який складається з основного боргу і процентів та становить 2279,56 грн. на місяць та не передбачає сплату за обслуговування кредиту та будь-яких комісій (а.с.24-25). Судом встановлено, що всупереч умовам Договору, відповідач шляхом повідомлення СМС вимагав від позивачки сплату за обслуговування кредитом. Згідно картки позичальника, ОСОБА_4 на вимогу Банку достроково сплатила кредит. Крім того нею сплачено комісію за обслуговування кредиту та плату за дострокове погашення кредиту у розмірі 13 644, 22 грн. (а.с.27-28). Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання кредитного договору частково недійсним та стягнення збитків. Визнано недійсними п.п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору №1435, укладеного 25 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» та ОСОБА_4 з підстав, передбачених ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнуто на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» 13 644,22 грн. збитків, які становлять оплату за обслуговування кредиту - 5 863,12 грн. та за обслуговування кредиту при достроковому погашенні - 7082,07 грн. (а.с.57-58). Згідно вимог ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась з даним позовом до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, посилаючись на те, що без п.п. 2.2.3 та 4.1. Договору, що передбачали плату за обслуговування кредиту та плату при дострокову погашені кредиту, які визнанні недійсними на підставі рішення суду, вона б не уклала Договір. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. В роз'ясненнях, що містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Встановивши наведені обставини, суд дійшов вірного висновку про доведеність в діях відповідача обману щодо умов договору та наявність підстав для визнання договору недійсним в цілому на підставі ст. 230 ЦК України. Згідно ч.2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Тому, суд правильно стягнув збитки не в подвійному розмірі, а в розмірі 13 644,22 грн., оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 27 липня 2011 року стягнуто 13 644,22 грн. та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. З урахуванням положень ч.1 ст. 216 ЦК України, висновок суду про стягнення з відповідача сплачених позивачкою процентів у розмірі 2040,46 грн., як наслідок недійсності правочину, є вірним. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним в цілому, оскільки його окремі пункти вже визнанні недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 27 липня 2011 року, яке набрало законної сили, п.п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору були визнанні недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а не з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України. Посилання на відсутність з боку відповідача до укладання чи під час виконання договору обману є безпідставними, оскільки по умовам Договору відсутня плата за обслуговування кредиту, а як вбачається з картки позичальника відповідачем проводилося нарахування оплати за обслуговування кредитом. Доводи про те, що суд не обґрунтував розмір моральної шкоди теж не підлягають задоволенню, оскільки при визначенні розміру вказаної шкоди, судом враховані встановлені обставини справи щодо порушення прав позивачки. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» - відхилити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуюча: Судді:

Справа № 490/5240/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2013 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Подзігун Г.В. при секретарі Голубашенко Т.О. заучастю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Харіної Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" про визнання договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи по суті, про визнання недійсним кредитного договору №1423 від 25.11.2008 року, за винятком пунктів 2.2.3., 4.1. та 4.3., стягнення збитків в розмірі 13644,22 грн., процентів в розмірі 2040,46 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем ТОВ "ФК "ЄВРОКАПІТАЛ" вимог Закону України "Про захист прав споживачів" щодо недопустимості включення до договору про надання споживчого кредиту несправедливих умов, оскільки відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" включення до договору умов про зміни у будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки, є підставою вважати їх несправедливими умовами. Положення частин 5, 7 ст. 18 того ж Закону передбачає визнання несправедливих умов недійсними з часу їх запровадження. Також позивач посилався на визнання недійсними рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.07.2011 року пунктів 2.2.3 та 4.1. вказаного договору, без яких він не був би вчинений. При цьому вказував, що наслідками недійсності вищевказаного договору є повернення відповідачем отриманих від позивача за період дії договору процентів в розмірі 2040,46 грн. Також зазначав, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що є підставою для подвійного відшкодування збитків. Тому враховуючі стягнуті вищевказаним рішенням суду з ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь ОСОБА_3 збиткі в розмірі 13644,22 коп., ця сума підлягає повторному стягненню згідно вимог ч.230 ЦК України. Ухвалою суду від 05.07.2012 року закрито провадження в частині вимог про визнання недійсними п.п. 2.2.3.; 4.1.; 4.3. вищевказаного кредитного договору з підстав невідповідності положенням ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та п.6 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" на підставі п.5 ч.1 ст.205 ЦПК України. В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлене наступне. ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №16101898 серія ІК №21, видане 16.01.2007 р. Державною комісією регулювання ринків фінансових послуг України. Згідно виданої 12.06.2007 р. ліцензії товариство має право на надання фінансових послуг (діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами). Як пояснив представник позивача, восені 2008 року ОСОБА_3 дізналась про акційне умови видачі кредиту на придбання автомобілю ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", згідно яких кредит видавався без будь -яких комісій. Оскільки її влаштовували такі умови вона звернулась до відповідача з наміром отримати кредит. Як вбачається із анкети Позичальника - заявкі на кредит №8751 від 25.11.2008 року, ОСОБА_3, підписуючі анкету, виявила волю на отримання кредиту в сумі 51960 грн зі щомісячною сплатою за кредитом, включаючі плату за обслуговування кредиту, 2279,56 грн. 25.11.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" був укладений кредитний договір № 1435, згідно умов якого позивачу був наданий кредит у сумі 51960 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,00 % річних. Строк дії договору - 25.11.2010 року. Пунктом 2.2.1 договору визначено, що плата за надання кредиту скаладє 0%. Пунктами 1.1 та 9.5 договору до структури обов'язкових щомісячних платежів за кредитним договором входили основний борг, проценти за користування кредитом та плата за обслуговування кредиту, розрахунок якої обумовлено пунктом 2.2.3 договору в залежності від зміни курсу національної валюти до долара США. Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачена плата за обслуговування кредиту, яка розраховується за формулою залежно від курсу національної валюти до долару США і на час укладення договору дорівнює 0,00 %. Також п.п.4.1,4.3 кредитного договору передбачалася оплата за обслуговування кредиту у разі дострокового його погашення та часткового дострокового погашення кредиту за формулою, з врахуванням курсу долара США. Укладаючі вищевказаний договір відповідач погодився на розмір щомісячних платежів, який складає 2279,56 грн., про що зазначив у графіку платежів, який є додатком до вищевказаного кредитного договору, однак в договір вніс плату за обслуговування кредиту. Як пояснив представник позивача, після видачі кредиту відповідач став вимагати від ОСОБА_3 сплати комісії, посилаючись на пункти 2.2.3 та 4.1. підписаного нею кредитного договору, які передбачають плату за обслуговування кредиту. На вимогу відповідача позивачка провела наступні платежі: у грудні 2008 року - 2820,29 грн.; у січні 2009 року - 2788,30 грн.; у лютому 2009 року - 2788,30 грн.; у березні 2009 року - 2788,30 грн.; у квітні 2009 року - 2788,30 грн.; у травні 2009 року - 2757,88 грн.; у червні 2009 року - 2760,60 грн.; у липні 2009 року - 2774,90 грн.; у серпні 2009 року - 2875,21 грн.; у вересні 2009 року - 2899,39 грн.; у жовтні 2009 року - 2896,21 грн. 01 грудня 2009 року позивачка достроково сплатила усі платежі за кредитом в загальному розмірі 36703 грн. 87 коп. Таким чином розбіжність між розміром щомісячного платежу, визначеного графіком в сумі 2279 грн. 56 коп. та розміром фактично сплачених щомісячних платежів становить 5863 грн. 12 коп. Крім того, при достроковому погашенні кредиту позивачем відповідно до умов п. 4.1 договору, було внесено плату за дострокове повне погашення кредиту. При цьому оплата за обслуговування кредиту при достроковом повном погашенні кредиту становила 7082 грн. 07 коп. Не погодившись з вимогами відповідача ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про визнання недійсними п. 2.2.3 та 4.1, 4.3 кредитного договору № 1435, укладеного 25 листопада 2008 року, та стягнення збитків в сумі 13644,22 грн. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.07.2011 року позов задоволено частково, визнано недійсними п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору № 1435, укладеного 25 листопада 2008 року між ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" та ОСОБА_3 зі стягненням на її користь 13644 грн. збитків. При цьому суд вважає, що кредитний договір є недійсним виходячи з наступного. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договір та інші правочини. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст.203 ЦК України на момент вчинення правочину. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірах та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно вимог ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, п.п. 19, 20 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Згідно вимог ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину. При цьому ст.216 ЦК України встановлені наслідки недійсності правочину. Так частина 1 цієї статті вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Як зазначено вище, підписуючи кредитний договір ОСОБА_3, виразила свою згоду на отримання від відповідача кредитних коштів в розмірі 51960 грн., які зобов'язалась повернути в строк до 25.11.2010 року шляхом щомісячних платежів в розмірі 2279,56 грн., за винятком останнього платежу в розмірі 2257,19 грн. При цьому суд вважає, що відповідач оголошуючи аукціонні умови видачі кредиту та складаючі графік погашення кредиту, навмисно ввів ОСОБА_3 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки скрив від позивача плату за користування кредитом, яка викладена у п.п. 2.2.3 вказаного договору. Доводи представника відповідача, що вказані дії не є оманом, а є умислом на отримання доходу, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами. Таким чином суд вважає, що укладений між сторонами 25.11.2008 року кредитний договір №1423 укладено під впливом омани, що є підставою для визнання його недійсним із застосуванням наслідків недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, а саме зі стягненням з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 2040,46 грн. Також стягненню підлягають збитки в розмірі 13644.22 грн., оскільки при застосуванні обману сторона повинна відшкодувати іншій стороні збиткі в подвійному розмірі. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує обставини справи та вважає за необхідне зменшити її розмір до 3000 грн. Заява відповідача про застосування наслідкив спливу позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки позовна давність при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_3 не пропущена. Таким чином позов підлягає частковому задоволенню. У відповідності до вимог ст.88 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі доповнення до позовної заяви судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с.80), на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд - В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" про визнання договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди - задовольнити частково. Визнати недійсним кредитний договір №1435, що був укладений 25.11.2008 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 13644,22 грн., проценти в розмірі 2040,46 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та судовий збір в розмірі 107,30 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь держави судовий збір в розмірі 365,84 грн. Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів. Суддя Подзігун Г.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/33892483

Несчастные старики-ленинцы лишились возможности раз-два в году собираться у безобидного памятника для воспоминаний о юности, когда будучи молодыми коммунистами-ленинцами организовывали первые концлагеря, физически уничтожали инакомыслящих, голодом уничтожали крестьян, расстреливали в катынском лесу польских офицеров, были командирами загранотрядов и т.д. Какая жалость! Прослезиться можно. В Германии безобидные старики-национал-социалисты (мало их осталось в строю) тоже лишены возможности собраться у памятника фюреру для возложения цветов и воспоминаний о юности. Жалко стариков. Правда? И кто эти вандалы, которые уничтожили памятники Гитлеру?

Милиционеру пришлось бежать из страны за обнародованые издевательств "Беркута" Понедельник, 27 января 2014, 06:16 видео Версия для печатиКомментарии20 Офицеру, который выложил в сеть видео издевательств бойцов "Беркута" над голым мужчиной, пришлось бежать из страны. Об этом он рассказал в интервью ТСН. По словам офицера милиции, видео к нему попало случайно. Коллега по службе переписал видео на компьютер собеседника ТСН и смонтировал его, но забыл стереть. "Я даже не знаю, какие слова подобрать... Ну, это даже не возмущение. Обидно стало за то, что происходит тотальная ложь. И в это верят", - отмечает собеседник. Он сам, говорит, еще неделю назад верил милиции так же, как не верил в похищение евроактивистив и издевательства над ними - пока сам не увидел. "Сотрудники спецподразделений, когда чувствуют, что они защищены - в плане, их не снимает видеокамера, их никто не видит, они имеют преимущество в силе и находятся в масках, то есть они считают, что им это сойдет с рук", - отметил сотрудник МВД, проработавший в органах 12 лет. "Видео это появилось совершенно случайно. Его принес другой человек, залил на мой рабочий компьютер и, видно, в силу неосторожности своей, просто не стер", - пояснил правоохранитель появление скандального видео. Как отмечается, собеседник ТСН написал рапорт на увольнение сразу, как передал видео другу, чтобы тот выложил в сеть. Обоих ребят теперь преследуют. "Боялся и сейчас боюсь, но терпеть это уже невозможно. Мой страх - это маленькая величина по сравнению с тем, какую информационную нагрузку несет это видео", - пояснил друг работника МВД. В сюжете отмечается, что после этого кабинет информатора в МВД опечатали. Всех родственников опросила милиция. Сам он, скрываясь от преследований, бежал из страны в Евросоюз. Как известно, ранее в интернете появилось видео, на котором видно, как бойцы "Беркута" жестоко издеваются над захваченным участником акций протеста - Михаилом Гаврилюком. Силовики фотографировали обнаженного мужчины, предлагали ему позировать с топором в руках.

Глава Союза офицеров Украины рассказал о базе силовиков Воскресенье, 26 января 2014, 19:31 видео Версия для печатиКомментарии80 В Доме офицеров постоянно базируется "Беркут" и Внутренние войска. Это подтверждает глава Союза офицеров Украины Евгений Лапиков. По его словам, также там присутствуют неизвестные люди в штатском. В Дом офицеров на частных машинах подъезжают контрактники внутренних войск, выгружают из багажников амуницию, отмечает журналист Дмитрий Тузов. Также глава СОУ возмущается тактикой силовиков - выставлять "живым щитом" солдат срочной службы, под прикрытием которых действует "Беркут". "Наших пацанят поставили в шеренгу. А за их спинами - "Беркут", который прорывается и начинает палками бить людей, а затем вновь скрывается. Я знаю, что Ирак такое использовал, когда бросал детей на прорыв минных полей. То же сейчас использует нынешняя власть. Это садизм. Это война против собственного народа!", - отметил Лапиков.

Появилось видео, как Беркут бил активистов на колоннаде, в результате чего один разбился Суббота, 25 января 2014, 12:02 видео Версия для печатиКомментарии140 В интернете появилось видео, на котором видно как бойцы Беркута бьют активистов на колоннаде стадиона Динамо. Видео датировано 20 января. Как пишет автор видео, события записаны около 21:20. Во время атаки Беркутовцы смогли попасть на арку, где находились 4 активистов. "В результате : один из них успел спрыгнуть на дерево, растущее рядом и смог спастись, пока с ним все хорошо, второму повезло меньше - он или упал, или его столкнул "Беркут" , - написал автор видео. "Пытки над последними двумя вы можете увидеть сами. Одного после избиения тянули без сознания. К сожалению я не знаю как их снимали сверху, но очень надеюсь, что не просто бросали вниз" , - добавил автор видео. Как известно , 21 января появилась информация о том, что в реанимации погиб молодой человек, который упал или его сбросили с колоннады . Украинская правда http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/01/25/7011294/