Анатолий А Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 За цивільним кодексом, ст. 11, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є юридичні факти, зокрема, договори або судові рішення. За ст.509 зобовязання виникає між боржником та кредитором з підстав за ст.11. За ст. 512 передбачено заміну кредитора та відступлення права вимоги. Отже, щоби банк мав право скористатись ст, 512 і відступити право вимоги, найперше йому потрібно мати у своєму розпорядженні зобовязання, а для цього встановити відповідні юридичні факти тих чи інших обовязків. Запитання: яким чином, якщо не у судовій інстанції, відповідні факти мають бути встановлені? Адже наявність папірців з заголовком Договір та підписами сторін - ще не означають наявності у ньому зобовязання клієнта перед банком, зокрема, фінансового боргу. Щоб це встановити, потрібно пройти процедуру розгляду змісту договору і історії фінансових відносин сторін. Лише тоді можна встановити наявність боргу і скористатись ст. 512. Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"? Без цієї процедури суми "боргів", що продаються колекторам, насправді є лише бухгалтерськими оцінками дебіторської заборгованості, тобто - банківськими "хотєлками"? А угоди про відступлення права вимог - нікчемними? Цитата
ais Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 Сотни раз перечитывал ст.512 и 514 и так и не пойму: почему при уступке прав требования по кредиту речь идет только о передаче новому кредитору права требования. А что по поводу обязательств первичного кредитора? Где сказано, что и они тоже передаются новому кредитору? А так ведь получается, что банк передал права требования по кредиту, но обязательство по обслуживанию его (счета и т.д.) остались за банком. Если так, и банк не принимает платежей от должника, то наступает просрочка кредитора. Кредитора сменить можно и сообщить об этом должнику тоже, но условия кредитного договора в части расчетных счетов куда платить, в одностороннем порядке нет. Суды, на озвученное мною, просто игнорируют. А может они правы, а мое виденье - это бред? Цитата
Анатолий А Опубликовано June 20, 2018 Автор Жалоба Опубликовано June 20, 2018 думаю, що правовий нігілізм банківських юристів призвів до підміни понять: забовязання за договором (тобто, поважати умови договору) і зобовязання виплатити конкретну суму коштів. Продати можна лише останнє, але ж банки продають кредитні договори як такі ! І ось тут можуть виникати питання, подібні до Вашого. 1 Цитата
juri_rv Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 1 час назад, Анатолий А сказал: думаю, що правовий нігілізм банківських юристів призвів до підміни понять: забовязання за договором (тобто, поважати умови договору) і зобовязання виплатити конкретну суму коштів. Продати можна лише останнє, але ж банки продають кредитні договори як такі ! І ось тут можуть виникати питання, подібні до Вашого. А головне, як протистояти цьому нігілізму? 1 Цитата
juri_rv Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 3 часа назад, Анатолий А сказал: За цивільним кодексом, ст. 11, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків є юридичні факти, зокрема, договори або судові рішення. За ст.509 зобовязання виникає між боржником та кредитором з підстав за ст.11. За ст. 512 передбачено заміну кредитора та відступлення права вимоги. Отже, щоби банк мав право скористатись ст, 512 і відступити право вимоги, найперше йому потрібно мати у своєму розпорядженні зобовязання, а для цього встановити відповідні юридичні факти тих чи інших обовязків. Запитання: яким чином, якщо не у судовій інстанції, відповідні факти мають бути встановлені? Адже наявність папірців з заголовком Договір та підписами сторін - ще не означають наявності у ньому зобовязання клієнта перед банком, зокрема, фінансового боргу. Щоб це встановити, потрібно пройти процедуру розгляду змісту договору і історії фінансових відносин сторін. Лише тоді можна встановити наявність боргу і скористатись ст. 512. Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"? Без цієї процедури суми "боргів", що продаються колекторам, насправді є лише бухгалтерськими оцінками дебіторської заборгованості, тобто - банківськими "хотєлками"? А угоди про відступлення права вимог - нікчемними? Як одна з підстав для заперечення - думка дуже корисна та своєчасна. Вважаю, що для визнання угод про відступлення права вимоги нікчемними потрібна більш грунтовна аргументація. Цитата
vad-vad Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 5 часов назад, Анатолий А сказал: Без цієї процедури банк не має підстав звертатись до продажу "активів"? Не будем наивными, решения судов ликвидаторы тоже игнорируют,банкиры и команды прозорро пролоббировало процедуру уступки прав требования так.что плевали они на факты Цитата
juri_rv Опубликовано June 20, 2018 Жалоба Опубликовано June 20, 2018 20 минут назад, vad-vad сказал: Не будем наивными, решения судов ликвидаторы тоже игнорируют,банкиры и команды прозорро пролоббировало процедуру уступки прав требования так.что плевали они на факты Пусть плюют, это их и погубит. Цитата
Анатолий А Опубликовано June 21, 2018 Автор Жалоба Опубликовано June 21, 2018 Абсолютно слушне зауваження учасника ais дає фундаментальну підставу для заперечення продажу договорів. Суть у тому, що договори завжди містять зобовязання сторін, обох сторін! Але банк не вправі уступати власні зобовязання, за якими він виступає як боржник (за ЦК: Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.) А продавати договір "в роздріб", постатейно, скажімо, окремо лише зобовязання клієнта - це порушувати сам договір. Цитата
centurion Опубликовано June 21, 2018 Жалоба Опубликовано June 21, 2018 1 hour ago, Анатолий А said: Абсолютно слушне зауваження учасника ais дає фундаментальну підставу для заперечення продажу договорів. Суть у тому, що договори завжди містять зобовязання сторін, обох сторін! Але банк не вправі уступати власні зобовязання, за якими він виступає як боржник (за ЦК: Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.) А продавати договір "в роздріб", постатейно, скажімо, окремо лише зобовязання клієнта - це порушувати сам договір. Как правило, в договорах есть пункт о передаче прав требования третьим лицам. Тему, которую Вы подняли, интересная, но думаю, что бесперспективная, поскольку банк будет ссылаться на свободу договора. Хотя вода камень точит. Педалировать эту тему можно, углубляясь в банковскую бухгалтерию. Но тут без экспертизы и выводов специалиста в области права не обойтись. 2 Цитата
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.