Постановление БП-ВС по пересмотру об отсутствии оснований для расторжения договора аренды при наличии долга за арендную плату более полугода, но оплаченного на момент рассмотрения дела

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/5394/15-г
Провадження N 12-41гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Рогач Л.І.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І. Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
за участю секретаря судового засідання Салівонського С.П.

та

прокуратури - Рудак О.В.

позивача - Безносик А.М.

відповідача - Мойсук Л.А., Касперчик З.В.

третя особа - Козуб Б.Ю.

розглянула у судовому засіданні заяву Київської міської ради про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2017 року у справі N 910/5394/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі - відповідач, ТОВ "Славутич"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю " М.Д. Групп " про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У березні 2015 року заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі міста Києва, укладеного 20 жовтня 2005 року Київською міською радою і ТОВ "Славутич" та про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді вказану вище земельну ділянку вартістю 307696555,28 грн. кадастровий номер 8000000000:90:109:0009.

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про порушення відповідачем умов договору оренди від 20 жовтня 2005 року, а саме, несвоєчасність внесення орендної плати за земельну ділянку та наявність заборгованості з орендної плати понад півроку, враховуючи існуючу станом на 24 лютого 2015 року (до звернення з позовом) заборгованість в сумі 1101408,80 грн.

1.3. Як на правові підстави позову прокурор посилається на умови договору, приписи статей 14, 121 Конституції України, статей 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 9, 96 Земельного кодексу України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

1.4. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що прокурор всупереч статей 188, 291 Господарського кодексу України, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) порушив встановлений порядок розірвання договору, не врахував волевиявлення сторін, в тому числі Київської міської ради, а також, в порушення статей 14, 41 Конституції України, статті 27 Закону України "Про оренду землі" не взяв до уваги гарантований захист права власності особи, в тому числі права на орендовану земельну ділянку, яке відповідач не може реалізувати без зміни цільового призначення земельної ділянки.

1.5. У доповненні до заперечень проти позову відповідач повідомив, що 17 березня 2017 року ним повністю сплачено заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 2547815,01 грн. станом на час ухвалення рішення заборгованість з орендної плати перед бюджетом відсутня, а тому відсутні підстави розірвання договору, вказані прокурором в позові.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 809/2219 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва" затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва; передано відповідачу за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 10 рішення Київської міської ради від 03 червня 1999 року N 267-2/368 "Про надання та вилучення земельних ділянок", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 30 грудня 1999 року N 90-6-00001.

2.2. Рішенням Київської міської ради від 17 березня 2005 року N 168/2744 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 809/2219" внесено зміни до пункту 3.7 рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 809/2219 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва", викладено його в такій редакції: "Земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг використовувати з обмеженнями відповідно до статті 61 Земельного кодексу України, статей 88, 89 Водного кодексу України".

2.3. Відповідно до зазначених вище рішень Київська міська рада та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2005 року загальною площею 9,4315 га (кадастровий номер 8000000000:90:109:0009) на 49 років, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 20 жовтня 2005 року за N 82-6-00322.

2.4. За умовами договору: відповідно до пункту 8.4. договору відповідач зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату. Відповідно до пункту 4.5 договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за календарним днем звітного (податкового місяця).

2.5. За пунктом 11.4 договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою позивача, із звільненням позивача від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли відповідач систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку).

2.6. Відповідно до пункту 11.5 договору оренди договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

2.7. Згідно із пунктом 11.8 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору відповідач зобов'язаний повернути позивачеві земельні ділянки, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання відповідачем обов'язку щодо умов повернення позивачеві земельних ділянок відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві завдані збитки.

2.8. За копією довідки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві N 1730/9/26-55-25-01 від 27 лютого 2015 року та податкових декларацій у відповідача станом на 24 лютого 2015 року існувала заборгованість з плати за землю, починаючи з травня 2014 року.

2.9. Платіжним дорученням N 1 від 17 березня 2017 року відповідач сплатив 2547815,01 грн орендної плати за договором оренди від 20 жовтня 2005 року за N 82-6-00322.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2017 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2017 року (судді: Станік С.Р., Куксов В.В., Гончаров С.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.6 Рішення судів вмотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішень) наведених підстав позову щодо порушення орендарем умов договору, які за положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" можуть бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки погашення відповідачем заборгованості та відсутність заборгованості з орендної плати на час вирішення спору підтверджуються дослідженими матеріалами справи (копією платіжного доручення N 1 від 15 березня 2017 року, листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві N 3878/10/26-50-08-10 від 25 квітня 2017 року), а зазначена у листі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві N 1206/9/26-55-12-04 від 20 квітня 2017 року сума 991245,84 грн є нарахованою пенею, яка не є підставою для розірвання договору відповідно до його умов.

4. Короткий зміст постанови Вищого господарського суду України

4.1. Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2017 року у справі N 910/5394/15-г (судді: Ходаківська І.П., Сибіга О.М., Данилова М.В.) прийнято відмову ТОВ "Славутич" від касаційної скарги; касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Славутич" припинено; касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення; постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2017 року залишено без змін.

4.2. У постанові Вищий господарський суд України зазначав, що суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів встановили відсутність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати станом на момент ухвалення у справі Господарським судом міста Києва рішення від 27 квітня 2017 року, відтак, відсутні ознаки критерію істотності порушення умов договору відповідачем, передбачені частиною другою статті 651 ЦК України (враховуючи правову позицію Верховного Суду України у справі N 910/16306/13 постанова від 21 січня 2015 року). Вимога про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку також не підлягає задоволенню, як похідна від вимоги про розірвання договору.

5. Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень та заперечень учасників справи

5.1. У грудні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява Київської міської ради про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2017 року у справі N 910/5394/15-г з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення із цією заявою), в якій заявник просить суд скасувати вказану вище постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах в особі Київської міської ради про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

5.2 Заяву мотивовано доводами щодо неоднакового застосування норм матеріального права касаційними судами різних юрисдикцій, а саме, положень статей 526, 651 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 13, 23, 32 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, у подібних правовідносинах; суди касаційних інстанцій дійшли протилежних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної несплати орендних платежів.

5.3 Як доказ неоднакового застосування норм матеріального права заявник послався на постанову Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року у справі N 910/3991/13, постанову Вищого господарського суду України від 24 квітня 2014 року у справі N 910/15710/13, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року у справі N 235/1629/16ц, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року у справі N 6-5192ск15, постанови Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі N 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12.

5.4. На переконання позивача, в наданих копіях судових рішень суди у подібних правовідносинах дійшли висновку, що погоджені сторонами умови договору оренди передбачають дострокове розірвання договору у разі систематичної несплати орендних платежів, що також в силу вимог статей 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", частини першої статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди. При цьому погашення орендарем заборгованості після подання позову немає правового значення для вирішення такого спору.

5.5. Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2015 року у цій справі виконано шляхом передачі позивачу спірної земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки розірвано та знято з реєстрації, відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 травня 2017 року зареєстровано лише право власності на спірну земельну ділянку за Київською міською радою, і в порушення вимог статей 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини п'ятої статті 6 Закону України "Про оренду землі" після скасування Вищим господарським судом України судових рішень попередніх інстанцій повторної реєстрації договору оренди земельної ділянки не проведено. Відтак, суд не врахував, що на час розгляду справи відсутній предмет спору, оскільки відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України за відповідачем право оренди не зареєстровано.

5.6. Відповідач у запереченні на заяву та поясненнях до заперечень вказав, що із наданих для порівняння як доказ неоднакового застосування норм права процесуальних документів не вбачається різного застосування норм матеріального права, оскільки у оскаржуваній постанові та наданих копіях встановлено різні фактичні обставини справи. Натомість висновок у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа N 910/16306/13) щодо відсутності підстав для задоволення позову у разі відсутності заборгованості на момент розгляду справи не суперечить висновку оскаржуваної постанови і свідчить про однакове застосування статті 526, 651 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 13, 23, 32 Закону України "Про оренду землі".

6. Підстави розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів Великою Палатою Верховного Суду

6.1. За змістом статті 11116 ГПК України (в редакції за станом на час подання заяви) заява про перегляд судових рішень може бути подана виключно з наведених у ній підстав, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ (пункти 1 та 2 зазначеної вище статті).

6.2. За частиною третьою статті 11123 ГПК України (в редакції, чинній станом на момент звернення з заявою) якщо судове рішення оскаржується з підстави неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.

6.3. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наведені у заяві Київської міської ради доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

7.2. Згідно з частиною першою статті 11125 ГПК України (в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 11116 цього Кодексу.

7.3. Частиною першою статті 2 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час розгляду справи, надалі - Закон "Про оренду землі") передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

7.4. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

7.5. За частиною першою статті 24 Закону "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

7.6. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

7.7. За частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

7.8. Водночас статтею 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

7.9. Залишаючи без змін рішення і постанову, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог, Вищий господарський суд України, враховуючи наведені в позовній заяві підстави позову (істотне порушення умов договору другою стороною), перевірив дотримання судами положень статей 32, Закону України "Про оренду землі", частини другої статті 651 ЦК України та зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та з'ясували відсутність ознак критерію істотності порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів.

7.10. У поданій як доказ неоднакового застосування судами касаційних інстанцій ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року у справі N 235/1629/16ц суди з'ясували, що відповідач систематично порушував умови договору оренди зі сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання, а також наявна самостійна підстава розірвання договору через перехід права власності на земельну ділянку; в постанові від 22 лютого 2016 року у справі N 6-35192ск15 касаційний суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про відмову у розірванні договору оренди, за яким відповідач сплатив позивачу передбачену договором плату за користування земельною ділянкою та про задоволення вимог про розірвання договору, за яким заборгованість з орендної плати сплачена не була.

7.11. У постанові Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року у справі N 910/3991/13 суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів про розірвання договору оренди виходив з того, що умовами договору та чинним законодавством передбачена можливість розірвання договору у разі систематичної несплати орендних платежів, тобто, встановлення факту системного характеру; постанова Вищого господарського суду від 24 квітня 2014 року у справі N 910/15710/13 ґрунтується на з'ясованій судами існуючій заборгованості орендаря зі сплати орендної плати.

7.12. Правові позиції, викладенні в постановах Верховного Суду України N 6-977цс16 від 28 вересня 2016 року та N 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року, стосуються застосування пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України щодо ознаки систематичності несплати орендної плати як підстави для розірвання договору.

8. Висновок Великої Палати Верховного Суду

8.1. Відповідно до статті 11114 ГПК України (в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

8.2. За положеннями пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

8.3. Отже зі змісту постанови, про перегляд якої подано заяву, та змісту судових рішень, наданих для порівняння, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ та покладено в основу правових висновків.

8.4. Відтак, проаналізувавши правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 09 листопада 2017 року та в наведених вище копіях судових рішень, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у цих справах, не можна визнати подібними, що не може свідчити про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

8.5. Відповідно до частини першої статті 11126 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання заяви) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, зважаючи на що в задоволенні заяви Київської міської ради слід відмовити.

На підставі підпунктів 1 і 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, статей 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. У задоволенні заяви Київської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2017 року постанови Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі N 910/5394/15-г Господарського суду міста Києва відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

3. Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата не нашла неодинакового применения норм права в деле, где суды предыдущих инстанций мотивировали отказ в расторжении договора тем, что истец не доказал надлежащими и допустимыми доказательствами в понимании статей 33, 34 ХПК Украины (в редакции, действующей на момент принятия решений) приведенных как основание иска о нарушении арендатором условий договора, согласно положениям Гражданского кодекса Украины и Закона Украины "Об аренде земли", которые могут быть основанием для расторжения договора аренды, поскольку погашение ответчиком задолженности и отсутствие задолженности по арендной плате на время разрешения спора подтверждаются исследованными материалами дела, а указанная в письме ГНИ в Печерском районе ГУ ДФС в Киеве сумма долга является начисленной пеней, что не является основанием для расторжения договора в соответствии с его условиями.