Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по снятию ареста наложенного еще арбитражным судом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/3401/17 (К/9901/42667/18)

Провадження N 11-542апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Огурцов О.П.) від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) від 30 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс" до Міністерства юстиції України, Першої Київської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ТОВ "Інвестсервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, просило зняти арешт, накладений Першою Київською державною нотаріальною конторою 20 жовтня 2004 року на підставі наказу Арбітражного суду від 29 січня 1997 року N 19/12 на нежитлову будівлю за адресою: місто Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 19, літ. "а", яка відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 лютого 2011 року N 28968972 належить ТОВ "Інвестсервіс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", як на одну з підстав відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року - залишено без змін.

14 червня 2017 року ТОВ "Інвестсервіс" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року і ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі ТОВ "Інвестсервіс" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N 28968972 від 10 лютого 2011 року нежила будівля, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 19, літ. "а", належить на праві власності ТОВ "Інвестсервіс".

20 жовтня 2004 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на вказану будівлю накладено арешт на підставі наказу Арбітражного суду від 29 січня 1997 року N 19/12, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2016 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Інвестсервіс" до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, фактично предметом та підставою даного позову є незгода позивача з арештом, який накладений на підставі наказу Арбітражного суду від 29 січня 1997 року N 19/12 на будівлю, що належить йому на праві власності.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій; далі - ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 ГПК України скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Законом України від 21 січня 2006 року N 2538-III "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд" були внесені зміни, зокрема у тексті цього Закону слово "арбітражний" у всіх відмінках замінено словом "господарський".

Таким чином, оскільки наказ про арешт майна був виданий Арбітражним судом, то позивач повинен звернутися про зняття такого арешту до господарського суду.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що дана справа не підсудна адміністративному суду, а повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи, судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правові висновки Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду скаржником не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіс" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что поскольку приказ об аресте имущества был выдан Арбитражным судом, то истец должен обратиться о снятии такого ареста в хозяйственный суд.