Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по регистрации права собственности на нежилые помещения

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 822/2601/16

Провадження N 11-407апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр") до державного реєстратора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Росновської НаталіїВолодимирівни (далі - державний реєстратор), треті особи: ОСОБА_4, Житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) "Проскурів-центр", ЖБК "Проскурів-житлобуд", про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року (суддя Майстер П.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (головуючий Смілянець Е.С., судді Залімський І.Г., Сушко О.О.),

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ТОВ "Октант-центр" звернулося до суду з позовом до державного реєстратора, треті особи: ОСОБА_4, ЖБК "Проскурів-центр", ЖБК "Проскурів-житлобуд", у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада 2016 року індексний номер 32426818 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нежитлове приміщення N 1 загальною площею 23,7 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1088183268101).

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Октант-центр" зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 грудня 2016 року N 76374755, державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлове приміщення N 1 загальною площею 23,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна). На думку позивача, рішення державного реєстратора від 18 листопада 2016 року індексний номер 32426818, на підставі якого здійснено реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення N 1 за вказаною адресою за ОСОБА_4, порушує права ТОВ "Октант-центр", оскільки саме воно було власником об'єкту незавершеного будівництва, що й зумовило позивача звернутися до суду із цим позовом.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 9 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 листопада 2016 року на вказане нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1088183268101).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний реєстратор на порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127, та Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провів державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_4 без документа, що посвідчує право власності ЖБК "Проскурів-центр" на вказаний об'єкт нерухомого майна до, а також після його реконструкції.

При цьому декларація N XM 143163050425 від 31 жовтня 2016 року про готовність до експлуатації об'єкта (офіси та магазин на АДРЕСА_1), який належить до І-III категорії складності, не може бути доказом того, що ЖБК "Проскурів-центр" є власником вказаного об'єкта нерухомого майна, оскільки документа, що посвідчує право власності ЖБК "Проскурів-центр" на зазначений об'єкт нерухомого майна до, а також після його реконструкції, надано не було.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року й ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та направити справу на новий розгляд.

ОСОБА_4 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, через їх неповне та невсебічне дослідження.

Водночас ОСОБА_4 указує, що спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов'язані з виникненням у ЖБК "Проскурів-центр" права власності на спірний об'єкт нерухомості на підставі цивільно-правової угоди, то цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, тому підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 327 КАС судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

4 квітня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі частини шостої статті 346 КАС передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки ОСОБА_4 оскаржує постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС (у чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК; чинного на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2000 року між Закритим акціонерним товариством "Октант" (далі - ЗАТ "Октант") та Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради в особі міського голови ОСОБА_5 (далі - Міськрада) укладено договір N 26 з додатком до нього.

Відповідно до цього договору Міськрада надає земельну ділянку ЗАТ "Октант" під будівництво 5-7-поверхового 72-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, офісними приміщеннями та підземними гаражами на АДРЕСА_1 згідно з архітектурно-планувальним завданням, технічними умовами відповідних організацій, знесенням житлових будинків 54, 58 з господарськими спорудами (у зв'язку з вилученням земельних ділянок), адмінбудинку на вул. Володимирській, 56, гастроному "Золота нива" на АДРЕСА_1, магазину "Урожай", магазину та бару "Біріл", прибудови до будинку культури площею 60 кв. м

Договором також передбачено, що ЗАТ "Октант" зобов'язується побудувати 5-7-поверховий 72-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим магазином, офісними приміщеннями та підземними гаражами.

8 листопада 2016 року між ТОВ "Октант-центр" та ЖБК "Проскурів-житлобуд" укладено договір зберігання майна N 1.

Згідно із договором ТОВ "Октант-центр" передає, а ЖБК "Проскурів-житлобуд" приймає на безоплатне відповідальне зберігання незавершену будівництвом двохповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ТОВ "Октант-центр".

Згадана вище будівля є самочинним будівництвом, здійсненим ЗАТ "Октант", правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр", на земельній ділянці площею 2240 кв. м (кадастровий номер 6810100000:01:006:0182), яка орендована ЖБК "Проскурів-житлобуд" на підставі договору оренди землі від 25 лютого 2016 року N 1027/01, укладеного з Хмельницькою міською радою.

Відповідно до акта приймання-передачі майна від 8 листопада 2016 року, ТОВ "Октант-центр" за договором зберігання майна від 8 листопада 2016 року N 1 передав, а ЖБК "Проскурів-житлобуд" прийняв на відповідальне зберігання незавершену будівництвом двохповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ТОВ "Октант-центр".

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 жовтня 2016 року та на виконання умов договору від 4 жовтня 2016 року N 04/10/16-3 про сплату пайових внесків до ЖБК "Проскурів-центр" (далі - договір N 04/10/16-3), останній передав, а ОСОБА_4 (пайовик) прийняла нежитлове приміщення N 1 площею 23,7 м. кв., яке розташоване на 1 поверсі окремої двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 20000 грн. Грошові зобов'язання за договором N 04/10/16-3 ОСОБА_4 виконала в повному обсязі.

ЖБК "Проскурів-центр" видав ОСОБА_4 довідку від 11 листопада 2016 року N 6 про те, що відповідно до договору N 04/10/16-3 вона сплатила 20000 грн що становить 100 відсотків від суми договору.

15 листопада 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_6 виготовив технічний паспорт на магазин на АДРЕСА_1.

У подальшому на підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 жовтня 2016 року, довідки від 11 листопада 2016 року N 6, витягу з переліку від 11 листопада 2016 року N 5, державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлове приміщення N 1 загальною площею 23,7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, спір у цій справі є цивільно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані з виникненням у ЖБК "Проскурів-центр" та в ОСОБА_4 права власності на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі цивільно-правових угод, а захист таких прав у суді має відбуватися за правилами ЦПК.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 243, 349, 354, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до державного реєстратора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Росновської Наталії Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4, Житлово-будівельний кооператив "Проскурів-центр", Житлово-будівельний кооператив "Проскурів-житлобуд", про визнання протиправним та скасування рішення- закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 червня 2018 року.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв
 

[ANTIRAID]

Очередное постановление Большой палаты об избирательном выборе юрисдикции в зависимости от настроения и расположения звезд. В данном споре не стоял вопрос о признании права собственности, а исключительно об отменене незаконно проведенной регистрации.

Однако суд указал, что спор по этому делу является гражданско-правовым, поскольку спорные правоотношения связаны с возникновением в ЖСК и у ответчика права собственности на спорные объекты недвижимого имущества на основании гражданско-правовых сделок, а защита таких прав в суде должна происходить по правилам ГПК. Таким образом спор не подведомствен админсудам.

[Лев]

С этим перетягиванием каната ВС уже вошел в раж...

А ведь куда проще было бы установить жесткие границы юрисдикции в процессуальных кодексах и не отвлекать высокооплачиваемых фемидиантов на прецедентно-заказные развлечения в несвободное от работы время.