Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров касающихся трудовых взаимоотношений в органах местного самоуправления

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 146/579/16-ц

Провадження N 14-227цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року в складі судді Пилипчука О.В., додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2016 року в складі судді Пилипчука О.В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Колоса С.С., Жданкіної В.В., Медяного В.М.

у справі за позовом ОСОБА_3 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

УСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що розпорядженням Вапнярського селищного голови Томашпільського району Вінницької області від 13 листопада 2015 року N 11 його прийнято з 16 листопада 2015 року на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчого органу Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

18 квітня 2016 року розпорядженням селищного голови N 19 його звільнено із займаної посади згідно з частиною першою статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків, а саме за вихід за межі наданих йому повноважень під час видалення зелених насаджень.

ОСОБА_3 вважає своє звільнення незаконним, оскільки при складанні акта перевірки фактів порушень під час видалення дерев на території колишнього військового містечка від 01 квітня 2016 року і відповідного розпорядження Вапнярського селищного голови Томашпільського району Вінницької області про його звільнення допущено порушення норм статті 149 КЗпП України, оскільки у нього не витребувано письмових пояснень.

На його письмове звернення до селищної ради щодо визначення заподіяної шкоди відповіді не надано. Факт вчинення будь-якого порушення відсутній. Акт перевірки не може бути документом службового розслідування, адже складений з порушенням Порядку проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 13 червня 2000 року N 950.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив визнати неправомірним розпорядження N 19, видане Вапнярським селищним головою ОСОБА_4 18 квітня 2016 року "Про звільнення з посади ОСОБА_3." за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України з 18 квітня 2016 року; поновити його на роботі; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2016 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано розпорядження N 19, видане Вапнярським селищним головою ОСОБА_4 18 квітня 2016 року "Про звільнення з посади ОСОБА_3." за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України з 18 квітня 2016 року. Поновлено ОСОБА_3 на роботі. Зобов'язано виплатити втрачений заробіток за весь час вимушеного прогулу, виходячи із середнього заробітку за цей період? з 18 квітня 2016 року по день поновлення на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року тим, що рішення в частині поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за весь час вимушеного прогулу, виходячи із середнього заробітку за цей період у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Суд першої інстанції керувався тим, що при звільненні ОСОБА_3 за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України голова селищної ради не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт одноразового грубого порушення працівником трудових обов'язків. Акт перевірки фактів порушень не містить доказів вини позивача в перевищенні наданих йому повноважень, оскільки на нього покладалися лише обов'язки з дотримання техніки безпеки під час роботи та проведення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, які будуть проводити обстеження та видалення зелених насаджень.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року та додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів, що зазначене грубе порушення ОСОБА_3 трудових обов'язків є таким, що може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже з матеріалів справи вбачається, що рішення про прийняття на роботу голова селищної ради прийняв у межах своїх повноважень, а стягнення застосував не у зв'язку з виконанням адміністративних повноважень, а за порушення трудового обов'язку.

У листопаді 2016 року Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зкасаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області у касаційній скарзі зазначила, що предметом спору в справі є розпорядження голови селищної ради про звільнення позивача з посади заступника селищного голови, який є посадовою особою, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в силу вимог пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час подання позову.

Крім того, позов подано до неналежного відповідача у справі - Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, а належним відповідачем є селищний голова.

Прийнявши в судовому засіданні 20 липня 2016 року заяву про уточнення позовних вимог, суд першої інстанції порушив частину другу статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 22 червня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

14 березня 2018 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ передав касаційну скаргу Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області разом з матеріалами справи до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_3 з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 17 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом пункту 2 частини другої зазначеної статті спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

У пункті 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, було закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України від 07 червня 2001 року N 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон N 2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону N 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону N 2493-III).

Відповідно до вимог статті 7 Закону N 2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим? також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У статті 10 Закону N 2493-III зазначено, що прийняття на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.

Отже, з урахуванням статті 10 Закону N 2493-III заступник селищного голови є посадовою особою органу місцевого самоврядування і його діяльність є публічною службою.

Суди встановили і сторони не заперечували, що ОСОБА_3 працював на посаді заступника голови Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області з питань діяльності виконавчого органу селищної ради на підставі розпорядження голови Вапнярської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 13 листопада 2015 року за N 11.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зверненнями мешканців мікрорайону смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області рішенням Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 21 січня 2016 року надано дозвіл Комунальному підприємству "Вапнярський ККП" на видалення дерев (тополь) по вул. Авіаторів та вул. І.Кожедуба в кількості 44 одиниць.

Згідно з актом перевірки від 01 квітня 2016 року під час видалення земельних насаджень було зрізано чотири дерева (тополі) довжиною біля 4-х метрів, що росли біля магазину "Політ", які не увійшли до переліку відповідно до акта обстеження зелених насаджень, що підлягали видаленню від 20 січня 2016 року, а керував роботами відповідно до розпорядження від 20 січня 2016 року N 21-к заступник селищного голови ОСОБА_3

Розпорядженням голови Вапнярської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 18 квітня 2016 року N 19 ОСОБА_3 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків, а саме за вихід за межі наданих йому повноважень під час видалення земельних насаджень.

Суди неправильно визначили, що позов ОСОБА_3 в цьому випадку заявлений у зв'язку зі звільненням за порушення трудового обов'язку, тому має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки в цьому випадку виник спір з приводу звільнення позивача з посади заступника голови селищної ради, тобто посадової особи органу місцевого самоврядування, діяльність якого є публічною службою, і такий спір відповідно до вимог частини другої статті 17 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом) віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто суди неправильно визначилися з юрисдикційністю спору, адже справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, додаткове рішення цього ж суду від 22 липня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Для меня остается загадкой все эти вопросы связанные с юрисдикцией. Какое значение имеет применение одной и той же нормы права судами разных юрисдикций. Цель же одна - защитить нарушенное право и какая разница в суде какой юрисдикции.

В данном деле Большая палата указала, что суды неправильно определили, что иск заявленный в связи с увольнением за нарушение трудовых обязанностей, должен рассматриваться в порядке гражданского судопроизводства, поскольку в этом случае возник спор по поводу освобождения истца от должности заместителя председателя поселкового совета, то есть должностного лица органа местного самоуправления, деятельность которого является публичной службой, и спор в соответствии с требованиями части второй статьи 17 КАС Украины (в редакции, действовавшей на момент обращения с настоящим иском) отнесены к юрисдикции административных судов.