Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по иску горсовета к нотариусу о противоправности регистрации недвижимости по решению суда

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 820/5999/16

Провадження N 11-802апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (у складі колегії суддів Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В.) у справі за позовом Харківської міської ради до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича (далі - приватний нотаріус), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року Харківська міська рада звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію нерухомого майна, а саме: житлового будинку літ. "А-2" з надвірними будівлями (сараю літ. "Б", цоколю літ. "Ацок", ґанку літ. "а", балконів літ. "а-1", "а-2", "а-3", вимощення літ. "І", огорожі N 1, 2, 3, 4), що знаходиться в АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення про реєстрацію об'єктів нерухомого майна прийнято всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06 березня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням, у червні 2017 року Харківська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що в цій справі дослідженню підлягають дії та рішення державного реєстратора, який є суб'єктом владних повноважень, і в цих спірних правовідносинах здійснював владні управлінські функції, а тому зазначений спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 червня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року у цивільній справі N 640/16352/14-ц задоволено позов ОСОБА_4 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності.

Цим рішенням за ОСОБА_4 визнано право власності на індивідуальний житловий будинок літ. "А-2" з надвірними будівлями (сарай літ. "Б", цоколь літ. "Ацок", ґанок літ. "а", балкони літ. "а-1", "а-2", "а-3", вимощення літ. "І", огорожа N 1, 2, 3, 4), що знаходиться в АДРЕСА_1.

20 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції із заявою N 15314082 про реєстрацію прав на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі заяви ОСОБА_4 та доданого до заяви рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року приватний нотаріус прийняв рішення N 27942545 від 26 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями (загальною площею 359 кв. м та житловою площею 143,7 кв. м), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4

Вважаючи рішення відповідача N 27942545 від 26 січня 2016 року про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за ОСОБА_4 протиправним й прийнятим усупереч вимогам Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461, Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV), Харківська міська рада звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Як убачається з матеріалів справи, Харківська міська рада просить скасувати рішення приватного нотаріуса, як спеціального суб'єкта, наділеного Законом N 1952-IV владними функціями, про реєстрацію ним права власності на об'єкт нерухомого майна за третіми особами на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року, оскільки державний реєстратор не перевірив документального підтвердження введення об'єкта в експлуатацію, як того вимагає чинне законодавство.

У ОСОБА_4 виникло право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. "А-2" з надвірними будівлями (сараю літ. "Б", цоколю літ. "Ацок", ґанку літ. "а", балконів літ. "а-1", "а-2", "а-3", вимощення літ. "І", огорожі N 1, 2, 3, 4), що знаходиться в АДРЕСА_1,в порядку 376 Цивільного кодексу Україниза рішенням суду, яке набрало законної сили.

Тобто, заявляючи в позові вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, позивач фактично оскаржує підставу набуття третьою особою права власності на це майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦПК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічна норма міститься й у ст. 19 чинного ЦПК України.

Отже, спірні правовідносини пов'язані з оспоренням реєстрації вже набутого права власності на об'єкт нерухомого майна третьою особою (ОСОБА_4.) на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому спірні правовідносини мають розглядатись за правилами ЦПК України.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на оскарження набутого третьою особою права власності на нерухоме майно.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково послався на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі N 826/4858/15, яка прийнята при розгляді справи щодо правовідносин, пов'язаних із невиконанням умов цивільно-правової угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Очередное постановление демонстрирующее созданную вакханалию с юрисдикцией и невозможность ее определения в соответствии с законодательством, а исключительно зависимость от погодных условий на момент рассмотрения в Большой палате.

Большая палата пришла к выводу, что спорные правоотношения связаны с оспаривания регистрации уже приобретенного права собственности на объект недвижимого имущества третьим лицом. На основании решения суда, вступившего в законную силу, а потому спорные правоотношения должны рассматриваться по правилам ГПК Украины.

Этот спор должен решаться в порядке гражданского судопроизводства, поскольку спорные правоотношения направлены на обжалование приобретенного третьим лицом права собственности на недвижимое имущество. При этом вопрос о признании права собственности вообще не стоит.