Постановления БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по передаче физлицу земельного участка для создания фермерского хозяйства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа N 574/381/17-ц

Провадження N 14-51цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотніков О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року (суддя Куцан В.М.) та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року (судді Собина О.І., Левченко Т.А., Хвостик С.Г.) у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури до Буринської районної державної адміністрації Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство "Савенков Олександр Юрійович", про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, визнання недійсними договорів оренди,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Буринської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Буринська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство "Савенков Олександр Юрійович" (далі - ФГ "Савенков О.Ю. "), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року N 32 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради ОСОБА_3 для організації фермерського господарства";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Буринської РДА від 14 листопада 2012 року N 637 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області";

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 березня 2014 року N CM/5920987900:067002/00000671 "Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1" та N CM/5920987900:067002/00000672 "Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2";

- визнати недійсними договори від 21 березня 2014 року оренди земельних ділянок площею 118,8453 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 119,9148 га з кадастровим номером НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_3;

- стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року N 32 надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради для організації фермерського господарства, а розпорядженням від 14 листопада 2012 року затверджено проекти землеустрою та надано ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки загальною площею 238,7601 га ріллі з орендною платою на рік у сумі 133 тис. 144 грн 43 коп. На підставі цих розпоряджень Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видало накази від 07 березня 2014 року "Про укладення договорів оренди на земельні ділянки". У подальшому ОСОБА_3, не маючи намірів займатися фермерським господарством, передав земельні ділянки в суборенду ФГ "Савенков О.Ю. ".

Позивач зазначив, що вищевказані розпорядження і накази прийняті з порушенням вимог статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року N 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон N 973-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та інших нормативно-правових актів, договори оренди землі укладені без затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тому просив задовольнити позов.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року N 32 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області" та від 14 листопада 2012 року N 637 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області". Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 березня 2014 року N СМ5920987900:06:002/00000671 "Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1" та N СМ5920987900:06:001/00000672 "Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2". Визнано недійсними договори від 21 березня 2014 року оренди земельних ділянок площею 118,8453 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 119,9148 га з кадастровим номером НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області (функції якого на сьогодні виконує Головне управління Держгеокадастру у Сумській області) підлягають скасуванню як незаконні, оскільки ці органи, приймаючи рішення, спрямовані на передачу ОСОБА_3 земельних ділянок, усупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, статті 7 Закону N 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не пересвідчилися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду. Оскільки оспорювані розпорядження Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області (функції якого на сьогодні виконує Головне управління Держгеокадастру у Сумській області), які стали правовою підставою для укладення в подальшому договорів оренди землі між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагентства у Сумській області є незаконними та підлягають скасуванню, то укладені на їх підставі оспорювані договори оренди земельних ділянок, що також суперечать нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), законам України "Про оренду землі" та "Про оцінку земель", положенням Податкового кодексу України та інтересам держави, підлягають визнанню судом недійсними. Суд зазначив, що зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просив скасувати рішення Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області, а також визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які були укладені з відповідачем ОСОБА_3 як з фізичною особою, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивач не пропустив строку позовної давності за всіма позовними вимогами, адже про порушення земельного законодавства під час надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_3 прокурор дізнався лише в січні - лютому 2017 року, а позов в інтересах держави позивач подав у березні 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що орган державної влади без належної перевірки, допустивши формальний підхід до вирішення заяви ОСОБА_3, не пересвідчився в дійсності волевиявлення останнього, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та його спроможності обробляти й вирощувати сільськогосподарську продукцію на земельній ділянці заявленою площею 170 га та передав йому у спрощеному, пільговому порядку в оренду земельну ділянку державної власності у значно більшому розмірі - 238,7601 га. Подальша передача отриманих земельних ділянок у суборенду іншому ФГ "Савенков О.Ю. " також свідчить про відсутність у ОСОБА_3 дійсного волевиявлення створити фермерське господарство та бажання обробляти надані в оренду земельні ділянки, відсутність трудових та матеріальних ресурсів і неспроможність вести фермерське господарство. Вимоги ж про визнання недійсними оспорюваних у цій справі договорів оренди також у силу статей 203, 215 ЦК України підлягають задоволенню, оскільки ці договори укладені на підставі незаконних наказів та розпоряджень. Щодо пропуску строку позовної давності, то апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який вважав, що позивач цей строк не пропустив.

У червні 2018 року ОСОБА_3 оскаржив рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року у касаційному порядку.

Посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати указані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не навели правових норм, які були порушені ОСОБА_3 під час отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, його погодження та затвердження, не вказали правових норм, порушених головою Буринської РДА під час прийняття оспорюваних розпоряджень, а також Головним управлінням Держземагентства у Сумській області під час видання оспорюваних наказів. Прокурор не навів підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та не вказав, у чому полягає порушення таких інтересів ОСОБА_3 Окрім того, прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду з таким позовом за всіма позовними вимогами. Також відповідач вважає, що оскільки фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, спір між сторонами підвідомчий господарським судам.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

02 серпня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури Наталича А.А., прокурор касаційну скаргу вважає необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року за клопотанням ОСОБА_3 зупинено дію рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

06 грудня 2018 року Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що 23 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до конкурсної комісії Буринської РДА із заявою про надання дозволу на проходження конкурсного відбору щодо створення фермерського господарства на земельній ділянці орієнтовною площею 170 га, до якої додав копію паспорта громадянина України та диплома Сумського сільськогосподарського інституту про присвоєння йому кваліфікації спеціаліста "вчений агроном" (т. 1, а. с. 43-46).

Розпорядженням голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року N 32 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради орієнтовною площею 170,0 га ріллі із земель запасу для організації фермерського господарства (т. 1, а. с. 12).

14 листопада 2012 року розпорядженням голови Буринської РДА N 637 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 238,7601 га ріллі на умовах оренди за межами населених пунктів для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області та надано йому в довгострокову оренду терміном на 15 років зазначені земельні ділянки з орендною платою 133 тис. 144 грн 43 коп. на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (т. 1, а. с. 13).

На підставі технічної документації щодо відведення земельних ділянок за заявою ОСОБА_3 відділом Держземагентства у Буринському районі 05 серпня 2013 року проведено державну реєстрацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області.

На підставі розпорядження голови Буринської РДА від 14 листопада 2012 року N 637 та заяви ОСОБА_3 Головним управлінням Держземагентства у Сумській області 07 березня 2014 року видано накази N CM/5920987900:06:002/00000671 та N CM/5920987900:06:001/00000672 про укладення договорів оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 118,8453 га та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 119,9148 га (т. 1, а. с. 15, 16).

21 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_3 укладено два договори оренди землі на вищевказані земельні ділянки, державну реєстрацію яких було цього ж дня проведено Реєстраційною службою Буринського районного управління юстиції, земельні ділянки передано згідно з актами приймання-передачі (т. 1, а. с. 17-28).

Відповідно до умов зазначених договорів оренди землі ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення та мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства, строк дії договорів 7 років.

Як убачається з матеріалів справи, 04 червня 2014 року ОСОБА_3 створив Фермерське господарство "ВСК" (далі - ФГ "ВСК"; запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04 червня 2014 року, номер 1 610 102 0000 000591).

21 квітня 2015 року Головне управління Держземагентства у Сумській області згідно із заявою ОСОБА_3 надало згоду на передачу спірнихземельних ділянок у суборенду ФГ "Савенков О.Ю. " (т. 1, а. с. 36-39).

27 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ "Савенков О.Ю. " укладено договори суборенди землі, за якими останнє прийняло до 21 березня 2021 року в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 118,8453 га та з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 119,9148 га, реєстрація яких у подальшому була проведена Реєстраційною службою Путивльського районного управління юстиції (т. 1, а. с. 72-86).

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції ЗаконуУкраїни від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Статтею 20 ГПК у редакції Закону N 2147-VIII визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону N 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону N 973-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону N 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону N 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Суди встановили, що між ОСОБА_3 і Головним управлінням Держземагентства у Сумській області укладено договори оренди спірних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону N 973-IV. Після державної реєстрації цих договорів відповідач заснував ФГ "ВСК", зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати від 13 березня 2018 року у справі N 348/992/16-ц (провадження N 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі N 606/232/16-ц (провадження N 14-262цс18) та інших.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Лео Цанд проти Австрії" (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Виходячи з положень зазначених норм права суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, діяв не як суд, встановлений законом.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянутий за правилами господарського судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 255, 409, 414-416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури до Буринської районної державної адміністрації Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство "Савенков Олександр Юрійович", про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, визнання недійсними договорів оренди - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко

[ANTIRAID]

Большая палата приняла прямо противоположное решение, своему же решению принятому в тот же день. Теперь не совсем понятно какую позицию применять или стоит уже определять минуты и секунды принятия, если дата противоположных решений одна и та же.

Большая палата указала, что из комплексного анализа норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закона N 973-IV (в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений) можно сделать вывод, что после заключения договора временного пользования землей, в том числе на условиях аренды, фермерское хозяйство регистрируется в установленном законом порядке и с даты регистрации приобретает статус юридического лица. С этого времени обязанности землепользователя земельного участка осуществляет фермерское хозяйство, а не гражданин, которому она предоставлялась.

Поскольку фермерские хозяйства являются юридическими лицами, их земельные споры с другими юридическими лицами по пользованию земельными участками, предоставленными из земель государственной или коммунальной собственности, подведомственные хозяйственным судам.

Суды установили, что между ЛИЦО_3 и Главным управлением Госземагентства в Сумской области заключены договоры аренды спорных земельных участков с целью ведения фермерского хозяйства на основании Закона N 973-IV. После государственной регистрации этих договоров ответчик основал ФГ "ВСК", зарегистрированное как юридическое лицо. То есть в правоотношениях пользования спорными земельными участками произошла фактическая замена арендатора и обязанности землепользователя земельными участками перешли к фермерскому хозяйству со дня его государственной регистрации, а потому сторонами в спорных правоотношениях должны быть юридические лица.

[ANTIRAID]

И еще одно постановление:

ПОСТАНОВА
Іменем України

3 квітня 2019 року

м. Київ

Справа N 628/776/18

Провадження N 14-102цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокуу складі суддів Котелевець А.В., Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю. в цивільній справі за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Куп'янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_3, Фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг") про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди, суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області), правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років, на виконання якого між ними укладено та зареєстровано договір оренди. Надалі ГУ Держгеокадастру у Харківській області надав ОСОБА_3 згоду на передачу в суборенду вказаної земельної ділянки, на підставі якої між ОСОБА_3 і ФГ "Ранг" укладено та зареєстровано договір суборенди цієї земельної ділянки.

Посилаючись на те, що дії з передачі спірної земельної ділянки вчинено ОСОБА_3 як фізичною особою, що є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про фермерське господарство", заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26 вересня 2014 року N 2304-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 24,0581 га (кадастровий номер 6323783000:02:000:0651), яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, укладений 21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 21 листопада 2014 року; визнати недійсним договір суборенди вказаної земельної ділянки, укладений 6 січня 2017 року між ОСОБА_3 і ФГ "Ранг", та скасувати державну реєстрацію права суборенди; зобов'язати ОСОБА_3 повернути цю земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області

від 9 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заява ОСОБА_3 про надання йому в оренду земельної ділянки не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки не містить визначених законом відомостей. ГУ Держземагентства у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести таке господарство. Натомість суд не вбачає в діях ОСОБА_3 вини в неправильному оформленні цієї заяви, оскільки він виконав усі вимоги зазначеного органу з надання необхідних документів для оформлення землі в оренду і ГУ Держземагентства у Харківській області таку заяву разом з документами вважало достатніми для оформлення землі в оренду. Тобто ОСОБА_3 законним шляхом, добросовісно набув земельну ділянку в оренду, після чого створив Фермерське господарство "Приоскільне" (далі - ФГ "Приоскільне"), сплачував орендну плату за землю. Оскільки за договором оренди земельної ділянки, укладеним 21 листопада 2014 року з ГУ Держземагентства у Харківській області, орендарем є ОСОБА_3, згоду на передачу її в суборенду він отримав як фізична особа, тому, укладаючи договір суборенди цієї земельної ділянки, ОСОБА_3 діяв правомірно. З огляду на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, задоволення позову становитиме непропорційне втручання у право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, а тому немає підстав для його задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 9 серпня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, оскільки відбулася заміна орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами спору є юридичні особи.

У грудні 2018 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що учасником спірних правовідносин є ОСОБА_3 як фізична особа, якій надавалася земельна ділянка для створення фермерського господарства. Тому спір щодо надання в оренду цієї земельної ділянки відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Оспорені прокурором земельні правовідносини склалися між органом державної влади та фізичною особою ОСОБА_3, яка в порядку реалізації своєї цивільної дієздатності у момент видачі наказів та укладення договору оренди набула відповідних прав і обов'язків.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк на подання відзиву.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що з часу набуття права оренди ОСОБА_3 створив юридичну особу - ФГ "Приоскільне". На час звернення прокурора до суду із цим позовом земельна ділянка використовується ФГ "Ранг", а не фізичною особою ОСОБА_3

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 13 лютого 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи суди встановили, що 29 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 24,0581 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області. У цій заяві зазначено, що до неї додаються: копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія паспорта та ідентифікаційного коду, копія документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформація про нормативну грошову оцінку землі.

Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 належить до земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення, форма власності державна, дата державної реєстрації - 7 листопада 2013 року.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2, виданим 25 червня 1993 року, ОСОБА_3 з 1987 по 1993 рік навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю "Механізація сільського господарства".

Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 26 вересня 2014 року N 2304-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 24,0581 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, а також складено акт погодження її меж та акт приймання-передачі земельної ділянки. Державну реєстрацію договору здійснено 6 травня 2015 року.

16 травня 2016 року між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21 листопада 2014 року, відповідно до якої визначено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

9 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію ФГ "Приоскільне", засновником якого є ОСОБА_3

7 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, які надані заявникові в оренду на підставі договорів від 21 листопада 2014 року, укладених ним з ГУ Держземагентства у Харківській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13 грудня 2016 року N 14386-СГ ОСОБА_3 надано згоду на передачу в суборенду спірної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

6 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ "Ранг", засновником якого є ОСОБА_4, укладено договір суборенди цієї земельної ділянки. Зроблено розрахунок розміру орендної плати та складено акт приймання-передачі ділянки в суборенду.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про визнання недійсним та скасування розпорядження органу державної влади про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між фізичною особою і органом державної влади, та договору суборенди цієї земельної ділянки, укладеного між цією ж фізичною особою і фермерським господарством, а також про зобов'язання фізичної особи повернути цю земельну ділянку у зв'язку з невиконанням вимог законодавства щодо її використання. Прокурор посилався на те, що особою, уповноваженою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах'є відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Суди встановили, що між ОСОБА_3 і ГУ Держземагентства у Харківській областіукладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України "Про фермерське господарство". Після державної реєстрації цього договору відповідач заснував фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ "Приоскільне" з дня його державної реєстрації. Надалі ця земельна ділянка передана в суборенду іншому фермерському господарству - ФГ "Ранг", у користуванні якого вона перебувала на час звернення прокурора до суду з вимогою, зокрема, про повернення земельної ділянки.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі N 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі N 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі N 272/1652/14-ц.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокупро наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня

2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко