Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора касательно назначения ректора ВУЗа учредителем которого является МОН Украины

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа N 522/8650/18

Провадження N 14-576цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Одеський державний аграрний університет (далі - Університет),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України),

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О.М., Калараша А.А., Заїкіна А.П., про закриття провадження

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - МОН України, про визнання виборів ректора недійсними та скасування рішення виборчої комісії щодо їх результатів, та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати вибори ректора Університету, встановлені на підставі протоколів виборчої комісії з виборів ректора від 26 квітня 2018 року, недійсними та скасувати рішення виборчої комісії щодо результатів виборів ректора, оформлені протоколами виборчої комісії з виборів ректора Університету від 18 квітня 2018 року N 7 та від 26 квітня 2018 року N 11.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 січня 2018 року МОН України оголошено конкурс на заміщення посади ректора Університету та у квітні 2018 року в Університеті відбулися вибори ректора, в яких він приймав участь у якості кандидата на вказану посаду.

Посилаючись на те, що під час організації та проведення виборів ректора Університету мали місце порушення вимог статті 42 Закону України від 01 липня 2014 року "Про вищу освіту" N 1556-VII (далі - Закон N 1556-VII), пунктів 12, 16, 30, 39 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року N 726 (далі - Методичні рекомендації), а також пунктів 1.13, 3.2.9, 3.5, 4.11 Положення про виборчу систему та порядок обрання ректора Університету, затверджені протоколом вченої ради Університету від 08 лютого 2018 року (далі - Положення), наслідком чого стало порушення його прав як кандидата на посаду ректора Університету, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Суд першої інстанції підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження не вбачав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено МОН України вчиняти дії щодо призначення ОСОБА_2 на посаду ректора Університету до набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси в указаній справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існують очевидні підстави, що призначення ОСОБА_2 на посаду ректора Університету, що призведе до неможливості реального поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також унеможливить та ускладнить виконання рішення суду в цій справі.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 травня 2018 року про відкриття провадження у справі скасовано, провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та на підставі пункту 2 частини першої статті 4 та пунктів 1, 9 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спір є публічно-правовим і повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує рішення органу - виборчої (конкурсної) комісії Університету, якому в особі адміністрації цього закладу МОН України як суб'єкт владних повноважень доручило організувати проведення виборів ректора, та питання про поновлення на роботі у займаній посаді не ставить.

Також апеляційним судом вказано про те, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до МОН України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація Університету, ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та визнання результатів виборів ректора Університету недійсними.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 травня 2018 року про забезпечення позову скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в указаній справі відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що провадження у цій справі закрито, тому підстави для забезпечення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанови апеляційного суду та залишити в силі ухвали суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом позову є захист прав позивача як кандидата на посаду ректора Університету, який набрав більшість голосів при проведенні конкурсного відбору в першому турі та з яким міг бути укладений контракт, а тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року, якою закрито провадження у цій справі, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Зупинено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині перегляду постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про закриття провадження у вказаній справі.

Ухвалою від 11 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла для продовження розгляду вказану цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року, якою закрито провадження не може бути задоволена з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суди встановили, що наказом МОН України від 24 січня 2018 року оголошено конкурс на заміщення вакантних посад ректорів, у тому числі Університету, адміністрацію якого зобов'язано організувати проведення виборів ректора 18 квітня 2018 року згідно із статтею 42 Закону N 1556-VII (т. 1, а. с. 8).

МОН України внесло кандидатури претендентів на посаду ректора Університету, у числі яких зазначено і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 13, 14).

Протоколами від 18 та 26 квітня 2018 року N 7 та N 11 відповідно, виборчою комісією з виборів ректора Університету після підрахунку голосів виборців, встановлені результати їх проведення (т. 1, а. с. 29-30).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказував, що кандидатуру ОСОБА_2 на посаду ректора включено до голосування з порушенням строків, визначених пунктом 12 Методичних рекомендацій та пунктом 1.13 Положення, що спричинило недотримання порядку опублікування програми останнього, встановленого пунктом 16 Методичних рекомендацій та пунктом 3.29. Положення. Під час першого туру виборів, що відбувся 18 квітня 2018 року бюлетені для голосування не зберігалися у приміщенні виборчої комісії, що не відповідало пункту 30 Методичних рекомендацій та пункту 3.5 Положення. Під час проведення 26 квітня 2018 року другого туру виборів ректора Університету за кандидата ОСОБА_2 всупереч вказаним вище нормативним актам, що регулюють питання виборчого процесу в Університеті, проведено агітацію за добу до голосування шляхом відправлення смс-повідомлень та публікації на сайті агітаційних матеріалів. Був вільним вхід та вихід сторонніх осіб до приміщення, де відбувався підрахунок голосів, що суперечить пункту 39 Методичних рекомендацій та пункту 4.11 Положення.

Також ОСОБА_1 зазначав, що подані кандидатом на посаду ректора Університету ОСОБА_2 документи не відповідали положенням статті 42 Закону N 1556-VII, тому останній не повинен бути допущеним для участі у виборах, оскільки не мав необхідних 10 років стажу науково-педагогічної роботи, а досудовим розслідуванням встановлено, що відомості про роботу ОСОБА_2 за сумісництвом на посаді викладача-стажиста кафедри менеджменту невиробничої сфери Донецького державного університету управління є недостовірними.

Вважав, що вибори ректора Університету проведено з порушенням процедури, недотриманням основних принципів їх проведення, у результаті яких він позбавлений права на зайняття вакантної посади, чим порушуються також його трудові права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Також КАС України надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 1 частини першої статті 4) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (пункт 5 частини першої статті 4).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, зазначив, що вказаний спір про скасування рішення виборчої комісії щодо результатів виборів ректора Університету, які оформлені протоколами, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку КАС України.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, та зокрема управління закладом вищої освіти в частині обрання керівника вищого навчального закладуурегульовано у Законі N 1556-VII.

За змістом частини третьої статті 42 цього Закону засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника закладу вищої освіти конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування. Керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п'ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи, порядку обрання керівника закладу вищої освіти та типова форма контракту з керівником державного закладу вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 42 цього Закону).

Згідно з пунктами 4-6 Методичних рекомендацій забезпечення проведення виборів здійснюється засновником (засновниками) вищого навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом (особою). Процедура обрання керівника складається з таких етапів: 1) оголошення конкурсу та прийом документів від претендентів на посаду керівника; 2) підготовка виборів; 3) проведення виборів. Конкурс оголошується засновником.

Пунктом 12 вказаних Рекомендацій визначено, що засновник проводить перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною першою статті 42 Закону N 1556-VII, і протягом десяти календарних днів з дати завершення строку подання претендентами документів подає перелік кандидатів на посаду керівника, які відповідають зазначеним вимогам, до вищого навчального закладу для голосування.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що засновником Одеського державного аграрного університету є МОН України.

Згідно з пунктом 1 Положення про МОН України, затвердженим постановою від 16 жовтня 2014 року N 630 Кабінету Міністрів України, МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Апеляційний суд правильно вважав спір між сторонами публічно-правовим, оскільки позивачем оскаржується рішення виборчої (конкурсної) комісії Університету, якому МОН України як суб'єкт владних повноважень видало 26 січня 2018 року наказ N 26-К відповідно до пункту 4 Методичних рекомендацій та доручило організувати проведення виборів ректора цього закладу згідно з вимогами статті 42 Закону N 1556-VII, а також є спором щодо оскарження рішення виборчої (конкурсної) комісії Університету, рішення якої є обов'язковим для органів державної влади та інших осіб, як передбачено у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що правильним є посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для закриття провадження у справі - наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року про відкриття провадження у справі N 826/7275/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до МОН України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація Університету, ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та визнання результатів виборів ректора Університету недійсними.

Таким чином, судом першої інстанції помилково відкрито провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про закриття провадження не підлягає задоволенню, у зв'язку із чим оскаржувану постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, Великою Палатою Верховного Суду розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року, якою закрито провадження у справі, зупинено касаційне провадження в частині перегляду постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову до закінчення перегляду в касаційному порядку Великої Палати Верховного Суду постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про закриття провадження у даній справі, то справа підлягає поверненню до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду для вирішення питання про поновлення касаційного провадження та продовження касаційного розгляду справи в цій частині.

Керуючись статтями 259, 268, 402, 409, 410, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство освіти і науки України, про визнання виборів ректора недійсними та скасування рішення виборчої комісії щодо їх результатів залишити без змін.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство освіти і науки України, про визнання виборів ректора недійсними та скасування рішення виборчої комісії щодо їх результатів повернути до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду для вирішення питання про поновлення касаційного провадження та продовження касаційного розгляду справи в частині перегляду постанови Апеляційного суду Одеської області від 04 вересня 2018 року про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в цій справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Лященко Н.П.

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с судом апелляционной инстанции, который считал, что спор между сторонами является публично-правовым, поскольку истцом оспаривается решение избирательной (конкурсной) комиссии Университета, которому МОН Украины как субъект властных полномочий выдало 26 января 2018 приказ N 26-К в соответствии с пунктом 4 Методических рекомендаций и поручило организовать проведение выборов ректора этого заведения согласно требованиям статьи 42 Закона N 1556-VII, а также является спором об обжаловании решения избирательной (конкурсной) комиссии Университета, решение которой является обязательным для органов государственной власти и других лиц, как предусмотрено в пунктом 9 части первой статьи 19 КАС Украины.