Положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагають обов'язкового отримання державним виконавцем правовстановлюючих документів на зазначене рухоме майно.

[daggetson]

Положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагають обов'язкового отримання державним виконавцем правовстановлюючих документів на зазначене рухоме майно. Відповідно до вимог наведеної норми для накладення арешту на майно боржника визначальним є виявлення майна та здійснення його опису, що і вчинив державний виконавець.
Законодавцем у частині 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" з метою недопущення порушення прав інших осіб у виконавчому провадженні передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, як було з'ясовано судами, доказів звернення інших осіб про порушення їх права власності на арештоване у цьому виконавчому провадженні спірне майно немає.
Постанова від 06 лютого 2018 року, справа №  910/1434/15-г, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72164705)

БІЛЬШЕ КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: https://t.me/vyconavec