Постанова ВП ВС про неправомірність арешту виконавцем рахунку для виплат заробітної плати і порядку зняття арешту

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України 

20 квітня 2022 року

м. Київ

Справа № 756/8815/20

Провадження № 14-218цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Сімоненко В. М.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В.

розглянула справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондар Артем Васильович, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича за касаційною скаргою Літвиненка Олексія Вікторовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. (далі - приватний виконавець), у якій просив: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», призначеному для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 від Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» (далі - ПАТ «Донецькоблгаз»); зобов`язати приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів на вказаному вище рахунку.

2. Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця вже знаходяться два виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (далі - ТОВ «ТД «Євротрубпласт») грошових коштів за виконавчим листом № 6/756/12/13 від 24 травня 2013 року, виданим Оболонським районним судом міста Києва, та виконавчим листом № 488/1134/13-ц від 15 травня 2015 року, виданим Корабельним районним судом міста Миколаєва. Приватним виконавцем звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за вказаними вище виконавчими листами, шляхом направлення виконавчих документів за його місцем роботи і розмір відрахувань за ними становить 20 відсотків.

3. Крім того, за місцем роботи із його заробітної плати також утримується 20 відсотків на підставі виконавчого листа № 488/836/2013 від 24 листопада 2014 року, який знаходиться на виконанні у Краматорському міському відділі державної виконавчої служби. Після проведення утримань із заробітної плати заявника за виконавчими провадженнямизалишок заробітної плати перераховується на його картковий рахунок.

4. Постановою приватного виконавця від 24 лютого 2020 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 які знаходяться на картковому рахунку для зарахування йому заробітної плати.

5. ОСОБА_1 вказує, що накладенням арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку для виплати йому заробітної плати, приватний виконавець порушив частину третю статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі відрахування за кількома виконавчими документами.

6. Заявник звертався до приватного виконавця із заявою про скасування арешту коштів які складають його заробітну плату на його картковому рахунку, однак приватний виконавець цього не зробив. ОСОБА_1 зазначає, що своєю бездіяльністю приватний виконавець порушує його право на оплату праці та позбавляє засобів до існування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. 01 березня 2021 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо залишення арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 . Зобов`язано приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів із заробітної плати ОСОБА_1 .

8. Задовольняючи вимоги скаржника у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що після здійснення відрахувань із заробітної плати боржника приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на всі кошти боржника, які знаходяться на його картковому рахунку, оскільки такі дії приватного виконавця порушують право боржника на отримання заробітної плати та позбавляють останнього засобів до існування.

9. 29 квітня 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу приватного виконавця Літвиненка О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року без змін.

10. Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, погодився з висновками, що накладення приватним виконавцем арешту на усі грошові кошти із заробітної плати боржника, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому виключно для виплати заробітної плати, після здійснення відрахувань із заробітної плати за кількома виконавчими документами є неправомірним. Крім того, апеляційний суд вважав, що приватний виконавець повинен був зняти накладений ним арешт на заробітну плату, оскільки ОСОБА_1 надав документи, які підтверджують надходження на його картковий рахунок виключно коштів із заробітної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 14 травня 2021 року приватний виконавець Літвиненко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

12. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 756/1927/16, в якому зазначено, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, які містяться на рахунку зі спеціальним чи обмеженим режимом використання та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Оскільки документального підтвердження того, що рахунок для виплати заробітної плати боржнику є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, виконавцю не надано, помилковим є висновок судів про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на кошти із заробітної плати боржника.

13. Також приватний виконавець вважає, що суди при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, в якому зазначено, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є власністю останнього та втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набувають статус вкладу.

Позиція інших учасників справи

14. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено дію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: у зв`язку з необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, та розв`язання виключної правової проблеми з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20).

18. У зазначених вище справах суди дійшли висновку, що державний/приватний виконавець, виконуючи рішення суду, може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім коштів, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частин другої - четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання в разі знаходження коштів на рахунку, накладення арешту на який заборонено.

19. Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас у разі ненадходження виконавцю документів щодо такого підтвердження у останнього відсутні підстави для зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на рахунку, призначеному для виплати заробітної плати.

20. Разом з тим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивує свою ухвалу необхідністю відступити від такого висновку касаційних судів, оскільки державний/приватний виконавець перед накладенням арешту на кошти, які розміщені на банківських рахунках, зобов`язаний самостійно пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку, а накладення такого арешту не повинне ставитись у залежність від повідомлення банку про наявність таких обмежень. Накладення арешту на усі грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, який використовується для виплати особі заробітної плати, призводить до порушення конституційних прав особи та позбавляє його коштів для існування, а тому у будь - якому випадку є незаконним.

21. Крім того, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на наявність різного підходу до застосування заборон на накладення арешту на заробітну плату вважає, що справа, що розглядається, містить виключну правову проблему, оскільки з приводу застосування положень Закону № 1404-VIII щодо зняття арешту з грошових коштів із заробітної плати, суди касаційної інстанції за однакових фактичних обставинах у подібних правовідносинах дійшли протилежних висновків, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21), ухвалах цього ж суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 635/1530/17 (провадження № 61-18227св19), від 24 травня 2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3788ск21), від 24 червня 2021 року у справі № 712/12826/20 (провадження № 61-9269св21), від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19).

22. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу прийнято для продовження розгляду для вирішення вищевказаної виключної правової проблеми та необхідності відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 та від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи

23. Суди встановили, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. знаходяться виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» грошових коштів, а саме:

- виконавче провадження № 61315322 з примусового виконання виконавчого листа № 6/756/12/13, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 24 травня 2013 року;

- виконавче провадження № 61315525 з примусового виконання виконавчого листа № 488/1134/13-ц, виданого Корабельним районним судом містаМиколаєва від 15 травня 2015 року.

Вищевказані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 61321145.

24. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 06 лютого 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ПАТ «Донецькоблгаз», шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу.

25. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 24 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61315525 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1 429 955,53 грн.

26. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 16 березня 2020 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у ПАТ «Донецькоблгаз», шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу.

27. У АТ «Державний ощадний банк України» за заявою від 22 червня 2020 року № 104.14-21/1/1569 ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в гривні для зарахування заробітної плати. На цей рахунок клієнту надходить виключно заробітна плата.

28. ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 22 червня 2020 року № 07/04-1527 на підставі виконавчих проваджень із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно проводяться утримання в розмірі 20 % заробітної плати, і лише після проведення утримань на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 перераховується заробітна плата.

29. 23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. із заявою про скасування арешту коштів заробітної плати, що знаходяться на даному рахунку.

30. 25 червня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Літвиненко О. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

31. Вирішуючи питання щодо відступу від правових висновків касаційних судів та виключної правової проблеми у цьому спорі, Велика Палата Верховного Суду виходить з наступного.

32. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

34. Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

35. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

36. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

37. Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

38. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

39. Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

40. Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону№ 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

41. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

42. Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

43. При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

44. Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

45. У пункті 10 Розділу VIIIІнструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

46. При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

47. Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

48. Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

49. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

50. При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

51. Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

52. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Щодо накладення арешту на кошти заробітної плати

53. Аналізуючи законодавство щодо нарахування заробітної плати та щодо виконання судових рішень за рахунок заробітної плати, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

54. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

55. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

56. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

57. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

58. Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

59. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

60. При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашенняборгу за виконавчим провадженням.

61. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

62. Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

63. Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

64. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

65. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

66. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

67. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

68. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

69. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

70. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

73. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

78. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

79. У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.

80. Проаналізувавши вищевикладені висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20), Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин справи та не містять висновків, що суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі що переглядається.

81. При цьому, Велика Палата Верховного Суду також не вбачає суперечностей між викладеними правовими висновками у цій справі та змістом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, на який посилається відповідач у касаційній скарзі. Зазначений висновок зроблено у справі за позовом спадкоємця померлої до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, що виплачена спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами. За таких обставин, такий висновок не може бути прикладом неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах і на правові висновки у справі, що переглядається не впливає.

82. Разом з тим, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21) висловлена аналогічна вищезазначеній правова позиція щодо правової природи коштів, які нараховані боржнику, як заробітна плата та перераховані після утримання сум на погашення боргу у виконавчому провадженні на картковий рахунок боржника у банківській установі.

83. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зняття арешту із зазначених коштів, оскільки вони переказані платником боржнику і з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів, тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу.

84. Такий висновок не суперечить законодавству про банки та банківську діяльність і змісту договірних правовідносин між банком та клієнтом, яким є боржник за виконавчим провадженням.

85. Разом з тим, висновок суду, який за загальним змістом цих постанов полягає у тому, що зарахування коштів заробітної плати на картковий рахунок змінює їх правову природу і в зв`язку з чим, на ці кошти можливе накладання арешту у виконавчому провадженні є помилковим, з огляду на висновки, що висловлені у цій постанові у пунктах 53-77. Крім того, порядок здійснення виконавчого провадження визначається не змістом правовідносин між банком та боржником, а положеннями спеціального законодавства, що регулює таке провадження та процедури і обсяги стягнення боргу у виконавчому провадженні, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити у цій частині від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначених у пункті 82 цієї постанови.

86. Ухвали цього ж суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 635/1530/17 (провадження № 61-18227св19), від 24 травня 2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3788ск21), від 24 червня 2021 року у справі № 712/12826/20 (провадження № 61-9269св21), від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19) не можуть бути прикладами неоднакового застосування норм матеріального права у цих правовідносинах, оскільки касаційний суд при їх постановленні не висловлював правових позиції щодо застосування певних норм законодавства.

Щодо вирішення спору по суті

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його заробітної плати.

87. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

88. Відповідно до статті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

89. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

90. Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

91. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах(абзац перший частинидругої статті 48 Закону № 1404-VIII).

92. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

93. Відтак доводи скаржника, що рахунок, на якому знаходились кошти не є такими, на який заборонено законом накладення арешту, не відповідають положенням закону, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII); а по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

94. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

95. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

96. Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

97. Як зазначалось вище, частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

98. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

99. Так, судами встановлено, що 06 лютого 2019 року та 16 березня 2020 року на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ПАТ «Донецькоблгаз», шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу зі щомісячним звітом підприємства про здійснення цих відрахувань.

100. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. від 24 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61315525 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», призначеного для виплати заробітної плати.

101. Відповідно до довідки ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 22 червня 2020 року № 07/04-1527 на підставі виконавчих проваджень із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно проводяться утримання на підставі виконавчих документів в розмірі 20 % заробітної плати і лише після проведення утримань на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», перераховується заробітна плата.

102. ОСОБА_1 надав приватному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

103. При цьому державний виконавець у касаційній скарзі не посилається і судами не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю.

104. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали бездіяльність державного виконавця незаконною та задовольнили скаргу позивача.

105. За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

106. Також не є обґрунтованим та такими, що впливають на судові рішення у цій справі, доводи касаційної скарги про те, що висновки судів суперечать висновку, висловленому у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, з підстав, викладених у пункті 84 цієї постанови. Інші доводи касаційної скарги не є такими, що потребують детального аналізу, та на висновки у цій справи не впливають.

107. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у цій справі немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

108. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

110. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

111. У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. СімоненкоСудді:В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко Д. А. Гудима К. М. Пільков Ж. М. ЄленінаО. Б. Прокопенко І. В. ЖелєзнийВ. В. Пророк О. С. ЗолотніковЛ. І. Рогач Л. Й. КатеринчукО. М. Ситнік В. С. КнязєвІ. В. Ткач

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104728588

[ANTIRAID]

Велика палата виправила ситуацію та запропонувало рішення щодо зняття арешту з рахунків на яки надходить заробітна плата. Вже другий рік Мін'юст та НБУ не вирішують це питання залишаючи боржників без засобів до існування та порушуючи як Конституцію України, так і Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика палата зазначила, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

 

[Лев]

Это давно надо было предусмотреть на законодательном уровне...