Постановление БП-ВС о взыскании суммы задолженности по договору поставки в хозсуде при оплате на счет физического лица

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа N 914/804/18

Провадження N 12-89гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кібенко О.Р.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2018 року, ухвалене суддею Римом Т.Я.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Хабіб М.І., Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.,

у справі за позовом фізичної особи - підприємця Хоми Василя Ярославовича (далі - ФОП Хома В.Я.)

до ФОП ОСОБА_1

про стягнення 250 050 грн.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У травні 2018 року ФОП Хома В.Я. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 250 050 грн за невиконання належним чином умов дистриб'юторського договору від 19 квітня 2017 року N 19-04/17.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався, зокрема, на те, що він здійснив відповідачу попередню оплату вартості товару, який останній повністю не поставив. При цьому він вважає, що не зазначення ним у призначенні платежу юридичного статусу фізичної особи - підприємця не змінює характеру спірних правовідносин з господарських, які виникли на підставі дистриб'юторського договору, на цивільні.

3. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що кошти за непоставлений ним товар перераховувалися позивачем на користь фізичної особи ОСОБА_1, а не на користь ФОП ОСОБА_1, тому, на думку відповідача, позивачем не доведено обставин виконання саме дистриб'юторського договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 19 квітня 2017 року між ФОП Хомою В.Я. як дистриб'ютором та ФОП ОСОБА_1 як постачальником укладено дистриб'юторський договір N 19-04/17, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 призначила дистриб'ютора своїм виключним (ексклюзивним) офіційним представником (дистриб'ютором) з просування товару (мінеральної води) на ринок та реалізації його у власній торговельній мережі та третім особам на всій території Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Рівненської, Хмельницької, Чернівецької та Закарпатської областей.

5. Згідно з умовами пунктів 2.2, 8.1, 8.2 цього договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати товар у власність дистриб'ютору окремими партіями, а останній - приймати й оплачувати його вартість. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом готівкового розрахунку. Дистриб'ютор зобов'язався оплатити кожну отриману партію товару таким чином: 50 % за 17 календарних днів до моменту його отримання, інші 50 % - не пізніше 3-х календарних днів до моменту його отримання. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника або в касу останнього. У розділі 16 договору зазначено розрахунковий рахунок постачальника N НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "Приватбанк"). Строк дії договору визначено з моменту його підписання протягом 12 місяців (пункт 3.1 договору). Графік поставок товару та прайс-лист визначені у додатках N 1, 2 до цього договору.

6. На виконання умов цього договору позивач у період з 24 квітня по 13 грудня 2017 року сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 388 310 грн. з яких 115 250 грн сплачено на рахунок, зазначений у розділі 16 договору, а 273 060 грн - на картку відповідача N НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк".

7. Відповідач, у свою чергу, протягом травня - листопада 2017 року поставив позивачу товар на загальну суму 223 851 грн.

8. Позивач у претензії до відповідача від 02 березня 2018 року просив останнього здійснити повністю поставку передплаченого ним товару або повернути кошти. Оскільки претензія залишена відповідачем без відповіді і задоволення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

9. Відповідач не заперечує факту отримання від позивача коштів у сумі 388 310 грн. проте не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що останній не конкретизував призначення платежу при перерахуванні коштів у сумі 273 060 грн на картку відповідача як фізичної особи, тому вважає, що вони не можуть бути зараховані в рахунок оплати товару, а спір в цій частині підлягає розгляду в межах цивільного судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Господарський суд Львівської області рішенням від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 року, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 164 459 грн основного боргу та 2 466,87 грн судового збору, а в іншій частині позовних вимог відмовив.

11. Судові рішення мотивовані тим, що за період з 24 квітня по 13 грудня 2017 року позивач сплатив відповідачу кошти за товар у сумі 388 310 грн. з яких 115 250 грн сплатив на рахунок останнього, визначений у розділі 16 договору, а решту коштів у сумі 273 060 грн - на картку відповідача у ПАТ "Приватбанк". Однак у межах дистриб'юторського договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 223 851 грн. Оскільки обов'язок з поставки товару відповідач виконав не повністю, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 164 459 грн. При цьому суди відхилили доводи відповідача про перерахування позивачем коштів на користь фізичної особи ОСОБА_1, а не на користь ФОП ОСОБА_1, з огляду на те, що відповідачем не доведено існування будь-яких інших зобов'язань між сторонами, ніж ті, які виникли на підставі договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, і відповідач не висловлював заперечень щодо безпідставно отриманих коштів. Суди також указали, що набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи, тому відповідач вправі був використовувати отримані від позивача кошти як у повсякденному житті, так і при здійсненні підприємницької діяльності.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

12. У березні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційну скаргу мотивовано тим, що грошові кошти в сумі 164 459 грн зараховано на картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 не як оплату за товар у межах дистриб'юторського договору. Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи картковий рахунок N НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк" є особистим картковим рахунком ОСОБА_1, чи карткою-ключем до її рахунка як ФОП, про що у справі відсутні відповідні докази. Тобто суди не з?ясували, які правовідносини виникли між позивачем та ОСОБА_1 щодо перерахованих грошових коштів: господарські у межах дистриб'юторського договору чи цивільні в межах безпідставно одержаних коштів. Також скаржник зазначив про порушення позивачем умов дистриб'юторського договору, яким передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (ФОП ОСОБА_1) або шляхом готівкового розрахунку. Тому з'ясування тієї обставини, на який рахунок перераховано кошти, має значення для визначення кола суб'єктів цих правовідносин. У разі перерахування коштів на рахунок, відкритий на ФОП ОСОБА_1, суб'єктом спірних правовідносин виступатиме вона як ФОП і відповідно відносини повинні розглядатися у межах виконання дистриб'юторського договору та матимуть господарський характер, а в разі перерахування коштів на рахунок (особистий рахунок) фізичної особи ОСОБА_1, цей спір належить до вирішення в порядку цивільного судочинства. Крім того, суди не з'ясували питання щодо призначення платежу.

Доводи інших учасників справи

14. ФОП Хома В.Я. у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, погоджуючись із судами про необхідність вирішення цього спору саме за правилами господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін спору, характер та підстави позовних вимог. Зазначає, що перерахування вказаних коштів є лише підставою набуття відповідачем грошових коштів, яка не спростовує факту наявності у сторін договірного характеру. Зазначив, що ним сплачені грошові кошти на інший не передбачений договором рахунок, проте ця банківська картка N НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк", на яку позивачем перераховувалися кошти, є карткою - ключем з прямим доступом до поточного рахунка відповідача N НОМЕР_1, зазначеним у розділі 16 договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, у цьому ж банку. Крім того, відсутні заперечення відповідача з приводу безпідставного отримання ним коштів від позивача.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Доводами касаційної скарги є посилання на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил суб'єктної юрисдикції, оскільки грошові кошти частково перераховані позивачем на картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 N НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк", а не на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 N НОМЕР_1 у цьому ж банку, визначений у розділі 16 договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, а отже, як вважає скаржник, такий спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. При цьому відповідач не заперечував з приводу отримання від позивача сплаченого ним розміру коштів. Крім того, поставки ним товару здійснювалися після отримання від позивача коштів, у тому числі перерахованих на картковий рахунок ОСОБА_1 N НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк".

17. Відповідач заперечує наявність спору між ним як фізичною особою - підприємцем та ФОП Хомою В.Я., оскільки грошові кошти сплачені останнім на виконання умов дистриб'юторського договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, проте не на рахунок ФОП ОСОБА_1 N НОМЕР_1 у ПАТ "Приватбанк", визначений у розділі 16 цього договору, а на картковий рахунок ОСОБА_1 як фізичної особи N НОМЕР_2 у цьому ж банку.

18. Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

19. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

20. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

21. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

22. Пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

23. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

24. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

25. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

26. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

27. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

28. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП 08 лютого 2011 року. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є, зокрема, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки.

29. У цій справі позовні вимоги стосуються невиконання належним чином ФОП ОСОБА_1 умов дистриб'юторського договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, укладеного позивачем як ФОП, обов'язком якого була оплата вартості товару, поставленого відповідачем як ФОП.

30. Отже, предметом спору є стягнення грошових коштів з відповідача за непоставлений ним товар, який оплачений позивачем, тобто позов мотивовано порушенням прав позивача на повернення грошових коштів, сплачених ним у якості передплати вартості непоставленого відповідачем товару за укладеним сторонами договором. Тобто між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

31. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із суб'єктною юрисдикцією цього спору, вирішивши його за правилами господарського судочинства.

32. Доводи касаційної скарги про те, що цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки грошові кошти сплачені ФОП Хомою В.Я. на виконання умов дистриб'юторського договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, проте не на рахунок ФОП ОСОБА_1 N НОМЕР_1 у ПАТ "Приватбанк", визначений у розділі 16 цього договору, а на картковий рахунок ОСОБА_1 як фізичної особи N НОМЕР_2 у цьому ж банку, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про необхідність вирішення цього спору саме господарським судом. Так, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено існування будь-яких інших зобов'язань між сторонами, ніж ті, які виникли на підставі цього договору, і він не висловлював заперечень щодо отриманих від позивача коштів. Крім того, ОСОБА_1, у випадку отримання цих коштів від позивача на свій картковий рахунок як фізичної особи та за наявності заперечень з цього приводу, мала повернути їх як безпідставно отримані або призупинити поставки товару відповідно до пункту 5.2.2 договору, повідомивши позивача про неправильно здійснені ним перерахування коштів.

33. Натомість ФОП ОСОБА_1 не висловлювала заперечень з приводу суми та рахунка, на який позивачем здійснювалися передплати товару. Відсутність у призначенні платежу у здійснених позивачем оплатах юридичного статусу відповідача як ФОП не змінює характеру цих правовідносин, що виникли між фізичними особами - підприємцями на підставі дистриб'юторського договору N 19-04/17 від 19 квітня 2017 року, з господарського на цивільний.

34. Ці обставини також були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, їм надана належна оцінка, тоді як, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга статті 300 ГПК України).

35. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та містять посилання на обставини, що не були предметом дослідження, а відтак до уваги не приймаються з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені цією ж статтею ГПК України.

36. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

37. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 цього ж Кодексу).

39. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

40. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

41. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 року у справі N 914/804/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Р. Кібенко

Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв

Т.О. Анцупова Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук В.В. Пророк

Ю.Л. Власов Л.І. Рогач

М.І. Гриців О.М. Ситнік

Д.А. Гудима О.С. Ткачук

В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич

Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что как установлено судами предыдущих инстанций, ответчиком не доказано существование любых других обязательств между сторонами, чем те, которые возникли на основании этого договора, и он не высказывал возражений по полученным от истца средствам. Кроме того, ответчица в случае получения этих средств от истца свой карточный счет как физического лица и при наличии возражений по этому поводу, должна была вернуть их как безосновательно полученные или приостановить поставки товара в соответствии с пунктом 5.2.2 договора, уведомив истца о неправильно осуществлены им перечисления средств. Вместо ФЛП ответчица не высказывала возражений по поводу суммы и счета, на который истцом осуществлялись подписки товара.

Отсутствие в назначении платежа в совершенных истцом оплатах юридического статуса ответчика как ФЛП не меняет характера этих правоотношений, возникших между физическими лицами - предпринимателями на основании дистрибьюторского договора, из хозяйственного на гражданский.