Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора по взысканию таможней платы за хранение товара на таможенном складе

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 808/973/18

Провадження № 11-397апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) до Благодійного фонду «Ветерани Чорнобилю» про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Митниці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (судді Коршун А. О., Панченко О. М., Чепурнов Д. В.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року Митниця звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому просила зобов`язати Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» сплатити витрати за зберігання товарів на складі Митниці у розмірі 298 тис. 762 грн 69 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Митниця зазначила, що згідно з актом приймання-передачі від 27 вересня 2017 року митний орган прийняв від Благодійного фонду «Ветерани Чорнобилю» майно на відповідальне зберігання. Однак, після митного оформлення товару він не міг бути виданий відповідачу через відсутність оплати за зберігання відповідно до приписів Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731 (далі - Порядок № 731). Митницею було направлено на адресу відповідача лист із проханням відшкодувати витрати митного органу за зберігання товарів, у відповідь на який відповідач повідомив про відсутність його провини у затримці митних оформлень та про направлення відповідного листа до Прем`єр-міністра України з проханням не враховувати час проведення службового розслідування Національної поліції в Запорізькій області в обрахунок витрат митними органами. Митниця зазначила, що плата за зберігання товарів на складі склала 298 тис. 762 грн 69 коп. і до цього часу залишається несплаченою, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

У ході розгляду справи суди встановили, що Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» зареєстровано як юридичну особу 22 квітня 2003 року, код ЄДРПОУ 26374146, основним видом діяльності якої є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання.

10 травня 2017 року за митною декларацією типу ТР 81 АА від 5 травня 2017 року № UА500030/2017/005936 до зони діяльності Митниці надійшов вантаж гуманітарної допомоги, отримувач - Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю», м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11, відправник (донор) - ОСОБА_1 , мол. Церква Христова, Української місії 2934 Moore Street Cierci , Арканзас 72143 США. На підставі поданого отримувачем вантажу до митного поста «Запоріжжя аеропорт» Митниці єдиного уніфікованого документа на розміщення та тимчасове зберігання товарів на складі гуманітарної допомоги № 003/2017/СГД із засвідченими ним копіями відповідних документів, зазначені товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання було розміщено на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги і визначено строк тимчасового зберігання до 7 серпня 2017 року.

22 травня 2017 року за митною декларацією типу ТР 81 АА від 20 травня 2017 року № UА 205010/2017/001990 до зони діяльності Митниці надійшов вантаж гуманітарної допомоги, отримувач -Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11, відправник - EVANGELISCH-MENNONITISCH FREIKIRCHE e. OSNINGSTR. 87 33605 BIELEFELD, DEUTSCHLAND. 23 травня 2017 року на підставі поданого отримувачем вантажу до митного поста «Запорізький аеропорт» Митниці єдиного уніфікованого документа на розміщення та тимчасове зберігання товарів на складі гуманітарної допомоги № 004/2017/СГД із засвідченими ним копіями відповідних документів, зазначені товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання було розміщено на складі організації -отримувача гуманітарної допомоги і встановлено строк тимчасового зберігання до 20 серпня 2017 року.

У зв`язку із затримкою надання рішення Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) про визнання вищезазначених товарів гуманітарним вантажем за зверненням позивача строк тимчасового зберігання товарів було продовжено на 30 днів, але у подальшому, через відсутність на час закінчення строків тимчасового зберігання вищезазначених товарів наказу Мінсоцполітикипро визнання зазначених товарів гуманітарною допомогою, що у свою чергу виключало можливість їх декларування до відповідного митного режиму та вивезення за межі митної території України, 22 вересня 2017 року Митниця (поклажодавець) та Благодійний фонд «Ветерани Чорнобиля» (зберігач) уклали договір зберігання № 13, умовами якого, серед іншого, передбачено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на безоплатне зберігання товари, що перебувають під митним контролем.

Згідно з актами приймання-передачі майна від 27 вересня 2017 року товари було передано на склад Митниці.

11 вересня 2017 року наказом Мінсоцполітики № 1446 вказані вантажі було визнано гуманітарною допомогою, після чого Благодійним фондом «Ветерани Чорнобиля» продовжено отримання дозвільних документів інших контролюючих органів, і 20 жовтня 2017 року вантажі були оформлені у митному відношенні за МД № UА 500030/2017/005936 та № UА 205010/2017/001990, а 23 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Митниці із заявою № 10/09, у якій через закінчення митного оформлення гуманітарних вантажів, які надійшли з США та Німеччини і були розміщені на складі митного органу, просив видати ці вантажі зі складу. Митницею було прийнято рішення про можливість видати вантажі зі складу після сплати відповідачем витрат за зберігання товарів на складі Митниці.

Позивачем відповідно до вимог Порядку № 731 було направлено на адресу відповідача лист про зобов`язання сплатити витрати за зберігання товарів у сумі 298 тис. 762 грн 69 коп., розрахованих станом на 22 грудня 2017 року, але ця сума відповідачем у добровільному порядку не була сплачена.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 серпня 2018 року позов задовольнив, зобов`язавши Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» відшкодувати витрати за зберігання товарів на складі митниці у згаданій вище сумі.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що з огляду на положення Митного кодексу України та Порядку № 731 видача товару зі складу митного органу можлива лише після відшкодування витрат за зберігання товарів на складах митних органів. При цьому фактичне перебування товару у складських приміщеннях відповідача, переданих йому (як зберігачу) митним органом (як поклажодавцем) відповідно до згаданого вище договору зберігання № 13, не дає підстави вважати, що після митного оформлення зазначеного товару та сплати відповідних митних платежів видача товару зі складу митного органу відбулася автоматично, оскільки обов`язковою умовою видачі зі складу зберігання є відшкодування витрат на їх зберігання митному органу, в розмірі та порядку передбаченому чинним законодавством.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на те, що спір між сторонами має розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаргу мотивовано тим, що правовідносини, які виникають під час виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно правовими. У спірних правовідносинах, що стосуються зберігання товару на складі митниці, позивач виступає у якості суб`єкта владних повноважень і ці правовідносини виникли не з договору зберігання, а з положень Митного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують статус Митниці й порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів.У зв`язку з наведеним, на переконання Митниці, спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» заперечує проти її задоволення, посилаючись на правильність висновку апеляційного суду про господарський характер спору з приводу зберігання на митному складі товару, переміщеного на митну територію України, а відтак і неможливість його вирішення у порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 20 ГПК вказано, які саме справи підвідомчі господарським судам. Характерною рисою таких справ є їх зв`язок зі здійсненням економічної, господарської діяльності юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина друга статті 4 КАС у чинній редакції).

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

У пунктах 8, 9 частини першої статті 4 КАС надано такі визначення:

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною першою статті 46 КАС передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

При цьому позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (частина друга зазначеної статті КАС).

Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень може бути позивачем в адміністративній справі тільки у визначених законом випадках.

У цій справі до суду звернулася юридична особа - Митниця з позовом до іншої юридичної особи - Благодійного фонду «Ветерани Чорнобилю» з вимогами про зобов`язання сплатити витрати за зберігання товарів на складі Митниці, які були передані на її склад за актами приймання-передачі від 27 вересня 2017 року.

Правовідносини між митницею і зберігачем регулюються Митним кодексом України. Згідно зі статтею 425 цього Кодексу взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором. Також передбачено відповідальність утримувача митного складу (стаття 428 Митного кодексу України).

Тобто у цьому випадку Митниця як територіальний орган Державної фіскальної служби України, юридична особа публічного права, зазначає про існування між нею та відповідачем - юридичною особою правовідносин зі зберігання товару, переміщеного на митну територію України, та вказує на невиконаний цією особою обов`язок зі сплати витрат за зберігання товарів на складі митного органу.

Таким чином, у цьому випадку між сторонами існують господарські правовідносини, адже спір виник з приводу зберігання на складі Митниці товару, переміщеного на митну територію України, тому він підлягає розгляду за правилами ГПК у господарському суді.

Крім того, ця справа не підлягає розгляду в адміністративному поряду й з огляду на наведені вище положення статті 46 КАС, оскільки цією нормою не передбачено звернення суб`єкта владних повноважень з позовною заявою до юридичної особи з вимогами про зобов`язання сплатити витрати на їх зберігання товарів на митному складі. Не передбачено також і звернення у такому випадку органів Державної фіскальної служби України з позовом до адміністративного суду і в Митному кодексі України.

Зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи Митниці про поширення на неї юрисдикції адміністративного суду Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки закриття апеляційним судом провадження у цій справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу Митниці слід залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна

О. Г. Яновська

О. С. Золотніков

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с постановлением суда апелляционной инстанции и указала, что правоотношения между таможней и хранителем регулируются Таможенным кодексом Украины. Согласно статье 425 этого Кодекса взаимоотношения держателя таможенного склада открытого типа с лицами, размещают товары на этом складе, определяются соответствующим договором. Также предусмотрена ответственность держателя таможенного склада (статья 428 Таможенного кодекса Украины).

Таким образом, в этом случае между сторонами существуют хозяйственные правоотношения, ведь спор возник по поводу хранения на складе таможни товара, перемещенного на таможенную территорию Украины, поэтому он подлежит рассмотрению по правилам ХПК в суде.