Постановление БП-ВС об определении полномочий прокурора обратившегося с иском в интересах государства

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 587/430/16-ц

Провадження № 14-104 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області (далі також - прокурор) до Головного управління (далі також - ГУ) Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки

за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року, постановлену суддею Дашутіним І. В., й ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Собини О. І., Ткачук С. С., Кононенко О. Ю.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 9 березня 2016 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1.1. Визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Сумській області № 18-5645/16-14-СГ від 24 грудня 2014 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 46 га.

1.2. Визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Сумській області № 18-773/16-15-СГ від 8 травня 2015 року (далі разом - оскаржені накази) про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 46 га (кадастровий номер 5924755500:06:001:0063) на території Низівської селищної ради Сумського району (далі - земельна ділянка).

1.3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 8 травня 2015 року, укладений ГУ Держземагентства у Сумській області з ОСОБА_1 (далі - договір оренди земельної ділянки).

1.4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 1 128 022,12 грн до земель запасу державної власності.

2. Мотивував позов такими обставинами :

2.1. 9 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. У цьому клопотанні ОСОБА_1 не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, чим порушив частину першу статті 7 Закону України «Про фермерське господарство».

2.2. До вказаного клопотання ОСОБА_1 долучив обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в якому зазначив, що за рахунок прибутку, одержаного від ведення фермерського господарства, здійснюватиме ремонт і оновлення машинно-тракторного парку. Однак відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Сумській області від 8 лютого 2016 року (вих. № 281) трактори, самохідні шасі й інша самохідна техніка за ОСОБА_1 не зареєстрована.

2.3. 24 грудня 2014 року ГУ Держземагентства у Сумській області видало наказ № 18-5645/16-14-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2.4. 8 травня 2015 року ГУ Держземагентства у Сумській області видало наказ № 18-773/16-15-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

2.5. 8 травня 2015 року відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки. Під час його укладення сторони порушили вимоги частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», пункту 288.5 статті 288 та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

2.6. Недійсність договору оренди земельної ділянки зумовлена тим, що відповідачі уклали його на підставі незаконного наказу ГУ Держземагентства у Сумській області. Зміст вказаного договору суперечить Цивільному та Податковому кодексам України, а також іншим актам цивільного законодавства й інтересам держави.

2.7. Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 8 лютого 2016 року (вих. № 10-18-7777.8-2011/2-16) технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в установленому законодавством порядку не розроблялася.

2.8. Всупереч статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1. не зареєстрував фермерське господарство. Він не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на податковому обліку не перебуває, а відповідно до реєстраційних та облікових даних є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Нижньосироватське», основним видом діяльності якого є сільськогосподарське виробництво.

2.9. У спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а тому прокурор є позивачем у справі за вимогами до ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

3. 9 березня 2016 року Сумський районний суд Сумської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі.

4. 5 вересня 2016 року Сумський районний суд Сумської області постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів та витребував, зокрема, у Сумської місцевої прокуратури Сумської області копію звернення до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з повідомленням про подання позову в інтересах держави до суду та витребував у ГУ Держгеокадастру у Сумській області відповідь на це повідомлення.

5. На виконання вказаної ухвали заступник керівника Сумської місцевої прокуратури повідомив листом від 13 вересня 2016 року суд першої інстанції про те, що оскільки у цій справі відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повідомлення, передбачені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон), суб`єктам владних повноважень не надсилалися.

6. 12 липня 2017 року Сумський районний суд Сумської області постановив ухвалу, якою залишив без розгляду позовну заяву прокурора.

7. Мотивував ухвалу так :

7.1. Прокурор лише формально вказав про те, що у цій справі відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

7.2. Держгеокадастр України в особі голови на виконання повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності має право у позасудовому порядку скасувати повністю або частково акт головного управління. Крім того, територіальний орган Держгеокадастру, яким є ГУ Держгеокадастру у Сумській області, має право звертатися до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою.

7.3. Тому помилковими є доводи прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду у цій сфері.

7.4. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК України.

7.5. Представник ОСОБА_1 . заявляла клопотання про надання з боку прокурора доказів, які би свідчили про невиконання або неналежне виконання з боку ГУ Держгеокадастру в Сумській області повноважень у сфері розпорядження земельною ділянкою та у сфері нагляду, або про відсутність повноважень у цього органу на звернення до суду, чи у позасудовому порядку усунути виявлені порушення, що надало би прокурору право звернутися до суду у порядку статті 45 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у чинній на той час редакції.

7.6. Прокурор таких доказів не надав, що підтверджує те, що він не усунув зазначені недоліки, і його позовна заява не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України. Тому відповідно до пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України є підстава залишити цю заяву без розгляду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. 14 вересня 2017 року Апеляційний суд Сумської області постановив ухвалу, якою залишив ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року без змін.

9. Мотивував ухвалу так :

9.1. Наявність підстав для представництва інтересів держави прокурор має обґрунтувати у суді. Таке представництво він здійснює виключно після підтвердження судом підстав.

9.2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ГУ Держземагентства у Сумській області було реорганізоване шляхом приєднання до новоствореного ГУ Держгеокадастру у Сумській області.

9.3. Повноваження територіальних управлінь Держгеокадастру регламентуються, зокрема, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 3 лютого 2015 року № 14 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, і Положенням про Головне управління Держгеокадаструу Сумській області. Згідно з цими положеннями ГУ Держгеокадастру в області наділене повноваженнями щодо розпоряджання землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначених Земельним кодексом (далі - ЗК) України, та здійснює державний нагляд у сфері землеустрою. Вказані повноваження ГУ Держгеокадастру в області реалізує, зокрема, шляхом видання наказів організаційно-розпорядчого характеру, а згідно з пунктом 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області акти ГУ Держгеокадастру в області можуть бути скасовані Головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині, зокрема, за дорученням Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а також Віце-прем`єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - у разі відмови голови Держгеокадастру скасувати такі акти.

9.4. Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що Держгеокадастр в особі голови на виконання повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності має право у позасудовому порядку скасувати повністю або частково акт ГУ Держгеокадастру в області, а також має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпоряджання земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та здійснює державний нагляд у сфері землеустрою.

9.5. Тому помилковими є доводи прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду у цій сфері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У жовтні 2017 року заступник прокурора Сумської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу.

11. Просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

12. 6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. Обґрунтував ухвалу тим, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, не зазначив орган, в інтересах якого подав позов, тому, що цей орган, а саме ГУ Держгеокадастру у Сумській області як правонаступник ГУ Держземагентства у Сумській області, є відповідачем. З огляду на предмет спору ГУ Держгеокадастру у Сумській області не може бути одночасно позивачем і відповідачем в одній справі.

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 5 липня 2018 року у справі № 917/1461/17 та від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, які свідчать про неоднакове застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах Верховним Судом:

15.1. У постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», ТзОВ «Еліз» про визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій, визнання переможцем відкритих торгів, визнання недійсним договору поставки від 4 вересня 2017 року Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави та зазначаючи, що відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор повинен не лише обґрунтувати, чому відсутній цей орган, але й надати докази того, що прокурор вчинив усі необхідні дії для того, аби встановити такий орган.

15.2. У постанові від 5 липня 2018 року у справі № 917/1461/17 за позовом заступника прокурора Харківської області до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», третя особа - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання про те, чи правильно прокурор зазначив у позові про неможливість ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як органу державної виконавчої влади, через який держава Україна реалізує право державної власності на спірну земельну ділянку, звертатися з відповідним позовом до суду, а отже, не з`ясували, чи правомірно поданий позов без зазначення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачем.

15.3. 26 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалив постанову у справі № 926/1111/15 за позовом прокурора міста Чернівці до Чернівецької міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37», треті особи - Управління по фізичній культурі та спорту Чернівецької міської ради, Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, а також фізична особа-набувач земельної ділянки, про визнання незаконним і скасування окремих пунктів рішень органу місцевого самоврядування, звільнення та повернення земельної ділянки. У цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, мав не тільки право, але й обов`язок захистити інтереси держави у спірних правовідносинах.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Заступник прокурора Сумської області мотивує касаційну скаргу так :

16.1. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області голова Держгеокадастру не має права скасовувати накази ГУ Держземагентства в області.

16.2. На час звернення з позовом до суду не було органу, уповноваженого державою на скасування наказів ГУ Держземагентства у Сумській області.

16.3. Помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості прокурора звернутися з позовом у цій справі в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області чи його голови, оскільки цей орган є відповідачем у справі, а право прокурора звертатися до суду в інтересах держави в особі посадової особи (голови) органу державної влади законодавство не передбачає.

16.4. ГУ Держгеокадастру у Сумській області виконує функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням і охороною земель усіх категорій та форм власності, проте має обмежене право на звернення до суду згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 і Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Тобто, у ГУ Держгеокадастру у Сумській області відсутні повноваження чи обов`язок вирішувати в позасудовому порядку чи самостійно звертатися до суду з питань, що стосуються предмета позову.

16.5. Звернення Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з позовом у цій справі до відповідача є неможливим, оскільки ГУ Держгеокадастру у Сумській області є територіальним органом Держгеокадастру та їй підпорядковане. А тому розгляд справи за участю підпорядкованих органів як її сторін може вплинути на змагальність судового процесу та призвести до зловживання сторонами їх правами чи до невиконання обов`язків. А тому прокурор обґрунтовано подав позов як позивач відповідно до статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду.

17. 7 червня 2019 року заступник Генерального прокурора подала письмові пояснення. Вказує, що вимогу про визнання незаконними та скасування оскаржених наказів можна розглядати лише в судовому порядку. Звертає увагу, що з огляду на неможливість врегулювання цього спору в позасудовому порядку, а також відсутність в органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах, прокуратура є єдиним органом, який зможе захистити порушені інтереси держави.

18. 21 червня 2019 року заступник Генерального прокурора подала письмові пояснення. Просить під час розгляду справи врахувати висновки Конституційного Суду України, сформульовані у рішенні № 4-р(II)/2019 від 5 червня 2019 року.

(2) Доводи ГУ Держгеокадастру у Сумській області

19. 29 грудня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

20. Мотивує відзив так :

20.1. Позовна заява не відповідає вимогам закону, зокрема статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення оскаржених ухвал, і статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор лише формально вказав на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

20.2. ГУ Держгеокадастру у Сумській області має право на звернення до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та на здійснення державного нагляду в сфері землеустрою.

20.3. Прокурор не надав доказів, які би свідчили про невиконання або неналежне виконання ГУ Держгеокадастру у Сумській області його повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками або про відсутність у цього органу повноважень на звернення до суду.

(3) Позиція ОСОБА_1 .

21. ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

23. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України у цій же редакції; частина третя статті 2 ЦПК України, чинного на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

24. Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом та постановлення судами оскаржених ухвал) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

25. У цивільних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина третя статті 26 ЦПК України).

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

28. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

29. Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

30. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

31. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

32. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

33. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

34. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

35. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

36. Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України).

37. Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

38. Згідно з частиною сьомою статті 119 ЦПК України у разі пред`явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

39. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 45 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

40. Прокурор заявив позов до ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 і на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову). Тому суди першої й апеляційної інстанцій не мали підстав вважати помилковими доводи прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та на здійснення державного нагляду у цій сфері. Такі доводи відсутні як у позовній заяві, так і в листі від 13 вересня 2016 року заступника керівника Сумської місцевої прокуратури, надісланому до суду (т. 1, а. с. 95).

41. 9 березня 2016 року Сумський районний суд м. Суми постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що подана прокурором позовна заява відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив, і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.

42. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з цієї дати і до часу винесення оскарженої ухвали суд першої інстанції призначив 16 засідань : 25 березня 2016 року (т. 1, а. с. 44), 19 квітня 2016 року (т. 1, а. с. 47), 13 травня 2016 року (т. 1, а. с. 52), 3 червня 2016 року (т. 1, а. с. 65), 29 червня 2016 року (т. 1, а. с. 73), 15 серпня 2016 року (т. 1, а. с. 82), 5 вересня 2016 року (т. 1, а. с. 89), 4 жовтня 2016 року (розгляд не відбувся через перебування судді у відрядженні - т. 1, а. с. 98), 4 листопада 2016 року (розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті - т. 1, а. с. 101), 12 грудня 2016 року (розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті - т. 1, а. с. 110), 12 січня 2017 року (розпочався розгляд справи по суті - т. 1, а. с. 115), 8 лютого 2017 року (т. 1, а. с. 119), 10 квітня 2017 року (розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті - т. 1, а. с. 145), 24 травня 2017 року (розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті - т. 1, а. с. 149), 7 липня 2017 року (розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті - т. 1, а. с. 154), 11-12 липня 2017 року (т. 1, а. с. 157-160).

43. Допустивши згідно з абзацом другим частини четвертої статті 23 Закону представництво прокурором інтересів держави, майже через півтора роки після відкриття провадження у справі - 12 липня 2017 року - Сумський районний суд м. Суми постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду, вказавши, що якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК України виявлені під час розгляду справи, їх треба усунути в ході судового розгляду або настануть наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК України. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду суд вважав те, що відповідні функції у спірних правовідносинах виконують органи Держгеокадастру, а прокурор не надав доказів, які би свідчили про невиконання або неналежне виконання з боку ГУ Держгеокадастру в Сумській області повноважень у сфері розпорядження спірними земельними ділянками та у сфері нагляду або про відсутність повноважень у цього органу на звернення до суду чи у позасудовому порядку усунути виявлені порушення, що надавало би прокурору право звернутися до суду. Вказане, на думку суду, підтверджує те, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви, яка не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України. А тому відповідно до пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України суд залишив позовну заяву без розгляду.

44. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що стаття 207 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

45. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрите за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

46. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва. Тобто, прокурор виконав вимогу частини сьомої статті 119 ЦПК України. Проте суд вважав означену підставу помилковою та вказав, що прокурор не надав докази на підтвердження як цієї підстави представництва (відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема повноважень звертатися до суду з позовом, який заявив прокурор), так і тієї, яку прокурор у позовній заяві не зазначав (нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах).

47. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України).

48. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (стаття 61 ЦПК України). Вказане відповідає частині першій статті 60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

49. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 119 ЦПК України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.

50. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

51. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

52. Аргументи сторін, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду не аналізує з огляду на наведені висновки щодо порушень норм процесуального права, які допустили суди.

(1.2) Щодо інших доводів касаційної скарги

53. Відповідно до частини шостої статті 24 Закону змінити, доповнити, відкликати касаційну скаргу має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.

54. Згідно з частиною першою статті 330 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

55. Відповідно до статті 325 ЦПК України у вказаній редакції строк на подання касаційної скарги становив двадцять днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

56. Згідно зі статтею 319 ЦПК України у зазначеній редакції ухвала апеляційного суду набирала законної сили з моменту її проголошення.

57. Заступник прокурора Сумської області подав касаційну скаргу у жовтні 2017 року, а письмові пояснення, які доповнюють доводи касаційної скарги, заступник Генерального прокурора подала 7 та 21 червня 2019 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

58. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України у редакції, чинній на час подання письмових пояснень).

59. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає вказані письмові пояснення без розгляду.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

60. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

61. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

62. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

63. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

64. Беручи до уваги наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимоги касаційної скарги є обґрунтованими, а тому її слід задовольнити: скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

(2.2) Щодо судових витрат

65. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду спору.

(3) Висновки щодо застосування норм права

66. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

67. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

68. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

69. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

70. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Керуючись статтею 400, частиною четвертою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

2. Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

В. С. Князєв

Т. О. Анцупова

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

В. І. Данішевська

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

О. С. Золотніков

В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко

О. Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что прокурор осуществляет представительство в суде законных интересов государства в случае нарушения или угрозы нарушения интересов государства, если защита этих интересов не осуществляет или ненадлежащим образом осуществляет орган государственной власти, орган местного самоуправления или иной субъект властных полномочий, к компетенции которого отнесены соответствующие полномочия , а также в случае отсутствия такого органа. Наличие таких обстоятельств обосновывается прокурором в порядке, предусмотренном частью четвертой этой статьи (абзацы первый и второй части третьей статьи 23 Закона Украины «О прокуратуре»).

Наличие оснований для представительства должны быть обоснованы прокурором в суде. Прокурор осуществляет представительство интересов гражданина или государства в суде исключительно после подтверждения судом оснований для представительства. Прокурор обязан предварительно, до обращения в суд, сообщить об этом гражданину и его законному представителю или соответствующему субъекту властных полномочий. В случае подтверждения судом наличия оснований для представительства прокурор пользуется процессуальными полномочиями соответствующей стороны процесса (абзацы первый, второй и третий части четвертой статьи 23 Закона Украины «О прокуратуре»).

Прокурор, обращается в суд в интересах государства, в исковом заявлении (заявлении) самостоятельно определяет, в чем состоит нарушение интересов государства, и обосновывает необходимость их защиты, а также отмечает орган, уполномоченный государством осуществлять соответствующие функции в спорных правоотношениях. В случае отсутствия такого органа или отсутствия у него полномочий по обращению в суд прокурор отмечает об этом в исковом заявлении и в таком случае прокурор приобретает статус истца (абзац второй части второй статьи 45 ГПК Украины в редакции, действующей до 15 декабря 2017 года). Аналогичное предписание закреплено в части четвертой статьи 56 ГПК Украины, действующего с 15 декабря 2017 года.

Поскольку полномочия органов власти, в том числе по осуществлению защиты законных интересов государства, законодательно определено суд в соответствии с принципом jura novit curia ( «суд знает законы») при рассмотрении дела должен самостоятельно проверить доводы сторон о наличии или отсутствии полномочий органов власти осуществлять способом, который выбрал прокурор, защиту законных интересов государства в спорных правоотношениях.

Если основанием для представительства интересов государства прокурор отметил отсутствие органа, в компетенцию которого входят полномочия осуществлять защиту законных интересов государства в спорных правоотношениях, этот довод прокурора суд должен проверить независимо от того, предоставил прокурор доказательства совершения им действий, направленных на установление соответствующего органа. Процедура, предусмотренная абзацами третьим и четвертым части четвертой статьи 23 Закона применяется только к установлению наличия оснований для представительства интересов государства в суде в случае, если защита законных интересов государства не осуществляет или ненадлежащим образом осуществляет субъект властных полномочий, к компетенции которого отнесены полномочия по такой защиты.