Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по изъятию у нотариуса, чьи полномочия прекращены, документов и печати

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 404/6263/18

Провадження № 14-293цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про вилучення речей та документів за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року, постановлену суддею Івановою Н.Ю., та постанову Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 21 січня 2019 року, винесену колегією суддів Письменним О.А., Авраменко Т.М., Черненком В.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У вересні 2018 року Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - управління юстиції) звернулось до суду з позовом, в якому посилалось на те, що ОСОБА_1 працював приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області, проте 06 квітня 2018 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України анулювала його свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

1.1. У порушення частини п`ятої статті 30-1 Закону України «Про нотаріат» ОСОБА_1 не передав до державного нотаріального архіву документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса, а також не знищив печатку нотаріуса у встановлений зазначеним Законом порядок. Управління юстиції неодноразово зверталося до ОСОБА_1 із вимогами виконати вимогу Закону про знищення печатки, а також надати доступ до речей та документів для їх вилучення, проте останній ці вимоги проігнорував, доступу до речей та документів управлінню юстиції не надав.

1.2. Ураховуючи викладене, позивач просив вилучити з приміщення по АДРЕСА_1 , яке слугувало робочим місцем приватного нотаріуса Задніпряного О.А., та передати позивачеві: печатку приватного нотаріуса; реєстраційне посвідчення; свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю; невикористані спеціальні бланки нотаріальних документів; невикористані спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції України; виконані документи, згруповані у справи (наряди) відповідно до номенклатури справ за 2011-2018 роки, складеної на підставі Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса; нотаріальні документи, не згруповані у справи (наряди), за період його нотаріальної діяльності по Кропивницькому нотаріальному округу з 07 квітня 2011 року по 21 лютого 2018 року.

Короткий зміст судових рішень

2. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що повноваження на вилучення документів у нотаріуса має, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, а сам порядок вилучення цих документів регламентовано частинами п`ятою та шостою статті 30-1 Закону України «Про нотаріат». Відтак спір про вилучення у нотаріуса, повноваження якого припинені, документів та печатки не підлягає вирішенню в судовому порядку.

4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача до державного архіву документів нотаріального діловодства входить у сферу діяльності нотаріуса, незалежно від того, що його діяльність припинена. При цьому нотаріус віднесений до суб`єктів публічного права, тому спір щодо вилучення у нього документів та речей підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2019 року управління юстиції подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач фактично оскаржує правомірність утримання відповідачем речей та документів, що належать державі, а вилучення останніх можливе лише на підставі відповідного рішення суду. Крім того, заявник посилається на те, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

7. 11 березня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

8. 13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.

9. 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

11. 06 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

12. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

13. Суд першої інстанції, мотивуючи підстави відмови у відкритті провадження у справі, вказав на позасудовий порядок розгляду питання вилучення речей та документів у колишнього нотаріуса, який відмовляється в добровільному порядку передати їх до державного архіву або у встановлений законом порядок знищити.

14. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

15. Відповідно до частини п`ятої статті 30-1 Закону України «Про нотаріат» особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов`язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше ніж на місяць.

16. Частиною шостою зазначеної норми Закону встановлено, що у разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов`язок покладається на Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яке в разі необхідності залучає до цього поліцейських.

17. Згідно з частиною першою статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

18. Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

19. З аналізу наведених вище положень законодавства України вбачається, що національні суди повноважні надавати дозвіл на проведення огляду приміщення колишнього нотаріуса та виїмки документів та печатки нотаріуса у разі його відмови передати у встановленому порядку ці документи до архіву чи знищити печатку.

20. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду цієї справи в судовому порядку.

21. Разом з тим, апеляційний суд послався на те, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач як державний реєстратор є суб`єктом публічного права.

22. Із таким висновком Велика Палата Верховного Суду також не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

24. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

25. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

26. Відповідно до статті 2 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час пред`явлення позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

27. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

28. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

29. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

30. Водночас помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

31. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

32. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

33. Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

34. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, відповідач не здійснював відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, що виключає адміністративну юрисдикційнійсть справи.

35. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

36. Відповідно до статті 14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв`язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

37. Згідно з положенням частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

38. З аналізу наведених норм права вбачається, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і держава має право у визначених Законом України «Про нотаріат» випадках витребувати їх у порядку ЦК України та ЦПК України.

39. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, скасування ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року і постанови Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 21 січня 2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

40. Згідно з ч. 6 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

41. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

42. Оскільки справа передана до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, тобто її розгляд не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року скасувати, справу передати до Кіровського районного суду м. Кіровограда для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т .О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 86241672

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в соответствии со статьей 14 Закона Украины «О нотариате» документы нотариального делопроизводства и архив частного нотариуса является собственностью государства и находятся во владении и пользовании частного нотариуса в связи с осуществлением им нотариальной деятельности. Согласно положениям части первой статьи 19 ГПК Украины суды рассматривают в порядке гражданского судопроизводства дела, возникающие из гражданских, земельных, трудовых, семейных, жилищных и иных правоотношений, кроме дел, рассмотрение которых осуществляется в порядке другого судопроизводства.

Из анализа приведенных норм права следует, что документы нотариального делопроизводства и архив частного нотариуса являются собственностью государства и государство вправе в определенных Законом Украины «О нотариате» случаях истребовать их в порядке ГК Украины и ГПК Украины.