Постановление БП-ВС о невозможности в судебном порядке признать незаконным протокол открытых слушаний теплоенерго для установления тарифов НКРЕКП

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 591/5619/17

Провадження № 14-605цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 26 лютого 2019 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі суддів Кононенко О. Ю., Собини О. І., Хвостик С. Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго»), виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на те, що на виконання вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП, затвердженого постановою Комісії від 30 червня 2017 року № 866 (далі - Порядок № 866), 26 та 30 серпня 2017 року мали відбутися відкриті слухання з приводу затвердження на 2018 рік тарифів на послуги, що надаються ТОВ «Сумитеплоенерго», які фактично не відбулися, про що складені відповідні протоколи.

1.2. 26 та 30 серпня 2017 року посадові особи ТОВ «Сумитеплоенерго», які не мали на те повноважень та порушили порядок проведення відкритих слухань, склали неправдиві протоколи та внесли до них неправдиві відомості про проведення відкритих слухань.

1.3. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконними дії посадових осіб ТОВ «Сумитеплоенерго» зі складання протоколу відкритих слухань з питань необхідності перегляду та встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення й гарячого водопостачання для ТОВ «Сумитеплоенерго» від 26 серпня 2017 року, підписаного головуючим відкритих слухань Рябінкою Є. К., секретарем відкритих слухань Врублевською В. В. та заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Сумської міської ради Журбою О. І., й направлення його до НКРЕКП; зобов`язати ТОВ «Сумитеплоенерго» провести відкриті слухання (відкрите обговорення) із зазначених питань відповідно до Порядку № 866;

- визнати незаконними дії посадових осіб ТОВ «Сумитеплоенерго» зі складання протоколу відкритих слухань з питань необхідності встановлення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік тарифів на виробництво електричної енергії та встановлення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік тарифу на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралі, схвалення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік інвестиційної програми з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралі від 30 серпня 2017 року, підписаного головуючим відкритих слухань Смертяк С. Ю., секретарем відкритих слухань Врублевською В. В. , директором ТОВ «Сумитеплоенерго» Васюніним Д. Г., заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Сумської міської ради Журбою О. І., й направлення його до НКРЕКП; зобов`язати ТОВ «Сумитеплоенерго» провести відкриті слухання (відкрите обговорення) із зазначених питань відповідно до Порядку № 866.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 10 січня 2018 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2.2. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що 28 грудня 2017 року НКРЕКП затвердила ТОВ «Сумитеплоенерго» вищезазначені тарифи, а тому оскаржені позивачем протоколи вичерпали свою дію.

2.3. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 10 січня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що прийняття 28 грудня 2017 року НКРЕКП постанов, якими процедура затвердження тарифів для ТОВ «Сумитеплоенерго» фактично завершена, тобто тарифи на 2018 рік вже затверджені, не свідчить про те, що спірні протоколи вичерпали свою дію, оскільки у позовних вимогах ставиться питання про відповідність вимогам відомчого акта процедури проведення відкритих слухань, зокрема дій посадових осіб ТОВ «Сумитеплоенерго».

2.5. Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 26 лютого 2019 року закрито провадження у цій справі. Роз`яснено позивачу його право звернутися з указаною заявою в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

2.6. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки випливають із владно-розпорядчих функцій публічних органів, а позовні вимоги не містять посилання на те, що в результаті дій указаних органів позивач набуває речового права або позбувається такого права, розгляд цього спору належить до юрисдикції адміністративних судів.

2.7. Постановою Сумського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 26 лютого 2019 року - без змін.

2.8. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що предметом спірних правовідносин є рішення та дії ТОВ «Сумитеплоенерго», які виникли у зв`язку зі здійсненням ним делегованих НКРЕКП владних повноважень та публічно-владних управлінських функцій, пов`язаних із процедурою проведення відкритого обговорення змін до тарифів, тобто відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень при оформленні оскаржуваних протоколів. Висновок суду першої інстанції про те, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів, є правильним, оскільки стосується оскарження рішення та дій суб`єкта владних повноважень.

3. Вимоги та зміст касаційної скарги, надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 26 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Публічно-правовим, зокрема, є спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Відкриті слухання проводяться на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, а тому спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки ТОВ «Сумитеплоенерго», до якого безпосередньо заявлені всі позовні вимоги у цій справі, не є суб`єктом владних повноважень, не виконує владних управлінських функцій, як і законодавчо не уповноважене керувати поведінкою позивача, який не знаходиться у його підпорядкуванні, не зобов`язаний виконувати його вимоги, приписи тощо. Таким чином, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

3.3. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 5 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду міста Суми.

3.4. У вересні 2019 року ТОВ «Сумитеплоенерго» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що товариство не надає позивачеві послуги за вказаними ним адресами, а отже, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між правами чи інтересами позивача, які можуть бути порушені, не визнані чи оспорені, та діями ТОВ «Сумитеплоенерго» щодо проведення відкритих слухань 26 та 30 серпня 2017 року. Позивач не подавав товариству жодних пропозицій чи зауважень щодо проектів рішень НКРЕКП з питань установлення цін (тарифів) на послуги, обговорення яких проводилося на відкритих слуханнях 26 та 30 серпня 2017 року, про що свідчить відсутність у справі таких доказів. Оскаржувані судові рішення є правомірними та законними.

3.5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 25 вересня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.

3.6. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.

4. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

4.1. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду зазначає про таке.

4.2. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

4.3. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

4.4. У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

4.5. За частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4.6. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України (у чинній редакції) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

4.7. До цивільних прав, які підлягають захисту, належать майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права. Цивільні права виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, договорів та інших правочинів, завдання майнової та моральної шкоди, безпосередньо з актів цивільного законодавства, безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

4.8. Офіційне тлумачення інтересу, який підлягає захисту, надане в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.9. Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу.

4.10. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.11. За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

4.12. Частиною першою статті 19 ЦПК України (як у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, так і у чинній редакції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

4.13. Натомість відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС України). Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 7 КАС України).

4.14. За змістом пунктів 8, 9 частини першої статті 4, статті 46 цього Кодексу сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Водночас відповідачем у такій справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень та у випадках, встановлених виключно законом.

4.15. Аналогічні положення містилися у статтях 3, 4, 17, 50 КАС України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду.

4.16. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

4.17. Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

4.18. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

4.19. Як убачається з матеріалів справи та з`ясували суди попередніх інстанцій, позивач у цій справі звернувся з позовом про визнання незаконними дій посадових осіб ТОВ «Сумитеплоенерго» зі складання протоколів відкритих слухань з питань необхідності перегляду та встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення й гарячого водопостачання для ТОВ «Сумитеплоенерго» та з питань необхідності встановлення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік тарифів на виробництво електричної енергії та встановлення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік тарифу на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралі, схвалення для ТОВ «Сумитеплоенерго» на 2018 рік інвестиційної програми з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралі, вважаючи, що порушений порядок проведення таких відкритих слухань, протоколи підписані не уповноваженими особами, а зазначені у них відомості не відповідають дійсності.

4.20. Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» НКРЕКП встановлюються тарифи на виробництво та постачання теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, на транспортування та постачання теплової енергії.

4.21. Також у відповідності до статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статей 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до повноважень НКРЕКП віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках (у тому числі тарифів у сфері енергетики), ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, затвердження процедури встановлення таких тарифів.

4.22. На виконання законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» НКРЕКП затвердила Порядок № 866 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру організації та проведення відкритого обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів), схвалення/затвердження інвестиційних програм/планів розвитку, розгляду зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, НКРЕКП, проекту кошторису НКРЕКП на відповідний рік та у разі необхідності з інших питань, що належать до компетенції Комісії та поширюються на суб`єктів господарювання, державне регулювання діяльності яких здійснюється НКРЕКП (далі - ліцензіати) (пункт 1.1 цього Порядку).

4.23. НКРЕКП проводить відкриті обговорення, зазначені в пункті 1.1, з метою досягнення балансу інтересів споживачів, ліцензіатів і держави, забезпечення безперешкодного доступу споживачів, замовників, ліцензіатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інших заінтересованих осіб до інформації та їх обізнаності на засадах гласності, відкритості, добровільності та свободи висловлювань (пункт 1.2 цього Порядку).

4.24. До винесення питання щодо встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційних програм/планів розвитку/змін до них на відкрите обговорення НКРЕКП ліцензіат має провести відкрите обговорення (відкрите слухання) на місцях з питання щодо їх необхідності із залученням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (якщо проект рішення стосується розвитку окремого регіону та/або територіальної громади) за процедурою, наведеною у пункті 2.1 Порядку № 866, якщо інше не передбачено законодавством.

4.25. У разі необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційної програми/плану розвитку/змін до них ліцензіат оприлюднює на своєму офіційному вебсайті повідомлення та обґрунтування щодо такої необхідності з метою отримання зауважень та пропозицій, а також строк, протягом якого приймаються зауваження і пропозиції, та адресу, на яку необхідно їх надсилати.

4.26. Строк, протягом якого від зацікавлених осіб приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється ліцензіатом, але він не може бути меншим ніж 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня оприлюднення такого повідомлення на офіційному вебсайті ліцензіата.

4.27. Результат відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях оформлюється протоколом, який підлягає оприлюдненню ліцензіатом на своєму офіційному вебсайті та надсилається до НКРЕКП (пункт 2.1 Порядку № 866).

4.28. З аналізу зазначених норм убачається, що проведення ліцензіатом (у цьому випадку ТОВ «Сумитеплоенерго») відкритого обговорення (відкритого слухання) є частиною процедури відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП з питань встановлення цін (тарифів), схвалення/затвердження інвестиційних програм/планів розвитку та змін до них зі встановлення відповідних тарифів, тобто, складовою єдиного процесу, який передує прийняттю НКРЕКП як регулятором власного рішення з вказаних вище питань.

4.29. Доказів та доводів про те, що такі дії товариства, вчинені ним у процесі здійснення господарської діяльності з метою отримання від регулятора послуг рішення про погодження для такого суб`єкта господарювання певних тарифів, схвалення інвестиційної програми, самі по собі зумовили виникнення у позивача цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 11 ЦК України, матеріали справи не містять, так само як і відомостей про те, на задоволення якого прагнення позивача до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом спрямовано цей позов.

4.30. Разом із тим суди з`ясували, що ТОВ «Сумитеплоенерго» надіслало протоколи відкритих слухань від 26 та 30 серпня 2017 року до НКРЕКП і 28 грудня 2017 року на виконання своїх повноважень НКРЕКП прийняла постанови: № 1503, якою затвердила ТОВ «Сумитеплоенерго» тарифи на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії; № 1531, якою затвердила ТОВ «Сумитеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення; № 1536, якою затвердила ТОВ «Сумитеплоенерго» тарифи з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

4.31. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), відповідно до пунктів 1, 2 якого НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

4.32. У пункті 3 Положення визначені основні завдання НКРЕКП, серед яких, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики; збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін; захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики.

4.33. За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.

4.34. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій. Ці рішення можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку, в тому числі з підстав невідповідності порядку їх прийняття установленій процедурі.

4.35. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що за результатами відкритих слухань, оформлених спірними протоколами, НКРЕКП прийняв рішення в межах виконання покладених на нього функцій. Відтак, процедурні порушення при прийнятті НКРЕКП такого рішення про встановлення тарифів, у разі їх наявності, можуть бути підставами для оскарження такого рішення; тож наведені позивачем обставини підлягають з`ясуванню саме в межах перевірки законності прийнятого рішення НКРЕКП, а не як предмет окремого позову.

4.36. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

4.37. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц.

4.38. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання незаконними дії зі складання протоколу відкритих слухань та зобов`язання провести відкриті слухання, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

4.39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

4.40. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі підлягає закриттю, однак з мотивів, наведених вище.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Велика Палата Верховного Суду вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на те, що вимога про визнання незаконними дії зі складання протоколу відкритих слухань та зобов`язання провести відкриті слухання не може бути розглянута в судах.

5.2. Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.3. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

5.4. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.5. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийняв по суті правильне рішення про закриття провадження в справі, при цьому неправильно застосував норми права, помилково залишивши поза увагою те, що у цій справі відсутній юридичний спір, а тому ця справа не може бути розглянута судами жодної юрисдикції. А тому, касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу та постанову слід залишити без змін, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальні частини ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 26 лютого 2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, виклавши їх в редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Н. П. Лященко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Рогач Л. І.

Джерело: ЄДРСР 86402015

[ANTIRAID]

Очередной пример порочной практики Большой палаты решающей за истцов как правильно будет подавать иск и что именно необходимо истцам для достижения якобы коечной цели. Суд указал, что такие требования не подлежат рассмотрению не только в порядке гражданского судопроизводства, но и вообще не подлежат судебному разбирательству. Избранный истцом способ защиты прав путем подачи иска о признании незаконными действия по составлению протокола открытых слушаний и обязательства провести открытые слушания, сам по себе не способствует эффективному восстановлению нарушенного права.