Что делать с п. В ч. 4 Декрета

[iturup]

Основное на что упирают банки и Апелляция их в этом поддерживает:Согласно п. «в» ч.4 указанного Декрета индивидуальной лицензии требуют следующие операции: предоставление и получение резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы.

К настоящему времени законодатель не определил границы сроков и сумм предоставление / получение кредитов в иностранной валюте.

Таким образом, сделка по предоставлению банками кредитов в иностранной валюте не нуждается индивидуальной лицензии.

[galinamax]

Основное на что упирают банки и Апелляция их в этом поддерживает:Согласно п. «в» ч.4 указанного Декрета индивидуальной лицензии требуют следующие операции: предоставление и получение резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы.

К настоящему времени законодатель не определил границы сроков и сумм предоставление / получение кредитов в иностранной валюте.

Таким образом, сделка по предоставлению банками кредитов в иностранной валюте не нуждается индивидуальной лицензии.

законодатель должен определить сроки и суммы на которые не нужно приобретение индивидуальной лицензии, а все что больше читайте как в декрете...

эту норму выворачивают наизнанку

[galinamax]

Товарищи, НБУ кроме как постановы, листы и розпорядження, ничего не издает. Это все подзаконные акты. Они могут не соответствовать Законам аж бигом...

С этим можно и нужно бороться. Вы полнять мы их обязаны до тех пор пока суд не определит, что они не законны и выполнению не подлежат. Зайдите на сайт zakon gov ua забейте в поиске видавник Национальный банк и в документ для поиска "закон" - пусто, " указ" - пусто. Все что они издают я уже перечислила. Но Президент накладывает даже на некоторые законы вето - пишет неконституционно. а тут безконтрольность НБУ - это государство в государстве. На них никто не может повлиять, это по закону об НБУ так, для стабильности и для того чтобы мы успешно процветали, а наша грошова едыныця набырала сылы.

[galinamax]

Поэтому какие бы инструкции НБУ ни писал по получению лицензий банками - они не законны. Нельзя написать инструкцию по убийству человека и сделать таким образом законной эту операцию. Извините, что так грубо, но некоторых уже убило это... безобразие. Прости им Господи этот грех.

[vassylek]

Не знаю пока как пристроить данную мысль к здравому размышлению, но сумма договора и срок договора и есть установленные законодательством нормы. и возвращаемся к ЦК по поводу свободы заключения договоров. Необходимо провести логическую цепочку, что мы с банком определили сроки и сумму, вот она, в ДОГОВОРЕ.

[galinamax]

Не знаю пока как пристроить данную мысль к здравому размышлению, но сумма договора и срок договора и есть установленные законодательством нормы. и возвращаемся к ЦК по поводу свободы заключения договоров. Необходимо провести логическую цепочку, что мы с банком определили сроки и сумму, вот она, в ДОГОВОРЕ.

тоесть как это срок Вашего договора установленный законом. и сумма Законом. Да Вы что? Я сегодня была у адвоката, но совсем по другому вопросу не по кредитам, но разговор зашел за кредитные договора, про свободу договора говорили, но он мне сказал, что свобода есть, но только в рамках закона. А определить эти рамки, конечно может только суд.

[Владимир В.]

тоесть как это срок Вашего договора установленный законом. и сумма Законом. Да Вы что? Я сегодня была у адвоката, но совсем по другому вопросу не по кредитам, но разговор зашел за кредитные договора, про свободу договора говорили, но он мне сказал, что свобода есть, но только в рамках закона. А определить эти рамки, конечно может только суд.

ель этой нормы - вопрос кредитов от нерезидентов. конечно, понимаю что четко не прописано... но все же это вытекает.

хотя на мой взгляд, есть сроки и сумы даже между резидентами.

например, ч. 5 ст. 49, ч. 4 ст. 35 ЗУ Про банки .... ., и другая фигня тому подобная.

но это как-бы притянуто за уши.. хотя и правильно=))

[Владимир В.]

тоесть как это срок Вашего договора установленный законом. и сумма Законом. Да Вы что? Я сегодня была у адвоката, но совсем по другому вопросу не по кредитам, но разговор зашел за кредитные договора, про свободу договора говорили, но он мне сказал, что свобода есть, но только в рамках закона. А определить эти рамки, конечно может только суд.

тут вопрос больше акцентовать надо на том, что ну НЕЛЬЗЯ маза фака кредитовать в долларах!.. ибо тут выражение обязательств и средство платежа в инвалюте.

ну не разрешено это законом! банковская деятельность (для банков) - это разрешено то, что разрешено! а не то что вообще хочется.. ))

[vassylek]

Вы знаете, мнение адвоката меня как то интересует меньше всего, он может говорить что угодно, но это не значит, что он говорит это правильно.

[nameless]

Уже много раз обсуждали.

Если вкартце - пункт В касается получения резидентом от нерезидента, или предоставление резидентом нерезиденту.

Иного просто не разрешено.

А операция по предоставленю кредита в инвалюте резиденту от резидента не требует индивидуалки, т.к. индивидуалка не даётся на такое, т.к. такая операция не разрешена к проведению.

Индивидуалка нужна ВАМ по пункту "Г".

Уже обсуждалось, что сроки и сумы установлены - в указе президента про порядок редитования нерезидентами резидента и наоборот, и написанной под это и под пункт В декрета постановой нбу № 270.

"разговор зашел за кредитные договора, про свободу договора говорили, но он мне сказал, что свобода есть, но только в рамках закона"

Адвокат прав.

Опять-же, уже обсуждали:

Також, згідно ст. 13 ЦК цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.

Дії Банку щодо вчинення правочину, вказаного ст. 1054 ЦК, повинні відповідати вимогам закону, що встановлено ст. ст. 6, 13, 203 ЦК, а встановлений порядок щодо сплати та нарахування відсотків закріплюється у договорі не тільки на власний розсуд Відповідача, а з обов’язковим дотриманням вимог законодавства, як встановлено ст. 627 ЦК, та ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність”. Вказані норми прямо вказують на те, що вчиняти правочин без дотримання вимог законодавства, лише на підставі умов договору, що виражені у договорі на власний розсуд – не дозволяється. Тим більше не дозволяється правочини, умови яких не відповідають вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України „Про захист прав споживачів”, Положенню „Про валютний контроль”, а також загальним нормам ст.92 Конституції України, ст. 3, 192, 215, 227, 533 Цивільного кодексу України, ст. 5, 6, 189, 198, 345 Господарського кодексу України. Прошу Вас звернути увагу на зміст вказаних статей законодавства щодо правомірності договору та зобов’язання.

Вважаю, що Банк не має право керуватись принципом вседозволеності.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 334 Господарського кодексу України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Згідно ч.3 ст. 5 Цього ж кодексу, суб’єкт господарювання - Банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також повинен дотримуватись вимог п.2,3 ст. 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципів закладених у ст..6 цього Кодексу.

У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснення фінансового посередництва у формі кредитних операцій на підставі кредитного договору, є правом банку, що здійснюється на підставі банківської ліцензії.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ст. 1054 Цивільного кодексу України. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором в позичальником, але з урахуванням вимог та обмежень згідно законодавства.

Банки належать до фінансових та кредитних установ.

На діяльність банку розповсюджуються норми закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”

Стаття 6 закону визначає, що Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, а уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.

Національний Банк України, як уповноважений орган держави, у Постанові № 168 від 10.05.2007р. встановив вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору, зобов'язавши Банки пунктом 3.1. в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

На споживчі кредити розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів.

Пункт 2 ст. 11. Закону України „Про захист прав споживачів” зобов’язує кредитодавця – банківську установу, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, повідомити споживача у письмовій формі про:

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на

страхування, юридичне оформлення тощо.

Пункт 4 цієї статті вимагає зазначати у договорі про надання споживчого кредиту суму кредиту та детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно законодавства - ціна або сума договору є фінансовим зобов’язанням сторін договору.

Сплата грошової суми є фінансовим зобов’язанням відповідно норм ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексі України. Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що у кредитному договорі, що надається фізичній особі, у тому числі споживачу, передбачаються мета, сума та строк кредиту. Ст. 180 Господарського кодексу України вимагає погодити предмет, ціну, строк дії договору.

У вищезазначених законах та нормативних актах є імперативна вимога, щодо визначення суми або ціни у кредитному договорі.

Ст. 189 Господарського кодексу України встановлює, що ціна зазначається у договорі у гривнях.

Ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України, і у такому договорі не визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті для споживача.

Вважаю вираження зобов’язання у іноземній валюті прямим порушенням норм закону, що призводять до наслідків, коли внаслідок незаконних умов договору, на позичальника покладаються незаконні зобов’язання щодо виконання зобов’язання у іноземній валюті, яка відсутня у позичальника, та викликає несправедливі ризики, щодо зміни курсу валют. Відповідач не мав права виражати для мене зобов’язання у іноземній валюті, оскільки таке право надане йому лише у випадку, коли сторона договору займається зовнішньоекономічною діяльністю та має відповідні дозволи і ліцензії.

Проте такі умови є незаконними, навіть незважаючи на те, що банк вписав такі умови у договір за принципом „власного розсуду”.

Прошу Вас надати оцінку таким діям банківської установи „ПАТ Промінвестбанк” за договором споживчого кредитування від «05» грудня 2007 року між мною та Банком за № 292-07КВФ.

Внаслідок протиправних дій банківської установи на мене покладено незаконний обов’язок нести валютні ризики, сплачувати відсотки готівковими доларами США, повертати долари США, яких я не брала.

Несправедливим та незаконним у розумінні ст.3, 6, 13, 627 Цивільного Кодексу, ст. 5, 6, 14, Господарського кодексу України, ст. 1, 10, 11, 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів”, є покладання на споживача ризиків комерційної діяльності банків, внаслідок внесення у договір споживчого кредитування протизаконних умов щодо надання громадянину України споживчого кредиту для придбання товару в Україні за долари США, з наступною вимогою сплачувати доларами США за фінансову послугу з кредитування.

Відповідно до ст. 1, 2, 3 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

Ліцензування банківської діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Валютні операції підлягають обмеженню.

Статтею 19 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Стаття 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” встановлює операції, що можуть здійснювати банки за наявності банківської ліцензії:

1) приймання депозитів від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Ця ж стаття визначає перелік операцій, що можуть здійснювати банки за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

- згідно частини другої статті, Банк має право здійснювати такі операції, як операції з валютними цінностями у порядку, визначеному законами України;

- згідно частини третьої статті Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення валютних операцій. Тобто додатковою умовою для надання валютного кредиту, крім умов визначених законодавством України, є наявність письмового дозволу.

Положення „Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921 визначає перелік операцій, що банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії. Серед операцій, що визначені, валютні операції відсутні, оскільки здійснення таких операцій здійснюється відповідно до ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, яка встановлює певні обмеження щодо цих операцій у вигляді отримання ліцензії та додатково - письмового дозволу на здійснення валютних операцій від Національного Банку України, а також відсилає до інших законів, що встановлюють режим здійснення валютних операцій. Зокрема до нормативного акту, що регулює режим здійснення валютних операцій, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993 р.

Режим здійснення валютних операцій на території України передбачений Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р, який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є джерелом регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, наприклад надання кредиту; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу, або з передаванням зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, наприклад обов’язок сплатити відсотки; тощо.

Положення „Про валютний контроль” затверджене постановою правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р. зі змінами від 05.11.2009р., визначає використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Майнові права - права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором.

Пункт 2 статті 2 Декрету КМУ №15-93 вказує, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 16 Декрету КМУ №15-93 зазначає, що здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують одержання ліцензії Національного банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням.

Пункти 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль” затверджене постановою правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р. визначає, що здійснення банками валютних операцій без одержання генеральної ліцензії Національного банку, а також операцій, що потребують одержання ліцензій Національного банку без одержання індивідуальної ліцензії, є порушенням, та тягне юридичну відповідальність.

За письмовим дозволом на валютні операції, наявним у Банка, не дозволено споживче кредитування резидентів у іноземній валюті, та ще й для купівлі в Україні товарів та послуг за банкноти ФРС США, використання та обіг яких в Україні заборонено законом, та недозволено Конституцією.

Лише дозволено кредитувати резидентів-звичайних фізичних осіб, як я, для сплати послуг за лікування чи навчання у нерезидента. Але навіть тоді моє зобов’язання виражається у гривні та сплачую я гривнею, за яку сам банк закуповує долари та відправляє нерезиденту. Ще дозволено отримувати власне банку кредити в іноземній валюті в межах валютного ринку України.

Згідно ст. 92 Конституції, ст.. 193, 533 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 32 „Про Національний Банк України”, ст..2, 5, Декрету КМУ № 15-93 – такі операції, як вчинений зі мною договір, дозволяються лише за наявності Індивідуальної ліцензії НБУ та закону, що прямо дозволяє такі операції, визначає порядок та правила їх виконання, встановлює суб’єктів операції.

Закон відсутній, ліцензія відсутня, а дії відбуваються.

- Спосибо

- На здоровье.

[sofi]

так спасибо ж! Классно изложили! Это ко второму слушанию?

[Alexandr]

Основное на что упирают банки и Апелляция их в этом поддерживает:Согласно п. «в» ч.4 указанного Декрета индивидуальной лицензии требуют следующие операции: предоставление и получение резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы.

К настоящему времени законодатель не определил границы сроков и сумм предоставление / получение кредитов в иностранной валюте.

Таким образом, сделка по предоставлению банками кредитов в иностранной валюте не нуждается индивидуальной лицензии.

Уважаемый товарисчъ! Декрет состоит не только из пункта "В". Лично мне, больше нравится пункт "Г". Так что, выпей йаду

[iturup]

Уже много раз обсуждали.

Если вкартце - пункт В касается получения резидентом от нерезидента, или предоставление резидентом нерезиденту.

Иного просто не разрешено

Как , то что : "пункт В касается получения резидентом от нерезидента, или предоставление резидентом нерезиденту", в апеляции доказать, что бы им сказать было нечего. Вот в чем вопрос.

[iturup]

Уважаемый товарисчъ! Декрет состоит не только из пункта "В". Лично мне, больше нравится пункт "Г". Так что, выпей йаду

Да это не я "товарисчъ". Это банки - "товарисчъ". И на сегодня уже около 50 решений Апеляций есть, и все за банки. Поэтому на то , что мы получаем решения судов первой инстанции в нашу пользу банкам насрать. Я то же на днях получу решение местного суда по недействительности в свою пользу. Ну и что ? Судья мне так и сказал : в Апелляции у Вас шансов ноль!! Я и размещаю в основном решения против, для того чтобы может быть как то вырабатывать позицию именно в Апелляции.

[vassylek]

Всё будет продолжаться по кругу, замкнутому кругу, пока не будет политической воли, но это не значит, что проиграв в апеляции мы должны останавливаться, никогда. Есть выше и ещё выше и ещё выше. Знаний у нас уже предостаточно, всё разобрано по косточкам.

[sofi]

Всё будет продолжаться по кругу, замкнутому кругу, пока не будет политической воли, но это не значит, что проиграв в апеляции мы должны останавливаться, никогда. Есть выше и ещё выше и ещё выше. Знаний у нас уже предостаточно, всё разобрано по косточкам.

Борьба с ветряными мельницами... и только ветер может ее остновить или раскрутить

- мама, почему нельзя?, а что это значит?, а зачем?

- патамушта!!!

[vekt]

Для связки вартости и цены: ГоспКУ: Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини 1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг ВАРТІСНОГО характеру, що мають ЦІНОВУ визначеність.

[vekt]

ЗУ Про іпотечне кредитування: Стаття 3. Вартість основного зобов'язання. У разі визначення в договорі про іпотечний борг вартості основного зобов'язання таке зобов'язання має включати ціну зобов'язання та дохід кредитодавця. ЦІНОЮ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ У ЦЬОМУ РАЗІ Є СУМА КОШТІВ, НАДАНА КРЕДИТОДАВЦЕМ БОРЖНИКУ.

Законом про споживачив и 168 постановой является обязательным определение вартости основного обязательства

[nameless]

Падажите... я хоть и после 100 грамм, но всё-равно не пойму, куда мы укатились.

iturup - вам не нужно доказывать про пункт В.

Зачем?

Это просто были попытки признать договор недействительным по ст.227 ГК ввиду отсутствия лицензии по пунтку В дерета.

Лоханулись... Не нада индивидуалка по этому пунтку, и апелляционый то-же сказал.

Вам нада недействительный догвор - скажите что он недействительный, т.к.

А) банк не имел право совершать такую операцию - и дальше кошмарьте их попунктно

Б) договором предусмотренно незаконное обязательство заёмщика, карающееся ст. 162 КоАП - это они не обойдут.