Постанова ВП-ВС щодо адміністративної юрисдикції спору про стягнення матеріальної шкоди з матеріально-відповідального військовослужбовця

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 813/1045/18

Провадження № 11-574апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом військової частини А2062 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - військова частина А3687, про відшкодування матеріальної шкоди

за касаційною скаргою військової частини А2062на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (судді Ільчишин Н. В., Онишкевич Т. В., Улицький В. З.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року військова частина А2062 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, в сумі 109 тис. 717 грн 96 коп.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2018 року позов задовольнив.

У ході розгляду справи суд установив, що ОСОБА_1 у період з 5 травня 2016 року до 13 грудня 2017 року проходив військову службу у військовій частині А3687 у військовому званні «майор» на посаді заступника начальника штабу. Між командуванням військової частині А3687 та військовослужбовцем, заступником начальника штабу ВЧ А3687 майором ОСОБА_1., укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Згідно з актами технічного стану наведених нижче виробів від 6 липня 2016 року № В2380, В2379, В2378, В2377 ОСОБА_1 особисто прийняв вироби:

- 1В19-1 № МФЗ 812 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № ИОЗУТ8133);

- 1В18-1 № ИД3851 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № И06УТ3584);

- 1В18-1 № ЛД5335 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № Х09УТ4794);

- 1В18-1 № ИД3594 на базовому шасі (БТР 60 ПБ № И07УТ5359).

На підставі наказу командира військової частині А3687 Яцкевича Ю. Я. від 4 грудня 2017 № 291 відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82, проведено службове розслідування за фактом виникнення нестачі майна, а саме згаданих вище виробів з метою з`ясування причин та умов, виникнення нестачі майна військової частині А3687 та встановлення ступеню вини посадових осіб.

Цим розслідуванням встановлено, що факт виявлення нестачі військового майна є можливим внаслідок неналежного відношення до збереження військового майна та виконання службових обов`язків з боку майора ОСОБА_1 , який не забезпечив належного зберігання військового майна, що в результаті призвело до його втрати.

Згідно з довідками-розрахунками ВЧ А2062 за номерами 1-4 нестача майна номенклатури служби РАО згаданих вище виробів, виявлена під час інвентаризації у військовій частині А3687 станом на 1 грудня 2017 року становила 34 584,99 грн, а з урахуванням кратності - 111 423,69 грн.

Актом службового розслідування від 5 грудня 2017 року, затвердженим командиром військової частині А3687 Яцкевичем Ю. Я. , запропоновано за неналежне виконання службових обов`язків заступника начальника штабу військової частині А3687 майора ОСОБА_1 притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 111 423,39 грн, притягнути його до дисциплінарної відповідальності, оголосивши сувору догану, позбавити премії за травень 2017 року у повному обсязі, зменшити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за грудень 2017 року до 0 % місячного грошового забезпечення, відповідно до довідок-розрахунків занести нестачу в книгу обліку витрат по службі.

Наказом командира військової частині А3687 з адміністративно-господарської діяльності від 12 грудня 2017 року № 299 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна відповідно актів технічного стану виробів 1В19-1 № МФ3812, 1В18-1 № ЛД5335, 1В18-1 № ИД3851, 1В18-1 № ИД3594» наказано заступника начальника штабу військової частині А3687 майора ОСОБА_1., зокрема: притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 111 423,39 грн; притягнути до дисциплінарної відповідальності оголосивши сувору догану; позбавити премії за травень 2017 року у повному обсязі; зменшити розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за грудень 2017 року до 0 % місячного грошового забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частині АЗ687 (по стройовій частині) від 13 грудня 2017 року № 265 майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу, з підстав його звільнення з військової служби у відставку за станом здоров`я. Згідно з цим наказом з ОСОБА_1 на покриття згаданої заборгованості із заподіяної шкоди було утримано 1705,73 грн, про що свідчить платіжне доручення від 19 грудня 2017 № 273.

Задовольняючи позов військової частини А2062 про стягнення з ОСОБА_1 109 717 грн 96 коп. матеріальної шкоди, завданої ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 унаслідок особистої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх службових обов`язків не зберіг повністю передане йому на відповідальне зберігання державне майно та частину його втратив, чим порушив вимоги положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV та Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення про матеріальну відповідальність), щодо бережливого ставлення до довіреного озброєння, техніки та іншого військового майна, вжиття заходів до запобігання шкоди, чим завдав матеріальну шкоду військовій частині А2062 (34 584,99 грн), яка має бути відшкодована ним як винною особоюу трикратному співвідношенні до його вартості.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції вказав на те, що завдання шкоди та процес її відшкодування не підпадають під визначення публічно-правового спору, оскільки є деліктним зобов`язанням з конкретно визначеним суб`єктним складом - боржником, який завдав збитків, та кредитором, якому завдані збитки мають бути відшкодовані. Тому цей спір має вирішуватися судом цивільної юрисдикції.

Військова частина А2062 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову цього суду від 13 серпня 2018 року.

Скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки пов`язаний із проходженням відповідачем військової, тобто публічної служби, а тому шкода, завдана під час її проходження, не підлягає відшкодуванню за загальними правилами цивільного права.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та вказує на відсутність визначених КАС передумов для звернення військової частиниА2062 як суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду із цим позовом.Спірні правовідносини є цивільно-правовими і згідно з Положенням про матеріальну відповідальність військова частина А2062 задля відшкодування винною особою шкоди має подавати цивільний позов, а відповідна справа - розглядатися судом цивільної юрисдикції.

Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною четвертою статті 5 КАС передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15 (провадження № 11-214апп18).

У зазначеній постанові вказано на те, що завдання шкоди та процес її відшкодування не підпадають під визначення публічно-правового спору, оскільки є деліктним зобов`язанням з конкретно визначеним суб`єктним складом - боржником, який завдав збитків, та кредитором, якому завдані збитки мають бути відшкодовані. З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за позовом військової частини про стягнення з військовослужбовця завданої ним під час проходження служби матеріальної шкоди судом саме цивільної юрисдикції.

Проте за наслідками розгляду справи № 818/1688/16 (постанова від 5 грудня 2018 року) Велика Палата Верховного Суду з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновку, викладеного, зокрема, й у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15 виходячи з таких міркувань.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі військової частини А2062 шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, закриття провадження у цій справі є помилковим.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції про непоширення юрисдикції адміністративного суду на справу за позовом військової частини А2062ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, то постановаЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Касаційну скаргу військової частини А2062 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 рокускасувати.

3. Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

О. С. Ткачук

В. І. Данішевська

В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87393463

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.