Постанова ВП-ВС про скасування акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання і цивільній юрисдикції спору


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 голос

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 698/967/15-ц

Провадження № 14-676цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року (у складі судді Баранова О. І.) та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Пономаренка В. В.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування моральної шкоди, завданої унаслідок професійного захворювання на виробництві, та зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області, Катеринопільська центральна районна лікарня, про скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Черкаський облавтодор») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання на виробництві.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що згідно з наказом від 25 листопада 1991 року № 35 її було зараховано на посаду шляхової робітниці 2 розряду Катеринопільської районної шляхової ремонтно-будівельної дільниці. Наказом начальника Катеринопільської філії ДП «Черкаській облавтодор» від 09 листопада 2011 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за станом здоров`я.

ОСОБА_1 указувала, що згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 травня 2014 року у неї діагностовано професійне захворювання - хронічна радикулопатія L5 праворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим компонентом. Унаслідок указаного захворювання згідно з висновком Черкаської обласної МСЕК № 2 від 19 травня 2015 року ОСОБА_1 установлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання та 20 % втрати працездатності за професійним захворюванням. Позивачка вважала, що професійне захворювання виникло в неї внаслідок системних та тривалих порушень законодавства про охорону праці, допущених посадовими особами роботодавця.

Унаслідок професійного захворювання життя ОСОБА_1 зазнало істотних змін, вона була звільнена з роботи у зв`язку з неможливістю за станом здоров`я виконувати трудові обов`язки, робота була єдиним джерелом існування, її систематично турбує біль у спині, вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку із чим їй завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у грошовій формі у розмірі 100 тис. грн.

У січні 2016 року ДП «Черкаський облавтодор» звернулось із зустрічним позовом до Тальнівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області, ОСОБА_1 про скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

На обґрунтування зустрічного позову ДП «Черкаський облавтодор» указувало, що 12 травня 2014 року його структурним підрозділом - Катеринопільською філією отримано повідомлення від 29 квітня 2014 року № 479 про професійне захворювання за формою П-3 , видане клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці НАМН України». Згідно з указаним повідомленням у колишнього працівника ОСОБА_1 було вперше встановлено професійне захворювання - хронічна радикулопатія L5 праворуч у стадії неповної ремісії із помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим компонентом. При цьому визначено, що негативними факторами виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили професійне захворювання, були вимушена робоча поза, вимушені нахили та несприятливий мікроклімат.

30 травня 2014 року головою комісії Суховою О. Б. було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який того ж дня було затверджено головним санітарним лікарем Тальнівського та Катеринопільського районів Черкаської області ОСОБА_2 та направлено для підписання членам комісії.

Члени комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали акт з окремою думкою з огляду на порушення вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232). Зазначили, що під час роботи комісії були допущені порушення, зокрема: не було програми розслідування, розподілу функцій між членами комісії, не проведено розслідування обставин і причин виникнення профзахворювання, не проведено засідань у роботі комісії. Крім того, в акті містяться посилання на відомості щодо важкості та напруженості праці, які не відповідають дійсності, оскільки обов`язкові дослідження для їх установлення та збору фактично не проводилися. Член комісії ОСОБА_5 відмовився від підпису, вважаючи акт незаконним.

Крім указаних порушень у роботі комісії, відповідач, посилаючись на санітарно-гігієнічну характеристику умов праці від 23 вересня 2011 року, вказав, що ОСОБА_1 під час виконання обов`язків дорожнього робітника мала фактичне робоче навантаження, яке є значно меншим, ніж указано в акті розслідування, оскільки вона мала зменшений норматив робочого часу.

ДП «Черкаський облавтодор» посилалося також на висновок Центральної лікарсько-експертної комісії від 19 жовтня 2011 року № 35/1291, згідно з яким у ОСОБА_1 з урахуванням санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 23 вересня 2011 року було виявлено захворювання, яке не пов`язане з умовами праці - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом.

На підставі викладеного ДП «Черкаський облавтодор» стверджувало, що у ОСОБА_1 відсутнє професійне захворювання, та просило скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 травня 2014 року, відмовивши у задоволенні вимог останньої щодо відшкодування моральної шкоди як безпідставних.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року залучено до участі у справі як відповідача Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Черкаській області (далі - Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області) - правонаступника реорганізованого Тальнівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у Черкаській області.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ДП «Черкаський облавтодор» до ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ДП «Черкаський облавтодор» до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області задоволено. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П 4, складений 30 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 , скасовано. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області на користь ДП «Черкаський облавтодор» судові витрати у розмірі 1 тис. 378 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав його безпідставним, оскільки, звертаючись із первісним позовом, позивачка посилалась на акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 травня 2014 року, який складений з істотними порушенням Порядку № 1232.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ДП «Черкаський облавтодор» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не може бути належним відповідачем за зустрічним позовом, оскільки вона не брала участі в розслідуванні причин виникнення хронічного професійного захворювання, а отже, не може вважатися такою, що порушила права, свободи чи інтереси позивача за зустрічним позовом.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, суд першої інстанції виходив того, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затверджений 30 травня 2014 року, складений з істотними порушеннями вимог Порядку № 1232.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд зустрічного позову в порядку цивільного судочинства. Позивачка вказувала, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання затверджений головним державним санітарним лікарем Тальнівського та Катеринопільського районів Черкаської області, тому спір щодо скасування цього акта виник у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, а отже, спір за зустрічним позовом є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) у неї професійного захворювання від 28 квітня 2014 року № 17/696, який підлягає оскарженню на підставі пункту 68 Постанови № 1232, позивачем за зустрічним позовом ДП «Черкаський облавтодор» не оскаржувався та не заперечувався.

ОСОБА_1 указувала, що висновки суду про наявність численних порушень під час складання акту за формою П-4 від 30 травня 2014 року не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ«Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За змістом статті 17 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до Порядку № 1232 всі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

До хронічного професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов`язаних з роботою.

Головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста утворює протягом трьох днів після отримання відповідного повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування.

Роботодавець зобов`язаний в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: 1) відомості про професійні обов`язки працівника; 2) документи і матеріали, які характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху); 3) необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; 4) матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці; 5) копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; 6) приписи або інші документи, які раніше видані закладами державної санітарно-епідеміологічної служби і стосуються даного професійного захворювання; 7) результати медичних оглядів працівника (працівників); 8) інші матеріали.

Комісія з розслідування зобов`язана: 1) розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання; 2) розподілити функції між членами комісії; 3) розглянути питання щодо необхідності залучення до її роботи експертів; 4) провести розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання; 5) скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання.

За результатами розслідування комісія складає акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт за формою П-4).

Акт за формою П-4 є документом, у якому зазначаються основні умови, обставини і причини виникнення професійного захворювання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установлюються особи, які не виконали відповідних вимог законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, затверджується головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міста, району, на водному, залізничному та повітряному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Державного управління справами та завіряється печаткою.

У разі незгоди члена комісії з розслідування зі змістом акта за формою П-4 він його підписує, письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта і є його невід`ємною частиною, про що робиться відмітка у зазначеному акті.

Як убачається з матеріалів справи, до складу комісії, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивачки, увійшли: голова комісії - лікар-гігієніст Тальнівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області та члени комісії: заступник начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка, позаштатний профпатолог Катеринопільської ЦРЛ, начальник філії «Катеринопільський райавтодор» та голова профспілкового комітету філії «Катеринопільський райавтодор», тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи, в тому числі представники підприємства, яке є відповідачем.

При цьому комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владних управлінських функцій на підставі законодавства, а розслідувала причини виникнення хронічного професійного захворювання, про що 30 травня 2014 року склала відповідний акт за формою П-4, який не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розгляд позовних вимог про скасування оскаржуваного акта в порядку цивільного судочинства.

Щодо решти доводів касаційної скарги, зокрема про безпідставність, необґрунтованість висновків судів у частині позовних вимог про скасування оскаржуваного акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, то вони не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Судами встановлено, що розслідування випадку професійного захворювання ОСОБА_1 проведено з істотними порушеннями вимог Порядку № 1232, зокрема не було розроблено програму розслідування причин виникнення професійного захворювання, не проведено розподіл функцій між членами комісії, не проводилися засідання комісії, не проведено оцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць, не одержано письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання.

Давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановивши, що розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у позивачки проведено з грубим порушенням вимог вищезазначеного Порядку № 1232, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову про скасування акта розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання.

Оскільки стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 пов`язувала саме з зазначеним актом, суд підставно відмовив їй в задоволенні позову.

Після проведення належним чином розслідування випадку професійного захворювання ОСОБА_1 та складання акту, остання не позбавлена можливості звернутися до суду за відшкодуванням моральної шкоди.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Катеринопольського районного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Н. П. Лященко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

О. С. Ткачук

В. І. Данішевська Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87393415

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Велика палата зазначила, що розслідування випадку професійного захворювання ОСОБА_1 проведено з істотними порушеннями вимог Порядку № 1232, зокрема не було розроблено програму розслідування причин виникнення професійного захворювання, не проведено розподіл функцій між членами комісії, не проводилися засідання комісії, не проведено оцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць, не одержано письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання.

Давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановивши, що розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у позивачки проведено з грубим порушенням вимог вищезазначеного Порядку № 1232, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову про скасування акта розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...