Постанова ВП-ВС щодо оскарження дій виконавця при зверненні стягнення на спільну часткову власність

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 367/6231/16-ц

Провадження № 14-529 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразіябуд Трейд», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Нельзін Максим Сергійович, виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна та державної реєстрації права власності

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року, ухвалене в складі колегії суддів Голуба С. А., Іванової І. В., Таргоній Д. О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що в межах виконавчого провадження № 45946085, відкритого на підставі виконавчого листа від 18 серпня 2014 року № 367/1637/14-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з нього на користь виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області боргу в сумі 147 329,30 грн представники відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області (далі, в залежності від контексту, - ВДВС Ірпінського МУЮ або державний виконавець) порушили Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Закон про ВП 1999) та Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Тимчасовий порядок), здійснюючи відповідну реалізацію майна, яке належить йому на праві власності, а саме 5/100 ідеальних часток дитячого садка, розташованого у АДРЕСА_1 (далі - арештоване майно), за ціною 329 689,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2016 року позов задоволено повністю:

2.1. визнані недійсними результати електронних торгів з продажу арештованого майна ОСОБА_1 (лот № 99536), проведені Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»)19 жовтня 2015 року (далі - спірні торги);

2.2. скасований протокол проведення цих електронних торгів від 19 жовтня 2015 року № 124714 (далі - протокол електронних торгів), згідно з яким переможцем у них є Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразіябуд Трейд» (далі - ТОВ «Євразіябуд Трейд»);

2.3. скасований акт державного виконавця про реалізацію майна боржника від 02 листопада 2015 року, виданий на підставі протоколу електронних торгів та затверджений начальником ВДВС Ірпінського МУЮ Шевченком С. П.;

2.4. визнане недійсним та скасоване свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М. С. 04 листопада 2015 року (далі - приватний нотаріус) щодо арештованого майна (далі - свідоцтво про придбання нерухомого майна);

2.5. скасована державна реєстрація права власності ТОВ «Євразіябуд Трейд» на арештоване майно, здійснена приватним 04 листопада 2015 року відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна; вирішене питання судових витрат.

3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні торги щодо арештованого майна були проведені за ціною, визначеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна експертна група» (далі - ТОВ «Міжрегіональна експертна група»), яке не залучалось до участі у виконавчому провадженні № 45946085 як суб`єкт оціночної діяльності відповідно до постанови державного виконавця про призначення експерта від 19 травня 2015 року. Крім того, державним виконавцем не були дотримані вимоги статей 13, 58 Закону про ВП 1999, оскільки суб`єкт оціночної діяльності Ярковий С. В. , залучений до проведення відповідної оцінки, не мав на це належних повноважень у розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Суд також установив порушення права боржника подати заперечення на результати визначення вартості відповідного майна, оскільки звіт з його незалежної оцінки державним виконавцем на адресу боржника не направлявся.

4. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року задоволені апеляційні скарги ТОВ «Євразіябуд Трейд» та ВДВС Ірпінського МУЮ: рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2016 року скасоване та ухвалене нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач обґрунтовує свої вимоги саме тим, що державним виконавцем допущені порушення при підготовці прилюдних торгів, а це може бути лише предметом окремого оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

7. 20 вересня 2019 року ТОВ «Євразіябуд Трейд» через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою ВССУ від 24 квітня 2017 року відкрите касаційне провадження в цій справі.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11. У квітні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цієї цивільної справи передана до Верховного Суду.

12. 04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України. Згідно із цією нормою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

13. Свою ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтовує необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

14. 01 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

(І) Щодо відступу від висновку Верховного Суду

15. Щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

16. Предметом спору у цій справі, зокрема, є оскарження електронних торгів у виконавчому провадженні шляхом примусового продажу арештованого майна.

17. У постанові від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (адміністративне провадження № К/9901/8843/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Лише після виділення в натурі частки боржника з майна, яке перебуває у спільній частковій власності, виникає право передавати майно на реалізацію та згодом приймати рішення про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу».

18. Натомість у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 686/25616/13-ц (провадження № 61-371св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював інший правовий висновок у контексті оскарження результатів прилюдних торгів з реалізації майна боржника, яке не було виділене в натурі: «За змістом статті 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Відповідно до положень частини другої статі 366 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. Аналіз наведених норм у сукупності свідчить про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуте стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів, а тому результати прилюдних торгів у справі не можуть бути визнані недійсними у зв`язку з тим, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі».

19. Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

20. Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

21. Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

22. З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

23. Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

24. За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

25. Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

26. Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.

27. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

28. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

29. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

(ІІ) Щодо доводів касаційної скарги по суті

30. Разом з тим, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

31. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у ВДВС Ірпінського МУЮ перебував виконавчий лист № 367/1637/14-ц, виданий 18 серпня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Ірпінської міської ради боргу в розмірі 147 329,30 грн.

32. 26 грудня 2014 року державний виконавець ВДВС Ірпінського МУЮ Голяченко І. П. прийняв постанову № 45946085 про відкриття виконавчого провадження.

33. Боржником рішення суду в добровільному порядку не було виконано, тому 19 січня 2015 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника.

34. 30 квітня 2015 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна та описано майно боржника, а саме 5/100 ідеальних часток дитячого садка, що розташований на АДРЕСА_1 .

35. 19 травня 2015 року державним виконавцем прийнято постанову про призначення експерта Яркового С. В., який має сертифікат за № 17132/14, виданий 29 жовтня 2014 року Фондом державного майна України.

36. Відповідно до експертного звіту від 25 травня 2015 року, наданого ТОВ «Міжрегіональна експертна група» як оцінювачем, вартість 5/100 ідеальних часток дитячого садка, що розташований на АДРЕСА_1 , становить 659 378,00 грн без урахування податку на додану вартість.

37. 19 жовтня 2015 року проведені треті електронні торги в СЕТАМ, на яких було продано зазначене майно боржника ОСОБА_1 за ціною 329 689,00 грн.

38. Згідно з протоколом електронних торгів переможцем торгів став учасник № 3 ? ТОВ «Євразіябуд Трейд».

39. 02 листопада 2015 року начальник ВДВС Ірпінського МУЮ Шевченко С. П. затвердив акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна.

40. 04 листопада 2015 року приватним нотаріусом видане свідоцтво про придбання нерухомого майна та зареєстроване право власності на 5/100 частини дитячого садка за ТОВ «Євразіябуд Трейд».

41. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

43. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом про ВП 1999, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

44. Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону про ВП 1999 крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

45. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

46. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

47. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів ( розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7).

48. Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).

49. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що дії державного виконавця при підготовці проведення прилюдних торгів Кирильчуком Д. М. оскаржувались в судовому порядку з тих самих підстав, з яких заявлений і цей позов.

50. Доводи, викладені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, вже були оцінені судом апеляційної інстанції та визнані такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, а отже висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

51. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

53. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та оскаржуваного судового рішення без змін, то судові витрати у такому випадку перерозподілу не підлягають. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись частиною першою статті 400, статтею 404, частиною третьою статті 406, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

В. В. Пророк

Судді:

Н. О. Антонюк

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко

В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87393444

[ANTIRAID]

Чергове дуже дивне рішення від судді Пророка із серії - добре що рукав до гульфіка не пришили. Судячи з усього рішення перед підписанням ніхто не читав. Апеляція скасовуючи законне рішення першої інстанції зазначила, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач обґрунтовує свої вимоги саме тим, що державним виконавцем допущені порушення при підготовці прилюдних торгів, а це може бути лише предметом окремого оскарження.

Постійно говорячи про ефективність способу захисту апеляційний суд створив її профанацію. Цікаво б було дізнатись як відновить право особи оскарження дій виконавця без скасування результату публічних торгів, які буди проведені з грубим порушенням? Фактично профанація, а не рішення.

Однак Велика палата, а точніше суддя що готував це шедевральне рішення пішов далі. Хоча мова йшла про відступ від правової позиції, однак за своєю звичкою посилатись на свої рішення і не давати взагалі обгрунтувань тут зробив теж саме.

Чомусь суд проаналізував не порушення при підготовці торгів і відсутність належної оцінки, а можливість реалізації частки майна у праві спільної часткової власності. Дуже сумно що апеляція підійшла формальна до прав громадянина, а Велика палата взагалі написала про те чого не було.

Все це результат відбору суддів іноземцями та призначень їх за списками, а не на підставі знань та досвіду.