Постанова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції спору про звільнення директора школи з посади

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 693/1140/16-ц

Провадження № 14-4цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів : Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відділ освіти Жашківської РДА), відділ освіти Жашківської міської ради (далі - відділ освіти Жашківської міськради),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу освіти Жашківської РДА

на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Жашківської РДА та відділу освіти Жашківської міськради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила: скасувати наказ відділу освіти Жашківської РДА від 19 вересня 2016 року № 640-К; поновити її на посаді директора Жашківської спеціалізованої школи № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області (далі - Жашківська спецшкола № 1) з 19 вересня 2016 року; стягнути з відповідачів на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відділу освіти Жашківської РДА на свою користь 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що наказом відділу освіти Жашківської РДА від 19 вересня 2016 року № 640-К її звільнено з посади Жашківської спецшколи № 1 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов`язків відповідно до пункту 3 статті 40, статей 147-149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважала своє звільнення з посади незаконним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року у складі судді Костенка А. І. провадження у справі закрито на підставі частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз'яснено позивачу право на звернення з цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 подала позов до відділу освіти Жашківської РДА та відділу освіти Жашківської міськради, які діють як суб`єкти владних повноважень, тому спір не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ларичева Валерія Вікторовича задоволено, ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 17 липня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що, звертаючись до суду із позовом, позивачка заявляла вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що відносяться до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність директора школи не є публічною службою у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У жовтні 2019 року відділ освіти Жашківської РДА подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття «публічна служба» та «суб`єкт владних повноважень», оскільки критерієм для закриття провадження у цій справі суд першої інстанції визначив не публічність служби директора школи, а саме належність відділу освіти Жашківської РДА та відділу освіти Жашківської міськради до суб`єктів владних повноважень.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 23 грудня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2020 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо наведених у касаційній скарзі відділу освіти Жашківської РДА посилань на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, що й було підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими наведені в касаційній скарзі відділу освіти Жашківської РДА доводи стосовно того, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга згаданої статті).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статті 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19).

У даному випадку прийняття та звільнення з роботи директора загальноосвітнього навчального закладу не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.

Зазначений спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Крім того, за змістом пункту 2 частини другої статті 17 КАС України, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів (аналогічна норма закріплена й у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року).

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є наказ, виданий начальником відділу освіти Жашківської РДА від 19.09.2016 року № 640-К про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Жашківської спецшколи № 1 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків( а. с. 23).

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України від 13 травня 1999 року № 651-ХІV «Про загальну середню освіту» (далі - Закон № 651-XIV) (у редакції, чинній на час зверненням з позовом) трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою.

Статтею 28 Закону № 651-XIV передбачено, що права та обов`язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», КЗпП України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Посада директора закладу загальної середньої освіти не є посадою у державному органі чи його апараті, а робота на ній не належить до публічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 1 КЗпП України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ставила вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що відносяться до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність директора школи не є публічною службою у розумінні КАС України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин, якими в цьому випадку є трудові відносини.

Суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що на правовідносини з директором загальноосвітньої школи не поширюються норми, що регулюють публічно-правові відносини, оскільки позивачка оскаржує наказ про своє звільнення із займаної посади, що є суто трудовими відносинами між роботодавцем і працівником і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 (К/9901/49528/18)(провадження 11-1282апп18), однак необхідно зазначити, що в указаній справі вирішувалося питання про звільнення педагогічного працівника, а не керівника закладу загальної середньої освіти. З аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що керівник закладу загальної середньої освіти не перебуває на публічній службі, а відповідно до Закону № 651-XIV на трудові відносини керівника закладу загальної середньої освіти поширюється як дія цього Закону, так і норми КЗпП України, тому спори щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення такого керівника за своєю правовою природою є приватноправовими (трудовими) і підлягають розгляду за правилами цивільної юрисдикції.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підстав для висновків про те, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна В. С. Князєв

В. В. Британчук Н. П. Лященко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. С. Золотніков

Джерело: ЄДРСР 87827009

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила: що на правовідносини з директором загальноосвітньої школи не поширюються норми, що регулюють публічно-правові відносини, оскільки позивачка оскаржує наказ про своє звільнення із займаної посади, що є суто трудовими відносинами між роботодавцем і працівником і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.