Постанова ВП-ВС щодо ефективності захисту порушенного права при кримінальному провадженні одночасно у двох юрисдикціях

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 280/1402/19

Провадження № 11-1004апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (суддя Конишев О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (судді Юрко І. В., Чабаненко С. В., Чумак С. Ю.) у справі № 280/1402/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - Головне управління) про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління, у якому просив:

- визнати протиправними дії уповноважених осіб відповідача щодо проведення 30 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису;

- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб відповідача щодо нездійснення належного зберігання відеозапису, отриманого під час здійснення превентивного поліцейського заходу 30 вересня 2018 року за вказаною адресою відносно нього;

- зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили.

2. Позов мотивовано тим, що дії працівників поліції під час здійснення ними 30 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , відносно ОСОБА_1 превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису, є незаконними, здійснені не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Крім цього, внаслідок незаконної бездіяльності працівників поліції, а саме невжиття заходів до належного збереження інформації, отриманої внаслідок здійснення превентивного поліцейського заходу, допущено істотне порушення конституційних прав і свобод позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2019 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2019 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року залишив без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що вирішення цього спору віднесене до компетенції суду першої інстанції, визначеного в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), і цей спір повинен вирішуватися за правилами кримінального судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що вони є незаконними та перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвалені судами внаслідок невідповідності висновків фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також є необґрунтованими, ухваленими на підставі неповно з`ясованих обставин в адміністративній справі, без надання оцінки всім аргументам позивача.

7. На думку скаржника, в оскаржуваних рішеннях судів обох інстанцій ототожнено поняття превентивного поліцейського заходу (застосування технічних приладів, що мають функції відеозапису) та фіксації процесуальної дії у межах кримінального провадження.

8. Скаржник зазначив, що предметом позову є визнання протиправними дій та бездіяльності працівників Головного управління під час здійснення ними превентивних поліцейських заходів у вигляді опитування та застосування технічних приладів, що мають функції відеозапису. Указані поліцейські заходи, на думку скаржника, вчиняються органами Національної поліції не у зв`язку зі здійсненням повноважень у межах кримінального провадження, а у зв`язку з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, передбачених положеннями статей 29, 31, 40 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

9. Отже, скаржник вважає, що за відсутності кримінального провадження, у межах якого здійснювалося застосування превентивного поліцейського заходу та технічних засобів фіксації, що мають функції відеозапису, правовідносини, які склалися, є публічно-правовими та не підлягають розгляду в порядку кримінального процесуального законодавства.

10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління зазначило, що заперечує проти її задоволення в повному обсязі.

12. На думку Головного управління, суди здійснили правильний аналіз норм чинного законодавства, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час вчинення дій, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій.

13. Головне управління також зазначило, що на момент розповсюдження інформації в мережі Інтернет, а саме 05 жовтня 2018 року, вже було зареєстровано кримінальне провадження, у якому позивач є особою, якій повідомлено про підозру, відтак будь-які дії, вчинені щодо нього посадовими особами відповідача, не мають ознак публічно-владних управлінських дій, а тому оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

14. У зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рух касаційної скарги

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 18 вересня 2019 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. 30 вересня 2018 року приблизно о 22 годині посадовими особами Головного управління за телефонним викликом на лінію 102 (повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 3902) здійснено виїзд до будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності юридичній особі приватного права - Товариству з обмеженою відповідальністю «Верум вілла» (далі - ТОВ «Верум вілла»).

18. Під час виїзду посадовими особами відповідача здійснено превентивні поліцейські заходи у вигляді опитування позивача та застосовано технічні прилади, що мають функції відеозапису (за допомогою цифрової нагрудної відеокамери Police Body Camera Multi-functional Docking Station Inpult: 5V-1 A, Output: 5V-1A 32 Gb).

19. Після здійснення превентивних поліцейських заходів співробітниками Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління (далі - Приморське ВП) здійснено обробку відеозапису, який містив персональні данні позивача.

20. При цьому під час обробки відеозапису відповідачем допущено неналежне зберігання відео з персональними даними позивача, внаслідок чого 05 жовтня 2018 року у соціальній мережі «Фейсбук» у загальному доступі сторонньою особою викладено відео, отримане працівниками поліції під час виконання своїх службових функцій та здійснення відносно позивача превентивних поліцейських заходів 30 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1.

21. Позивач, вважаючи протиправнимидії уповноважених осіб відповідача щодо проведення стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису, а також протиправною бездіяльність уповноважених осіб відповідача щодо нездійснення належного зберігання відеозапису, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

25. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

26. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

29. Як установлено матеріалами справи, позивач ставить перед судом адміністративної юрисдикції питання про порушення його прав у зв`язку зпроведенням 30 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису, а також у зв`язку з неналежним зберіганням відеозапису, отриманого під час указаного заходу.

30. Суди попередніх інстанцій установили, що 30 вересня 2018 року приблизно о 22 годині посадовими особами Головного управління за телефонним викликом на лінію 102 (повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 3902) здійснено виїзд до будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності юридичній особі приватного права - ТОВ «Верум вілла».

31. Під час виїзду посадовими особами відповідача здійснено превентивні поліцейські заходи у вигляді опитування позивача та застосовано технічні прилади, що мають функції відеозапису (за допомогою цифрової нагрудної відеокамери Police Body Camera Multi-functional Docking Station Inpult: 5V-1 A, Output: 5V-1A 32 Gb).

32. Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що 01 жовтня 2018 року слідчим відділенням Приморського ВП за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості: № 12018080340000549 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України (далі - КК України); № 12018080340000551 - за частиною другою статті 350 КК України; № 12018080340000552 - за частиною другою статті 350 КК України.

33. 02 жовтня 2018 року прокурором Запорізької області Романовим В. П. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 146, частинами першою та другою статті 350 КК України.

34. Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

35. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

36. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування й суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

37. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно із частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

38. Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

39. Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

40. Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (пункт 1); рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (пункт 2); рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником (пункт 3); рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (пункт 4); рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (пункт 5); рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом (пункт 6); рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником (пункт 7); рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником (пункт 8); рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником (пункт 91); повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (пункт 10); відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником (пункт 11).

41. На підставі частини другої статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

42. Таким чином, скарги на рішення, дії, чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не можуть бути оскаржені в порядку частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в порядку КПК України.

43. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2253/18 (провадження № 11-1148апп18).

44. Як убачається з матеріалів справи, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018080340000549 серед інших слідчих дій 02 жовтня 2018 року здійснено огляд носія інформації із записом нагрудної камери поліцейського Перелигіна А. В. , який 30 вересня 2018 року у складі поліцейського патруля виїжджав за телефонним викликом на лінію 102 до будинку АДРЕСА_1 та здійснював відеофіксацію дій патрульної поліції. Вказаний носій інформації слідчим визнано речовим доказом та долучено до матеріалів провадження (а. с. 64, зворот).

45. Того ж дня, 02 жовтня 2018 року, прокурором Запорізької області Романовим В. П. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 146, частинами першою та другою статті 350 КК України.

46. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій уповноважених осіб Головного управління щодо проведення 30 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису, та визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб відповідача щодо нездійснення належного зберігання отриманого під час указаного превентивного поліцейського заходу відеозапису, носій інформації з яким слідчий визнав речовим доказом і долучив до матеріалів кримінального провадження, фактично стосуються правомірності відеофіксації дій патрульної поліції під час спілкування з позивачем 30 вересня 2018 року на носій, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та долучений до його матеріалів, а також стосуються дій, пов`язаних із розголошенням 05 жовтня 2018 року відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018080340000549, оцінка яким має надаватися в межах указаного кримінального провадження. Тому для вирішення цього спору не можна використати способи захисту, передбачені в адміністративному судочинстві. Для ефективного захисту прав позивача КПК України передбачає спеціальні процедури, які не можна підмінити шляхом звернення з позовом до адміністративного суду.

47. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що ці вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

48. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

49. Словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункт 66), від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 34), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30)).

50. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога позивача зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, не може бути предметом окремого судового розгляду.

51. Тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначена вимога ОСОБА_1 також підлягає вирішенню в порядку, визначеному КПК України. За своєю суттю вказане прохання позивача є способом виконання судового рішення, а не позовною вимогою, задоволення якої може призвести до відновлення прав позивача у разі встановлення факту їхнього порушення. Більше того, у разі якщо позивач, заявивши таку вимогу, намагається захистити свою честь, гідність або ділову репутацію, то ефективний захист таких прав можливий у цивільному судочинстві з використанням належних способів.

52. З урахуванням особливостей предмета оскарження в цій справі та його правових наслідків рішення суду про закриття провадження в адміністративній справі не є таким, яке б призводило до порушення прав позивача на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав, гарантованих Конвенцією.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

54. Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

55. Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження в цій справі, але помилково зазначили про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, мають розглядатися в порядку КПК України, то оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, - змінити з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

3. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 89180567

[ANTIRAID]

Велика палата потрапила у свою власну пастку. Судді Великої палати не зовсім розуміючі суть того, що саме намагається захистити особа надають постійно поради як особі на їх думку потрібно захищатись і як це буде ефективно.

При цьому головна порада, що це повинен бути один суд. В цьому ж випадку навіть судді Великої палати зрозуміли що так бути не може.

Суд зазначив, що вимога позивача зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, не може бути предметом окремого судового розгляду.

Тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначена вимога ОСОБА_1 також підлягає вирішенню в порядку, визначеному КПК України. За своєю суттю вказане прохання позивача є способом виконання судового рішення, а не позовною вимогою, задоволення якої може призвести до відновлення прав позивача у разі встановлення факту їхнього порушення. Більше того, у разі якщо позивач, заявивши таку вимогу, намагається захистити свою честь, гідність або ділову репутацію, то ефективний захист таких прав можливий у цивільному судочинстві з використанням належних способів.