Постанова ШААС про забезпечення позову в справі про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 member has voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: [email protected]

Головуючий суддя у першій інстанції: Горобцова Я.В.

суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 320/3957/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Шурка О.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Брицької А.М., Кравця Р.Ю.,

представника відповідача Улибіної В.О.,

представника третіх осіб Романенка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва,

треті особи на стороні відповідача,

які не заявляють самостійні вимоги

на предмет спору: Національна асоціація адвокатів України,

Рада адвокатів України в особі Голови

Ізовітової Лідії Павлівни,

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивачі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (далі - відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Національна асоціація адвокатів України, Рада адвокатів України в особі Голови Ізовітової Лідії Павлівни про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08.04.2020 № 276, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

07.05.2020 позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову в цій справі, в якій просила суд зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08.04.2020 № 276.

В обґрунтування зазначених вимог щодо застосування заходів забезпечення позову позивач зазначила, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або навіть унеможливлення ефективного захисту або поновлення її порушених прав та законних інтересів, оскільки дія оскаржуваного нею рішення КДКА до розгляду судом спору в цій справі по суті матиме для неї негативні наслідки, а саме призведе до порушення її права на працю, дострокового розірвання клієнтами з нею договорів про надання правової допомоги та необхідності повернення отриманих нею гонорарів за адвокатські послуги, вплине на її репутацію, призведе до позбавлення її засобів існування, оскільки адвокатська діяльність є єдиним джерелом її доходу.

Разом з тим, позивач також зазначила, що на її утриманні перебуває мати - пенсіонерка, яка не працює і отримує пенсію в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, позивач наполягала на наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного нею рішення КДКА, стверджуючи, що воно прийнято безпідставно, з порушенням з порушенням відповідної процедури, за її відсутності та з порушенням принципу безсторонності та неупередженості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, суд зазначив, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її заяву про забезпечення позову в цій справі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт наводить доводи аналогічні тим, що були викладені в її заяві про забезпечення позову та, зокрема, зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення її позову в цій справі гарантуватиме дотримання її конституційного права на працю, що вона не має іншого джерела існування та не отримує будь-якого іншого доходу, ніж від здійснення адвокатської діяльності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення її позову в цій справі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції і стверджуючи про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Нормативно-правове регулювання.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У частині першій статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтями 152-154 КАС України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляду судом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України, зокрема встановлених судом ще до розгляду відповідного позову по суті заявлених позовних вимог на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.

Зупинення дії оскаржуваного рішення, як один із способів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а є одним із способів судового захисту і тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у випадку відмови у задоволенні позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності («може») ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Тож, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивач, не погоджуючись з прийнятим КДКА м. Києва рішенням від 08.04.2020 № 276 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, реалізувала своє право на звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у порядку, передбаченому адміністративним процесуальним законодавством.

При цьому, аналізуючи наявність підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, адміністративний суд зазначає, що позивач з 2008 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 здійснює адвокатську діяльність, реалізуючи тим самим своє конституційне право на працю, на момент вирішення судом першої інстанції питання щодо вжиття заходів забезпечення позову в цій справі в її провадженні, як адвоката, перебувало понад 20-ти справ, у межах яких позивачем укладено договори про надання правової допомоги, що більшість справ, в яких вона надає правову допомогу перебувають на стадії судового розгляду та призначено відповідні засідання, в яких вона, у відповідності до взятих на себе зобов`язань перед клієнтами, повинна здійснити представництво їх інтересів.

Разом з тим, у відповідності до приписів статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийняття КДКА рішення про зупинення права особи на зайняття адвокатською діяльністю автоматично зумовлює припинення її здійснення та розірвання відповідних договорів з клієнтами, що визнається безпосередньо самим відповідачем і на переконання судової колегії є наслідками, які в разі задоволення цього позову в майбутньому буде неможливо усунути та привести правовідносини у попередній стан.

Крім того, апеляційний суд враховує, що саме від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності позивач отримує дохід, який нею задекларований у порядку, визначеному законодавством.

Зазначені вище обставини у їх сукупності переконують колегію суддів у тому, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення КДКА може призвести до порушення її конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення її прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними та задоволення цього позову.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Разом з тим, аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі та в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржуване нею рішення КДКА є очевидно протиправним, оскільки прийнято, на її переконання, безпідставно, з порушенням відповідної процедури, принципу безсторонності і неупередженості та за її відсутності.

Однак, апеляційний суд відхиляє зазначені доводи позивача, а також доводи відповідача щодо правомірності такого рішення КДКА, оскільки такі обставини підлягають перевірці судом при розгляді цієї справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому, судова колегія зазначає, що при застосуванні інституту забезпечення позову суд не може встановлювати безпосередньо правомірність/протиправність спірного рішення суб`єкта владних повноважень, а перевіряє лише наявність відповідних ознак, які свідчать про очевидну протиправність, проте в цьому випадку такі ознаки судом апеляційної інстанції не встановлені.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 06.02.2019 (справа № 826/13306/18).

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, суд також не приймає до уваги доводи апелянта про те, що на її утриманні перебуває мати-пенсіонерка, оскільки, як зазначено безпосередньо позивачем, її мати отримує самостійний власний дохід у розмірі 2000,00 грн.

Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08.04.2020 № 276 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

При цьому, судова колегія вважає, що саме такий вид забезпечення позову в цій справі відповідає предмету заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та не виходить за межі принципу співмірності, що є оціночним поняттям, яке передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку негативні наслідки, які можуть настати, якщо судом не буде застосовано заходи забезпечення позову в цій справі, переважають над наслідками застосування відповідних заходів, які полягають у тимчасовому невиконанні рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, відповідачем не наведено конкретних негативних наслідків, які можуть настати, якщо оскаржуване позивачем рішення КДКА не буде виконуватися до вирішення цієї справи судом по суті заявлених позовних вимог.

Отже, доводи відповідача щодо порушення принципу співмірності при застосуванні заявленого позивачем заходу забезпечення її позову та порушення балансу інтересів, є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що застосування судом заходів забезпечення позову в цій справі призведе до уникнення позивачем відповідальності, апеляційний суд відхиляє, оскільки зупинення дії спірного рішення КДКА не є підставою для його невиконання в разі, якщо в задоволенні цього позову буде відмовлено.

Крім того, у контексті аналізу зазначених доводів відповідача колегія суддів відзначає, що в рішення КДКА не вказано кінцевий строк його дії, тобто конкретної дати, до якої зупинено право позивача на здійснення адвокатської діяльності, що також переконує судова колегія в тому, що в разі, якщо в задоволенні цього позову буде відмовлено і, відповідно, заходи забезпечення позову в цій справі - припинені, дія спірного рішення КДКА буде відновлена і таке рішення підлягатиме виконанню.

Отже, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було неповно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в цій справі.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - скасуванню, а заява позивача про забезпечення позову - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 08.04.2020 № 276 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/3957/20.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 липня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді

Джерело: ЄДРСР 90347223

Link to comment
Share on other sites

Моя особиста та глибока повага суддям апеляції за це рішення. Апеляційний суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення КДКА може призвести до порушення її конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення її прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними та задоволення цього позову.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...