Постанова ВП-ВС про господарську або цивільну юрисдикцію спору щодо відновлення запису про іпотеку у реєстрі

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 640/22013/18

Провадження № 14-58цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді -доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - позивач; ПАТ «Дельта Банк») до Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач; Харківська райдержадміністрація), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - позичальник), ОСОБА_2 (далі - іпотекодавець), Товариство з обмеженою відповідальністю «Айкон», про відновлення прав іпотекодержателя та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року, постановлену суддею Ніколаєнко І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Маміної О. В., Кругової С. С. та Пилипчук Н. П.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Банк у 2018 році звернувся до суду з вимогами зобов`язати відповідача відновити записи про реєстрацію іпотеки та про обтяження речового права на нерухоме майно. Суди попередніх інстанцій вважали цей спір адміністративним. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, має вирішити, до юрисдикції якого суду належить розгляд такого спору, враховуючи те, що позичальником за кредитним договором і іпотекодавцем за іпотечним договором були фізичні особи, а набувачем предмета іпотеки - юридична особа.

(2) Короткий зміст позовних вимог

2. 21 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :

2.1. Зобов`язати відповідача або будь-якого реєстратора з правом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) відновити запис про реєстрацію іпотеки № 7974720, вчинений приватним нотаріусом Ковальчуком Сергієм Павловичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 17784292 від 8 грудня 2014 року.

2.2. Зобов`язати відповідача або будь-якого реєстратора з правом внесення відомостей до Реєстру відновити запис про реєстрацію обтяження (заборони відчуження об`єкта нерухомого майна № 14538852), вчинений державним реєстратором Харківської райдержадміністрації Боклагом Сергієм Сергійовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29632684 від 17 травня 2016 року.

3. Мотивував позовну заяву так :

3.1. 23 лютого 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (після зміни найменування - ПАТ «Кредитпромбанк») уклало з позичальником кредитний договір № 07.16/10/07-СС (далі - кредитний договір), згідно з яким надало кредит в іноземній валюті у сумі 300 000 дол. США на строк до 22 лютого 2017 року.

3.2. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Кредитпромбанк» уклало з іпотекодавцем іпотечний договір № 07.16/10/11/07-СС, предметом якого була трикімнатна квартира загальною площею 182,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки).

3.3. 26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклало з позивачем договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким позивач набув права вимоги до боржників за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, у тому числі за кредитним й іпотечним договорами, яких стосується ця справа.

3.4. 20 січня 2016 року Господарський суд Харківської області прийняв постанову у справі № 922/6487/15 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), згідно з якою визнав останню банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру.

3.5. 16 травня 2016 року майно ФОП ОСОБА_2 , до якого належав, зокрема, предмет іпотеки, було продане на аукціоні.

3.6. 17 травня 2016 року на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 20 січня 2016 року у справі № 922/6487/15 посадова особа Харківської райдержадміністрації Боклаг С. С. прийняв рішення № 29632201 про припинення іпотеки та № 29632684 про припинення заборони відчуження предмета іпотеки.

3.7. 31 травня 2016 року Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 922/6487/15, згідно з якою скасував постанову Господарського суду Харківської області від 20 січня 2016 року, що стала підставою для скасування записів, які позивач просить відновити у Реєстрі, та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2016 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.8. 25 жовтня 2016 року Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, згідно з якою припинив провадження у справі № 922/6487/15 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 .

3.9. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором, а іпотечний договір не припинений і не визнаний недійсним у судовому порядку.

3.10. Оскільки постанова Господарського суду Харківської області від 20 січня 2016 року у справі № 922/6487/15 скасована, записи про іпотеку та про заборону відчуження предмета іпотеки, вчинені в інтересах позивача, слід поновити.

(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 30 листопада 2018 року Київський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що вимоги позивача не є похідними від спору щодо нерухомого майна, мають публічно-правовий характер, а тому спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.

(4) Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 березня 2019 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року. Мотивував постанову так :

5.1. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

5.2. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин (навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень).

5.3. Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі слід визначити характер правовідносин, з яких виник спір (це підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, а також висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16).

5.4. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що справу має розглядати адміністративний суд, оскільки вимоги позивача не є похідними від спору щодо майнового права, а мають публічно-правовий характер.

(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 12 квітня 2019 року позивач через уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року й ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржиться на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права.

(6) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

7. 26 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикцій.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Позивач мотивує касаційну скаргу так :

8.1. Якщо порушення прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний із реалізацією її майнових прав чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 і від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17).

8.2. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 686/22036/15-ц, згідно з яким спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема, випливають із договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства.

8.3. У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16 і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17. Відповідно до тих постанов у справах про оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 виснувала, що такі спори стосуються права на предмет іпотеки, а тому їх треба розглядати за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від складу учасників спору.

8.4. До спірних правовідносин слід застосувати висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 і висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 753/4348/17, від 3 вересня 2018 року у справі № 809/595/18 і від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18.

(2) Позиції інших учасників справи

9. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу суду не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Суди попередніх інстанцій вважали, що спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Натомість позивач наполягає на тому, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду з цим доводом погоджується.

11. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу

12. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

13. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

14. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

15. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

16. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

17. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

18. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

19. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Зогляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 712/5476/19 (пункт 19) і № 368/561/19 (пункт 22)).

20. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

21. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

22. Позивач просив зобов`язати відповідача відновити у Реєстрі записи про реєстрацію іпотеки та про заборону відчуження предмета іпотеки, бо судове рішення, що стало підставою для скасування реєстраційних записів, було скасоване. Ці записи були внесені на підставі договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором перед ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач. Оскільки скасоване рішення суду, яке стало підставою для припинення іпотеки та заборони відчуження предмета іпотеки, позивач вважає, що відповідні записи у Реєстрі слід поновити саме щодо іпотекодавця.

23. Отже, спір стосується права на предмет іпотеки, який згідно з доводами позовної заяви набуло у власність ТзОВ «Айкон» за результатами проведення аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 . Вимоги про зобов`язання відповідача відновити в Реєстрі зазначені записи безпосередньо пов`язані із захистом права позивача як іпотекодержателя одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

24. Оскільки вирішення заявлених позовних вимог впливає не на права Харківської райдержадміністрації, а на права фізичної особи-іпотекодавця, запис щодо якої просить відновити позивач, і на права ТзОВ «Айкон», яке згідно з доводами позовної заяви є власником предмета іпотеки, Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду.

25. Участь в якості відповідача Харківської райдержадміністрації (якщо позивач вважає її реєстратора винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 21 листопада 2018 року у справі № 804/8507/15 (пункт 30), 5 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (пункт 29), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (пункт 30), від 20 березня 2019 року у справі № 810/1163/17 (пункт 35), від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (пункт 31), від 29 травня 2019 рок уу справі № 826/4701/16(пункт 31), від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 21), від 2 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19 (пункт 5.18), від 26 лютого 2020 року у справах № 304/284/18 (пункт 24) та № 287/167/18-ц (пункт 52).

26. Право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша та друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

27. Господарські суди розглядають справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, а також справи у спорах стосовно майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункти 1 і 6 частини першої статті 20 ГПК України).

28. З огляду на вказане з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.Тоді як за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, та щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Для визначення юрисдикції суду значення має суб`єктний склад сторін основного зобов`язання, а не правочинів, укладених для забезпечення його виконання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (пункти 5.12-5.13), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц (пункти 52-53), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18(пункти 5.12, 5.29), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (пункт 5.20)).

29. Отже, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, чи щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (пункти 33, 45)).

30. Згідно з доводами позовної заяви кредитний договір уклали ПАТ «Кредитпромбанк» і фізична особа-позичальник, а спір виник щодо договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, і щодо предмета іпотеки, зокрема, стосовно порушення права позивача як іпотекодержателя одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника. Тому спір позивача з іпотекодавцем і ТзОВ «Айкон» щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, позичальником за яким є фізична особа, а також щодо предмета такого забезпечувального правочину треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

31. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постановиВеликої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 5 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17(пункт 75) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54)).

32. Велика Палата Верховного Суду вважає незастосовним до обставин справи № 640/22013/18 висновок, викладений у її постанові від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, в якій юридична особа-іпотекодержатель (кредитор за кредитним договором) у квітні 2015 року звернулася з позовом до фізичної особи-боржника за цим договором і до нового власника іпотечного майна, який є фізичною особою-підприємцем, про звернення стягнення на те майно. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, оскільки спір кредитора з боржником за кредитним договором був вирішений в іншому судовому процесі, цей боржник не є стороною спору про звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому вимогу юридичної особи, що стосується прав фізичної особи-підприємця як нового власника відповідного майна, відповідно до ЦПК України та ГПК України, що були чинними на час звернення до суду, слід розглядати за правилами господарського судочинства.

33. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування у справі № 640/22013/18 її висновків, сформульованих у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15 і від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17. У постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, оприлюдненій в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 листопада 2018 року, тобто до дати ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі № 640/22013/18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15 і від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17 щодо належності до юрисдикції адміністративного суду спору за позовом особи, яка не були заявником вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень або записів у Реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

34. Крім того, помилковим є застосування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17, і висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16, стосовно юрисдикції адміністративного суду у спорах з державним реєстратором про скасування його рішень про державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки. У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, оприлюдненій в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 лютого 2019 року, Велика Палата Верховного Суду від вказаних висновків відступила.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

35. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих і перехідних положень зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

36. Оскільки позивач подав касаційну скаргу 12 квітня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підставі приписів ЦПК України у редакції, що була чинною до набрання чинності Законом № 460-IX.

37. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

38. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

39. З огляду на надану оцінку аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

(2.2) Щодо судових витрат

40. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючисьчастиною четвертою статті 258, пунктом 2 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

2. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова

В. В. Пророк

В. В. Британчук

Л. І. Рогач

Ю. Л. Власов

О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко

О. С. Ткачук

В. С. Князєв

В. Ю. Уркевич

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 92571188

[ANTIRAID]

Велика палата в черговий раз заплуталась у власних висновках та періодичних відступах від них. В цій справі мова не йде ні про право власності, ні про звернення стягнення на предмет іпотеки, ні про виконання договору іпотеки, а лише про відновлення запису у реєстрі. Однак не достатність досвіду, на мій погляд, та надмірна жага до самоствердження за рахунок професійних суддів в черговий раз змінила судову практику.

Суд зазначив, що позивач просив зобов`язати відповідача відновити у Реєстрі записи про реєстрацію іпотеки та про заборону відчуження предмета іпотеки, бо судове рішення, що стало підставою для скасування реєстраційних записів, було скасоване. Ці записи були внесені на підставі договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором перед ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач. Оскільки скасоване рішення суду, яке стало підставою для припинення іпотеки та заборони відчуження предмета іпотеки, позивач вважає, що відповідні записи у Реєстрі слід поновити саме щодо іпотекодавця.

Отже, спір стосується права на предмет іпотеки, який згідно з доводами позовної заяви набуло у власність ТзОВ «Айкон» за результатами проведення аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 . Вимоги про зобов`язання відповідача відновити в Реєстрі зазначені записи безпосередньо пов`язані із захистом права позивача як іпотекодержателя одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Оскільки вирішення заявлених позовних вимог впливає не на права Харківської райдержадміністрації, а на права фізичної особи-іпотекодавця, запис щодо якої просить відновити позивач, і на права ТзОВ «Айкон», яке згідно з доводами позовної заяви є власником предмета іпотеки, Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду.