Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді рішень на підставі виключно надмірної тривалості проваджень

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 819/3118/13-а

Провадження № 11-145зва21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.

представника відповідача - Олексюка Р. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фермерського господарства «Трибухівське» (далі - ФГ «Трибухівське») про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року (судді Пасічник С. С., Васильєва І. А., Юрченко В. П.) в адміністративній справі за позовом ФГ «Трибухівське» до Бучацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області; далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ФГ «Трибухівське» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 000141170000, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 429 637,50 грн, з яких: 246 431 грн - за основним платежем та 183 206,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На обґрунтування позовних вимог, ФГ «Трибухівське» зазначало, що податковий орган дійшов помилкового висновку про необхідність отримання позивачем коду КВЕД 15.83.0 - «Виробництво цукру», оскільки останній не є виробником цукру та переробником цукрових буряків, а є власником цукру, виготовленого з давальницької сировини (вирощеної ФГ «Трибухівське» продукції) згідно з договорами на технічну переробку цукрових буряків, а відтак позивачем правомірно включено суми ПДВ по поставці цукру та побічної продукції переробки до скороченої податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сільськогосподарське підприємство, яке здійснює реалізацію цукру, отриманого шляхом переробки іншими підприємствами з сировини (цукрового буряка) замовника на давальницьких умовах, для застосування спеціального режиму оподаткування такої діяльності повинно отримати відповідний код КВЕД 15.83.0 і зазначити його у свідоцтві платника спеціального режиму оподаткування.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 00014117000.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем на переробку власного цукрового буряка іншим підприємствам, які без отримання права власності на буряк та продукти переробки здійснювали виробництво цукру та передавали готову продукцію ФГ «Трибухівське», яку в подальшому було реалізовано третім особам. Зазначає, що переробка цукрового буряка може здійснюватися на договірних засадах на давальницьких умовах з отриманням продукції його переробки без отримання коду КВЕД 15.83.0.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 30 серпня 2019 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року залишив у силі.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач може застосовувати спеціальний режим оподаткування виключно до тих видів діяльності, які входять до вказаного у свідоцтві переліку, оскільки право платника на такий порядок оподаткування підтверджується вказаним свідоцтвом.

13 квітня 2021 року ФГ «Трибухівське» подало до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Позивач просить скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Кочура та інші проти України» (заява № 54229/19), ухвалене 11 березня 2021 року, зокрема і за заявою ФГ «Трибухівське» (№ 54229/19), який визнав, що скарги у цій справі є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

На думку заявника, встановлення ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції є підставою для перегляду судових рішень у справі № 2а-525/2012 (2603/2661/12).

У відзиві на заяву про перегляд за виключними обставинами ГУ ДПС у Тернопільській області (яке є правонаступником Бучацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) просить відмовити у задоволенні заяви ФГ «Трибухівське» та залишити відповідне судове рішення в силі.

30 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ФГ «Трибухівське» надійшло клопотання про заміну сторони у справі. У вказаній заяві позивач просить замінити відповідача (зазначеного у заяві про перегляд за виключними обставинами) - Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на його процесуального правонаступника - ГУ ДПС у Тернопільській області (код ЄРДПОУ 44143637).

У судовому засіданні Велика Палата Верховного Суду протокольною ухвалою зазначене клопотання задовольнила.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви ФГ «Трибухівське» та залишити відповідне судове рішення в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві ФГ «Трибухівське» доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Утілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частинах першій та другій статті 6 КАС.

На підставі статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, у якій вона є стороною.

За статтею 41 Конвенції якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

З визначення, наведеного у статті 1, а також зі змісту глави 3 Закону № 3477-IV вбачається, що рішення ЄСПЛ може бути виконане шляхом: виплати стягувачеві грошової компенсації (відшкодування), вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та/або вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

Цією ж нормою права передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ у справі «Кочура та інші проти України» разом з його автентичним перекладом українською мовою.

З названого рішення ЄСПЛ та додатків до нього вбачається, що ФГ «Трибухівське» подало до ЄСПЛ заяву № 54229/19, у якій скаржився, зокрема, на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

11 березня 2021 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Кочура та інші проти України» (далі - Рішення), у якому констатував порушення Україною, в тому числі і щодо ФГ «Трибухівське», пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю цивільного провадження.

У мотивувальній частині Рішення ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), заява № 25444/94, пункт 67, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96, пункт 43).

У керівній справі «Меріт проти України» (Мегіt v. Ukraine, заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (пункти 7 та 8 Рішення).

Крім того, ЄСПЛ указав, що, розглянувши всі наявні матеріали, не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику із цього питання Cуд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку», а також, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг (пункти 9 та 10 Рішення).

Із цих підстав ЄСПЛ оголосив прийнятними скарги, у тому числі скаргу ФГ «Трибухівське»щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Постановив, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції та зобов`язав державу-відповідача сплатити заявникам суми, зазначені в додатку до Рішення (пункти 3 й 4 резолютивної частини Рішення).

Як убачається з додатка до Рішення, ФГ «Трибухівське» (заява № 54229/19) присуджено 500 євро як відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат.

З огляду на прийняття ЄСПЛ Рішення ФГ «Трибхівське» просить постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 819/3118/13-а скасувати, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Як зазначено вище, рішення суду може бути переглянуте в разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Водночас у розумінні статті 10 Закону № 3477-IV повторний розгляд справи є засобом для забезпечення відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

У випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог розумності строку розгляду справ та відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ФГ «Трибухівське» було присуджено компенсацію на відшкодування моральної й матеріальної шкоди, судових та інших витрат в розмірі 500 євро.

При цьому Рішення не містить указівок на порушення національними судами при розгляді справи ФГ «Трибухівське» положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні Рішення, тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Наслідки судових рішень, про перегляд яких ставиться питання в заяві ФГ «Трибухівське», не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

Таким чином, ураховуючи встановлене в Рішенні порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У цій справі обов`язок держави виплатити ФГ «Трибухівське» компенсацію в розмірі 500 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені Рішенням порушення Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 344, 356, 359, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства «Трибухівське» про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 819/3118/13-а за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Т. О. Анцупова

Л. Й. Катеринчук

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

К. М. Пільков

І. В. Григор`єва

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

В. М. Сімоненко

В. І. Данішевська

І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна

С. П. Штелик

О. С. Золотніков

Джерело: ЄДРСР 97829119

[ANTIRAID]

Ця справа дуже цікава з огляду на те, що ЄСПЛ об'єднав кримінальні та адміністративні справи зазначивши у справі «Кочура та інші проти України» що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень. Хоча в цьому випадку мова йде про адміністративний процес.

Велика палата зазначила, що у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог розумності строку розгляду справ та відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ФГ «Трибухівське» було присуджено компенсацію на відшкодування моральної й матеріальної шкоди, судових та інших витрат в розмірі 500 євро.

При цьому Рішення не містить указівок на порушення національними судами при розгляді справи ФГ «Трибухівське» положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні Рішення, тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Наслідки судових рішень, про перегляд яких ставиться питання в заяві ФГ «Трибухівське», не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

Таким чином, ураховуючи встановлене в Рішенні порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У цій справі обов`язок держави виплатити ФГ «Трибухівське» компенсацію в розмірі 500 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені Рішенням порушення Конвенції.