Рішення Дарницького райсуду Києва про витребування з незаконного володіння та визнання права власності на квартиру перепродану Кей-Колект, Бі-Майно та фізособі

[ANTIRAID]

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19588/19

провадження № 2/753/2726/21

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Бебі В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ШВЕЦЯ РУСЛАНА ОЛЕГОВИЧА, ОСОБА_2 , 3-тя особа: ТОВ „Бі-Майно" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 кв.м, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру, судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що 16.05.2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11346209000, за яким банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 85 000 дол. США строком до 16.05.2029 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. З метою забезпечення виконання умов вказаного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач передав нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 кв.м. 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «»Кей-Колект» уклали договір факторингу, за яким банк відступив на користь товариства право вимоги за кредитним договором №11346209000, та на підставі договору про відступлення прав вимог за договором іпотеки, посвідченого 12.12.2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., за реєстровими №5207-5208, відступило право вимоги за договором іпотеки №85507, посвідченим 16.05.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. за реєстровим №1036. Для забезпечення належного виконання зобов`язань по кредитному договору ОСОБА_1 було передано оригінали правовстановлюючих документів на квартиру іпотекодержателю. Згодом позивачу стало відомо, що право власності на вказану вище квартиру було зареєстровано за ТОВ «Бі-Майно» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бі-Майно».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.07.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бі-Майно», треті особи - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», приватний нотаріус Київського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та витребувано від ТОВ «БІ-Майно» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, 13.07.2018 року Дарницьким районним судом м. Києва було винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є., третя особа: ТОВ «Кей-Коллект» про визнання протиправним та скасування рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В процесі розгляду справи про витребування майна з чужого незаконного володіння майна, позивачу стало відомо про те, що 21.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Власником якої зазначено ОСОБА_2 .

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду відзив, в якому вказує, що позовні вимоги необґрунтованими та підлягають відхиленню судом, оскільки він є неналежним відповідачем, а також, посвідчуючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 21.12.2018 року, нотаріус діяв виключно в межах вимог законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду відзив, в якому вказала, що право власності на спірну квартиру набуте нею за наявності відповідних правових підстав, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, письмових пояснень не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Як встановлено судом, 16.05.2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббак» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11346209000, за яким банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 85 000 дол. США строком до 16.05.2029 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. З метою забезпечення виконання умов вказаного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач передав нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 кв.м. (а.с.4-13).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанови Київського апеляційного суду від 13.02.2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.07.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бі-Майно», треті особи - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», приватний нотаріус Київського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково та постановлено витребувати від ТОВ «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Даною постановою встановлено, що право вимоги за вказаним договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект» 12.12.2011 року відповідно до укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу №1, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» було передано ТОВ «Ке-Колект» право вимоги за зазначеними вище договором кредиту та іпотечним договором.

17.04.2015 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «БІ-Майно» було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Договір було посвідчено нотаріально, право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав власності.

Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2018 року, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є., третя особа: ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є., згідно з яким 17.04.2015 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 620880280000 за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки №85507 від 16.05.2008 року.

21.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири, власником якої зазначено ОСОБА_2 .

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання згідно зі статтею 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність.

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо, майно вибуло із володіння власника або у особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. З ч. 1).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 10 червня 2015 року № 6- 348цс15).

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що станом на дату укладення договору між ТОВ «Бі- майно» та ОСОБА_2 не існувало жодних рішень суду, якими було б скасовано право власності на спірну квартиру за третьою особою, а також були відсутні будь-які обставини, які б обмежували право третьої особи відчужувати спірне майно.

Так, ОСОБА_2 здійснює посилання на Постанову Київського апеляційного суду від 25.09.2020 року (після відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_2 ) про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Однак, у цей час в суді розглядався позов ОСОБА_1 до ТОВ «БІ-Майно» про витребування майна з чужого незаконного володіння, про що ТОВ «БІ-Майно» було достеменно відомо. Загалом, обставини свідчать про те, що ТОВ «БІ-Майно» здійснило відчуження спірної квартири для того, аби ускладнити позивачу захист власних прав, оскільки після вибуття спірної квартири з власності ТОВ «БІ-Майно», згаданий позов втратив будь-який зміст і позивач був змушений звертатися з новим позовом вже до нового власника - ОСОБА_2 .

За таких обставин є підстави вважати, що теперішній власник квартири - ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем майна, оскільки станом на грудень 2018 року у ТОВ «Бі-Майно» не було права укладати договору купівлі-продажу, оскільки його право власності вже було скасовано рішенням суду.

Позиція позивача повністю відповідає Постанові Великої палати Верховного суду про можливість витребування з незаконного володіння без встановлення недійсності первісного правочину по справі № 19/028-10/13 (провадження №12-158гс19) від 30.06.2020 року.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Внаслідок вищезазначених дій порушуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України гарантує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Беручи до уваги вищевикладене, зокрема відсутність у ТОВ «Бі-Майно» в момент укладання договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 права вчиняти такі правочини, при цьому спірна квартира вибула із власності позивача не з його волі, тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно витребувати у ОСОБА_2 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 м2, житловою площею 29,4 м2, а також повернути у власність ОСОБА_1 спірну квартиру, а в задоволенні решти вимог відмовити.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в рівних частках з кожного 9 605 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 330, 386-388 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 , проживаючої в АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 м2, житловою площею 29,4 м2.

Повернути у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 м2, житловою площею 29,4 м2, в задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ШВЕЦЯ РУСЛАНА ОЛЕГОВИЧА, ОСОБА_2 в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 9 605 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :

Джерело: ЄДРСР 99780531

[ANTIRAID]

Це наша справа, яка демонструє яскравий приклад того, що коли суди відмовляють в арешті квартири, яка переоформлюється колекторами, надалі виникають десятки спорів для того, щоб повернути майно власнику.

Суд зазначив, що у цей час в суді розглядався позов ОСОБА_1 до ТОВ «БІ-Майно» про витребування майна з чужого незаконного володіння, про що ТОВ «БІ-Майно» було достеменно відомо. Загалом, обставини свідчать про те, що ТОВ «БІ-Майно» здійснило відчуження спірної квартири для того, аби ускладнити позивачу захист власних прав, оскільки після вибуття спірної квартири з власності ТОВ «БІ-Майно», згаданий позов втратив будь-який зміст і позивач був змушений звертатися з новим позовом вже до нового власника - ОСОБА_2 .

За таких обставин є підстави вважати, що теперішній власник квартири - ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем майна, оскільки станом на грудень 2018 року у ТОВ «Бі-Майно» не було права укладати договору купівлі-продажу, оскільки його право власності вже було скасовано рішенням суду.

Беручи до уваги вищевикладене, зокрема відсутність у ТОВ «Бі-Майно» в момент укладання договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 права вчиняти такі правочини, при цьому спірна квартира вибула із власності позивача не з його волі, тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно витребувати у ОСОБА_2 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,30 м2, житловою площею 29,4 м2, а також повернути у власність ОСОБА_1 спірну квартиру, а в задоволенні решти вимог відмовити.