Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи щодо обмеження виїзду за кордон і можливості повторного розгляду судами цього питання

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

23 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 761/31233/14-ц

Провадження № 14-166 звц 21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

розглянула у порядку письмового провадження справу, відкриту за заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами

ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року

у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л. В. про винесення ухвали про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_1 , за межі України без вилучення паспортного документа.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Короткий зміст поданням державного виконавця

1. У жовтні 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л. В. (далі - державний виконавець) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із поданням, у якому просив винести ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 за межі України.

2. Подання мотивоване тим, що 23 червня 2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 639/8309/13-ц від 12 березня 2014 року, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором. Боржнику встановлений строк на самостійне виконання рішення суду, однак у зазначений строк рішення боржником не виконане. Також на адресу боржника державний виконавець направляв вимогу, яку боржник не виконав, про причини невиконання рішення - не повідомив.

3. На думку державного виконавця, боржник всіляко ухиляється від виконання рішення суду. Станом на день звернення до суду із цим поданням рішення суду боржником не виконано. Зазначав, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

4. Зазначав, що відповідно до пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

(2) Короткий зміст судових рішень

5. Ухвалою від 30 жовтня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 за межі України.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено того, що боржник ухиляється від зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, а також що сама по собі наявність у боржника невиконаних зобов`язань не є тотожним із тим, що він ухиляється від них, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

7. Ухвалою від 17 грудня 2014 року Апеляційний суд міста Києва ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року скасував та постановив власну, якою подання державного виконавця задовольнив, ОСОБА_1 тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 лютого 2014 року, на підставі якого 12 березня 2014 року було видано виконавчий лист № 639/8309/13-ц. Це рішення стало остаточним.

8. Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_1 був належним чином проінформований про порушене проти нього виконавче провадження і що протягом більш як чотирьох місяців він не вчиняв жодних дій, щоб погасити борг навіть частково, та вважав, що інших дієвих методів впливу на боржника виконати рішення суду не існує.

9. У травні - червні 2015 року заявник двічі звертався до судів з метою домогтися скасування тимчасового обмеження на виїзд з території України, яке було винесене проти нього. Його клопотання були відхилені Шевченківським районним судом Києва та Київським апеляційним судом на тій підставі, що відповідно до чинного на той час законодавства не було передбачено вирішення судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон і що таке обмеження може бути скасоване лише з підстав повного погашення заборгованості.

(3) Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

10. У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) із заявою № 5170/15, у якій скаржився переважно за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на задоволення судом апеляційної інстанції подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Заявник зазначав, що державний виконавець не вжив альтернативних заходів щодо виконання рішення від 05 лютого 2014 року, перш ніж подавати клопотання про тимчасове обмеження у його праві на виїзд за межі України. Він також оскаржував доводи щодо невиконання свого зобов`язання з погашення боргу за кредитним договором, а також стверджував, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає перегляду національними судами і не може бути скасоване з інших підстав, крім повного відшкодування належних сум, а тому таке обмеження не можна вважати співмірним. Таким чином, введена для заявника заборона на виїзд з території України є автоматичним безстроковим заходом, що не передбачає можливості періодичного перегляду її необхідності і пропорційності.

11. 11 травня 2021 року ЄСПЛ ухвалив рішення (набуло статусу остаточного 11 серпня 2021 року) у справі «ОСОБА_1 проти України» (далі - Рішення), яким постановив, таке.

11.1. Було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

11.2. Держава-відповідач повинна сплатити на користь заявника 1 000 євро моральної шкоди та 850 євро компенсації судових та інших витрат.

11.3. Відхилити решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

12. ЄСПЛ дійшов висновку, що хоча рішення про обмеження на виїзд за межі України відповідало судовій практиці та національним законам у редакції на момент винесення такого рішення, проте не могло бути переглянуте з інших підстав, крім повного погашення боржником грошової заборгованості за кредитним договором, що свідчить про порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

(4) Рух заяви про перегляд судового рішення

13. 30 серпня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тобто у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

14. Як на підставу для перегляду за виключними обставинами зазначеного вище судового рішення заявник посилається на рішення, ухвалене ЄСПЛ 11 травня 2021 року у справі «ОСОБА_1 проти України» (заява № 5170/15).

15. Частиною третьою статті 425 ЦПК Українивстановлено, що заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.

16. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у зазначеній справі за виключними обставинами.

17. 08 листопада 2021 року з Міністерства юстиції України надійшла копія Рішення разом з його автентичним перекладом українською мовою.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала заяву

18. Заявник вважає, що рішення ЄСПЛ від 11 травня 2021 року у справі «ОСОБА_1 проти України» (заява № 5170/15) є доказом наявності виключних обставин у справі № 22-ц/796/15309/2014, оскільки ЄСПЛ встановив, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обумовлені та котрі не могли бути переглянуті або переглянуті до спливу строку повної оплати, що свідчить про порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

19. У своїй заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 за межі України - відмовити.

20. Просить скасувати обмеження, накладені ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року по справі № 22-ц/796/15309/2014 на ОСОБА_1 , а саме скасувати тимчасові обмеження у праві його виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 лютого 2014 року, на підставі якого 12 березня 2014 року було видано виконавчого листа № 639/8309/13-ц.

(2) Позиції інших учасників справи

21. Інші учасники справи позицію щодо заяви про перегляд судового рішення не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Учасники справи, які були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися. ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Тому розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків ЄСПЛ

23. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача та з дотриманням передбачених законодавством меж і підстав перегляду судових рішень за виключними обставинами, а саме у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення останньою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, - дійшла таких висновків стосовно аргументів позивача, викладених у заяві про перегляд судових рішень.

24. Відповідно до статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) і статті 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною.

25. У главі 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.

26. Згідно зі статтею 41 Конвенції якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

27. У рішенні у справі «ОСОБА_1 проти України» ЄСПЛ вказав, що в цьому випадку не оскаржується той факт, що рішення від 05 лютого 2014 року не було виконано добровільно. Однак, оскільки заявник оскаржує висновки національних судів про те, що він ухилявся від приведення до виконання цього рішення, суд знову вказує, що він, як правило, не зобов`язаний замінювати внутрішні суди. Відповідно до статті 19 Конвенції її завдання полягає в забезпеченні дотримання договірними державами своїх зобов`язань за Конвенцією. Враховуючи допоміжний характер системи Конвенції, вона не повинна розглядати фактичні або правові помилки, можливо вчинені судом, якщо тільки вони порушують права і свободи, гарантовані Конвенцією, і якщо оцінка, якою керувалися національні суди, є явно довільною (Василяускас проти Литви [ГК], № 35343/05, § 160, ЄСПЛ 2015).

28. ЄСПЛ зазначав, що висновки національних судів, які задовольнили клопотання державного виконавця і заборонили ОСОБА_1 залишати територію, встановивши, що він не зміг повернути грошові кошти, хоча і можуть бути суперечливими, проте вони не є явно необґрунтованими і відповідають Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» в редакції, чинній на час ухвалення такого рішення. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що заборона на виїзд з території України, введена заявнику, відповідала вимогам внутрішнього законодавства.

29. За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими щодо виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

30. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення, позивач порушив питання про забезпечення йому на підставі рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_1 проти України» права на такий захід індивідуального характеру, як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

31. Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 3477-IV відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

32. Отже, застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною.

33. Для цього слід враховувати Рекомендацію № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді:

33.1. Коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

33.2. Коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

34. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

35. У рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, чи з самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.

36. Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, можливий, якщо у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення Україною зобов`язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.

37. У Рішенні ЄСПЛ визнав обґрунтованою скаргу позивача лише в частині неможливості перегляду і скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з інших підстав, крім повного відшкодування належних сум, що свідчить про порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

38. Крім того, з Рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у справі судових рішень суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.

39. Разом із тим в Рішенні ЄСПЛ вказав, що бере до уваги редакцію цивільного кодексу від 03 липня 2018 року, якою статтю 441 ЦПК України було доповнено пунктами, відповідно до яких суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника; цю заяву суд розглядає у десятиденний строк; ухвала за результатами розгляду цієї заяви може бути оскаржена; відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність такого скасування.

40. Однак ЄСПЛ визнав, що така редакція ЦПК України відбулася після подій, що слугували підставою звернення ОСОБА_1 до ЄСПЛ, та дійшов висновку, що українська влада не виконала зобов`язання, що випливає зі статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і присудила справедливу сатисфакцію.

41. ЄСПЛ не вказав на необхідність вжиття державою додаткових до присудженої ним справедливої сатисфакції заходів індивідуального характеру. Крім того, з Рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у справі судових рішень суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду, натомість вказав саме на порушення в частині неможливості оскарження заявником відповідно до чинної на той час редакції ЦПК України судового рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з інших підстав, крім виконання судового рішення.

42. Доводи заяви про перегляд судових рішень щодо незгоди позивача з установленими під час розгляду цієї справи фактичними обставинами, а також стосовно потреби перевірити наявні у матеріалах справи докази та надати їм правову оцінку не стосуються Рішення ЄСПЛ, а отже, перебувають поза межами визначеного пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України предмета перегляду судових рішень і не можуть бути підставою для скасування цих рішень.

43. З огляду на вказане, враховуючи характер констатованих ЄСПЛ порушень Україною зобов`язань за Конвенцією та присуджену ним справедливу сатисфакцію, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявник може відновити порушені права відповідно до процедури, визначеної чинним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до статті 441 ЦПК України.

44. Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Апеляційного суду від 17 грудня 2014 року.

(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

45. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1 частини третьої статті 429 ЦПК України).

46. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду вважає заяву про перегляд судових рішень необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Керуючись частиною другою, статтею 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л. В. про винесення ухвали про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_1 , за межі України без вилучення паспортного документа.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

/підпис/

В. В. Пророк

Судді: /підпис/

Т. О. Анцупова

/підпис/

В. С. Князєв

/підпис/

В. В. Британчук

/підпис/

Г. Р. Крет

/підпис/

Ю. Л. Власов

/підпис/

К. М. Пільков

/підпис/

І. В. Григор`єва

/підпис/

О. Б. Прокопенко

/підпис/

М. І. Гриців

/підпис/

Л. І. Рогач

/підпис/

Д. А. Гудима

/підпис/

О. М. Ситнік

/підпис/

В. І. Данішевська

/підпис/

В. М. Сімоненко

/підпис/

Ж. М. Єленіна

/підпис/

С. П. Штелик

/підпис/

О. С. Золотніков

/підпис/

Джерело: ЄДРСР 101473379

[ANTIRAID]

Судді продемонстрували повне не розуміння норм Конвенції та яскраве вміння маніпулювати фактами. Замість перегляду справи за законодавством, що існувало, намагаючись продовжити порушення встановленого ЄСПЛ права, вони зазначили про нову можливість нескінченого перегляду. З таким підходом, можна взагалі нічого не розглядати, а чекати поки саме все вгомониться. Що, на мій погляд, вони й постійно роблять.

Судді продемонстрували своє нерозуміння взагалі природи заборони виїзду за кордон. Цей засіб не є покаранням, це виключно забезпечення того, щоб особа не зникла за кордоном і не більше. Однак для трирічок, що займались захистом інтересів банків все своє життя, це, скоріше всього, важко осягнути й зрозуміти.

Велика палата зазначила, що враховуючи характер констатованих ЄСПЛ порушень Україною зобов`язань за Конвенцією та присуджену ним справедливу сатисфакцію, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявник може відновити порушені права відповідно до процедури, визначеної чинним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до статті 441 ЦПК України.

44. Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Апеляційного суду від 17 грудня 2014 року.