Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ щодо скасування вироку у зв`язку з недопущенням захисника під час першого обшуку до відібрання пояснень

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

Cправа № 1-248/2011

Провадження № 13-138сво21

Велика Палата ВерховногоСудуускладі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді - доповідача Єленіної Ж. М.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Холявчука А. А.,

заявника ОСОБА_1 ,

захисників Тарахкала М. О., Федорова В. Б.,

прокурорів Панченка В. М., Саіяну С. Г., Ченківського О. О.,

розглянула в судовому засіданні заяву захисника Тарахкала Михайла Олександровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судових рішень за виключними обставинами і

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2011 року, залишеним без зміни ухвалами Апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 14 лютого 2013 року, ОСОБА_1 було засуджено за частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки.

ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду заступника командира військової частини А4127, будучи службовою особою, наділеною повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих функцій, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службове становище одержав хабар від ОСОБА_2 .

Як установив місцевий суд, на початку травня 2011 року в м. Шепетівці Хмельницької області у своєму службовому кабінеті ОСОБА_1 запропонував солдату ОСОБА_2 посприяти за 800 грн винагороди в отриманні останнім матеріальної допомоги в розмірі 1170 грн, із чим той погодився.

Використовуючи свої службові повноваження, ОСОБА_1 4 травня 2011 року звернувся до командира військової частини з проханням задовольнити рапорт ОСОБА_2 про надання допомоги. У цей же день командир військової частини видав наказ про виплату ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Після зарахування коштів на картку ОСОБА_2 до нього неодноразово, у тому числі 23 травня 2011 року через ОСОБА_3 , звертався ОСОБА_1 , котрий наполягав на виконанні попередньої домовленості про винагороду. Уранці 25 травня 2011 року ОСОБА_2 через ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 раніше обумовлені 800 грн, які о 9:55 год було виявлено й вилучено правоохоронцями під час огляду службового кабінету засудженого.

Вважаючи засудження несправедливим, ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 24 червня 2021 року в справі «Галамай проти України» (заява № 44801/13), яке набуло статусу остаточного, установив порушення Україною пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і присудив заявнику 1800 євро відшкодування моральної шкоди.

Як зазначив Суд, з моменту початку огляду службового кабінету ОСОБА_1 правоохоронні органи фактично поводилися з ним як із підозрюваним і з цього часу він набув право на кваліфіковану юридичну допомогу; хоча ОСОБА_1 не відмовлявся від послуг захисника, адвоката не було допущено без вагомих причин до огляду місця події, що призвело до порушення конвенційного права заявника за підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.

За висновками ЄСПЛ, аргументи ОСОБА_1 про безпідставне позбавлення його юридичної допомоги під час огляду службового кабінету залишились без ретельної перевірки суду, який обмежився посиланням на відповідність процедури слідчої дії вимогам національного законодавства. Встановлюючи відсутність вагомих причин на обмеження права заявника, Суд зазначив, що згідно з висновками національних судів справа стосувалася незначної суми коштів і по суті неналежних методів фінансування підготовки офіційного святкування, а не більш серйозних аспектів корупції посадових осіб. При цьому одержані під час такого огляду пояснення заявника щодо походження виявлених коштів, суд використав у вироку як частину доказової бази. ЄСПЛ зауважив, що допущені на початку досудового розслідування процедурні недоліки не було виправлено під час кримінального провадження. Тому порушено право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, захисник Тарахкало М. О. звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд згаданих вироку й ухвал апеляційного та касаційного судів щодо ОСОБА_1 за виключними обставинами на підставі пункту другого частини третьої статті 459 КПК.

За твердженням захисника, констатовані у цій справі порушення конвенційних прав заявника слугують правовими підставами для скасування оспорюваних судових рішень і постановлення виправдувального вироку.

Як вважає сторона захисту, покладені в основу обвинувального вироку фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 25 травня 2011 року (у тому числі зафіксовані у цьому документі пояснення засудженого щодо походження виявлених грошей, вилучені за результатами огляду кошти та змиви з рук засудженого); у протоколах допиту ОСОБА_1 як підозрюваного від 26 травня 2011 року, як обвинуваченого від 03 червня 2011 року; у показаннях свідка ОСОБА_4 , а також висновок криміналістичної експертизи грошових купюр; речові докази (два марлевих тампони, серветка, за допомогою яких проводилися змиви з рук засудженого), є недопустимими, оскільки їх було здобуто з порушенням права ОСОБА_1 на захист. Водночас захисник зауважує, що виключення наведених доказів потребує надання нової оцінки іншим за правилами кримінального процесуального закону.

Крім того, захисник ставить під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_3 через наявність у них протиріч щодо обставин передачі грошей та особисту зацікавленість останнього.

Також у заяві наголошується на відсутності у ОСОБА_1 корисливого мотиву, адже виявлені кошти призначалися для організації святкування ювілею військової частини.

У судовому засіданні засуджений та його захисники підтримали подану заяву, прокурори вважали, що її слід задовольнити частково, а оспорювані судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з них окремих доказів винуватості засудженого як недопустимих.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінальної справи, рішення ЄСПЛ у справі «Галамай проти України», перевіривши доводи, викладені у заяві, Велика Палата дійшла висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції (стаття перша Конвенції).

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі Закону № 3477- IV) рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання державою.

У статті 1 Закону № 3477-IV визначено, що виконання рішення ЄСПЛ передбачає, у тому числі, вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру (стаття 10 Закону № 3477-IV) є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який потерпіла сторона мала до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

У поданій захисником заяві йдеться про виконання рішення ЄСПЛ щодо ОСОБА_1 шляхом застосування додаткових заходів індивідуального характеру.

Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000 року № R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» зазначив, що повторний розгляд справи, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується до застосування, особливо: коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

За змістом прийнятого на користь ОСОБА_1 рішення ЄСПЛ у ньому встановлено, що в основі порушень Конвенції лежали саме суттєві процедурні помилки під час досудового розслідування, які зумовили несправедливість судового розгляду.

За матеріалами справи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 вирішальною мірою ґрунтується на даних, відображених у згаданому протоколі огляду місця події, у тому числі зафіксованих у ньому пояснень ОСОБА_1 ; інформації про виявлення на його руках слідів спеціальної речовини та про зняття змивів із рук засудженого; на висновку криміналістичної експертизи.

Між тим, як установив ЄСПЛ у своєму рішенні, перелічені докази було зібрано з порушенням права засудженого на захист, а національні суди, розглянувши його скарги, лише вказали, що ситуація відповідала національному законодавству, проте не оцінили впливу зібраних доказів у справі.

Крім того, як зазначив ЄСПЛ, зафіксовані у протоколі огляду місця події показання заявника є зізнавальними й суттєво вплинули на його позицію. Тому констатоване порушення набуло більшого значення, враховуючи брак інших прямих доказів вини останнього; виявлення помічених коштів або ймовірність контакту рук заявника з ними не могли бути таким доказом, оскільки національні суди встановили, що кошти були призначені для підготовки святкування. Єдиним викривальним елементом було те, що заявник чинив тиск на ОСОБА_2 , аби той здав їх, що підтверджується лише показаннями останнього і свідка ОСОБА_3 . Тому суб`єктивне ставлення заявника до ролі свідка ОСОБА_3 у подіях, вказане у протоколі огляду місця події, є особливо важливим.

Наведеного не було враховано при постановленні оспорюваного вироку та його перегляді в порядку апеляційної процедури.

Попри те, що у поданих апеляційних скаргах сторона захисту, посилаючись на істотне порушення норм матеріального та процесуального права, категорично заперечувала обґрунтованість засудження ОСОБА_1 , просила скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальну справу, апеляційний суд усупереч вимогам статтей 365, 377 КПК 1960 року ретельно не перевірив й в ухвалі не спростував усіх доводів скаржників. Цей суд формально здійснив провадження, що суперечить приписам ст. 2 вказаного Кодексу (завдання кримінального судочинства). Суд касаційної інстанції не зважив на допущені порушення закону та не усунув їх.

За таких обставин рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій не можна залишити в силі і вони як постановлені з істотним порушенням вимог КПК підлягають скасуванню.

У контексті викладеного, виходячи з характеру (змісту) констатованих ЄСПЛ порушень у цій справі, адекватним способом поновлення права ОСОБА_1 на справедливий суд є повторний її розгляд. Оскільки Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості безпосередньо досліджувати докази та в умовах обмеженого перегляду оцінити вплив доказів, здобутих з порушенням права на захист на решту фактичних даних, їх переконливість та достовірність, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційній інстанції як суду не лише права, а й факту належить ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і з урахуванням висновків ЄСПЛ ухвалити справедливе рішення.

Таким чином, подану захисником Тарахкалом М. О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 заяву про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судових рішень за виключними обставинами належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 400-21, 400-22, частиною другою статті 379 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статтями 459, 467 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву захисника Тарахкала М. О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України задовольнити частково.

Ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суддя-доповідач В. С. Князєв Ж. М. Єленіна Судді:Т. О. Анцупова В. В. Британчук Ю. Л. Власов І. В. Григор`єва О. С. Золотніков Л. Й. Катеринчук Г. Р. Крет К. М. ПільковО. Б. Прокопенко В. В. Пророк Л. І. Рогач О. М. Ситнік В. М. Сімоненко І. В. Ткач С. П. Штелик

Головуючий Суддя-доповідач В. В.Князєв Ж. М. Єленіна Судді:Т. О. Анцупова В. В. Британчук Ю. Л. Власов І. В. Григор`єва О. С. Золотніков Л. Й. Катеринчук Г. Р. Крет К. М. ПільковО. Б. Прокопенко В. В. Пророк Л. І. Рогач О. М. Ситнік В. М. Сімоненко І. В. Ткач С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 101584597

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що як зазначив ЄСПЛ, з моменту початку огляду службового кабінету ОСОБА_1 правоохоронні органи фактично поводилися з ним як із підозрюваним і з цього часу він набув право на кваліфіковану юридичну допомогу; хоча ОСОБА_1 не відмовлявся від послуг захисника, адвоката не було допущено без вагомих причин до огляду місця події, що призвело до порушення конвенційного права заявника за підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.

У контексті викладеного, виходячи з характеру (змісту) констатованих ЄСПЛ порушень у цій справі, адекватним способом поновлення права ОСОБА_1 на справедливий суд є повторний її розгляд. Оскільки Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості безпосередньо досліджувати докази та в умовах обмеженого перегляду оцінити вплив доказів, здобутих з порушенням права на захист на решту фактичних даних, їх переконливість та достовірність, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційній інстанції як суду не лише права, а й факту належить ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і з урахуванням висновків ЄСПЛ ухвалити справедливе рішення.