Решение Соломянского районного суда о признании недействительным условий договора с КБ "Надра" в части размера пени

[ANTIRAID]

Справа № 2-1740-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва

в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Хортик О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” про визнання несправедливою умови кредитного договору та визнання недійсним п. 2.6 кредитного договору,

в с т а н о в и в :

В березні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 14.12.2005 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 25/3/2005/756-ПК/165 на строк 60 місяців з виплатою процентів за користування кредитними коштами на споживчі цілі.

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено обов’язок позивача у випадку погашення основного боргу за кредитом з порушенням строку платежу виплачувати відповідачу пеню у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, в валюті кредиту, наданого за цим договором, що на думку позивача є несправедливою умовою, яка створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, а сама послуга за кредитним договором надається з недоліком (невідповідністю послуги вимогам нормативно-правового акту), а тому просить визнати даний пункт Договору недійсним з моменту його укладення, а також зобов’язати відповідача зарахувати грошові кошти, сплачені відповідачу на виконання умов кредитного договору та зараховані відповідачем як сплата пені за пунктом 2.6 кредитного договору, як оплату суми основного боргу за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним пункт 2.6 кредитного договору з моменту його укладення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що кредитний договір № 25/3/2005/756-ПК/165 від 14.12.2005 року укладений сторонами за їх згодою, на підставі їх вільного волевиявлення, відповідає всім умовам правочину, встановленим законодавством України, позивач виконує свої зобов”язання по Договору належним чином, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.12.2005 року між сторонами укладено кредитний договір № 25/3/2005/756-ПК/165, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на строк 60 місяців з виплатою процентів за користування кредитними коштами на споживчі цілі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що у разі прострочення позивачем зобов”язання щодо погашення заборгованості по кредиту – він сплачує пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, в валюті кредиту, наданого за цим договором.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” розмір пені за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін.

Однак ст.3 Закону встановлює граничні межі розміру пені, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, при укладенні Договору відповідачем не враховані вимоги ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів”, відповідно до яких (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов”язків на шкоду позивача.

Згідно п.5 ч.3 ст.18 даного Закону несправедливими є умови договорів про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов”язань за договором.

З урахування викладеного, суд вважає, що встановлений п. 2.6 Договору розмір пені, якої є понад п’ятдесят відсотків більшим, є несправедливою умовою кредитного договору, який створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача та суперечить ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Позивач отримав від відповідача повідомлення-вимогу від 04.02.2010 р. № 1-7-1623 щодо сплати суми боргу за кредитним договором та пені, сума якої значно перевищує суму боргу та становить понад п’ятдесят відсотків суми кредиту, отриманого позивачем.

Ще одним актом цивільного законодавства, що поширюється на правовідносини між позивачем і відповідачем за кредитним договором є Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а згідно з ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договорів про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором.

Суд приходить до висновку, що розмір пені, встановлений пунктом 2.6 кредитного договору, що дав підставу відповідачу нарахувати пеню, розмір якої є понад п’ятдесят відсотків більшим, ніж розмір основного боргу позивача за кредитним договором, є несправедливою умовою кредитного договору, яка створює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, та суперечить ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Правовим наслідком визнання умови договору несправедливою є визнання такої умови недійсною з моменту укладення договору (ч.5, ч.7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Посилання відповідача на ст.ст. 6, 551, 627 ЦК України щодо свободи сторін у визначенні умов договору, зокрема, щодо розміру пені не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Необхідність дотримання сторонами інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості передбачена й ст.627 ЦК України, на яку посилається відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Таким чином, п.2.6 Договору щодо обов”язку позивача сплачувати на користь відповідача пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення - підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.7 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів” положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 37 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 4, 203, 217, 551 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 2.6 кредитного договору № 25/3/2005/756-ПК/165 від 14.12.2005 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Надра” та ОСОБА_2, з моменту його укладення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11446412

[у.zaporozhskiy]

Хорошее решение

удар по пене Надры.

[Dimonchik77777]

Хорошее решение

удар по пене Надры.

Решеение то прекрасное, но опять таки, как суд мог применить нору ЗУ "Про ответветственность за несвоевременное выполнение обязательства", ведь в законе четко описано круг субъектов на которых распространяется данная норма:"Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи".

[у.zaporozhskiy]

Решеение то прекрасное, но опять таки, как суд мог применить нору ЗУ "Про ответветственность за несвоевременное выполнение обязательства", ведь в законе четко описано круг субъектов на которых распространяется данная норма:"Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи".

Стаття 8(ЦК). Аналогія

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У нас нет запрета применить аналогию

+ еще засади справедливості і розумності

все красиво, только суд нужно убедить в этом.