Ликвидирована дисциплинарная комиссия судьев. 21.10.10 могут посадить за решетку

[повереный]

10.11.10 судебное заседание на стадии последнего слова

черновик последнего слова

1. Следствие и суд основывают работу на бездоказательной базе, по ходатайству обвиняемой не были рассмотрены первичные документы как то накладные и кассовые ордера, которые могут быть единственным доказательством вины. На прямое устное заявление в заседании суда истица сказала что документы за указанный период у нее отсутствуют в связи с тем что она НЕ ОБЯЗАНА ИХ ХРАНИТЬ. Истица взамен первичных документов согласилась и предоставила рабочие не опечатанные, пронумерованные в неизвестное время, но точно после увольнения, так как во время работы знакомой тетради не были пронумерованы, думаю что могут найтись этому свидетели. Предоставление тетрадей мотивировала тем, что там дублировалась информация с накладных, при работе знакомой в тетрадях дублировалась информация еще и о приходе денег, она записывалась с начала обратной стороны тетради, этих листов в описи тетрадей не было. Удостовериться были ли листы с записями наличного оборота в суде знакомая узнать не смогла, так как в суде тетради не осматривались, как принесли их опечатанные так и унесли обратно.

1.чтобы адвокат шел в суд с ордером(договором оазания юр.помощи) и писал заяву об ознакомлении с материалами дела.Если есть какие-то препоны-то надо в 2-х экз и через канцелярию с отметкой на 2-м экз. 2.Последнее слово формальность.Кратко,тезисно.Вызнаю-невызнаю.Прошу суд учесть и по пунктам коротко.Можно написать. Кстати под рукой нет КПК- если защитник вступил в дело после дебатов- может ли он толкать свою речь?.Кажется нет.Но не точно это.Нужно ,чтобы он САМ проверил это.Если он может ыступать-то также пусть напишет тезисы речи для суда.Слова к делу не пришьешь,а бумага в материалах будет.Вы вообще подгоняйте защитника.Пусть активизируется.ТАК ЧТО ЖЕ просил прокурор?

[Юра Адвокат]

Блин. Де-жавью!!!

После смены власти в 2004-5 году помаранчы стали сажать.

Был у меня случай в Константиновке. Донецкая.

У меня был клиент. Пришла налоговая, доначислила 200 штук гривен неуплаты. В день проверки - после акта сразу возбудили по 212 ч. 3 УК Украины. Расследовали две недели и передали в суд. Клиент параллельно подал в хоз суд о признании незаконным налогового решения - И ВЫИГРАЛ!!! Налоговая даже апелляцию не подавала!

И что наш Константиновский суд сказал? ЭТО ВОБЩЕ МАРАЗМ. ЦИТИРУЮ: "Суд не приймає в якості доказу по справі рішення Господарського суду (яке вступило в силу, що платник податків нічого нікому не боргує), так як рахує, що це є способом ухилення від кримінальною відповідальності" КІНЕЦЬ ЦИТАТИ ВИРОКУ СУДУ.

Подают апелляцию. Донецкий апелляционный суд ОСТАВЛЯЕТ В СИЛЕ.

Я подаю в ВСУ.

стенограмма:

ВСУ - что хотите?

Я - хочу закрыть по 6.п.1 УПК Украины.

ВСУ - представитель Генпрокуратуры - выйдите!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

представитель Ген Прокуратуры возмущаясь покинул зал.

ВСУ - Понимаете, у нас не бывает оправдательных приговоров. Вы понимаете, что если МЫ оправдаем этого человека то и следователь, и судья первой инстанции, и 3 судьи апелляции, и прокурор пойдут под следствие? Давайте МЫ приговор отменим, а Вы опротестуете постанову про порушення кримінальної справи. И вот Вам визитка, чтобы судьи на месте не выебыва......ь.

Я так и сделал.

Опротестовал постанову. Человек чистый.

Задумайтесь!!!!

Что сказал мудрец? " Если не знаешь как сделать - сделай по Закону!"

[AntiBank]

дебаты были

следующее заседание последнее слово

ходатайство о допуске адвоката отнесено в суд

адвокат знакомиться с бумагами, которые есть на руках. я неправильно в предыдущем сообщении написала "материалы дела"

знакомая будет обязательно знакомиться вместе с адвокатом с материалами дела и обращать внимание на моменты в деле, когда до этого дай Бог дойдет

ЧТО НУЖНО СДЕЛАТЬ ЧТО БЫ АДВОКАТА ОБЯЗАТЕЛЬНО ДОПУСТИЛИ ? какая практика ? повторяю, ходатайство уже подано, суд 10.11.10

Слушайте, ничего не бойтесь (Ваша подруга). Адвоката не имеют право не допустить. Если адвоката недопустят, то это только физически. Иначе можно объяснить , что слабый адвокат.А в остальном.... Не поверю, что не допустили, разве, что выносили его на руках или на носилках....

ОСНОВАНИЯ:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу)

м. К и їв Справа № 1-23/2009

30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009

Конституційний Суд України у складі суддів:

Бринцева Василя Дмитровича – головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В’ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни – доповідача,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В’ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

за участю суб’єкта права на конституційне звернення Голованя Ігоря Володимировича, представника суб’єкта права на конституційне звернення Никифорова Олександра Валерійовича, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, керівника Служби Секретаріату Президента України із забезпечення зв’язків з Конституційним Судом України та Центральною виборчою комісією Михеєнка Ростислава Михайловича, керівника Департаменту кримінального, адміністративного, цивільного права та пенітенціарних установ Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Галаєвського Юрія Васильовича, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Гриціва Михайла Івановича, помічника першого заступника Голови Верховного Суду України Бортновської Зоряни Петрівни, начальника управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України Бурдоля Євгена Павловича

розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне тлумачення положень статті 59 Конституції України.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне звернення громадянина Голованя Ігоря Володимировича.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є наявність неоднозначного застосування положень статті 59 Конституції України щодо права кожного на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В., пояснення Голованя І.В., Селіванова А.О., Михеєнка Р.М., Галаєвського Ю.В., Гриціва М.І., Бортновської З.П., Бурдоля Є.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Громадянин Головань І.В. звернувся до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України „кожен має право на правову допомогу“ та частини другої цієї статті „для … надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура“.

Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання пояснює неоднозначністю розуміння і застосування зазначених положень Основного Закону України посадовими особами органів прокуратури, зокрема слідчими при проведенні допитів свідків у кримінальному процесі.

Обґрунтовуючи ці твердження, суб’єкт права на конституційне звернення посилається на неоднакові процесуальні акти слідчих і прокурорів у конкретних кримінальних справах щодо можливості надання свідкам під час допиту правової допомоги адвокатом.

У зв’язку з цим Головань І.В. у контексті положень статті 59 Конституції України просить роз’яснити, чи має громадянин право на правову допомогу адвоката під час допиту його як свідка або у разі виклику для надання пояснень до державних органів та чи є це право однією з конституційних гарантій, що надає громадянину можливість вільно обирати своїм представником або захисником у будь-яких державних органах адвоката – особу, яка має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відмова посадових осіб слідчих органів проводити процесуальні дії зі свідком у присутності його адвоката та у наданні правової допомоги особі під час дачі пояснень в інших державних органах, на думку суб’єкта права на конституційне звернення, є обмеженням конституційного права на правову допомогу і може призвести до порушення прав людини і громадянина.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Голова Верховного Суду України, Генеральна прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Спілка адвокатів України, Харківська правозахисна група, науковці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Національного університету внутрішніх справ України, Національної академії прокуратури України, Одеської національної юридичної академії.

3. Вирішуючи порушені у конституційному зверненні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3).

У розділі II Основного Закону України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод (частина друга статті 22), неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64), забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п’ята статті 55).

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід’ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті „кожен має право на правову допомогу“ поняття „кожен“ охоплює всіх без винятку осіб — громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

(стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).

Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб’єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника. Зокрема, в абзаці п’ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що „закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис „кожен є вільним у виборі захисника своїх прав“ (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин“.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

3.2. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов’язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов’язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов’язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов’язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо.

4. За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення „кожен має право на правову допомогу“ (частина перша статті 59) є нормою прямої дії (частина третя статті 8), і навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації. Це стосується, зокрема, і права свідка на отримання правової допомоги під час допиту у кримінальному процесі та права особи у разі надання нею пояснень у державних органах.

Згідно з Конституцією України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (частина перша статті 63). Конституційний Суд України відзначає, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини: у рішеннях „Яременко проти України“ від 12 червня 2008 року, „Луценко проти України“ від 18 грудня 2008 року та „Шабельник проти України“ від 19 лютого 2009 року суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. У частині першій статті 59 Конституції України не міститься обмежень стосовно кола суб’єктів надання правової допомоги та вимог щодо їх професійної підготовки, які мають визначатися в законах України, а у частині другій передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до Закону України „Про адвокатуру“ адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях (статті 1, 6).

Системний аналіз статті 59 Конституції України, Закону України „Про адвокатуру“ дає підстави для висновку, що положення частини другої цієї статті „для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура“ є однією з конституційних гарантій, яка надає свідку під час допиту в органах дізнання, досудового слідства чи особі у разі дачі пояснень в державних органах право вільно отримувати правову допомогу адвоката. У такий спосіб держава бере на себе обов’язок забезпечувати можливість надання кваліфікованої правової допомоги особам у правовідносинах з державними органами. Зазначене не виключає і права на отримання особою такої допомоги від інших суб’єктів, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями статей 147, 150, 153 Конституції України, статтями 63, 65, 67, 69, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Положення частини першої статті 59 Конституції України „кожен має право на правову допомогу“ треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

2. Положення частини другої статті 59 Конституції України „для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура“ в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

Это решение является НПА на территории Ураины, поэтому его можно можно также подложить в качестве аргумента и/или на нем обосновывать позиции для присутствия защитника.....

Удачи.

[AntiBank]

Блин. Де-жавью!!!

ЦИТИРУЮ: "Суд не приймає в якості доказу по справі рішення Господарського суду (яке вступило в силу, що платник податків нічого нікому не боргує), так як рахує, що це є способом ухилення від кримінальною відповідальності" КІНЕЦЬ ЦИТАТИ ВИРОКУ СУДУ.

....

После того, как Вы зацитировали, что кто-то там РАХУЄ, то это меня возмутило, у нас обычно вважають, хотя я сам русскоязычный и живу в Донбассе. Но, блин, в документе "шось там рахуваты", то это уже капець по-полной (разве что какие-то цифры). Называется, Донбасс порожняк не гонит.

Да не сочтите это флудом.

[Адреналинша]

Повереному:

прокурор запросил 2 года лишения

Антибанк, по адвокату поняла, спасибо

[sabrina]

Здравствуйте, Я та самая Знакомая, о которой идет речь в данной теме

Прошу помощи в следующем вопросе

Какую нормативно-правовую оценку может дать суд договору о полной материальной ответственности, учитывая нижеизложенные факты:

3 января 2005 года я была принята на работу к ответчику на должность бухгалтера по трудовому договору от 03.01.2005г, зарегистрированному в центре занятости 06.01.2005 г, также об этом есть запись №25 в трудовой книжке .

13.09.2007 г в связи с производственной необходимостью я была переведена на должность продавца непродовольственных товаров. Запись в трудовой книжке №26.

Ответчица оформила договор №4 от 22 июня 2005 г «О полной материальной ответственности» между мною и ею. Ознакомившись с договором, я установила, что я не могла его подписывать и считаю его не действительным по следующим причинам:

1. Согласно Постановления Госкомитета по труду и соц вопросам 447/2 должность бухгалтера не попадает под перечень должностей и выполняемых работ для заключения договора о полной материальной ответственности;

2. Согласно ст 135 КЗОТ,ст130 КЗОТ и Перечня 447/2 догвор о полной материальной ответственности может заключаться при наличии 2-х условий

-должность или работы, которые выполняет работник попадают в Перечень 447/2

-выполнение обязанностей согласно должности-этот момент должен быть зафиксирован в содержании трудового договора.

В трудовом договоре у меня в п.2 записано-работы по бух учету без книги учета доходов и расходов, а в договоре о полной материальной ответственности-продавец непродовольственных товаров, хотя на эту должность я была переведена 13.09.2007г

3. Договор о полной материальной ответственности имеет статус нормативно-правового акта, его текст можно дополнять, но изменять или сокращать нельзя, он составляется в 2-х экземплярах, но о его существовании я узнала в 2010 г,текст договора сокращен.

4. В 2008 г я изменила свою подпись в части ее длины и в написании некоторых символов. В вышеупомянутом договоре о полной материальной ответственности стоит подпись, такая как я расписываюсь в данное время, следовательно, ответчица либо скопировала с чьей-то помощью мою ропись в графе «работник», либо каким-то образом после 2008г подсунула этот документ вместе с другими, который я могла подписать не читая, но подчерковедческая экспертиза установила, что это моя подпись.

ЗАРАНЕЕ СПАСИБО!