Решение Хозяйственного суда Николаевской области о недействительности кредитного договора с Райффайзен Банк Аваль

[ANTIRAID]

Справа № 3/141/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївторгбудматеріали” 54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 5 Адреса для листування: 54002, м. Миколаїв, вул. Пролетарська, 26-а

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19 а

Третя особа: Національний Банк України 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9

Про: визнання недійсними кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 року, додаткового договору № 1 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 року, додаткового договору № 010/08-11/06-552/2 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 25.05.2007 року, додаткового договору № 010/08-11/06-552/3 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 30.10.2007 року, додаткового договору № 010/08-11/06-552/4 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 18.12.2008 року, додаткового договору № 010/08-11/06-552/5 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 16.03.2009 року, додаткової угоди № 010/08-11/06-552/6 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 30.09.2009 року, додаткової угоди № 010/08-11/06-552/7 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 08.12.2009 року, додаткової угоди № 010/08-11/06-552/8 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 31.03.2010 року .

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Паленко В.В., за довіреністю.

Від ІІІ-особи: Котяж Н.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсними кредитний договір № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 року, додатковий договір № 1 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 року, додатковий договір № 010/08-11/06-552/2 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 25.05.2007 року, додатковий договір № 010/08-11/06-552/3 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 30.10.2007 року, додатковий договір № 010/08-11/06-552/4 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 18.12.2008 року, додатковий договір № 010/08-11/06-552/5 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 16.03.2009 року, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/6 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 30.09.2009 року, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/7 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 08.12.2009 року, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/8 до кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 31.03.2010 року .

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі вищезазначеного договору та додаткових угод укладених до нього, норм ст.ст. 192, 524, 203, 236, Цивільного кодексу України, ст.ст. 35 Закону України «Про національний банк України», ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», положень Постанови Національного банку України «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких, нормативно-правових актів НБУ »від 30.05.07 року №200 та мотивовані тим, що оспорюванний кредитний договір укладений в іноземній валюті, відвідмінній від гривні України, отже використання іноземної валюти за цим договором як засобу платежу, суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідач надав суду відзив в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посчилаючись на наявність банківської ліцензії №10 від 11.10.06р., та письмовий дозвіл НБУ №10-5 від 11.10.06р, норм ст.ст. 2,3,36,47,49 Закону України «Про Національні банки України», ч.1 ст. 8 та ч.4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Постанови правління НБУ №496 від 12.11.2003, ч.2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України та мотивуючи тим, що на цей час законодавством України не встановлено меж термінів і сум кредитів в іноземній валюті, що є обов’язковими критеріями застосування режиму індивідуального ліцензування, таким чином, за відсутності цих встановлених меж граничних термінів і сум кредитів в іноземній валюті, банк вважає, що законно здійснює кредитні операції в іноземній валюті за наявності в нього генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

ІІІ особа без самостійних вимог в письмових поясненнях повністю підтримує позицію відповідача, позовну заяву вважає незаконною та необґрунтованою.

Суд неодноразово оголошував перерви в засіданні, остання до 15.11.10р. .

15.11.10р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд, -

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір №010/08-11/06-552 згідно з умовами частин 1,2 якого банк (відповідач по справі) надає позичальнику (позивач у справі) кредит у розмірі 495000,00 дол. США, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідачу плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання , як вони визначені в цьому договорі.

Пунктом 4 частини 1 договору сторони визначили, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати позичальником рівних щомісячних платежів –сума кредиту щомісяця погашається рівними частками на протязі всього строку дії договору, починаючи з 03 липня 2007 року згідно з графіком погашення до цього договору.

В частині 2 цього договору (додаток №1) згідно пункту 1графіку погашення позичкової заборгованістю за першим траншем здійснюється рівними щомісячними платежами в розмірі 4165, 00 доларів США оо центів не пізніше 03 числа кожного місяця протягом 113 місяців починаючи з липня 2007 року та остаточно в розмірі 4355, 00 доларів США 00 центів в строк до 03 грудня 2016 року.

Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором (п. 1.11.1 договору).

04 грудня 2006 року сторони уклали додатковий договір №1 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. яким встановлено, що загальний ліміт активних операцій по всім кредитним договорам укладеним з позичальником не повинен перевищувати розмір 2500000,00 грн., або еквівалент в іншій валюті.

25 травня 2007 року між сторонами укладений додатковий договір №010/08-11/06-552/2 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. яким змінено редакцію додатка №1 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.06р. «Графік повернення кредиту та сплати процентів», зокрема: 1. погашення позичкової заборгованості здійснюється щомісяця платежами в розмірі 4342,00 доларів США 00 центів не пізніше 03 числа кожного місяця протягом 113 місяців починаючи з липня 2007 року та остаточно в розмірі 4354,00 доларів США 00 центів в строк до 03 грудня 2016 року.

30 жовтня 2007 року додатковим договором №010/08-11/06-552 /3 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. сторони визначили. Що загальний ліміт активних операцій по всім кредитним договорам укладеним з позичальником не повинен перевищувати розмір 3966160,0 грн., або еквівалент в іншій валюті.

18 грудня 2006 року сторони уклали додатковий договір010/08-11/06-552/4 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. яким додаток №1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів»кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.06р. оформили в новій редакції встановивши ліміт розміру позичкової заборгованості (в доларовому еквіваленті).

16 березня 2009 року додатковим договором №010/08-11/06-552/ до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. сторони домовились додаток №1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів»кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. читати в наступній редакції при цьому встановивши нові ліміти розміру позичкової заборгованості.

30 вересня 2009 року між сторонами укладена додаткова угода №010/08-11/06-552/6 до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. якою досягнуто згоду про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, шляхом викладення додатку №1 «Графік погашення кредиту та сплати процентів»в новій редакції.

08 грудня 2009 року додатковою угодою №010/08-11/06-552/7 від 08.12.09р. до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та викладено додаток №1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів» в новій редакції.

31 березня 2010 року між банком та позивачем укладено додаткова угода №010/08-11/06-552 /8 від 31.03.10р. до кредитного договору №010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. щодо надання кредитних канікул на період з 31 березня 2010 року по 02 липня 2010 року, підвищення процентної ставки за кредитом у разі невиконання п.2.3.12 договору, за редакцією якого позивач повинен протягом дії договору проводити безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті у відповідача, та викладена нова редакція ліміту щомісячної позичкової заборгованості. Також внесено інші зміни до договору та викладено в новій редакції графік погашення кредитного договору.

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі вважаючи, що оспорюваний кредитний договір та додаткові договора, укладені до нього, не відповідають вимогам закону, а саме суперечать вимогам ч. 5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Дослідивши згідно до ст. 43 ГПК України матеріали справи, проаналізувавши їх відповідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, виходячи з наступного :

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит –це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей.

Згідно з ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено перелік операцій, які мають право здійснювати банки. Банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, п.3, ч.1 ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” не надає банкам права здійснювати розміщення залучених коштів в іноземній валюті. Вказаний висновок підтверджується також ч.2 ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до якої операції з валютними цінностями відокремлюються від операцій, зазначених в ч.1 ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

В свою чергу, відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Тобто, при здійсненні валютних операцій ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” підлягає застосуванню з урахуванням обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 5 якого передбачено, що всі валютні операції проводяться на підставі ліцензії –генеральної або індивідуальної, що видається Національним банком України; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.

Так, відповідно до приписів ст. 5 Декрету про систему валютного регулювання, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, в тому числі:

1) для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,

2) для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Також, вказаною нормою визначено перелік операцій, що потребують отримання індивідуальної ліцензії: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; вивезення, переказування і пересилання в Україні валюти України; надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами, як дарунок або спадщину. Цей перелік підстав, за наявності яких сторони повинні отримувати індивідуальні ліцензії, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, посилання скаржника, в якості правомірності укладення ним спірного кредитного договору, на отриману Банком генеральну ліцензію є помилковим, оскільки наявність такої генеральної ліцензії не надає Банку права на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті, які, згідно до наведених вище положень ст. 5 Декрету про систему валютного регулювання, можуть здійснюватись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, беручи до уваги розмір кредиту, а також те, що спірний кредитний договір № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 р. від імені Банку укладений філією, суд дійшов висновку про те, що відповідач для підтвердження правомірності укладення цього кредитного договору був повинний, у відповідності до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, надати господарському суду докази отримання в установленому законодавством порядку індивідуальної ліцензії на здійснення даної валютної операції або довести суду, що він мав право на укладення спірного договору без отримання такої індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно до ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст.192 ЦК України та ст.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” єдиним законним платіжним засобом в Україні є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Вказане свідчить, що грошові зобов’язання повинні бути виражені та виконуватися лише в національній валюті України –гривні, крім випадків, передбачених законами.

Відповідно до умов кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. і графіку погашення всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту, а саме в доларах США. Вказане свідчить, що при здійсненні платежів по поверненню суми кредиту та сплаті процентів за кредитом в доларах США мало місце використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”потребує індивідуальної ліцензії.

Однак, жодна зі сторін кредитного договору не надали доказів наявності в однієї зі сторін кредитного договору індивідуальної ліцензії на здійснення такої операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що свідчить про неможливість використання в розрахунках між сторонами кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. доларів США в якості засобу платежу. Вказане свідчить про суперечливість змісту кредитного договору № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006р. та додаткових договорів і угод укладених до нього вищенаведеним нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України. За змістом ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За нормами ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

З вищевикладеного вбачається, що умови кредитного договору № 010 /08-11/06-552 від 04.12.2006р. а отже і додаткових договорів укладених до нього суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, що згідно зі ст.215 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними кредитний договір № 010/08-11/06-552 від 04.12.2006 року, додатковий договір № 1 від 04.12.2006 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додатковий договір № 010/08-11/06-552/2 від 25.05.2007 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додатковий договір № 010/08-11/06-552/3 від 30.10.2007 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додатковий договір № 010/08-11/06-552/4 від 18.12.2008 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додатковий договір № 010/08-11/06-552/5 від 16.03.2009 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/6 від 30.09.2009 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/7 від 08.12.2009 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552, додаткову угоду № 010/08-11/06-552/8 від 31.03.2010 року до кредитного договору № 010/08-11/06-552.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19а, код ЄДРПОУ 24779442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївторгбудматеріали” (54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 5, код ЄДРПОУ 31882690) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 18.11.10р.

Суддя О.Г. Смородінова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12335457

[у.zaporozhskiy]

Згідно з ст.47 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” визначено перелік операцій, які мають право здійснювати банки. Банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, п.3, ч.1 ст.47 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” не надає банкам права здійснювати розміщення залучених коштів в іноземній валюті. Вказаний висновок підтверджується також ч.2 ст.47 Закону України ”Про банки і банківську діяльність”, відповідно до якої операції з валютними цінностями відокремлюються від операцій, зазначених в ч.1 ст.47 Закону України ”Про банки і банківську діяльність”.

В свою чергу, відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Тобто, при здійсненні валютних операцій ст.47 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” підлягає застосуванню з урахуванням обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та іншими актами валютного законодавства України.

Красивый переход

уже не один раз конечно обсуждалось, но это сделанно со вкусом

Решение не до конца прописанно, не видно, из-за чего все таки признали Кредитный договор недействительным...

из-за того, что нет инд. лицензии или из-за того что оно противоречит ЦК, ХК....???