Решение Яготинского райсуда о недействительности договоров кредита, поручительства, ипотеки с Ощадбанком

[vekt]

Справа № 2-783/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2010 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Бугіль В.В.

при секретарі Моргун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Яготинському районному суді справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Яготинське відділеня № 3111 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 2356 від 07 серпня 2008 року, визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 07 серпня 2008 року, визнання недійсним договору поруки № 5807 від 07 серпня 2007 року,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з даним позовом в якому зазначив, що 07 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Яготинського відділення № 3111 з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони було укладено Кредитний договір № 2356 відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит на споживчі цілі в сумі 1000000 гривень строком на 60 місяців із розрахунку 20,5% річних.

Як договір забезпечення було укладено: договір поруки № 807 з ОСОБА_3. У відповідності до п.3.1. Договору поруки поручитель відповідає по зобов’язаннях за Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кошти у сумі 1000000 гривень на споживчі цілі, в той час як відповідач наданий кредит в строки надані кредитним договором не погасив. В зв’язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту, відсотків та неналежного виконання своїх зобов’язань за договором, Банком неодноразово направлялися на адресу боржника листи – повідомлення про наявну заборгованість за наданим кредитом по чергових платежах та нарахованих відсотках, а також пропонувалось погасити прострочену заборгованість по сплаті чергових платежів та відсотків в зазначений листом термін. Незважаючи на неодноразові нагадування,відповідачем суми заборгованості сплачено не було. 2.01.2010 року філією – Яготинського відділення № НОМЕР_1 “Ощадбанк” позичальнику був направлений лист – вимога № 67/1 із зворотнім повідомленням, який був отриманий особисто боржником 12.02.2010 року. Вищевказаним листом Банк зобов’язував ОСОБА_1 здійснити повне погашення суми кредиту за Кредитним договором, включаючи сплату залишку заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості, нарахованих відсотків та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань. Просив стягнути солідарно з відповідачів 1175765,95 гривень заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому зазначив, що між сторонами було укладено Кредитний договір № 2356 від 07.08.2008 року. Відповідно до п.11 вказаного Договору, відповідач зобов’язався надати на визначених Договором позивачу грошові кошти (кредит), а позивач зобов’язався прийняти їх, належним чином використати, повернути ці кошти відповідачу та сплатити на користь відповідача проценти за користування вказаними коштами (кредитом) в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором.

Зміст Кредитного договору № 2356 від 07.08.2008 року протирічать вимогам, які встановлені Цивільним кодексом України, іншим актам цивільного законодавства, що вказує на його недійсність. Відповідно до ст. 1064 ЦК України вважає, що за договором позики (позикодавець) відповідач по справі передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник (позивач) зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Таким чином, істотною ознакою договору позики є те, що позикодавець надаючи позику передає об’єкт позики у власність позичальника, а позичальник повертаючи позику позикодавцю об’єкт позики, що є власністю позичальника. Об’єктом позики є кошти (речі) що є власністю і позичальник (позивач) зобов’язаний повернути позику позикодавцю (відповідачу) коштами, що є власністю позичальника (позивача).

Позивач, здійснюючи повернення кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку (чи перерахування) у відповідності до ст. 319, 321 ЦК України має право самостійно визначати на які цілі будуть спрямовані ці кошти – на погашення строкової заборгованості за кредитом (погашення так званого “тіла кредиту”), чи погашення процентів за користування кредитом чи здійснення інших, передбачених Договором платежів. Виходячи з умов п. 1.7 Договору, позивач позбавлений права розпоряджатися своєю власністю. Просив визнати недійсним Кредитний договір № 2356, що був укладений 07.08.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ “Державний ощадний банк України”; визнати недійсним Договір іпотеки, від 07.08.2008 року та визнати недійсним договір поруки № 5807, що був укладений 07.08.2007 року між відповідачем та ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та просив зобов’язати ВАТ “Державний ощадний банк України” негайно після набрання рішенням суду законної сили передати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, що зазначений в п. 1.2. Іпотечного договору від 07 серпня 2007 рок: оригінал Державного акту на земельну ділянку, що розташована по вул. Шевченка 362-а в м. Яготин Київсько області; оригінал технічного паспорту з всіма правовстановлюючими документами, які підшиті до нього на домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка 362-а в м. Яготин Київської області та складається з однієї квартири № 2 загальною площею 305,8 кв.м. Зобов’язати ВАТ “Державний ощадний банк України” після набрання рішенням суду законної сили скасувати заборону на відчуження предмету іпотеки шляхом внесення відповідних відомостей до відповідного державного реєстру. Визнати незаконним нарахування відсотків, пені та інших платежів, в тому числі додаткових комесійних чи інших винагород та/чи інших платежів банку за користування коштами. Зарахувати в порядку двосторонньої реституції в рахунок повернення коштів, які були отримані за оспорюваним правочином у розмірі 1000000 грн., суму коштів, які були сплачені ОСОБА_1 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” (відсотків, пені та інших платежі банку за користування коштами). Стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та судові витрати.

В судовому засіданні первинний позивач підтримав вимоги позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності .

Представник ОСОБА_4 зустрічний позову у судовому засіданні підтримала.

Представник ВАТ “Державний ощадний банк України” проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився з наведених вище причин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Так з матеріалів справи вбачається, що між 07.08.2008 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії – Яготинського відділення № 3111 та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2356 відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит на споживчі цілі в сумі 1000000 гривень строком на 60 місяців із розрахунку 20,5 відсотків річних.

Відповідно до п.1.7 даного Договору, - при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення Кредиту та сплати процентів за користування ним виконання Позичальником грошових зобов’язань за цим Договором здійснюється у наступній черговості: погашення прострочених процентів за користування Кредитом (якщо прострочення бути мати місце); погашення простроченої заборгованості за Кредитом (якщо прострочення буде мати місце); погашення нарахованих строкових процентів за користування Кредитом; погашення строкової заборгованості за Кредитом;сплата пені за непогашення в строк процентів за користування Кредитом (якщо непогашення буде мати місце); сплата пені за непогашення в строк основного боргу за Кредитом (якщо непогашення буде мати місце); сплата інших платежів відповідно до цього Договору.

В рахунок забезпечення позову між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 5807 у відповідності до пункту 3.1 якого Поручитель відповідає по зобов’язаннях за Кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник.

Також в рахунок забезпечення даного Кредитного договору між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки земельної ділянки яка розташована по вул. Шевченка 362-а в м. Яготин.

З листів ВАТ “Державний ощадний банк України” від 03.08.2009 року, 17.12.2009 року25.01.2010 року ОСОБА_1 видно, що позивач за первинним позов попереджав відповідача про виниклу заборгованість, початок нарахування пені та необхідність сплати заборгованості по кредиту. Листом від 25.01.2010 року про дане попереджено і відповідача ОСОБА_3

З пояснень представника ОСОБА_1 вбачається, що останній вважає, що п.1.7 Кредитного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме нормам Цивільного кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні і національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року та зареєстрованій у Мін’юсті України 29.03.2004 року за № 377/8976, відповідачу не було роз’яснено умови даного пункту договору. В зв’язку зі своєю юридичною необізнаністю він не міг зрозуміти, що його обмежують у праві користування коштами які йому передав позичальник, а саме що він не може визначати спрямованість коштів які сплачує за погашення кредиту, що на його думку є нечесною підприємницькою діяльністю, а тому вважає що вказаний договір є недійсним і просить застосувати двосторонню реституцію до даних правовідносин.

З пояснень представника відповідача вбачається, що він зазначає, що кошти за кредитним договором надавалися відповідача на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти на відповідних умовах. В даному випадку гроші не передаються у власність позичальника відповідно умов ст. 1054 ЦК України. Крім того, відповідно повідомлення про умови кредитування від 03.07.2008 року ОСОБА_1 був ознайомлений з всіма умовами кредитування у Ощадбанку, про що свідчить його особистий підпис на даному документі. Також, вказав, що істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк, повернення, розмір процентів.

Враховуючи наведені вище докази по справі, оцінюючи їх у сукупності суд, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З даного випливає безумовний обов’язок відповідача ОСОБА_1 повернути кошти надані у кредит.

Однак відповідно частини другої даної статті вказано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграфом 1 Глави 71 ЦК України, зокрема статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У оскаржуваному Кредитному договорі не міститься норм які свідчили б, що параграф 1 Глави 71 ЦК України до нього не може бути застосований. Твердження представника ВАТ “Державний ощадний банк України” про те, що відповідачу кошти були надані у тимчасове користування, нічим не підтверджений в умовах договору таке не зазначається та спростовується самим текстом договору, де сторони визначені як “Банк” та “позичальник”, тобто відносяться і до параграфу 1 і до параграфу зазначеної глави кодексу. Тобто, суд приходить до висновку, що позивач при встановлені форми, умов договору та його підписанні керувався фактично нормами параграфів 1 та 2 вказаної глави кодексу. Слід також зазначити, що законодавець відсилаючи в ч.2 ст. 1054 ЦК України відносини за кредитним договором застосування до них параграфу 1 передбачав на думку суду, що вказаний параграф більш широко трактує правовідносини які виникають у зв’язку із запозиченням коштів. Також, даним параграфом передбачено наслідки порушення договору позичальником, що непередбачено параграфом 2. Самим позивачем в обґрунтування стягнення заборгованості є посилання саме на статті 1049, 1050, 1052 ЦК України, які входять до параграфу 1.

Статтею 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права ……

Частиною 1 статті 316 ЦК України, зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном .

Статтею 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь – які дії, які не суперечать закону .

З наведеного вбачається, що умовами оскарженого Кредитного договору, зокрема пунктом 1.7 щодо позбавлення можливості ОСОБА_1Л приймати участь, визначати на що скеровувати кошти які він сплачує за погашення кредиту, є порушенням майнових прав останнього пов’язаних з володінням отриманих грошових коштів. Слід також зазначити, що відповідачем сплачується в погашення кредиту власні кошти а не отримані за кредитом.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства .

Згідно до ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) .

Враховуючи, що перелічені умови Кредитного договору від 07.08.2008 року № 2356 не відповідають нормам Цивільного законодавства України, порушує права відповідача, даний договір підлягає визнанню недійсним. Також, оскільки договори поруки від 07.08.2008 року № 5807 та договір іпотеки від 07.08.2008 року були укладенні на забезпечення Кредитного договору, вони також підлягають визнанню недійсними.

Що стосуються інших вимог позивача то згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування .

З наведеного вбачається, що сторони при визнанні недійсними правочинів зобов’язані повернутися у попередній стан та повернути одна одній усе отримане. Підстав для застосування наслідків недійсності правочину в судовому порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 89, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 177, 203, 21, 216, 316, 317, 319, 1046, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Яготинське відділеня № 3111 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 2356 від 07 серпня 2008 року, визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 07 серпня 2008 року, визнання недійсним договору поруки № 5807 від 07 серпня 2007 року задовольнити частково.

Визнати недійсним Кредитний договір № 2356, що був укладений 07.08.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”.

Визнати недійсним Договір іпотеки, що був укладений 07.08.2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” на виконання вимог п. 1.4 Кредитного договору № 2356 від 07.08.2008 року.

Визнати недійсним Договір поруки № 5807, що був укладений 07.08.2007 року між ОСОБА_3, Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_1.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_1 3910 (три тисячі дев’ятсот десять) гривень судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Бугіль В.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12854505

[vekt]

Мда. Хотел бы я это дельце полистать. Как они там схлестнулись по 319-ЦКУ.

"

Статтею 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь – які дії, які не суперечать закону .

"

[sofi]

кино и немцы...

значит , раз такое дело - позыка - не кредитная операция, и банковская лицензия здесь ни при чем, ха-ха,

но в даном случае давали гривну, которая является грошовыми коштами, поэтому % брать можно.

а по валюте как быть? отдавать % ФРС?

[у.zaporozhskiy]

Очень непростое решение.

Позивач, здійснюючи повернення кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку (чи перерахування) у відповідності до ст. 319, 321 ЦК України має право самостійно визначати на які цілі будуть спрямовані ці кошти – на погашення строкової заборгованості за кредитом (погашення так званого “тіла кредиту”), чи погашення процентів за користування кредитом чи здійснення інших, передбачених Договором платежів. Виходячи з умов п. 1.7 Договору, позивач позбавлений права розпоряджатися своєю власністю.

Слід також зазначити, що відповідачем сплачується в погашення кредиту власні кошти а не отримані за кредитом.

улыбнуло, посмотрим на дальнейшую судьбу данного решения.

З наведеного вбачається, що сторони при визнанні недійсними правочинів зобов’язані повернутися у попередній стан та повернути одна одній усе отримане. Підстав для застосування наслідків недійсності правочину в судовому порядку не вбачається.

а как это можно объяснить?

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_1 3910 (три тисячі дев’ятсот десять) гривень судових витрат.

почему такие большие судебные издержки?

могут быть 1700+ 120

или добавили еще и правовую помощь, но почему в решении не слова?

[nameless]

Круто. У меня такой-же иск лежал, но я решил, что он сильно умный для нешей фемиды.

[у.zaporozhskiy]

Круто. У меня такой-же иск лежал, но я решил, что он сильно умный для нешей фемиды.

Женя, так ты думаешь это еще одно основание?

положения договора о том, что сначал погашаются пеня, потом процент, а только потом тело-- это фигня?

Эти положения ограничивают право собственности???

мне как-то мало верится, прикольно приходишь в банк гасишь только тело, а потом они же проценты не могут считать, тоесть остается только те которые были насчитаны и пеня на них, как-то фантастически выглядит.

[nameless]

Ответ апеляции будет:

По договору - проценты потом тело. Договор подписал.

Всё хорошо. Отказать.

[Алексашка]

Ответ апеляции будет:

По договору - проценты потом тело. Договор подписал.

Всё хорошо. Отказать.

"відповідачу не було роз’яснено умови даного пункту договору. В зв’язку зі своєю юридичною необізнаністю він не міг зрозуміти, що його обмежують у праві користування коштами які йому передав позичальник, а саме що він не може визначати спрямованість коштів які сплачує за погашення кредиту, що на його думку є нечесною підприємницькою діяльністю,"

Помоему заемщику и суду нужно было просто утяжелить мотивировку, что апеляции было труднее зарезать это решение. Я бы например кое что добавил.

Ну например:

Згідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - Відносини банку з клієнтом перш за все регулюються законодавством України.

Зазначивши у п. 1.7. кредитного договору обов’язкову черговість платежів, від якої відповідач не має можливості відступати, позивач позбавив права відповідача самостійно визначати на які цілі будуть спрямовані його кошти, всупереч ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, що є порушенням майнових прав відповідача та право власності .

Відповідно до ст. 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Частиною 1 статті 316 ЦК України, зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України - Право власності є непорушним.

07 серпня 2008 року між позивачем з однієї сторони, та відповідачем з другої сторони було укладено Кредитний договір № 2356 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на споживчі цілі в сумі 1000000 гривень строком на 60 місяців із розрахунку 20,5% річних.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - клієнт банку має право на інформацію та консультації з питань надання банківських послуг

Відповідачу не було роз’яснено умови п. 1.7. споживчого кредитного договору. В зв’язку зі своєю юридичною необізнаністю він не міг зрозуміти, що його обмежують у праві користування коштами які йому передав позичальник, а саме що він не може визначати спрямованість своїх коштів які сплачує за погашення кредиту.

Частиною 12 Постанови Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 5 від 12.04.96. зазначено - "У справах про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг)."

Відповідно до ст.18 Закону “Про захист прав споживачів”: продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору.

[vekt]

Согласен. Нужно эту тему развить и загнать их в угол. Пусть сами признаются, что кредит в собственность не передается. Только на таком основании работает очередность платежей, прописанная в договоре и ЦКУ. В этом решении банк признал, что в собственность не передавали. А судья не признал. Загонять в угол придется и тех и этих.

Если признаваться не хотять, то рубить их по этой черговости. Класс!!!

--------------

Если кредит в собственность не передается, а педоставляется только в пользование, то продать валюту (передать право собственности по Декрету) за гривны нельзя. Права собственности банк не передавал, поэтому на такую дальнейшую передачу мы права не получили. Использовать могем, а продать не могем. А как тогда валюту использовать?

[nameless]

[vekt]

От жеж как тогда получается? По ихнему ж!!!

У меня несколько последних платежей сделаны неполными суммами. Понятное ж дело, что банк зачислил их в соответствии с договорной очередностью. И ничего на погашение тела не попало.

Поставили нот.надпись. Эта надпись сделана с учетом этогй очередности погашения. Следовательно по ихнему ж, если давали в собственность, то очередность погашения является ничтожной. И надписи - кирдык приснился незаметно.

Ну вот объясните ж мне, как вообче банк может делать какие-то расчеты, если очередность погашения ограничивает мое право собственности (319) на свое усмотрение, а не на усмотрение банка?

Если они хотят побарахтаться в этих "коллизиях законов", так это удовольствие я им устрою.

Пусть поищут пятый угол.

Гранд!!! Внесите всю эту "ихнюю" фигню в средства затягивания процессов. И для оспаривания вымоги, и нот.надписи и по взысканию по суду и соответственно по исполнительным производствам. Вот пусть и побарахтаются "в дырках в законодательстве", которые как-будто заемщики нашли.

[alexburko]

А когда намечается решение апеляции? Банк апелировал?

[Алексашка]

А когда намечается решение апеляции? Банк апелировал?

Они все апелируют практически всегда. Впрочем точно так как и заемщики. Тут война еще та.....

[alexburko]

Согласен. Нужно эту тему развить и загнать их в угол. Пусть сами признаются, что кредит в собственность не передается. Только на таком основании работает очередность платежей, прописанная в договоре и ЦКУ. В этом решении банк признал, что в собственность не передавали. А судья не признал.

Вот здесь не понял. Растолкуйте, плиз. У меня в договоре написано: "Передав в тимчасове користування". И что из этого? Мне эту норму применить нельзя?

[у.zaporozhskiy]

Вот здесь не понял. Растолкуйте, плиз. У меня в договоре написано: "Передав в тимчасове користування". И что из этого? Мне эту норму применить нельзя?

можно!!!

у нас здесь на форуме есть два лагеря:

Основная часть юристов считает, что передали в собственность.

а люди с эконом образованием считают, что в пользование.

я склонен к собственности чисто толкуя ч. 2 ст. 1054.

Хотя меня сейчас раскритикуют.

сказать одно то или другое нельзя, так как в Законодательстве полный просвет.

[alexburko]

можно!!!

у нас здесь на форуме есть два лагеря:

Основная часть юристов считает, что передали в собственность.

а люди с эконом образованием считают, что в пользование.

я склонен к собственности чисто толкуя ч. 2 ст. 1054.

Хотя меня сейчас раскритикуют.

сказать одно то или другое нельзя, так как в Законодательстве полный просвет.

Ок! Что бы я без Вас делал? Спасибо!

Логика говорит, что в собственность... Рассудим: получил грубо говоря ссуду, средство платежа - деньги, ОБМЕНЯЛ на товар, возвращаю свои ЗАРАБОТАННЫЕ деньги (для этого же и справку о доходах подавал!) плюс проценты за использование. Я же не велосипед "красненький с царапинкой" покататься взял во временное пользование и ЕГО ЖЕ вернуть должен! Трата взятых денег предусмотрена договором для целей кредита. ИМЕННО ЭТИ, взятые деньги (хоть по номерам купюр, кому непонятно) вернуть невозможно. Они уже где-то в обращении. А тратить согласно закона я могу только собственные деньги, чужие не могу.Или тогда кредитный договор сразу недействителен, потому как противоречит закону. Так что, по-моему, что по логике, что по ч.2 ст.1054 - СОБСТВЕННОСТЬ. (ну и чем я не адвокат?... ) А какие есть возражения?

[sofi]

Ок! Что бы я без Вас делал? Спасибо!

Логика говорит, что в собственность... Рассудим: получил грубо говоря ссуду, средство платежа - деньги, ОБМЕНЯЛ на товар, возвращаю свои ЗАРАБОТАННЫЕ деньги (для этого же и справку о доходах подавал!) плюс проценты за использование. Я же не велосипед "красненький с царапинкой" покататься взял во временное пользование и ЕГО ЖЕ вернуть должен! Трата взятых денег предусмотрена договором для целей кредита. ИМЕННО ЭТИ, взятые деньги (хоть по номерам купюр, кому непонятно) вернуть невозможно. Они уже где-то в обращении. А тратить согласно закона я могу только собственные деньги, чужие не могу.Или тогда кредитный договор сразу недействителен, потому как противоречит закону. Так что, по-моему, что по логике, что по ч.2 ст.1054 - СОБСТВЕННОСТЬ. (ну и чем я не адвокат?... ) А какие есть возражения?

логика и Д К/П говорит, что в собственность вам перешла цель кредита, майно, а плату за него осуществил банк (временно), а вы оплачиваете банку за свою собственность майно банку свои собственные деньги. Это в случае кредита. а случае ссуды - в собственность перешло, то что передали, в т.ч. может быть и денсредства, но тогда не оговариваются условия (как в КД), обязательство возникает только у получателя - вернуть. У надавача ссуды никаких обязательств нет.

Когда деньги ссудные появляются на вашем счету - это кредитование счета.

дальше еще не разобралась.

[vekt]

Ок! Что бы я без Вас делал? Спасибо!

Логика говорит, что в собственность... Рассудим: получил грубо говоря ссуду, средство платежа - деньги, ОБМЕНЯЛ на товар, возвращаю свои ЗАРАБОТАННЫЕ деньги (для этого же и справку о доходах подавал!) плюс проценты за использование. Я же не велосипед "красненький с царапинкой" покататься взял во временное пользование и ЕГО ЖЕ вернуть должен! Трата взятых денег предусмотрена договором для целей кредита. ИМЕННО ЭТИ, взятые деньги (хоть по номерам купюр, кому непонятно) вернуть невозможно. Они уже где-то в обращении. А тратить согласно закона я могу только собственные деньги, чужие не могу.Или тогда кредитный договор сразу недействителен, потому как противоречит закону. Так что, по-моему, что по логике, что по ч.2 ст.1054 - СОБСТВЕННОСТЬ. (ну и чем я не адвокат?... ) А какие есть возражения?

Вы еще не подтвердили такого движения по счетам, что валюта пришла именно на ваш счет.

Или никто другой, а именно вы получили наличку, но не со своего счета, а со счета кредитора.

У меня по счетам, вроде как в собственность. Все пришло. Но я не сторонник перехода в собственность.

Подтверждайте движение безнала или налички. Что там у вас?

[alexburko]

Вы еще не подтвердили такого движения по счетам, что валюта пришла именно на ваш счет.

Или никто другой, а именно вы получили наличку, но не со своего счета, а со счета кредитора.

У меня по счетам, вроде как в собственность. Все пришло. Но я не сторонник перехода в собственность.

Подтверждайте движение безнала или налички. Что там у вас?

Банк выдал мне наличные деньги по моему заявлению на основании заключенного кредитного договора. Квитанций у меня на руках нет, но ее запросто можно истребовать у банка прямо в суде.

[vekt]

Там в заяве два счета. По обоим счетам - первые пять цифр у них какие?

Софи вам разложит по полочкам. Но похоже выдали именно вам.

Если вы думаете, что вам дали в собственность, то дальше смехота начинается.

Где то тут иск про очередность (не график) погашения. Этот пункт договора - никчемный.

Пунт про мету - тоже никчемный. Значит вам дали не кредит, а позику. Обман.

Если вы думаете, что вам дали в собственность, значит насчет всего остального вас обманули.

[alexburko]

Там в заяве два счета. По обоим счетам - первые пять цифр у них какие?

Софи вам разложит по полочкам. Но похоже выдали именно вам.

Если вы думаете, что вам дали в собственность, то дальше смехота начинается.

Где то тут иск про очередность (не график) погашения. Этот пункт договора - никчемный.

Пунт про мету - тоже никчемный. Значит вам дали не кредит, а позику. Обман.

Если вы думаете, что вам дали в собственность, значит насчет всего остального вас обманули.

Вчитался в документы. На основании кредитного договора банк открыл мне счет и перевел туда сумму кредита. Есть мемориальный ордер, 2 счета в нем: один - 22334, второй - тоже 22334. И????

[sofi]

а мемориальный ордер у вас на руках?

2233 А |Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам

[vekt]

а мемориальный ордер у вас на руках?

Делайте, что Софи говорит. Текущих счетов пока не видно.

[alexburko]

а мемориальный ордер у вас на руках?

Копию ордера банк приложил к иску, равно как и мое заявление. КОПИЯ ОРДЕРА ЕСТЬ, оригинала ордера у меня нет.

Тут еще вот какое дело... Ордер у меня - от 4-го марта 2008г. Заявление на выдачу денег - тоже. ДОГОВОР купли продажи - тоже. А регистрация в БТИ- от 28-го марта. Получается, что я передал в ипотеку имущество, мне еще не принадлежащее? В договоре купли-продажи квартиры в п.11 указано: Право власності на квартиру виникає в покупця з моменту ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ цього договору. Регистрация права собственности в БТИ - 28-го марта, НА 24 ДНЯ ПОЗЖЕ ИПОТЕЧНОГО И КРЕДИТНОГО ДОГОВОРОВ!!!! ВСЕ!!!! Как к этому теперь реституцию оформить, чтобы не просто разорвать? Или по этому поводу опять какой-то луспеник есть?...

[sofi]

ЗУ про ипотеку вам в помощь!!!

Но как это может повлиять на КД??? ))