Определение Апелляционного суда АРК о рассмотрении спора с Укрсоцбанком судом первой инстанции не смотря на третейскую оговорку

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-1274-Ф/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Головуючий суду першої інстанції

Біленко Л.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді Кустової І.В.

суддів Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

при секретарі Короткові Д.К,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Акціонернокомерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – Банк) про визнання недійсним кредитного договору від 24 вересня 2008 року № 500/73 та договору іпотеки № 1209 від 24 вересня 2008 року.

Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами 24 вересня 2008 року укладений кредитний договір № 500/73. У забезпечення виконання зобов’язань за цим договором сторони також уклали наведений договір іпотеки, за умовами якого позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру, яка належить йому на праві приватної власності. Позивач вказує, що предмет кредитного договору, визначений у іноземній валюті, не відповідає законодавству України. Надання кредиту у іноземній валюті при відсутності у Банка необхідної ліцензії є незаконним. Фінансовий стан позивача погіршився у зв’язку з підвищенням курсу долара США. Кредитний договір в іноземні валюті є удаваним правочином, оскільки він укладений для приховання реального договору в гривні. Посилається на порушення Банком принципу справедливості.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2010 року позовна заява ОСОБА_4 залишена без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

На вказану ухвалу позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу суду та направити справу на новий розгляд.

Апелянт вважає, що його права як позивача порушені та підлягають захисту у суді загальної юрисдикції.

Банк подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4, в яких просить суд відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін оскаржувану ухвалу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування пункту 6 частини 1 статті 207 ЦПК України, оскільки між сторонами укладений договір про передачу спору на вирішення до третейського суду та від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі і перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з вимогами пункту п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, с уд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо зокрема між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначається підвідомчість справ третейським судам і в становлено категорії справ, що не можуть бути передані на розгляд третейського суду, зокрема, це справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є, в тому числі, договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 АР Крим, укладений між сторонами 24 вересня 2008 року (а.с. 13-15). При цьому, згідно з вимогами пункту 1.1. цього договору позивач передав вказану квартиру в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання ним, як позичальником, основного зобов’язання, яким є Договір кредиту від 24 вересня 2008 року № 500/73, що укладений між сторонами 24 вересня 2008 року. Тобто наведений іпотечний договір є похідним від договору кредиту від 24 вересня 2008 року № 500/73, відтак, окремий розгляд вимог про визнання договору кредиту та іпотечного договору недійсними у даному випадку є неможливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність у договорі кредиту від 24 вересня 2008 року № 500/73 третейського застереження не є перешкодою у розгляді цієї справи у суді загальної юрисдикції, оскільки вказана справа не може бути передана на розгляд третейського суду.

Таким чином, колегія суддів бере до уваги твердження апелянта про те, що його права підлягають захисту у суді загальної юрисдикції.

З огляду на вищевикладене висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування пункту 6 частини 1 статті 207 ЦПК України слід визнати неправильним.

Таким чином, судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 311 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі вказаного та керуючись пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 311 та статтями 313, 314 і 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2010 року скасувати та справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяті днів з дня набрання законної сили.

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12340413

[у.zaporozhskiy]

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначається підвідомчість справ третейським судам і в становлено категорії справ, що не можуть бути передані на розгляд третейського суду, зокрема, це справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7).

а пункт 11 данной статьи и обобщения по ЗУ про третейские суды они забыли?

недействительность -- исключительная поддведомственность местным судам.