Решение Александровского райсуда о признании незаконным повышения процентной ставки Приватбанком

[lenchik otp]

Справа № 2-1650/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді - Кулікова В.В.

при секретарі – Рєзнік Г.О.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В Олександрівський районний суд Донецької області звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що відповідно до Кредитного договору № КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р. відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 67499грн. 00коп. зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 15,48% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 19.03.2013 року. Банк свої зобов’язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши кредит в сумі 67499грн. 00коп. 20.03.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна. Предметом застави є автомобіль ВАЗ, моделі 11183 «Калина», 2008 року випуску, шасі №ХТА11183080138953, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2. На теперішній час відповідач умови кредитного договору не виконує, чим грубо порушує умови наведених договорів та цивільного законодавства. Станом на 18.08.2010 року заборгованість за кредитним договором становить 47375грн. 59коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 43035 грн. 01коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 1527 грн. 94коп., заборгованість по комісії за користування кредитом – 63грн. 22 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 255грн. 34коп., а також штрафів відповідно до умов договору, фіксована частина 250 грн. 00 коп., процентна складова -2244 грн. 08 коп. Просила в рахунок погашення загальної заборгованості в розмірі 47375грн. 59грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, моделі 11183 «Калина», 2008 року випуску, шасі №ХТА11183080138953, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом вилучення та продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про захист прав споживачів, визнання незаконними дій банку в підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, визнанні недійсним пункту договору та зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та суду пояснив, що 20.03.2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №КТТ5АК00570103 та отримав кредит в сумі 51500грн. 00коп. на придбання автомобіля з обов’язком виплати щомісячного платежу у розмірі 1341грн. 03коп., що складає 15,84% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19.03.2013року. За час існування кредитної заборгованості ним жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми боргу або інші порушення умов договору, в тому числі щодо страхування майна за свій рахунок на користь банку. 07.10.2010 року на його адресу надійшла копія позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з якої йому стало відомо про одностороннє підвищення ПриватБанком відсоткової ставки за кредитним договором №КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р. з 15,84% річних до 27,12%, починаючи з 01.02.2009 року та в зв’язку з виникненням заборгованості пов’язаної з незаконним підвищенням відсоткової ставки додатково до 54,24% річних (п.16.12 договору). Вважає, що це є порушенням п.6.3.1. діючого договору кредиту, тому що банк мав обов’язково повідомити позичальника про зміну ставки протягом семи календарних днів з дати її зміни, без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною (п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року). Такого повідомлення ОСОБА_2 не отримував. Згідно ст.125 ЦК України, правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом. У відповідності до ст.639 ЦК України якщо щось не визначено у змісті договору сторонами, все інше регулюється законом, при цьому, все, що встановлено законом, повинно виконуватись сторонами договору. У кредитному договорі між сторонами не визначено, в якій формі здійснюються зміни суттєвих умов договору. Просте письмове повідомлення не може замінити узгодження суттєвих умов договору та укладення додатку до договору. У пункті 6.3.1. Договору не міститься, що письмове повідомлення звільняє сторони від підписання додаткової угоди.

У ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» «нечіткі та двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживачів». Зі змісту договору між сторонами випливає, що форма укладення змін до договору змістом договору не визначена. Тому сторони зобов`язані керуватись загальними нормами діючого законодавства. Відповідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір вчиняється у письмовій формі. Кредитний договір, укладений без додержання письмової форми , є нікчемним, тобто, і зміни, укладені без додержання письмової форми є нікчемними. Відповідно до п.12. Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними « Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.»

Відповідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 9 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. По суті з 9 січня 2009 року дії банку щодо змінення розміру процентів в односторонньому порядку є незаконним. Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до ч.1, 4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсності правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. Таким чином умова договору, передбачена п.п.6.3.1 п.6.3 Кредитного договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі — ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), «судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам». Згідно п. 4 Постанови «Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини — якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорюванні — якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Волевиявлення учасника правового акту має бути вільним і відповідати його внутрішній свободі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Примушення позичальника неодмінно погодитися на підвищення процентної ставки за кредитом є порушенням ч. 1–2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і ч. 3 ст. 203 ЦК України, що, згідно ч. 1—2 ст. 215 ЦК України, робить вказаний вище пункт нікчемним, а його недійсність не вимагає визнання судом. Враховуючи вимоги законодавства щодо надання всієї інформації стосовно істотних умов договору, п.6.3.1. щодо збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку, не відповідає діючим нормам цивільного законодавства України. У відповідності до ст.626 ЦК України договір між сторонами є двостороннім. Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони належним чином досягли згоди по всіх суттєвих умовах договору, тобто, відповідач повинен отримати згоду позивача на зміни суттєвих умов договору.

Зокрема, ч. 1—2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено: «Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем несправедливі умови. Умови договору є несправедливими, якщо, всупереч принципу сумлінності, його наслідком стає істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків в збиток споживачу», а також «встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця». Остання частина співзвучна з постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р., в частині «зміни кредитної політики банку». Несправедливими з точки зору ч. 3 (п.11, 12, 13) ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є наявність в договорі умов, що: надають продавцеві право в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд; надають продавцеві (виконавцеві, виробникові) право в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, які є предметом договору; надають продавцеві (виконавцеві, виробникові) право визначати відповідність продукції умовам договору або надають йому виняткового права відносно тлумачення договору. «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину» .(п.8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Таким чином, пункт 6.3.1. кредитного договору між сторонами є нікчемним ще в момент підписання договору (з моменту набуття чинності ЗУ «Про захист прав споживачів» № 3161-IV) та без узгодження з позивачем банк не мав права збільшувати відсоткову ставку, та коли це не забезпечено нормативними актами НБУ. Положення пп.6.3.1 п.6.3 кредитного договору порушують його права та законні інтереси, містять дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору. Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з урахуванням права та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу). Таким чином, п.6.3.1 не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та є нікчемним. Згідно з вимогами п.3. ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року, споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Просив позовні вимоги задовольнити, визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з підвищення відсоткової ставки з 15,84% річних до 27,12% починаючи з 01.02.2009 року та в зв’язку з виникненням заборгованості пов’язаної з незаконним підвищенням відсоткової ставки додатково до 54,24% річних, визнати недійсними зміни в односторонньому порядку, внесенні Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» до умов кредитного договору №КТТ5АК00570103 від 20.03.2008 року стосовно підвищення розміру відсоткової ставки, зобов’язати відповідача зробити перерахунок по всіх нарахуваннях за кредитним договором № КТТ5АК00570103, стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 37 грн. 00коп., витрати на правову допомогу у сумі 2000грн..

Ухвалою суду від 14 жовтня 2010 року вищевказані позови об’єднанні в одне провадження ( а.с. 49).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги первісного позову, а вимоги зустрічного позову повністю не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному об’ємі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та заперечував щодо їх задоволення, а вимоги зустрічного позову підтримав та просив суд задовольнити їх в повному об’ємі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами та їх представниками.

В судовому засіданні встановлено, що 20.03.2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №КТТ5АК00570103 та отримав кредит в сумі 51500грн. 00коп. на придбання автомобіля з обов’язком виплати щомісячного платежу у розмірі 1341грн. 03коп., що складає 15,84% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 19.03.2013року. За час існування кредитної заборгованості ним жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми боргу або інші порушення умов договору, в тому числі щодо страхування майна за свій рахунок на користь банку. 07.10.2010 року на його адресу надійшла копія позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з якої йому стало відомо про одностороннє підвищення ПриватБанком відсоткової ставки за кредитним договором №КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р. з 15,84% річних до 27,12% починаючи з 01.02.2009 року та в зв’язку з виникненням заборгованості пов’язаної з незаконним підвищенням відсоткової ставки додатково до 54,24% річних (п.16.12 договору).

Листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.01.2009 року позивачу на адресу Олександрівський район, вул. Шкільна, будинок 8 , було направлено повідомлення, що з 01.02.2009 року відсоткова ставка складатиме 27,14% річних. Вказана адреса не співпадає з адресою, що вказана в кредитному договорі та адресою постійного мешкання ОСОБА_2.

Згідно розрахунку заборгованості з 1 лютого 2009 року збільшився розмір відсоткової ставки до 27,12% річних.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладання з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки з кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків встановлених законом.

Представник банку не надав суду доказів про те, що ОСОБА_2 дав згоду на підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 27,14% на рік.

Суд дійшов висновку щодо порушення відповідачем вимог ст. 654 ЦК України, тому що зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Направлений лист не може розглядатися як зміна кредитного договору – правочин, тому що в ньому викладені пропозиції із вказівкою терміну їх дії.

Згідно повідомлення Центру поштового зв»язку № 07/15-61 за період з 01 січня 2009 року по15 лютого 2009 року на адресу постійного проживання та зазначену у кредитному договорі вул. Будівельників, 6, смт. Олександрівка на ім’я ОСОБА_2 рекомендована кореспонденція не надходила та не отримувалась. (а.с. 57).

Неповідомлення споживача про підвищення відсоткової ставки, є порушенням п.6.3.1. діючого договору кредиту, тому що банк мав обов’язково повідомити позичальника про зміну ставки протягом семи календарних днів з дати її зміни, без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною (п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь–яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

ОСОБА_4, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним підвищення Банком відсоткової ставки за користування кредитом.

Також, з врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги по зустрічному позову в частині зобов’язання Банку зробити перерахунок по всіх нарахуваннях за кредитним договором та зменшити загальну заборгованості на суму незаконно отриманих коштів, підлягають задоволенню.

Згідно п.п.2,3 ст.1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 9 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для визнання п.6.3.1 вказаного кредитного договору недійсним у зв’язку з тим, що він є нікчемним з 09.01.2009 року (набрання чинності норми Закону) і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому визнання недійсним у судовому порядку окремо не потребує.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справх про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз’яснено, що спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції; у випадках, передбачених нормами законодавства, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, на підтвердження того, що вищевказаними діями Банку йому заподіяно моральної шкоди, тому суд не знаходить підстав для задоволення в цій частині позовних вимог зустрічного позову.

Позов в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково на підставі Постанови КМУ №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», тобто якщо компенсація сплачується іншою особою, її розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить 922 грн. 00 коп..

Таким чином на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 1000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 651, 654, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета застави в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про захист прав споживачів, визнання незаконними дій банку в підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, визнанні недійсним пункту договору та зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” з підвищення відсоткової ставки з 01.02.2009 року за кредитним договором № КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок по всіх нарахуваннях за кредитним договором № КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р. з розрахунку 15,48% річних та зменшити загальну заборгованість на суму незаконно отриманих коштів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 вартість витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 37грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову надруковано у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В.

Суддя В.В. Куліков

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12994139

[у.zaporozhskiy]

а ссылки на реестр нет?

[у.zaporozhskiy]

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для визнання п.6.3.1 вказаного кредитного договору недійсним у зв’язку з тим, що він є нікчемним з 09.01.2009 року (набрання чинності норми Закону) і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому визнання недійсним у судовому порядку окремо не потребує.

такой вывод сделан ошибочно, закон не имеет обратной силы, поэтому должны признать недействительным в виду противоречия ЗУ о зпп и постановлению № 168

Позов в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково на підставі Постанови КМУ №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», тобто якщо компенсація сплачується іншою особою, її розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Это апелляцию не пройдет.

Для того, что бы были взысканы затраты на правовую помощь нужно выполнить целый перечень действия, например: приложить квитанцию и почасовой расчет затраченного времени (

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” з підвищення відсоткової ставки з 01.02.2009 року за кредитним договором № КТТ5АК00570103 від 20.03.2008р.

Разве признаются незаконными действия??? ЦК такой способ защиты не предусмотрен.

правильно указать в мотивировочной части на ничтожность такого повышения процентной ставки и применить реституцию, тоесть взыскать незаконно полученную суму.

[vekt]

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для визнання п.6.3.1 вказаного кредитного договору недійсним у зв’язку з тим, що він є нікчемним з 09.01.2009 року (набрання чинності норми Закону) і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому визнання недійсним у судовому порядку окремо не потребує.

Я этого закона не читал. Проценты меня не интересуют.

НО

Любая новая статья ЦКУ действует не с дня принятия закона, а с даты принятия самого ЦКУ (2004г). Это наверно один такой ЦКУ с такой особенностью. Прикинцеви положення ЦКУ

Хотя, кажется, это противоречит конституции. Но что есть, то есть.

[у.zaporozhskiy]

Я этого закона не читал. Проценты меня не интересуют.

НО

Любая новая статья ЦКУ действует не с дня принятия закона, а с даты принятия самого ЦКУ (2004г). Это наверно один такой ЦКУ с такой особенностью. Прикинцеви положення ЦКУ

Хотя, кажется, это противоречит конституции. Но что есть, то есть.

пункт Договора был принят до изменений В ЦК, которые говорят о том, что условия договоров о праве банков повышать процентную ставку в одностороннем порядке ничтожны.

[vekt]

пункт Договора был принят до изменений В ЦК, которые говорят о том, что условия договоров о праве банков повышать процентную ставку в одностороннем порядке ничтожны.

Правильно. Поэтому этот пункт ничтожен в силу особенностей ЦКУ. Пункт любого договора (укладеного после 2004) о повышении процентов является ничтожным. Смотрите прикинцеви ЦКУ.

[у.zaporozhskiy]

Правильно. Поэтому этот пункт ничтожен в силу особенностей ЦКУ. Пункт любого договора (укладеного после 2004) о повышении процентов является ничтожным. Смотрите прикинцеви ЦКУ.

тоесть вы хотите сказать, что все изменения в ЦК, если в них не предусмотрено другого считаются вступившими в силу с 1.01.2004

противоречие КУ.

суд должен разобраться и правильно применить нормы материального права. я Считаю, если есть такой пункт, то нужно подавать на его недействительность, а повышение процентной ставки признавать ничтожным по ЦК или недействительным по ЗУ о зпп..

[Алексашка]

Любая новая статья ЦКУ действует не с дня принятия закона, а с даты принятия самого ЦКУ (2004г). Это наверно один такой ЦКУ с такой особенностью. Прикинцеви положення ЦКУ

А подскажите в каком месте это написано? Цитату...

[у.zaporozhskiy]

А подскажите в каком месте это написано? Цитату...

Это домыслы, другого ведь нигде не предусмотрено

Прикінцеві положення ЦК.

[Алексашка]

Это домыслы, другого ведь нигде не предусмотрено

Прикінцеві положення ЦК.

Ааа домыслы.... А я кинулся читать Прикінцеві положення ЦК

[у.zaporozhskiy]

Ааа домыслы.... А я кинулся читать Прикінцеві положення ЦК

Домыслы, это не значит,что они не верны.

трактовать закон ведь можно по разному.

Суд может протактовать и так и так.

[vekt]

Закон о внесении изменений в ЦК. Это заголовок.

То, что находится под заголовком этого закона можно было бы оформить и в виде простого закона без внесения изменений в ЦК. Тогда да, работает "обратной силы не имеет".

Но втулили в ЦК. Нафига такие маневры?