Решение Смелянского межрайсуда оставленное в силе ВССУГУД о признании недействительным повышения процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2 – 261 / 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі :

головуючої судді Зайончковської І.А.

при секретарі Павлику В.Ю.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки,

в с т а н о в и в :

8 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № СSS0GK04030142, за яким банк видав споживчий кредит на придбання 3-х кімнатної квартири в загальній сумі 99645 грн., а також на сплату страхових платежів в сумі 20388,90 грн., на строк до 8 грудня 2026 року зі сплатою щомісячних відсотків у розмірі 1,17 % на суму залишку заборгованості (14,04 % річних), сплати винагороди за кредит в розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати. Під час дії договору розмір ставки за кредитом було підвищено до 16,08 %, а з лютого 2009 року - до 27,42 %.

Позивач, уточнивши під час розгляду справи свої вимоги, просить визнати підвищення відсоткової ставки до 27,42% відповідачем в односторонньому порядку недійсним, а також витрати по справі. На підтримку своїх вимог позивач та його представник посилались на те, що ЦК України, як і ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, забороняє банкам в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку і дія цієї норми повинна поширюватися і на його договір, так як зміни в законодавстві передбачають застосування цих норм не для договорів, що будуть укладені після набрання ними чинності, а і для тих, що вже укладені. Дії відповідача не відповідають вимогам закону, оскільки істотні умови договору можуть бути змінені лише за письмовою згодою обох сторін. Лист про зміну відсоткової ставки було направлено за його старою адресою. При підвищенні відсоткової ставки банк повинен надати клієнту обґрунтування причин та умов підвищення і розрахунок розміру нової ставки. Він погодився з першим підвищенням відсоткової ставки, оскільки вона давала йому можливість своєчасно погашати кредит, а останнє підвищення майже в 2 рази перевищує ту, що зазначена в самому договорі

Представник відповідача позов не визнав повністю, посилаючись на те, що кредитний договір передбачає підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, про що було відомо позивачу при його підписанні, в тому числі ним був визначений і механізм такого підвищення шляхом направлення відповідного повідомлення. Зміни в ЦК України були внесені у 2009 році коли договір вже діяв, а також моментом внесення змін до договору є фактично день його підписання, оскільки умова про одностороннє підвищення відсоткової ставки була вже на той час зазначена в договорі. Зворотна сила закону в часі допускається в разі настання відповідальності особи, а в даному випадку мова йде про виконання стороною умов договору. Крім того зміна відсоткової ставки проведена відповідно до вимог законодавства та на підставі наказу голови правління, погодженого з усіма членами правління, в зв'язку з економічною кризою в державі, різким підвищенням курсу долару США, яке мало суттєвий вплив на кредитні ресурси банку, що підтверджується письмовими доказами по справі, в тому числі підвищенням НБУ відсоткових ставок про кредитам та депозитам і облікової ставки для банків. Також відповідно до ст. 47 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” вони мають право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за свої операції, а тому не повинні надавати ніяких розрахунків з цього приводу. Також представник відповідача не визнав вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, так як до квитанції про оплату послуг адвоката не надано розрахунок вказаною там суми.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить д наступного.

Судом встановлено, що даний кредитний договір у п. 2.3.1 дійсно передбачав збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, про що було відомо позивачу в момент підписання договору. Проте Законом України від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 9 січня 2009 року, були внесені відповідні зміни в ЦК України та ст. 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” згідно яких: ст. 10561 ЦК України – встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, ст. 55 ЗУ - банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом.

В листі банку на адресу позивача, який ним не було отримано через зміну місця проживання, зазначено про збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року та що про розмір щомісячного платежу він може дізнатися у Смілянському відділенні „ПриватБанку”. Таким чином зміни в договорі фактично повинні були настати 1 лютого 2009 року, тобто після внесення змін до законодавства, яке передбачає заборону таких дій, а тому вони вчинені бути не могли. Крім того ст. 55 ЗУ України „Про банки та банківську діяльність” забороняє змінювати умови вже укладених договорів, а не тих що будуть укладені в майбутньому, оскільки умова щодо збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку ст. 10561 ЦК України визнана нікчемною, а тому не має сенсу її вносити до договорів, що будуть укладатися в майбутньому, так як в ньому не можуть бути зазначені умови, що прямо суперечать закону. Таким чином сам п. 2.3.1. оспорюваного договору на даний час не відповідає вимогам закону і є нікчемним. З врахуванням викладеного, суд також не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що наказ голови правління про зміни відсоткових ставок видано 5 січня 2009 року, тобто до набрання чинності законом про внесення змін до відповідних нормативних актів, оскільки наказ не стосувався конкретного договору та сам по собі не тяг для нього ніяких правових наслідків.

На підтримку своїх заперечень на позов представник відповідача посилався також на ст. 47 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, за якою комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях та ст. 651 ЦК України, що фактично передбачає право сторони на односторонню зміну умов договору при наявності такої умови договору. Пунктом 2.3.1 дійсно передбачено право в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку при відповідних обставинах і за визначеним механізмом. Разом з тим вказана умова договору являється істотною та суттєво впливає на нього, оскільки стосується грошових коштів та платоспроможності позичальника, а також його волі на укладення договору на таких умовах. Стаття 654 ЦК України передбачає також, що зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом. В судовому засіданні встановлено, що протягом дії договору позивач своєчасно вносив всі передбачені платежі і добросовісно виконував взяті на себе зобов’язання, оскільки при укладанні договору достовірно знав про свій матеріальний стан та розмір щомісячних платежів, в тому числі визнав перше підвищення відсоткової ставки з 14,04% до 16,08%, яке ще дозволяло проводити платежі у новому підвищеному розмірі. Хоча оспорюваний договір є договором приєднання, за яким позичальник не міг вносити до нього будь-які зміни при укладенні, проте йому було відомо про розмір щомісячних платежів та про свою фінансову можливість їх сплачувати, що впливало на прийняття рішення щодо укладення угоди. Дізнавшись при внесенні коштів про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, він направив лист до відповідача про свою незгоду з цим, не погодившись тим самим з новими умовами договору, що суттєво погіршували його права, про що йому не було відомо на момент отримання кредиту, так як п.2.3.1 не зазначав ні розміру, ні розрахунку суми, на яку підвищаться щомісячні платежі. Тим більше, що зміна відсоткової ставки суттєво вплине на загальну суму коштів, які позивач повинен буде сплатити банку протягом ще 16 років.

Крім того ст. 11 ЗУ „Про захист прав споживачів” передбачає, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші елементи кредиту, що не були зазначені у договорі, а договір від 8 грудня 2006 року не містить визначення розміру, на який може бути підвищено відсоткову ставку, що фактично позбавляє позивача можливості визначитися з наміром щодо укладення угоди на таких умовах.

Вказана стаття ЗУ „Про захист прав споживачів” також визначає, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки НБУ або в інших випадках. Також п.п.3.4, 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року передбачено, що банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити правило за яким змінюється процентна ставка та кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, та банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, але банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однією із сторін (зміна кредитної політики банку). Таким чином банки повинні вказати в договорі правило зміни процентної ставки і така зміна допускається лише в разі настання події, що має безпосередній вплив на кредитні ресурси банку. Судом не встановлено події, яка б вливала на даний конкретний кредитний договір, по якому кошти були видані практично за 2 роки до прийняття банком одностороннього рішення про зміну процентної ставки. Крім того вказана ст. 11 ЗУ „Про захист прав споживачів” передбачає, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Як встановлено судом нова відсоткова ставка визначена у розмірі 27,42 %, тобто збільшена практично вдвоє від первісної, що відповідно потягне збільшення санкцій за невиконання нових умов договору, так як пеня в цьому випадку змінюється відповідно до зміни відсоткової ставки по кредиту.

Згідно до ст. 53 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Проте вказана норма не може бути доказом права банку на підвищення відсоткової ставки, оскільки дана стаття має назву „Забезпечення конкуренції у банківській системі” та направлена на недопущення обмеження конкуренції та монополізації умов надання банківських послуг, а не є підставою для зміни умов конкретного договору через економічну кризу в цілому. Крім того відповідачем не надано доказів того, що відсоткова ставка за даним оспорюваним договором є нижчою від собівартості банківських послуг в цьому банку.

Суд також виходить з того, що кредит отриманий у національній валюті, а тому не можуть прийматися до уваги, як підстава зміни ставки, зміна курсу долара США на валютному ринку. Також представник відповідача посилався лише на загальні обставини в країні та у банківській сфері, що впливають на даний конкретний кредит. Проте його надано було в інших умовах, при інших рівнях облікової ставки НБУ, процентної ставки за кредитами та депозитами, витрати банком були понесені на видачу кредиту також у 2006 році і на даний час позичальник лише відшкодовує ц витрати, які не змінились.

Таким чином підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту відповідачем не відповідає нормам діючого законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню витрати по справі у вигляді судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відповідно до Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” в разі компенсації витрат на правову допомогу іншою стороною, її граничний розмір не повинен перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. З врахуванням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2010 року в сумі 869 грн., підготовки позовної заяви, кількості та тривалості судових засідань, суд вважає необхідним відшкодувати витрати на надання правової допомоги в заявленому розмірі.

На підставі ст. ст. 5, 215, 651, 654, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 47, 53, 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, ст. ст. 4, 11, 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст. 58 Конституції України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним підняття в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” відсоткової ставки з 16,08 % річних до 27,42 % за кредитним договором № СSS0GK04030142 від 8 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_2.

Стягнути з ПАТ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_2 витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. та за надання правової допомоги в сумі 800 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване

Головуюча :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8725085

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі – ПАТ КБ) «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а :

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (після зміни типу товариства – ПАТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на те, що 8 грудня 2006 року він уклав із банком кредитний договір, за яким одержав у кредит 99 645 грн. для купівлі квартири та 20 388 грн. 90 коп. для сплати страхових платежів і зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,04% річних, восени 2008 року банк збільшив розмір процентної ставки, й він погодився з цим, однак з лютого 2009 року відповідач у порушення вимог закону вдруге в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року, при цьому попередньо не повідомив його про такі дії.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив визнати недійсним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між сторонами кредитним договором від 8 грудня 2006 року, а також стягнути стягнути з відповідача: на користь позивача 800 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, 37 грн. – витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом судове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачене право ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, ОСОБА_3 банк направив лист від 31 грудня 2008 року з повідомленням про більшення процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних, а посилання позивача на те, що він не одержав цього листа, не можна прийняти до уваги.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».

Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами 8 грудня 2006 року кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит на придбання житла з установленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних, пунктом 2.3.1 договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні за певних умов, за час дії кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» вперше підвищило розмір процентної ставки з 14,04 % до 16,08 % річних, і позивач прийняв такі умови.

Також установлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» направляло на адресу ОСОБА_3 лист із повідомленням про те, що з 1 лютого 2009 року процентна ставка за кредитом для нього буде вдруге збільшена. Позивач із таким підвищенням не погодився.

Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 27,42 % річних ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року.

Задовольняючи позов у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, й без законних на те підстав відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій банку при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_3 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки до 27,42 % річних саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку », так і Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України , пунктом 2 Розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року скасувати і залишити в силі рішення Смілянського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Балюк

Л.І. Григор’єва

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12964878

[Brian]

интересно было бы почитать решение апелляции и на что она посылается скасовуючи решение первой инстанции.

[у.zaporozhskiy]

Крім того зміна відсоткової ставки проведена відповідно до вимог законодавства та на підставі наказу голови правління, погодженого з усіма членами правління, в зв'язку з економічною кризою в державі, різким підвищенням курсу долару США, яке мало суттєвий вплив на кредитні ресурси банку, що підтверджується письмовими доказами по справі, в тому числі підвищенням НБУ відсоткових ставок про кредитам та депозитам і облікової ставки для банків.

оказывается и у банков есть кризис.

так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки до 27,42 % річних саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку », так і Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

в сообщениях о повышении процентной ставки, Приват пишет, что решение о повышении принято 28.12.2008.

Интересно почему суд, не дал этому надлежащей оценки.

п.с. Я считаю, что в силу Постановления № 168 любое повышение процентной ставки незаконно даже, которое было до 09.01.2009 года.

[galinamax]

интересно было бы почитать решение апелляции и на что она посылается скасовуючи решение первой инстанции.

если интересно, то прочитайте

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9432945

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-873/2010

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27

Міщенко С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Карпенко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

Храпка В.Д.

суддів

Карпенко О.В., Бондаренка С.І.

при секретарі

Наконечній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними умов кредитного договору та стягнення грошових коштів,

Вивчивши матеріали справи. заслухавши представника ЗАТ КБ »Приватбанк», який підтримав апеляційну скаргу; ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся у вересні 2009 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними умов кредитного договору та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що 26.04.2006 року він уклав кредитний договір із ЧГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Черкаси на отримання кредитних коштів у розмірі 75750 грн. для придбання будинку. В передбачені договором терміни він отримав ці кошти та використав за призначенням. Згідно договору йому було встановлена щомісячна оплата за кредит і відсотків по ньому в сумі 1296 грн.02 коп. Всі умови кредитного договору по платежам він виконує добросовісно і ніяких повідомлень з боку банку про прострочення ним сплати ти будь-яких пропозицій про змін відсоткової ставки за кредитом, чи змін умов цього договору до цього часу він не отримував. 02.03.2009 року, вказує позивач, з його карткового рахунку банком було стягнуто 261,33 грн., також він дізнався, що банк в односторонньому порядку змінив розмір процентної ставки за кредитним договором. ОСОБА_6 вказує, що з 20 березня 2009 року по даний час він був змушений перевести зарплатний проект в іншу банківську установу, щоб не залишити себе та родину без засобів до існування, припинив користуватись карткою і намагався шляхом листування змусити відповідача дотримуватись договірних умов та повернути йому незаконно стягнуті з рахунку кошти, але безрезультатно, що змусило позивача за захистом порушених прав звертатися до суду. ОСОБА_6 просив постановити судове рішення, яким визнати незаконними дії ЗАТ КБ »Приватбанк» щодо зміни процентної ставки за користування кредитом за договором від 26 квітня 2006 року; визнати нікчемним п. 2.3.1. кредитного договору від 26.04.2006 року; визнати недійсною з 9 січня 2009 року умову п. 2.3.3 кредитного договору в частині права банку, при відмові позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного договору та згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснювати одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.

Також позивач просив стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти в сумі 261 грн. 33 коп. шляхом повернення (зарахування) на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ «ПриватБанк».

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені частково.

Визнано незаконними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 щодо зміни (збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором № CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006 року, укладеним між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 261,33 грн. шляхом повернення (зарахування) на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ «ПриватБанк».

У задоволенні решти вимог ОСОБА_6 – відмовлено.

Стягнуто з ЗАТ «ПриватБанк» на користь держави мито в сумі 51 грн.

Стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 витрати на забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції змінити та відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_6 в частині визнання незаконними дій ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо зміни (збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом та стягненні з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 261,33 грн.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ЗАТ КБ »Приватбанк» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, постановив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке грунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_6 та необхідності їх часткового задоволення.

Є необґрунтованими посилання апелянта в скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що із своєї сторони ЗАТ КБ »Приватбанк» виконало зобов»язання щодо належного повідомлення ОСОБА_6 відносно підвищення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за користування кредитом у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору від 26.04.2006 року.

Згідно п.2.3.1 кредитного договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1. Цю ж адресу позивач вказав і при укладенні кредитного договору від 26 квітня 2006 року/а.с.13./. Не дивлячись на це, банк надіслав ОСОБА_6 повідомлення про зміну процентної ставки за іншою адресою, а саме: вул. Тургенєва, м. Золотоноша, за якою позивач ніколи не проживав і зареєстрований не був.

Виходячи із вимог ст.11 Закону України »Про захист прав споживачів » «Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною».

Враховуючи той факт, що банком не були дотримані вказані вимоги закону щодо повідомлення другої сторони кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії ЗАТ КБ »Приватбанк» щодо зміни в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором від 26 квітня 2006 року незаконними і правильно стягнув на користь ОСОБА_6 261 грн.3 коп. безпідставно стягнутих грошових коштів.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, були предметом судового розгляду і отримали правильну юридичну оцінку.

Підстав для зміни або скасування постановленого рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк »Приватбанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2010 року – відхилити, зазначене судове рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя О.В.Карпенко

[у.zaporozhskiy]

если интересно, то прочитайте

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9432945

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-873/2010

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27

Міщенко С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Карпенко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ЗАТ КБ »Приватбанк» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Здесь Сказано відхилити, а в Решении ВССУ сказанно, что апелляционную жалобу банка удовлетворили

странно(

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Или апелляция просто подсуетилась, что бы им ничего плохого не было

Галлина вы нас ввели в заблуждение.

Смотрите внимательнее 23 лютого 2010 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі : это решение первой инстанции, которое выложил Ростислав.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені частково., а это решение по которому вы выложили определение Апелляционного суда.

[galinamax]

Галлина вы нас ввели в заблуждение.

Смотрите внимательнее 23 лютого 2010 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі : это решение первой инстанции, которое выложил Ростислав.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені частково., а это решение по которому вы выложили определение Апелляционного суда.

Да, прошу прощения, я их одновременно открыла в реестре, выбирала нужный, а как оказалось скопировала и вставила не тот.

Извините, в следующий раз буду внимательнее.