Решения 3-х инстанций о признании неправомерным повышения процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-112 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Міщенка С.В.,

при секретарі Матвєєвій О.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 про захист прав споживача.

Свій позов позивач пояснює тим, що 27.04 2007 року вона уклала кредитний договір №CSA0GA00000026 з ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Золотоніського відділення ЧГРУ ПриватБанк ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005р. Згідно умов договору вона отримала кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 27.04.2017 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 55280,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% в момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту в період сплати (п. 7.1). Всі умови кредитного договору по платежам вона виконує добросовісно. Позивачем був отриманий лист від 13.01.09р. від ЗАТ КБ ПриватБанк, в якому відповідач посилаючись на п. 2.3.1 кредитного договору №CSA0GA00000026 повідомляє про збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 01 лютого 2009 року за користування кредитом до 26,88%.

14.01.09 р. вона звернулася до відповідача з листом, в якому виразила свою категоричну незгоду і відмовилась від підвищення розміру відсоткової ставки до рівня 26,88% річних за кредитним договором №CSA0GA00000026 від 27.04.07р. на підставі вимог ст.ст. 651-654, 1048,1054,1056-1 ЦК України. Але не звертаючи уваги на вказані норми чинного законодавства України, відповідач продовжував надсилати позивачеві листи, в яких викладав свою позицію з власним тлумаченням норм законодавства України. 14.05.2009 року вона знов отримала лист від відповідача з вимогами та погрозами застосувати арешт та примусовий продаж належного їй майна та заборону виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, що набула чинності 09.01.2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, але оскільки вона не надала свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, то вона повинна залишатися попередньою без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч. 3 ст.10561 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Таким чином, умова договору, передбачена п.п. 2.3.1 п. 2.3 кредитного Одговору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживача", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Стаття 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Зі змісту п.п. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору, відповідно до яких банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки вбачається, що дані положення порушують права позивача та законні інтереси, порушують принцип рівності сторін договору, містять дискримінаційні стосовно неї правила зміни відсоткової ставки та є несправедливою умовою договору, мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника і прямо суперечать вимогам чинного законодавства. Тому позивач просила суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №CSA0GA00000026 від 27.04.07р. з 09.01.2009 року.

Під час судового засідання позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з зазначених вище підстав, а також, враховуючи, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором", передбачена заборона фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбаченим кредитним договором або графіком погашення боргу, а також розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори, дія якої застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права - сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору (у випадку реалізації права на односторонню зміну), - це питання може бути врегульовано в договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Тобто, договір вже змінено, про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення, отже у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши сторони по справі, ознайомившись з матеріалами справи та ретельно дослідивши всі докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом було встановлено, що дійсно 27.04.2007 року між позивачем та ЗАТ КБ "ПриватБанк", в особі директора Золотоніського відділення ЧГРУ ПриватБанк ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005р., було укладено кредитний договір №CSA0GA00000026. Згідно умов Договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на строк до 27.04.2017р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 55280,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

При цьому відповідно до п.п. 2.3.1 кредитного договору №CSA0GA00000026 від 27.04.07р. у банка станом на січень 2009 року було право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні коньюктури ринку грошових ресурсів України в границях кількості пунктів на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Але для цього відповідно до того ж пп. 2.3.1 Договору - банк зобов'язаний був надіслати Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. А відповідно до п. 2.3.3 у разі, якщо Позичальник не дав згоди на таке збільшення процентної ставки по кредиту, то Банк мав право лише змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення або розірвати Договір у судовому порядку або здійснити, згідно ст.651 ЦК України, одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення.

Відповідач не дотримався узгодженої процедури та грубо порушив умови договору та закону. Так з боку Банку 01.02.2009р. було в односторонньому порядку, без узгодження з Позичальником, піднято процентну ставку.

При цьому Банком позивачеві був надісланий лист №20.1.3.2/6-34086 від 25.12.2008р. (а.с.8), від імені голови правління ЗАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_6, в якому він, посилаючись на умови кредитного договору №CSA0GA00000026 від 27.04.07р., вимагав (а не пропонував) зміни умови кредитного договору №CSA0GA00000026 і в ультимативній формі повідомив про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 15,12% до 26,88%, як про подію, що вже відбулася, без будь-якого конкретного обґрунтування такого підвищення, та без отримання згоди на таке підвищення.

Хоча ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто, в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Але згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач ні до 20.01.2009р., як того вимагав Банк у вказаному повідомленні, ні пізніше - не надавала.

Навпаки ОСОБА_1 14.01.2009 року надіслала письмове заперечення з приводу запропонованих Банком змін до умов кредитного договору №CSA0GA00000026 (а.с.8). А отже і зміну договору не можна вважати вчиненою. Але ЗАТ КБ "ПриватБанк" проігнорував вказані норми ЦК України і в односторонньому порядку, без письмової зміни істотних умов договору (на чому він, до речі наполягав у абзацах 6-7 листа №20.1.3.2/6-34086 від 25.12.2008р.), почав нараховувати позивачеві проценти за новою ставкою, про що ОСОБА_1 було письмово повідомлено листами від 04.02.2009р.,14.02.2009р. та 14.05.2009р. (а.с.9-11). Тобто без дотримання умов, передбачених Договором та ст.654, ч.1 ст.207 ЦК України. Хоча недодержання письмової форми кредитного договору згідно ч. 2 ст. 1055 ЦК України, передбачає нікчемність такого договору.

Таким чином відповідачем не було додержано вимог закону і Договору при зміні умови кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки повідомлення банку, направлені позивачеві після зміни істотних умов цього договору і не узгоджені з ним, не можуть вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не мають ознак додаткового договору.

Крім того відповідно до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, оскільки ні в згаданому листі-пропозиції №20.1.3.2/6-34086 від 25.12.2008р., ні в листах від 04.02.2009р., 14.02.2009р. та 14.05.2009р. - не має об'єктивного обґрунтування причин підвищення ставки по кредиту. Тому позов про визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору №CSA0GA00000026 від 27.04.07р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в бік її збільшення з 15,12% до 26,88% річних підлягає до задоволення.

Крім того, враховуючи, що на момент розгляду судом даного спору набрав чинності Закон України №1822-VІ від 21.01.2010р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором",- де передбачена заборона фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбаченим кредитним договором або графіком погашення боргу, а також заборона розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори, то у суду є всі підстави для задоволення позову як в частині визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору, так і в частині визнання недійсною умов п.2.3.1. Крединого договору №CSA0GA00000026 від 27.04.07р., який передбачав право на одностороннє збільшення процентної ставки по даному кредитному договору, оскільки, Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачають, що його положення застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що позов судом задоволений, то з відповідача належить стягнути на користь позивача державне мито в сумі 08 грн. 50 коп., яке було сплачене позивачем при подачі позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37,50 грн.

На підставі ст.5, ст.11, ст.22 Закону України "Про захист прав споживача", ст.ст. 6, 203, 1054,1055 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача - задовольнити.

Визнати незаконним збільшення ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 розміру процентної ставки за користування кредитом по кредитному договору №CSA0GA00000026 від 27.04.2007р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Визнати недійсною умову пункту 2.3.1 кредитного договору №CSA0GA00000026 від 27.04.2007р.

Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 08 грн. 50коп. та витрати на забезпечення судового процесу в сумі 37грн. 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.

СУДДЯ: С.В. Міщенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8616316

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-933/2010

Головуючий по 1 інстанції Міщенко С.В.

Категорія: № 19, 27

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Петренко С.П.

з участю прокурора адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

15.06.2009 р. ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що 27.04.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір № CSА0GA00000026, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 55 280 грн., з кінцевим строком повернення 27.04.2017 р., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % в момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту в період сплати.

Всі умови кредитного договору по платежам вона виконувала добросовісно.

13.01.2009 р. вона отримала від ЗАТ КБ «ПриватБанк» лист про підняття з 01.02.2009 р. процентної ставки за користування кредитом до 26,88 % річних.

Незважаючи на відсутність її згоди, відповідач все одно, в порушення норм цивільного законодавства, збільшив процентну ставку в односторонньому порядку.

Тому ОСОБА_6 просила суд визнати незаконним збільшення ЗАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №CSА0GA00000026 від 27.04.2007 р. з 09.01.2009 р. та визнати недійсною умову пункту 2.3.1. кредитного договору №CSА0GA00000026 від 27.04.2007 р.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано незаконним збільшення ЗАТ КБ «ПриватБанк» розміру відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № CSА0GA00000026 від 27.04.2007 р., укладеному між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Визнано недійсною умову пункту 2.3.1. кредитного договору № CSА0GA00000026 від 27.04.2007 р. Стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 державне мито в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,50 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_6 в задоволенні її позовних вимог.

При цьому вказав, що як рішення про зміну процентної ставки по кредиту було прийняте, так і лист про зміну процентної ставки був направлений до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р. А оскільки положення даного Закону не мають зворотної дії в часі, дії банку щодо односторонньої зміни процентної ставки є правомірними і відповідають положенням чинного на момент зміни процентної ставки законодавства.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, представника позивачки ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що вони є обґрунтованими.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

При цьому відповідно до ч. 4 приведеної статті банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

Зміни до договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи що 27.04.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір (на споживчі цілі п. 7.1) № CSА0GA00000026, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 55 280 грн., з кінцевим строком повернення 27.04.2017 р., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % в момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту в період сплати.

Пунктом 2.3.1 наведеного договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні: курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд, або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Банк своїм листом від 25.12.2008 р., який позивачкою, за її твердженням, був отриманий 13.01.2009 р., повідомив ОСОБА_6 про те, що з 01.02.2009 р. відсоткова ставка за укладеним між сторонами кредитним договором буде становити 26,88 %.

Однак, статтею 1056 - 1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх плати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Приведена стаття 1056 - 1 Цивільного кодексу України набрала чинності 10 січня 2009 року. Спірний договір між сторонами був укладений 27.04.2007 р.

Однак судова колегія вирішуючи спір та розглядаючи апеляційну скаргу враховує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене та наведені вимоги закону, судова колегія приходить до висновку, що суд встановивши, що підвищення відповідачем, згідно до п. 2.3.1. спірного договору, з 01.02.2009 р. в односторонньому порядку відсоткової ставки до 26,88 % по кредиту не відповідає нормам діючого законодавства, з урахуванням ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки та інших платежів, передбачених кредитним договором», положення якого застосовуються до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності даного Закону, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя Л.І. Василенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9301691

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про захист прав споживача, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року,

встановила:

У червні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 27 квітня 2007 року уклала з відповідачем кредитний договір, за умовами якого отримала кредит в сумі 55 280 грн. зі сплатою 1,17 % на місяць. 13 січня 2009 року нею було отримано лист, в якому відповідач повідомив її про збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки з 1 лютого 2009 року за користування кредитом до 26,88 %. Посилаючись на протиправність дій відповідача, ОСОБА_3 просила визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом з 9 січня 2009 року.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Григор’єва

М.І. Балюк

Д.Д. Луспеник

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13336665

[у.zaporozhskiy]

Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права - сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору (у випадку реалізації права на односторонню зміну), - це питання може бути врегульовано в договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Тобто, договір вже змінено, про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення, отже у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Сказка на полстраницы и это ж нужно было такое сочинить.

Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачають, що його положення застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Выходит, что все пункты договоров по праву банков изменять процентную ставку ничтожны?

а какой-то суд указал, что это не так, что типа Этот закон распространяется на договора, которые были заключены после вступления данного закона в силу.

[AntonZ17]

Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права - сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору (у випадку реалізації права на односторонню зміну), - це питання може бути врегульовано в договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Тобто, договір вже змінено, про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення, отже у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Сказка на полстраницы и это ж нужно было такое сочинить.

Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачають, що його положення застосовується до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом.

Выходит, что все пункты договоров по праву банков изменять процентную ставку ничтожны?

а какой-то суд указал, что это не так, что типа Этот закон распространяется на договора, которые были заключены после вступления данного закона в силу.

В обобщении кредитной практики ВСУ сказано, что действие этого закона (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки та інших платежів, передбачених кредитним договором) не распространяется на одностороннее увеличение % ставки которые были сделаны до вступления закона в силу и на эту хрень ссылался Приват.

[у.zaporozhskiy]

В обобщении кредитной практики ВСУ сказано, что действие этого закона (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки та інших платежів, передбачених кредитним договором) не распространяется на одностороннее увеличение % ставки которые были сделаны до вступления закона в силу и на эту хрень ссылался Приват.

по увеличению до этого точно не распространяется это понятно.

я говорю именно про пункты договоров о праве банков подымать процентную ставку, сейчас они все ничтожны?

вот что с затруднением понимаю.

[AntonZ17]

по увеличению до этого точно не распространяется это понятно.

я говорю именно про пункты договоров о праве банков подымать процентную ставку, сейчас они все ничтожны?

вот что с затруднением понимаю.

Конечно ничтожны, это прописано в Гражданском кодексе