Решение апелляционного суда Хмельницкой области и оставленное в силе ВССГУД о признании недействительнім договора ипотеки с Ощадбанком

[AntiBank]

КОПІЯ
 

Апеляційний суд Хмельницької області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 

“15” листопада 2010 р. м. Хмельницький

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.

суддів: Кізюн О.Ю.

Переверзєвої Н.І.

при секретарі : Товкан І.І.

з участю: представників сторін та ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-5174 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, за участі третьої особи – приватного нотаріуса Палінчак Тетяни Вікторівни про визнання недійсним договору іпотеки, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

В С Т А Н О В И Л А :

рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано недійсним іпотечний договір № 452\1, укладений 27 листопада 2007 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3, та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В. за реєстром № 8079.

Стягнуто із ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 45,50 гривень.

В апеляційній скарзі на рішення від 15 липня 2010 року ВАТ „Державний ощадний банк України” посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права – ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст.358, 626, 638 ЦК України, ст.ст.6, 18, 23 Закону України „Про іпотеку”, порушення судом норм процесуального права – ст.ст. 2, 8 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Апелянт посилається на те, що на момент укладання іпотечного договору між ОСОБА_3 та ВАТ „Державний ощадний банк України” відповідно до правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 був єдиним її власником.

Тому будь-яких порушень під час укладання іпотечного договору сторонами його допущено не було. Договір іпотеки укладено з додержанням вимог цивільного законодавства, що регулює ці правовідносини, із зазначенням в ньому всіх істотних умов.

Судом першої інстанції ці обставини не враховані, як і те, що при переході права власності на заставлене в іпотеку майно договір іпотеки зберігає свою чинність і для правонаступника, в тому числі і при спадкуванні.

Ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції і судом ухвалене незаконне та необгрунтоване судове рішення. Позивачем не доведено заявлених позовних вимог належними доказами, які б давали підстави до визнання договору іпотеки недійсним.

Безпідставно судом покладено на банк судові витрати в сумі 45,50 гривень, адже банк будь-яких прав чи законних інтересів позивача не порушував.

Тому апелянт просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким у позові позивачу відмовити.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст 11, 60, 61, ч. 3, 88, 213, 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Судовий спір вирішується на засадах змагальності, кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Судове рішення є законним, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, яку були досліджені в судовому засіданні.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При ухваленні судового рішення стороні, на користь якої воно ухвалено, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.ст.203, ч. 1, 215, ч. 1; 317, 355, ч.1 та ч. 4, 356, 358, 361,366, 387, 392, 1216, 1268, ч.ч. 1, 3 та ч.5 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог.

Лише власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник має право самостійно розпорядитись лише своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке можна звернути стягнення, може пред”явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов”язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Власник вправі вимагати витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також має право вимагати усунення будь-яких перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право пред”явити позов про визнання його права власності на майно, якщо це право не визнається чи оспорюється іншою особою.

Спадкуванням є перехід прав та обов”язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Для здійснення права спадкування спадкоємець повинен прийняти спадщину.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він у встановленому законом порядку не відмовився від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Аналогічні норми щодо спадкування були закріплені і в ст.ст.525,529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 23 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003 року № 898-ІУ майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала однокімнатна кооперативна квартира № 56 в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1

У квартирі постійно проживали подружжя та їх неповнолітній син ОСОБА_2.

16 лютого 2001 року померла ОСОБА_6 і після її смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину зазначеної квартири, яку фактично прийняли чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які разом із спадкодавцем проживали в зазначеній квартирі.

13 липня 2007 року ОСОБА_3 незаконно оформив своє право власності на всю квартиру, отримав свідоцтво про право власності і зареєстрував це право.

27 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав без відома та згоди ОСОБА_2 кредитний іпотечний договір із ВАТ „Державний ощадний банк України”, за яким отримав в банку кредит в сумі 128 000 гривень та передав банку в іпотеку зазначену квартиру вартістю 183 000 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року, яке набрало чинності і має преюдиційне значення, за позовом ОСОБА_2 визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 на 1\4 частину зазначеної квартири.

Відповідно до положень Закону та зазначеного рішення ОСОБА_2 вважається власником 1\4 зазначеної квартири з дня відкриття спадщини із 16 лютого 2001 року.

Право власності ОСОБА_2 зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Наведені обставини фактично визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами: технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про право власності на неї, копією рішення Хмельницького міськрайонного суду, іпотечним кредитним договором, іншими доказами (а.с.6-15, 21-24, 27-30).

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

Такий іпотечний договір укладено з порушенням цих норм права та права власності позивача на квартиру і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог позивача, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором.

Доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують цих висновків.



ВАТ „Державний ощадний банк України” не визнавав і не визнає позовних вимог ОСОБА_2 Тому суд також обгрунтовано стягнув із банку понесені позивачем та підтверджені документально судові витрати у справі.

Із пояснень сторін в суді апеляційної інстанції вбачається, що в даний час між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3 вирішується спір щодо стягнення боргу за рахунок заставленого в іпотеку майна – спірної квартири.

Тому право власності ОСОБА_2 на 1\4 частину квартири прямо порушується іпотечним договором.

Визнання судом іпотечного договору недійсним не позбавляє права ВАТ „Державний ощадний банк України” з метою погашення кредитних зобов”язань ОСОБА_3 звернути стягнення на належні йому 3\4 частини квартири у загальному порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді підписи)

З оригіналом згідно : Суддя В.М. Харчук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13293000

[AntiBank]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року
м. Київ




Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Гвоздик П.О.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Палінчак Тетяна Вікторівна, про визнання договору іпотеки недійсним,

в с т а н о в и в:

ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року, яким позов задоволено: визнано іпотечний договір №452\1, укладений 27 листопада 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 недійсним.

У касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить судові рішення скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5. ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Палінчак Тетяна Вікторівна, про визнання договору іпотеки недійсним.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити Відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління.

Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.О. Гвоздик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13147296

[AntiBank]

К сожалению, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року в реестре не выявил.

Еще один реальный вариант вывода ипотеки из под удара.

[у.zaporozhskiy]

К сожалению, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року в реестре не выявил.

Еще один реальный вариант вывода ипотеки из под удара.

Ситуация очень индивидуальная.

А на ком была квартира до 2007 года?

[romanson]

Имхо - так нельзя, т.к. всё что было зарегистрировано после госрегистрации ипотеки должно по закону быть удовлетворено после ипотеки

Т.Е. заказ

[у.zaporozhskiy]

Имхо - так нельзя, т.к. всё что было зарегистрировано после госрегистрации ипотеки должно по закону быть удовлетворено после ипотеки

Т.Е. заказ

Поясните пожалуйста.

[AntiBank]

Ситуация очень индивидуальная.

А на ком была квартира до 2007 года?

А какая разница.

И что означает на ком???

Та на ком бы не было. Право собственности человек приобрел еще до того как оформил его (право)...

Цитата:

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року,ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

Смысл в чем:

Здесь часто обсуждаются, и есть много решений которые говорят, что договора ипотеки недействительны без согласия органов опеки, если там (в предмете ипотеки) живут дети до заключения.

То здесь не обязательно должны быть дети....

Если есть просто третьи лица, которые имеют право собственности на предмет ипотеки, по каким-то причинам (родственники, наследство и пр.), то этот договор также является недействительным , если не получено их согласие (этих родственников).

Например, предметом ипотеки есть квартира, которая заложена отцом,

но у отца есть еще жена, а у них есть еще дети взрослые, которые имеют право наследования и/или собственности.

То этот договор ипотеки становится недействительным без их согласия.

[у.zaporozhskiy]

А какая разница.

И что означает на ком???

Та на ком бы не было. Право собственности человек приобрел еще до того как оформил его (право)...

Цитата:

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року,ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

Смысл в чем:

Здесь часто обсуждаются, и есть много решений которые говорят, что договора ипотеки недействительны без согласия органов опеки, если там (в предмете ипотеки) живут дети до заключения.

То здесь не обязательно должны быть дети....

Если есть просто третьи лица, которые имеют право собственности на предмет ипотеки, по каким-то причинам (родственники, наследство и пр.), то этот договор также является недействительным , если не получено их согласие (этих родственников).

Например, предметом ипотеки есть квартира, которая заложена отцом,

но у отца есть еще жена, а у них есть еще дети взрослые, которые имеют право наследования и/или собственности.

То этот договор ипотеки становится недействительным без их согласия.

Если использовать право наследование, то все почти договора ипотеки недействительны, так как взрослые дети уж точно согласия не давали.

на ком значит: что она была на Спадкодавцеві

Спасибо что пояснили.

[AntiBank]

Если использовать право наследование, то все почти договора ипотеки недействительны, так как взрослые дети уж точно согласия не давали.

Так отож. Можно создать новый прецедент.

Банки, как правило, при ипотечном договоре требуют справку "о составе семьи".

А эту справку дает ЖЕК на основании количества прописанных в квартире жильцов.

Т.е., в принципе, возможно оспорить любой договор ипотеки , т.к. многие дети уже были выписаны из квартиры, т.е. в этой справке они не зазначены. Однако своего права на квартиру не потеряли, даже если они не оформлены как собственники.

Думаю, это можно использовать в практике.

Есть договор ипотеки, но получено ли согласие всех ближайших родственников на передачу имущества в ипотеку?

Ведь, в принципе, нарушаются их права, т.к. они имеют права на часть недвижимости и по семейному кодексу, и по праву наследования, и вообще по этическим, моральным соображениям.

Так что господа "попавшие" заемщики припомните, нет ли у вас где -нибудь какого-нибудь родственника (брата, сестры, дочери, сына), который может "возмутиться": Как это так, без меня..., без моего согласия???? Ну побудете ответчиком, ну проиграете... Так ведь это здорово, что проиграете. Этот проигрыш явно в вашу пользу.

И вот вам готовое основание для подачи нового иска по новому обстоятельству.

Почему бы не "обкатать" эту тему?

Да, кстати, вспомните прецедент, когда выходит муж/сын из тюрьмы (естественно он был выписан из квартиры), а его квартира продана.

Этот правочин сразу же стает недействительным (купля-продажа), т.к. нарушено его право, даже если он не прописан там был и не был собственником. Он все равно имеет право части той собственности, которую продали без его согласия.

Не зря все нотариусы предупреждают при подобных сделках : "Нет ли кого -либо, кто имеет право на собственность???"

[west11]

Так отож. Можно создать новый прецедент.

Банки, как правило, при ипотечном договоре требуют справку "о составе семьи".

А эту справку дает ЖЕК на основании количества прописанных в квартире жильцов.

Т.е., в принципе, возможно оспорить любой договор ипотеки , т.к. многие дети уже были выписаны из квартиры, т.е. в этой справке они не зазначены. Однако своего права на квартиру не потеряли, даже если они не оформлены как собственники.

Думаю, это можно использовать в практике.

Есть договор ипотеки, но получено ли согласие всех ближайших родственников на передачу имущества в ипотеку?

Ведь, в принципе, нарушаются их права, т.к. они имеют права на часть недвижимости и по семейному кодексу, и по праву наследования, и вообще по этическим, моральным соображениям.

Так что господа "попавшие" заемщики припомните, нет ли у вас где -нибудь какого-нибудь родственника (брата, сестры, дочери, сына), который может "возмутиться": Как это так, без меня..., без моего согласия???? Ну побудете ответчиком, ну проиграете... Так ведь это здорово, что проиграете. Этот проигрыш явно в вашу пользу.

И вот вам готовое основание для подачи нового иска по новому обстоятельству.

Почему бы не "обкатать" эту тему?

Да, кстати, вспомните прецедент, когда выходит муж/сын из тюрьмы (естественно он был выписан из квартиры), а его квартира продана.

Этот правочин сразу же стает недействительным (купля-продажа), т.к. нарушено его право, даже если он не прописан там был и не был собственником. Он все равно имеет право части той собственности, которую продали без его согласия.

Не зря все нотариусы предупреждают при подобных сделках : "Нет ли кого -либо, кто имеет право на собственность???"

 

Поддерживаю Ваши добрые устремления коллеги и "да не оскуднеет рука дающего" !

Но вот, что, ИМХО, может помешать развитию творческой мысли по такому прекрасному и справедливому решению: "

Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором". В большинстве случаев именно от ипотекодавця переходит право собственности к новому спиввласнику (чаще от мужа к жене или наоборот). И вот не будет ли здесь суд спотыкаться, упираясь в ст.ю 23 ЗУ "Про ипотеку":

"У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою", а отсюда не далеко и до вывода про солидарную отвественность нового спиввласныка с получателем кредита... ? Пожалуйста, прокоментируйте.

[AntiBank]

Поддерживаю Ваши добрые устремления коллеги и "да не оскуднеет рука дающего" !

Но вот, что, ИМХО, может помешать развитию творческой мысли по такому прекрасному и справедливому решению: "

Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором". В большинстве случаев именно от ипотекодавця переходит право собственности к новому спиввласнику (чаще от мужа к жене или наоборот). И вот не будет ли здесь суд спотыкаться, упираясь в ст.ю 23 ЗУ "Про ипотеку":

"У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою", а отсюда не далеко и до вывода про солидарную отвественность нового спиввласныка с получателем кредита... ? Пожалуйста, прокоментируйте.

Вы привели пример, когда ипотекодатель передает в наследство жилье, которое уже было на этот момент в ипотеке. В этом случае указанная Вами цитата закона очень даже применима.

Но здесь указан случай передачи в собственность жилья до того, как жилье стало ипотекой. 

Новый собственник появился до ипотеки, а не после. Поэтому в этом случае ст. 23 ЗУ про ипотеку не катируется. 

[west11]

Вы привели пример, когда ипотекодатель передает в наследство жилье, которое уже было на этот момент в ипотеке. В этом случае указанная Вами цитата закона очень даже применима.

Но здесь указан случай передачи в собственность жилья до того, как жилье стало ипотекой. 

Новый собственник появился до ипотеки, а не после. Поэтому в этом случае ст. 23 ЗУ про ипотеку не катируется. 

Большое спасибо за Ваш коментарий. И хочу уточнить, правильно ли я Вас понял : Если супруги владеют недвижимым имуществом, которое приобрели во время пребывания в браке, НО офрмили право собственности только на одного (мужа), который в последствии, БЕЗ КАКОГО-ЛИБО СОГЛАСИЯ СУПРУГИ, передал недвижимость в ипотеку. А супруга, обратилась в суд и виыграла все 3-ти инстанции о признании за ней права собственности на 0,5 части недвижимого имущества, то получается, что... (отталкиваюсь от Вашей мысли), право собственности у супруги возникло раньше ипотеки, а лишь оформлено оно было по решению суда тогда, когда недвижимость уже была передана (с легкой руки мужа) в ипотеку ? И правильным ли будет вывод  - положения ст. 23 ЗУ "Про ипотеку" здесь не применяется ??? Если это так , то это капец банковским ... 

[AntiBank]

Большое спасибо за Ваш коментарий. И хочу уточнить, правильно ли я Вас понял : Если супруги владеют недвижимым имуществом, которое приобрели во время пребывания в браке, НО офрмили право собственности только на одного (мужа), который в последствии, БЕЗ КАКОГО-ЛИБО СОГЛАСИЯ СУПРУГИ, передал недвижимость в ипотеку. А супруга, обратилась в суд и виыграла все 3-ти инстанции о признании за ней права собственности на 0,5 части недвижимого имущества, то получается, что... (отталкиваюсь от Вашей мысли), право собственности у супруги возникло раньше ипотеки, а лишь оформлено оно было по решению суда тогда, когда недвижимость уже была передана (с легкой руки мужа) в ипотеку ? И правильным ли будет вывод  - положения ст. 23 ЗУ "Про ипотеку" здесь не применяется ??? Если это так , то это капец банковским ... 

Совершенно верно. Ключевой момент - это момент возникновения права на недвижимость (пока еще не ипотеки). Права супруги нарушены однозначно. Муж как бы не имел права без согласия жены передавать в ипотеку. Как это банкиры это не предусмотрели?

А 23 статья, применяется, например, в случае, когда ипотекодатель умер и по наследству его ипотека перешла кому-нибудь, кто раньше (до ипотеки) не имел право на ту недвижимость. В этом случае наследник становится ипотекодателем (ипотека  продолжается).

 

Ну а на счет капец банковским...

Пока не советую радоваться, т.к. судебная практика в нашей стране может не повторяться. Один суд может сказать ДА, другой- НЕТ.

Например, я знаком с прецедентом, когда пеня по Кредитному договору  взыскана в иностранной валюте, взыскана с превышением исковой давности, взыскана дважды по двум решениям. Есть также практика о взыскании жилья без согласия органа опеки.  Суды и ВССУ имеет практику, что это не допустимо. Но в данном случае сказал, что все ОК и отказал в открытии кассационного производства. 

 

Так что как повезет. Сами знаете в какой стране живем.

[west11]

Совершенно верно. Ключевой момент - это момент возникновения права на недвижимость (пока еще не ипотеки). Права супруги нарушены однозначно. Муж как бы не имел права без согласия жены передавать в ипотеку. Как это банкиры это не предусмотрели?

А 23 статья, применяется, например, в случае, когда ипотекодатель умер и по наследству его ипотека перешла кому-нибудь, кто раньше (до ипотеки) не имел право на ту недвижимость. В этом случае наследник становится ипотекодателем (ипотека  продолжается).

 

Ну а на счет капец банковским...

Пока не советую радоваться, т.к. судебная практика в нашей стране может не повторяться. Один суд может сказать ДА, другой- НЕТ.

Например, я знаком с прецедентом, когда пеня по Кредитному договору  взыскана в иностранной валюте, взыскана с превышением исковой давности, взыскана дважды по двум решениям. Есть также практика о взыскании жилья без согласия органа опеки.  Суды и ВССУ имеет практику, что это не допустимо. Но в данном случае сказал, что все ОК и отказал в открытии кассационного производства. 

 

Так что как повезет. Сами знаете в какой стране живем.

 

 

 

Конечно же знаю... Но складвать руки и отказываться от борьбы за свои права, тем более, если Закон на твоей стороне - НЕ ДОЖДУТЬСЯ :-)

Что касается "Как это банкиры это не предусмотрели?" , - так супруги проживали одной семьей без регистрации, т.е. пребывали у фактичних шлюбних відносинах. Ну, а отсюда и ст. 74 СК Украины. 

[AntiBank]

 

 

Конечно же знаю... Но складывать руки и отказываться от борьбы за свои права, тем более, если Закон на твоей стороне - НЕ ДОЖДУТСЯ :-)

 

И это правильно. Боритесь ради своих детей...