Решение ВССУ - прошу прокомментировать

[Ассоциация заемщиков]

Вищий Спеціалізований Суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

------------------------------------------------------------

01024, м. Київ, вул. П.Орлика, 4-а

Відповідач-1 не погоджується з Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова та Ухвалою Апеляційного суду Харківської області у зв’язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанції : 1) допустили неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) визнали обставини встановленими, які мають значення для справи, хоча вони і не були доведені позивачем; 3) дійшли до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Також судами першої та апеляційної інстанцій: 4) неправильно застосовані норми матеріального права, які поширюються на дані правовідносини, та 5) не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції грубо порушені норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також 6) порушено порядок постановлення ухвал апеляційним судом, визначених правилами глави 7 розділу III ЦПК України.

1) Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у наступному :

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. У відповідності із ч.1 ст.58 ЦПК України НАЛЕЖНИМИ є докази, які містять інформацію щодо ПРЕДМЕТА доказування.

За таких обставин, з метою встановлення фактичних даних щодо наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем суди повинні були дослідити ВИКЛЮЧНО первісні бухгалтерські та розрахункові документи (належним чином засвідчені) :

- письмові заяви Відповідача-1 щодо надання йому кредитних траншів;

- касові документи, які містять підпис Відповідача-1 щодо отримання від Позивача грошових коштів в рахунок кредитних траншів;

- касові та/або платіжні документи щодо погашення Відповідачем-1 суми кредиту та процентів за кредитним договором.

Не зважаючи на це суди обмежились дослідженням лише узагальнюючих розрахунків, складених самим Позивачем (тобто пояснень Позивача), які не є належними доказами по справі і не містять інформацію щодо предмета доказування, яким є, зокрема, виписка з особового рахунку Відповідача-1 (а.с. 21-26).

2) Визнання судом обставин встановленими, які мають значення для справи, хоча вони і не були доведені позивачем, полягає у наступному :

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначається, що Відповідач-1 свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на хххххр. становить: по процентам за користування кредитом складає ххххххх, по основній сумі кредиту складає ххххххх грн.; пеня за прострочення погашення кредиту та процентів складає хххххх грн. (а.с. 27,28).

Таким чином, суди безпідставно визнали наступні факти :

- Відповідач-1 не виконує свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом;

- заборгованість Відповідача-1 по основній сумі кредиту станом на ххххххр. становить ххххххх грн.;

- заборгованість Відповідача-1 по процентам за користування кредитом станом на хххххх. становить хххххх грн.

Однак, наявність чи відсутність вищезазначених фактів може бути доведена лише належним чином засвідченими первісними бухгалтерськими та розрахунковими документами із зазначенням у цих документах дати, суми та підписів як Відповідача-1, так і уповноважених на те осіб Позивача.

3) Невідповідність висновків суду обставинам справи полягає у наступному :

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначається, що Відповідач-1 не належним чином виконує свої зобов'язання, своєчасно не повертає суму кредиту і відсотки.

Однак, представник Відповідача-1 у своїх поясненнях зазначав, що прострочення Відповідача-1 сталося не з його вини, а внаслідок прострочення своїх зобов’язань саме Позивачем, так як Позивач, починаючи з серпня хххх року, безпідставно припинив надання чергових траншів по кредитному договору Відповідачу-1.

У своїх листах до Позивача Відповідач-1 зазначав, що відмова Позивача у наданні йому чергових траншів унеможливлює виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, у відповідності із приписами ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника НЕ НАСТАЄ, якщо зобов'язання не може бути виконане ВНАСЛІДОК ПРОСТРОЧЕННЯ КРЕДИТОРА.

Враховуючи вищенаведене, суди допустили невідповідність своїх висновків обставинам справи і безпідставно задовольнив вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача-1 процентів за користування кредитом в сумі хххххх грн. 01 коп. та пені за прострочення погашення кредиту та процентів в сумі хххххх грн.

4) Неправильність застосування судами норм матеріального права, які поширюються на дані правовідносини, та

5) незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, полягає у наступному :

Приймаючи оскаржуване рішення щодо стягнення заборгованості з Відповідача-1 внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції послався на ст.612 ЦК України, хоча частиною 4 ст.612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані норми ч.1 ст.613 ЦК України, згідно якої кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Окрім цього , судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані норми ч.4 ст.613 ЦК України, згідно якої боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Враховуючи те, що відмова Позивача у наданні Відповідачу-1 чергових траншів тривала з серпня хххх року до дати терміну дії кредитної лінії – до ххххр., і триває до теперішнього часу, то суди повинні були керуватись нормами ч.2 ст.612 та ч.4 ст.613 ЦК України, на підставі яких виконання зобов'язань Відповідачем-1 за кредитним договором підлягають відстроченню на час прострочення кредитора – Позивача, а нарахування процентів на час прострочення кредитора взагалі є безпідставним.

З урахуванням вищенаведеного вважаю, що термін дії кредитної лінії за кредитним договором на час звернення Позивача до суду з позовом по цій справі і на теперішній час ще не сплинув, у зв’язку з чим у Позивача відсутні правові підстави для ДОСТРОКОВОГО стягнення з Відповідача-1 основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, а також для НАРАХУВАННЯ І СТЯГНЕННЯ ПЕНІ за прострочення погашення кредиту та процентів.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Не зважаючи на це, Позивач не додав до позовної заяви і пізніше не надав до суду першої інстанції жодного доказу, який би містив інформацію щодо ПРЕДМЕТА доказування – наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем.

У відповідності із приписами ст.137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ витребувати такі докази.

Враховуючи те, що предметом спору по цій справі є операції, які були проведені на користь і за дорученням Відповідача-1, здійснені ним угоди, а також відомості про його банківські рахунки, які у відповідності із вимогами ч.2 ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вважаються банківською таємницею, така інформація згідно ст.62 цього Закону може бути надана лише на письмову вимогу суду.

За таких обставин, у судовому засіданні 19.08.2010р. представником Відповідача-1 було заявлено усне клопотання про витребування у Позивача доказів : 1) щодо надання ним грошових коштів у кредит Відповідачу-1; 2) щодо погашення кредиту та процентів; 3) розрахунок суми боргу на час розгляду справи; 4) листування сторін щодо надання чергових траншів, відмови у їх наданні та щодо виконання сторонами умов кредитного договору.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд першої інстанції ухвалив : витребувати у Позивача відомості щодо руху грошових коштів за кредитним договором. Як вбачається з вищенаведеного, суд фактично відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідача-1, так як витребував у Позивача не ті докази, які були заявлені у клопотанні.

Вважаю, що у зв’язку невитребуванням вищезазначених доказів судом першої інстанції було порушено основний принцип цивільного судочинства, визначений нормами ст.10 ЦПК України, – змагальність сторін.

Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції були витребувані у Позивача первісні банківські документи. Однак, представником Позивача безпосередньо у судовому засіданні 22.12.2010р. в якості доказів були надані лише копії (не засвідчені належним чином) документів, які начебто підтверджують суму отриманих Відповідачем-1 за кредитним договором коштів. Не зважаючи на велику кількість документів, наданих Позивачем, у судовому засіданні було оголошено перерву на 5 (п’ять) хвилин для ознайомлення з ними представником Відповідача-1. Відразу після продовження судового засідання судова колегія видалилась у нарадчу кімнату і за декілька хвилин оголосила вступну і резолютивну частину оскаржуваної ухвали за результатом розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, можна дійти до висновку, що для постановлення оскаржуваної ухвали від 22.12.2010р. суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував первісні банківські документи, як належні докази.

6) Грубе порушення судом апеляційної інстанції порядку постановлення оскаржуваної ухвали, визначеного правилами глави 7 розділу III ЦПК України, полягає у наступному :

Згідно п.3 ч.1 ст.315 ЦПК України мотивувальна частині ухвали суду апеляційної інстанції повинні бути зазначені : МОТИВИ, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, яким він керувався. Однак, в оскаржуваній ухвалі суду від 22.12.2010р. відсутні і мотиви, і будь-які посилання на норми матеріального та процесуального права, що взагалі унеможливлює оцінити підстави, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу і відхиляючи апеляційну скаргу Відповідача-1.

У відповідності із вимогами ч.4 ст.212 ЦПК України в рішенні суд відображає результати ОЦІНКИ доказів і наводяться МОТИВИ їх прийняття чи відмови у прийнятті. Не зважаючи на це, в оскаржуваній ухвалі суду від 22.12.2010р. відсутні не тільки результати оцінки доказів, а й взагалі будь-які посилання на докази, надані до справи сторонами, як Позивачем та і Відповідачем-1.

Згідно п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України, якою у відповідності із ч.1 ст.313 цього Кодексу, повинен керуватись суд апеляційної інстанції, у мотивувальній частині ухвали повинні зазначатись нормативно-правові акти, назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі яких вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вимоги процесуального законодавства судом апеляційної інстанції повністю проігноровані – відсутні будь-які посилання на норми права матеріального і процесуального.

Таким чином, можна дійти до висновку, що постановлюючи оскаржувану ухвалу від 22.12.2010р., суд апеляційної інстанції керувався виключно своїм внутрішнім переконанням без всебічного, повного і об'єктивного дослідженні наявних у справі доказів, а також без застосування будь-якого законодавства взагалі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, вважаю, що судами першої і апеляційної інстанцій прийняті оскаржувані судові рішення, які є незаконними і необґрунтованими, чим порушено головний конституційний принцип (стаття 8 Конституції Україні) – ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, у зв’язку з чим Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова і Ухвала Апеляційного суду Харківської області від 25.08.2010р. повинні бути скасовані.

У зв’язку з тим, що Позивач, ігноруючи договірні відносини з Відповідачем-1 та норми чинного законодавства, намагається будь-яким шляхом на підставі незаконних судових рішень стягнути з Відповідача-1 грошові кошти, а також майно Відповідача-1, яке знаходиться в іпотеці у Позивача, на загальну суму хххххх грн., що призведе Відповідача-1 до повного фінансового краху та злиднів, вважаю за доцільне вирішити питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень : Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.08.2010р. і Ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2010р. до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цієї касаційної скарги по суті.

У відповідності з вимогами ст.313 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу, тобто згідно ч.3 ст.219 Кодексу складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як П'ЯТЬ ДНІВ з дня закінчення розгляду справи, та згідно ч.1 ст.218 Кодексу у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Таким чином, у судовому засіданні 22.12.2010р. суд апеляційної інстанції проголосив вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали та повідомив, що сторони можуть отримати повний текст ухвали 29.12.2010р., подавши через канцелярію суду заяву.

За таких обставин представником Відповідача-1 24.12.2010р. було подано через канцелярію Апеляційного суду Харківської області відповідну заяву, однак, у призначений строк, 29.12.2010р., повний текст оскаржуваної ухвали від 22.12.2010р. не було видано з посиланням на те, що секретар судді-доповідача знаходиться на лікарняному і повний текст можна буде отримати після новорічних свят, але 04.01.2011р. повний текст ухвали також не було видано. Секретар судді-доповідача вийшла з лікарняного на роботу лише 05.01.2011р., однак у цей день знаходилась у судових засіданнях і повідомила представнику Відповідача-1, що можна буде отримати ухвалу суду від 22.12.2010р. тільки на наступний день, тобто 06.01.2011р. Однак і в цей день ухвала не була видана з посиланням на те, що 06.01.2011р. – скорочений передсвятковий день, у зв’язку з чим представник Відповідача-1 може отримати ухвалу лише після різдвяних вихідних, тобто 10.01.2011р.

Таким чином, повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 22.12.2010р. було видано представнику Відповідача-1 не у п’ятиденний строк, встановлений статтею 219 ЦПК України, і не у призначений судом день – 29.12.2010р., а лише НА 19 (ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ !) ДЕНЬ з дня набрання ухвалою законної сили, тобто у передостанній день до закінчення строку на її оскарження у касаційному порядку, чим було порушено права Відповідача-1 на своєчасне ознайомлення із повним текстом оскаржуваної ухвали суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 13, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 212, 213, 215, 315, 323-327, 335, 336 (п.5 ч.1), 341, 344 (ч.2) Цивільного процесуального кодексу України,

П Р О Ш У :

1. Скасувати Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова

2. Скасувати Рішення судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству „Банк"у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк ” на користь ххххх всі судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг, у тому числі судовий збір в сумі хххххх грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі хххх грн.

5. Зупинити виконання Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова. і Ухвали Апеляційного суду Харківської області до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цієї касаційної скарги по суті.

Отсюда вопрос - неужели 9 аргументов необгрунтовани или ...или?

[ksana36]

По-моему, это их стандартная отписка. Мне кассация определила как необгрунтовану скаргу на апелляцию, повестка на заседание которой пришла мне через неделю после заседания. Процессуальные нормы нарушены - к бабке не ходи. Но...

Нахрена, извините, такой "спец" суд?

[morzovik.o]

Вищий Спеціалізований Суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

------------------------------------------------------------

01024, м. Київ, вул. П.Орлика, 4-а

Відповідач-1 не погоджується з Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова та Ухвалою Апеляційного суду Харківської області у зв’язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанції : 1) допустили неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) визнали обставини встановленими, які мають значення для справи, хоча вони і не були доведені позивачем; 3) дійшли до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Також судами першої та апеляційної інстанцій: 4) неправильно застосовані норми матеріального права, які поширюються на дані правовідносини, та 5) не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції грубо порушені норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також 6) порушено порядок постановлення ухвал апеляційним судом, визначених правилами глави 7 розділу III ЦПК України.

1) Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у наступному :

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. У відповідності із ч.1 ст.58 ЦПК України НАЛЕЖНИМИ є докази, які містять інформацію щодо ПРЕДМЕТА доказування.

За таких обставин, з метою встановлення фактичних даних щодо наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем суди повинні були дослідити ВИКЛЮЧНО первісні бухгалтерські та розрахункові документи (належним чином засвідчені) :

- письмові заяви Відповідача-1 щодо надання йому кредитних траншів;

- касові документи, які містять підпис Відповідача-1 щодо отримання від Позивача грошових коштів в рахунок кредитних траншів;

- касові та/або платіжні документи щодо погашення Відповідачем-1 суми кредиту та процентів за кредитним договором.

Не зважаючи на це суди обмежились дослідженням лише узагальнюючих розрахунків, складених самим Позивачем (тобто пояснень Позивача), які не є належними доказами по справі і не містять інформацію щодо предмета доказування, яким є, зокрема, виписка з особового рахунку Відповідача-1 (а.с. 21-26).

2) Визнання судом обставин встановленими, які мають значення для справи, хоча вони і не були доведені позивачем, полягає у наступному :

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначається, що Відповідач-1 свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на хххххр. становить: по процентам за користування кредитом складає ххххххх, по основній сумі кредиту складає ххххххх грн.; пеня за прострочення погашення кредиту та процентів складає хххххх грн. (а.с. 27,28).

Таким чином, суди безпідставно визнали наступні факти :

- Відповідач-1 не виконує свої зобов'язання по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом;

- заборгованість Відповідача-1 по основній сумі кредиту станом на ххххххр. становить ххххххх грн.;

- заборгованість Відповідача-1 по процентам за користування кредитом станом на хххххх. становить хххххх грн.

Однак, наявність чи відсутність вищезазначених фактів може бути доведена лише належним чином засвідченими первісними бухгалтерськими та розрахунковими документами із зазначенням у цих документах дати, суми та підписів як Відповідача-1, так і уповноважених на те осіб Позивача.

3) Невідповідність висновків суду обставинам справи полягає у наступному :

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначається, що Відповідач-1 не належним чином виконує свої зобов'язання, своєчасно не повертає суму кредиту і відсотки.

Однак, представник Відповідача-1 у своїх поясненнях зазначав, що прострочення Відповідача-1 сталося не з його вини, а внаслідок прострочення своїх зобов’язань саме Позивачем, так як Позивач, починаючи з серпня хххх року, безпідставно припинив надання чергових траншів по кредитному договору Відповідачу-1.

У своїх листах до Позивача Відповідач-1 зазначав, що відмова Позивача у наданні йому чергових траншів унеможливлює виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, у відповідності із приписами ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника НЕ НАСТАЄ, якщо зобов'язання не може бути виконане ВНАСЛІДОК ПРОСТРОЧЕННЯ КРЕДИТОРА.

Враховуючи вищенаведене, суди допустили невідповідність своїх висновків обставинам справи і безпідставно задовольнив вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача-1 процентів за користування кредитом в сумі хххххх грн. 01 коп. та пені за прострочення погашення кредиту та процентів в сумі хххххх грн.

4) Неправильність застосування судами норм матеріального права, які поширюються на дані правовідносини, та

5) незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, полягає у наступному :

Приймаючи оскаржуване рішення щодо стягнення заборгованості з Відповідача-1 внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції послався на ст.612 ЦК України, хоча частиною 4 ст.612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані норми ч.1 ст.613 ЦК України, згідно якої кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Окрім цього , судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані норми ч.4 ст.613 ЦК України, згідно якої боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Враховуючи те, що відмова Позивача у наданні Відповідачу-1 чергових траншів тривала з серпня хххх року до дати терміну дії кредитної лінії – до ххххр., і триває до теперішнього часу, то суди повинні були керуватись нормами ч.2 ст.612 та ч.4 ст.613 ЦК України, на підставі яких виконання зобов'язань Відповідачем-1 за кредитним договором підлягають відстроченню на час прострочення кредитора – Позивача, а нарахування процентів на час прострочення кредитора взагалі є безпідставним.

З урахуванням вищенаведеного вважаю, що термін дії кредитної лінії за кредитним договором на час звернення Позивача до суду з позовом по цій справі і на теперішній час ще не сплинув, у зв’язку з чим у Позивача відсутні правові підстави для ДОСТРОКОВОГО стягнення з Відповідача-1 основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, а також для НАРАХУВАННЯ І СТЯГНЕННЯ ПЕНІ за прострочення погашення кредиту та процентів.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Не зважаючи на це, Позивач не додав до позовної заяви і пізніше не надав до суду першої інстанції жодного доказу, який би містив інформацію щодо ПРЕДМЕТА доказування – наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем.

У відповідності із приписами ст.137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ витребувати такі докази.

Враховуючи те, що предметом спору по цій справі є операції, які були проведені на користь і за дорученням Відповідача-1, здійснені ним угоди, а також відомості про його банківські рахунки, які у відповідності із вимогами ч.2 ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вважаються банківською таємницею, така інформація згідно ст.62 цього Закону може бути надана лише на письмову вимогу суду.

За таких обставин, у судовому засіданні 19.08.2010р. представником Відповідача-1 було заявлено усне клопотання про витребування у Позивача доказів : 1) щодо надання ним грошових коштів у кредит Відповідачу-1; 2) щодо погашення кредиту та процентів; 3) розрахунок суми боргу на час розгляду справи; 4) листування сторін щодо надання чергових траншів, відмови у їх наданні та щодо виконання сторонами умов кредитного договору.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд першої інстанції ухвалив : витребувати у Позивача відомості щодо руху грошових коштів за кредитним договором. Як вбачається з вищенаведеного, суд фактично відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідача-1, так як витребував у Позивача не ті докази, які були заявлені у клопотанні.

Вважаю, що у зв’язку невитребуванням вищезазначених доказів судом першої інстанції було порушено основний принцип цивільного судочинства, визначений нормами ст.10 ЦПК України, – змагальність сторін.

Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції були витребувані у Позивача первісні банківські документи. Однак, представником Позивача безпосередньо у судовому засіданні 22.12.2010р. в якості доказів були надані лише копії (не засвідчені належним чином) документів, які начебто підтверджують суму отриманих Відповідачем-1 за кредитним договором коштів. Не зважаючи на велику кількість документів, наданих Позивачем, у судовому засіданні було оголошено перерву на 5 (п’ять) хвилин для ознайомлення з ними представником Відповідача-1. Відразу після продовження судового засідання судова колегія видалилась у нарадчу кімнату і за декілька хвилин оголосила вступну і резолютивну частину оскаржуваної ухвали за результатом розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, можна дійти до висновку, що для постановлення оскаржуваної ухвали від 22.12.2010р. суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував первісні банківські документи, як належні докази.

6) Грубе порушення судом апеляційної інстанції порядку постановлення оскаржуваної ухвали, визначеного правилами глави 7 розділу III ЦПК України, полягає у наступному :

Згідно п.3 ч.1 ст.315 ЦПК України мотивувальна частині ухвали суду апеляційної інстанції повинні бути зазначені : МОТИВИ, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, яким він керувався. Однак, в оскаржуваній ухвалі суду від 22.12.2010р. відсутні і мотиви, і будь-які посилання на норми матеріального та процесуального права, що взагалі унеможливлює оцінити підстави, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу і відхиляючи апеляційну скаргу Відповідача-1.

У відповідності із вимогами ч.4 ст.212 ЦПК України в рішенні суд відображає результати ОЦІНКИ доказів і наводяться МОТИВИ їх прийняття чи відмови у прийнятті. Не зважаючи на це, в оскаржуваній ухвалі суду від 22.12.2010р. відсутні не тільки результати оцінки доказів, а й взагалі будь-які посилання на докази, надані до справи сторонами, як Позивачем та і Відповідачем-1.

Згідно п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України, якою у відповідності із ч.1 ст.313 цього Кодексу, повинен керуватись суд апеляційної інстанції, у мотивувальній частині ухвали повинні зазначатись нормативно-правові акти, назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі яких вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вимоги процесуального законодавства судом апеляційної інстанції повністю проігноровані – відсутні будь-які посилання на норми права матеріального і процесуального.

Таким чином, можна дійти до висновку, що постановлюючи оскаржувану ухвалу від 22.12.2010р., суд апеляційної інстанції керувався виключно своїм внутрішнім переконанням без всебічного, повного і об'єктивного дослідженні наявних у справі доказів, а також без застосування будь-якого законодавства взагалі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, вважаю, що судами першої і апеляційної інстанцій прийняті оскаржувані судові рішення, які є незаконними і необґрунтованими, чим порушено головний конституційний принцип (стаття 8 Конституції Україні) – ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, у зв’язку з чим Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова і Ухвала Апеляційного суду Харківської області від 25.08.2010р. повинні бути скасовані.

У зв’язку з тим, що Позивач, ігноруючи договірні відносини з Відповідачем-1 та норми чинного законодавства, намагається будь-яким шляхом на підставі незаконних судових рішень стягнути з Відповідача-1 грошові кошти, а також майно Відповідача-1, яке знаходиться в іпотеці у Позивача, на загальну суму хххххх грн., що призведе Відповідача-1 до повного фінансового краху та злиднів, вважаю за доцільне вирішити питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень : Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.08.2010р. і Ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2010р. до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цієї касаційної скарги по суті.

У відповідності з вимогами ст.313 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу, тобто згідно ч.3 ст.219 Кодексу складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як П'ЯТЬ ДНІВ з дня закінчення розгляду справи, та згідно ч.1 ст.218 Кодексу у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Таким чином, у судовому засіданні 22.12.2010р. суд апеляційної інстанції проголосив вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали та повідомив, що сторони можуть отримати повний текст ухвали 29.12.2010р., подавши через канцелярію суду заяву.

За таких обставин представником Відповідача-1 24.12.2010р. було подано через канцелярію Апеляційного суду Харківської області відповідну заяву, однак, у призначений строк, 29.12.2010р., повний текст оскаржуваної ухвали від 22.12.2010р. не було видано з посиланням на те, що секретар судді-доповідача знаходиться на лікарняному і повний текст можна буде отримати після новорічних свят, але 04.01.2011р. повний текст ухвали також не було видано. Секретар судді-доповідача вийшла з лікарняного на роботу лише 05.01.2011р., однак у цей день знаходилась у судових засіданнях і повідомила представнику Відповідача-1, що можна буде отримати ухвалу суду від 22.12.2010р. тільки на наступний день, тобто 06.01.2011р. Однак і в цей день ухвала не була видана з посиланням на те, що 06.01.2011р. – скорочений передсвятковий день, у зв’язку з чим представник Відповідача-1 може отримати ухвалу лише після різдвяних вихідних, тобто 10.01.2011р.

Таким чином, повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 22.12.2010р. було видано представнику Відповідача-1 не у п’ятиденний строк, встановлений статтею 219 ЦПК України, і не у призначений судом день – 29.12.2010р., а лише НА 19 (ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ !) ДЕНЬ з дня набрання ухвалою законної сили, тобто у передостанній день до закінчення строку на її оскарження у касаційному порядку, чим було порушено права Відповідача-1 на своєчасне ознайомлення із повним текстом оскаржуваної ухвали суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 13, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 212, 213, 215, 315, 323-327, 335, 336 (п.5 ч.1), 341, 344 (ч.2) Цивільного процесуального кодексу України,

П Р О Ш У :

1. Скасувати Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова

2. Скасувати Рішення судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству „Банк"у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк ” на користь ххххх всі судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг, у тому числі судовий збір в сумі хххххх грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі хххх грн.

5. Зупинити виконання Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова. і Ухвали Апеляційного суду Харківської області до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цієї касаційної скарги по суті.

Отсюда вопрос - неужели 9 аргументов необгрунтовани или ...или?

ВОТ КАК РАЗ ИЛИ. Внашкй ситуации- только ВИЛЫ.

[Rimusato]

ВОТ КАК РАЗ ИЛИ. Внашкй ситуации- только ВИЛЫ.

Вилы? Какие? Такие, что ли?

Судью убили http://comun.in.ua/blog/2011/03/v-kieve-ubit-sudya-zubkov/

И трясут в первую очередь обиженного им http://comun.in.ua/blog/2011/03/eshhe-o-sude-zubkove/

Может и случайность...

[alexburko]

Вилы? Какие? Такие, что ли?

Судью убили http://comun.in.ua/blog/2011/03/v-kieve-ubit-sudya-zubkov/

И трясут в первую очередь обиженного им http://comun.in.ua/blog/2011/03/eshhe-o-sude-zubkove/

Может и случайность...

В реестре у Зубкова - 8 дел о выселении... Правда, не все спорные...

[Rimusato]

В реестре у Зубкова - 8 дел о выселении... Правда, не все спорные...

Ну, вот. А теоретически должны быть все дела "бесспорные". Если судья судит по закону, а не по понятиям.

[alexburko]

Ну, вот. А теоретически должны быть все дела "бесспорные". Если судья судит по закону, а не по понятиям.

По крайней мере, банков я там не увидел.

Выделение части в квартире, устранение препятствий в пользовании, выселение самоселов и т.п.

[Rimusato]

По крайней мере, банков я там не увидел.

Выделение части в квартире, устранение препятствий в пользовании, выселение самоселов и т.п.

Дак речь не только о банках, но и о "заказных" решениях судов, когда грабят народ и нагнетается напряженность в обществе.

А потом будут причитать, что их мочат.

А в состоянии, когда "нечего терять кроме цепей", уже все равно.

[alexburko]

Дак речь не только о банках, но и о "заказных" решениях судов, когда грабят народ и нагнетается напряженность в обществе.

А потом будут причитать, что их мочат.

А в состоянии, когда "нечего терять кроме цепей", уже все равно.

Кстати, нам мочилово судей совсем не выгодно.

Плохо, когда на заемщика в суде с первого взгляда будут смотреть, как на потенциального убийцу...

Вот сняли бы парочку судей за неправомерное решение по кредиту - самое оно, то, что доктор прописал. Правда, это пока из области фантастики. Пока.

А вот что касается собственно банкиров - то.... да, прости Господи...

[ausq]

Кстати, нам мочилово судей совсем не выгодно.

Плохо, когда на заемщика в суде с первого взгляда будут смотреть, как на потенциального убийцу...

Вот сняли бы парочку судей за неправомерное решение по кредиту - самое оно, то, что доктор прописал. Правда, это пока из области фантастики. Пока.

А вот что касается собственно банкиров - то.... да, прости Господи...

Так их и снимают, за неправомерное решение по кредиту, в пользу заемщика

[alexburko]

Так их и снимают, за неправомерное решение по кредиту, в пользу заемщика

В пользу заемщика - это как раз правомерное, в большинстве случаев...

[Йивгеней]

http://www.webpark.ru/comment/73938

[stairtov]

Кстати, нам мочилово судей совсем не выгодно.

Плохо, когда на заемщика в суде с первого взгляда будут смотреть, как на потенциального убийцу...

Вот сняли бы парочку судей за неправомерное решение по кредиту - самое оно, то, что доктор прописал. Правда, это пока из области фантастики. Пока.

А вот что касается собственно банкиров - то.... да, прости Господи...

хай снимают после того как сдесяток тех и тех замочат чтобы знали что с законом не играют в рускую рулетку а выполняют .

а после пусть снимают с шумом