НОВАЦІЯ НА ПІДСТАВІ ДОДАТКОВОЇ УГОДИ


Recommended Posts

Шановні ФОРУМЧАНІ!

Є така ситуація: була укладена кредитна угода споживчого кредитування на суму 525,0 тис.грн. та Договір іпотеки в якому визначено зобовязання 525,0 тис.грн. + відсотки та інше. Через 4 місяці ( початок кризи) банк вимусив підписати Додакову угоду до кредитного договору ( саме так називається). У цій угоді лише один пункт - внести зміни до п.1.2 Кредитного договору і встановити ліміт невідновлюваної кредитної лінії 235,0 тис.грн. ПРи цьому у основному зобовязанні-Кредитному договорі залишились без змін пункти: банк зобовязується видати кредит 525,0 тис.грн., ануітет розрахованний із суми 525,0 тис.грн., що я зобовязана повернути 525,0 тис.грн. зі всіма відсотками та інше. ну і зрозуміло зобовязання у Договорі іпотеки у сумі 525,0 тис.грн.

Хочу подати позов про припинення зобовязання у сумі 525,0 тис.грн. на підставі Додаткової угоди про заміну зобовязання на 235, 0 тис. грн. - окремо по кожному пункту. При цьому використати ст.604 ЦК України.

Враховуючи, що розмір ануітета із 525,0 тис.грн є істотною умовою, а іншого розміру щомясячних платежів не визначено, то визнавати припиненними зобовязання - Кредитного договору та Іпотечного договору в цілому.

Що порадите з цього питання? Може вже є якись судовий досвід з новації первісного зобовязання?

Link to comment
Share on other sites

Шановні ФОРУМЧАНІ!

Є така ситуація: була укладена кредитна угода споживчого кредитування на суму 525,0 тис.грн. та Договір іпотеки в якому визначено зобовязання 525,0 тис.грн. + відсотки та інше. Через 4 місяці ( початок кризи) банк вимусив підписати Додакову угоду до кредитного договору ( саме так називається). У цій угоді лише один пункт - внести зміни до п.1.2 Кредитного договору і встановити ліміт невідновлюваної кредитної лінії 235,0 тис.грн. ПРи цьому у основному зобовязанні-Кредитному договорі залишились без змін пункти: банк зобовязується видати кредит 525,0 тис.грн., ануітет розрахованний із суми 525,0 тис.грн., що я зобовязана повернути 525,0 тис.грн. зі всіма відсотками та інше. ну і зрозуміло зобовязання у Договорі іпотеки у сумі 525,0 тис.грн.

Хочу подати позов про припинення зобовязання у сумі 525,0 тис.грн. на підставі Додаткової угоди про заміну зобовязання на 235, 0 тис. грн. - окремо по кожному пункту. При цьому використати ст.604 ЦК України.

Враховуючи, що розмір ануітета із 525,0 тис.грн є істотною умовою, а іншого розміру щомясячних платежів не визначено, то визнавати припиненними зобовязання - Кредитного договору та Іпотечного договору в цілому.

Що порадите з цього питання? Може вже є якись судовий досвід з новації первісного зобовязання?

Так а сколько денег вы получили на самом деле?
Link to comment
Share on other sites

Что самое "противное", банк взыскал всю сумму задолженности ( виходя из 235,0 тыс.грн.), при этом ссылался на единственный пункт кредитного договора на ануитет , расчитанный на сумму кредита 525,0 тыс.грн. ( на 235,0 тыс. грн сумма ежемесячных платеже нигде в договоре не установлена и графика нет). Все мои "крики" в суде перврй и апеляционной инстанции были в "пустоту". Суды их не слышали. Написали , что пункт ануитет 525,0 тыс.грн. действительный и все. Поэтому думаю нужно сделать его "припиненним" на основании Додатковоъ угоды, а потом пересмотр.

( По недействительности кредитного договора у меня сейчас иск в Касации)

Link to comment
Share on other sites

а разве нужно идти в суд для того чтобы

Хочу подати позов про припинення зобовязання у сумі 525,0 тис.грн. на підставі Додаткової угоди про заміну зобовязання на 235, 0 тис. грн. - окремо по кожному пункту. При цьому використати ст.604 ЦК України.

?

это обязательство припиниылось за домовленнистю сторин - додаткова угода., тоисть видбулась новация боргу. или именно это должен подтвердить суд? где об этом сказано?

может иск подавать по 604 ч.4 по заставному - ипотечному? визнавати припиненим.

Link to comment
Share on other sites

а разве нужно идти в суд для того чтобы

?

это обязательство припиниылось за домовленнистю сторин - додаткова угода., тоисть видбулась новация боргу. или именно это должен подтвердить суд? где об этом сказано?

может иск подавать по 604 ч.4 по заставному - ипотечному? визнавати припиненим.

Что- то не могу мысли в кучу. собрать. Я правильно понимаю, что если Дополнительным соглашением изменили в одном пункте Кредитного договора лимит кредита на 235,0 тыс.грн., то остальные пункты Кредитного договора ,где указано обязательство вернуть 525,0 тыс.грн. припиняются автоматически? И их не нужно признавать припиненними через суд?

Link to comment
Share on other sites

откуда?

Доп. соглашение меняте только то, что указанно в ней.

Там даже ссылка обычно есть всегда - "иные пункты договора остаются в силе"

Посмотрите на решение высшего хозяйственного суда в приложении. Ситуация похожа на мою.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2004 р. № 39/36

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшко І.А. (головуючий),

Панченко Н.П.,

Рибака В.В.

розглянувши касаційну

скаргу і додані до неї матеріали

ВАТ “Темп”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 01.06.2004р.

у справі

господарського суду

№ 39/36

м.Києва

за позовом

ВАТ “Темп”

до

третя особа

ВАТ “Державний ощадний банк України”

ТОВ “Миргородський консервний завод”

про

припинення дії договору

в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

позивача - Юхман Ю.М. (дов. від 01.06.2004 р. № 16/40)

відповідача - Омельченко Р.В. (дов. від 17.03.2003 р. № 19-09/298)

Встановив:

Відкрите акціонерне товариство “Темп” у лютому 2004 р. звернулося в господарський суд м.Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –товариство з обмеженою відповідальністю “Миргородський консервний завод” про визнання договору застави нерухомого майна від 24 липня 2001 року, укладеного між ВАТ “Темп” та ВАТ “Державний ощадний банк України”, таким, що припинив свою дію. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що змінивши 15.10.2001 р. істотні умови кредитного договору від 16.07.2001 р. № 80/31/1, укладеного між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ТОВ “Миргородський консервний комбінат”, його сторони без відома позивача замінили розмір кредиту (з 1500000 грн. на 2200000 грн.) та строк його повернення (з 15.07.2002 р. на 09.10.2002 р.), а тому у зв’язку з заміною одного зобов’язання іншим між тими ж особами припинилось первісне зобов’язання і відповідно до ст.28 Закону України “Про заставу” припиняється застава у зв’язку із припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

Рішенням господарського суду м.Києва від 23.03.3004 р. у справі № 39/36 позов задоволено повністю. Визнано договір застави нерухомого майна від 24 липня 2001 р., укладений між ВАТ “Темп” та ВАТ “Державний ощадний банк України”, таким, що припинив свою дію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 р. у справі № 39/36 рішення господарського суду м.Києва від 23.03.2004 р. у справі № 39/36 скасовано, в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що немає підстав вважати, що зобов’язання за кредитним договором припинились.

У своїй касаційній скарзі ВАТ “Темп” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. у справі № 39/36 і залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 23.03.2004 р. у справі № 39/36. Скаржник вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 151, 153, 220 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 3, 28 Закону України “Про заставу”, ст.35 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що 15.10.2001р. ВАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Миргородський консервний комбінат" без відома позивача уклали додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії (не відновлювальної) № 80/31/1 від 16.07.2001р., якою встановили суму кредиту 2 200 000 гривень та встановили строк погашення кредиту 09.10.2002р., таким чином змінивши дві істотні умови кредитного договору та договору застави.

При цьому, позивач та ВАТ "Державний ощадний банк України" не вносили жодних змін до договору застави нерухомого майна від 24.07.2001р., що стосувалися б відображення відповідних змін істотних умов кредитного договору в договорі застави, а тому, зазначає скаржник, з моменту укладення додаткової угоди №1 до договору кредитної лінії щодо встановлення суми кредиту 2 200 000 грн. та щодо встановлення строку погашення кредиту 09.10.2002р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Миргородський консервний комбінат", договір застави нерухомого майна від 24 липня 2001р., укладений між ВАТ "Темп" та ВАТ "Державний ощадний банк України", припинив свою дію, що обґрунтовується таким.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про заставу" застава виникає в силу договору або закону. В даному випадку договір кредитної лінії від 16.07.2001 р. на суму зобов'язання, встановленого на момент його укладення, був належним чином забезпечений таким договірним способом як застава нерухомого майна виробничого цеху ВАТ "Темп".

Згідно з статтею 153 ЦК України "договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" істотними умовами договору застави є суть, розмір вимоги, яка забезпечена (покрита) заставою, та строк виконання такого зобов'язання.

За договором застави нерухомого майна від 24.07.2001р., укладеного між ВАТ "Темп" та ВАТ "Державний ощадний банк України", сторони встановили в нотаріальній формі розмір вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України", забезпеченої заставою нерухомого майна ВАТ "Темп", на суму так званого "Зобов'язання", визначення, суть та розмір якого встановлено в пункті 9 розділу "Терміни та їх тлумачення" зазначеного договору застави. Відповідно до пункту 1.1 розділу "Предмет Договору" договору застави його предметом є передача в заставу нерухомого майна, а саме цеху № 32-А, з метою забезпечення виконання зобов'язання, тобто зобов'язання, розмір та зміст якого чітко визначено в пункті 9 "Терміни та їх тлумачення" договору застави.

Виходячи з пункту 9 договору застави, на момент його укладення розмір зобов'язання та вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" встановлено в договорі застави в розмірі, що відповідає обумовленому між сторонами максимальному розміру кредитної лінії, а саме 1500000 грн., а також нарахованих на цю суму відсотків, штрафних санкцій. Також встановлений строк виконання такого зобов'язання.

При цьому, зауважує скаржник, ВАТ "Темп" та ВАТ "Державний ощадний банк України" не вносили жодних змін до договору застави нерухомого майна від 24.07.2001 р., що стосувалися б змін його істотних умов, зокрема щодо розміру та строку повернення отриманого кредиту. Виходячи з того, що згідно з статтею 162 ЦК України одностороння зміна умов договору не допускається, ВАТ "Темп" ніколи не давав згоди свою майнову відповідальність (забезпечення) за рахунок свого заставленого майна навіть на суму 1500000 грн. та суму штрафних санкцій і відсотків за користування кредитом, нарахованих на 1500000 млн. основної суми кредиту, якщо при цьому розмір кредиту буде більшим, ніж 1500000 грн.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент внесення змін до кредитного договору, зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема, про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Така ж норма міститься і в п.2 ст.604 Цивільного кодексу України, де, зокрема зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, змінивши істотні умови кредитного договору, його сторони здійснили новацію (в розумінні ст.604 Цивільного кодексу України), тобто замінили за домовленістю сторін зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 1500000 грн. в строк до 15.07.2002р. на зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 2200000 грн. в строк до 09.10.2002р.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється у зв'язку із припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

У зв’язку з вищевикладеним скаржник вважає, що договір застави нерухомого майна, укладений 24 липня 2001р. між відкритим акціонерним товариством "Темп" та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", припинив свою дію у зв'язку із припиненням зобов'язань, що витікають із договору кредитної лінії від 16 липня 2001р. В касаційній скарзі зазначено, що про наявність в даному випадку саме припинення зобов'язання, а не його заміни, свідчать такі факти.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 4 ЦК УРСР відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, у випадку правовідносин між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Миргородський консервний комбінат", має місце зобов'язання, що випливає з укладеної між сторонами угоди (кредитного договору). З огляду на ст.151 ЦК УРСР зміст же цього зобов'язання полягає в здійсненні кожною із сторін покладених на неї прав та обов'язків. Зокрема, для ВАТ "Державний ощадний банк України" - це обов'язок надати кредитну лінію в обумовленому між сторонами розмірі та в установлений в договорі строк, а також право вимагати повернення кредиту, а для ТОВ "Миргородський консервний комбінат" - отримати кредит та повернути його в обумовлений строк. Отже, саме зазначені права та обов'язки сторін договору кредитної лінії (не відновлювальної) складають зміст зобов'язання.

Укладаючи додаткову угоду № 1, сторони висловили згоду припинити це зобов'язання, замінивши його іншим, зокрема встановивши інший розмір кредитної лінії та встановивши інший строк його повернення.

В даному випадку має місце саме припинення зобов'язання, а не внесення змін до договору, оскільки зміни стосуються змісту зобов'язання.

Ні Цивільний кодекс України, ні Цивільний кодекс УРСР, ні будь-який інший нормативний акт прямо не зазначає щодо необхідності спеціального передбачення між сторонами умови щодо припинення зобов'язання. Стаття 220 ЦК УРСР, що діяв на момент укладення додаткової угоди, вказує на те, що зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Таким чином, для висновку про заміну одного зобов'язанні іншим, необхідні такі умови як: наявність дійсного зобов'язання (в розрізі ст.4, 151 ЦК УРСР), що припиняється; наявність зобов'язання, що замінить первісне зобов'язання; незмінність сторін первісного зобов'язання та зобов'язання, що його припиняє; оформлення даної домовленості шляхом укладення відповідної угоди між сторонами.

Всі вищезазначені умови наявні у правовідносинах між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Миргородський консервний комбінат", що свідчить про відповідність правовідносин сторін умовам, викладеним в ст.220 ЦК УРСР, а також безумовну необхідність застосування наслідків, передбачених в ст.28 Закону України «Про заставу».

Про наявність угоди про заміну одного зобов'язання іншим вказує також той факт, що ВАТ Державний ощадний банк України" та ТОВ “Миргородський консервний комбінат” уклали додаткову угоду до кредитного договору, а не угоду про внесення змін та доповнень до кредитного договору (як би це мало місце у випадку якщо б сторони вносили зміни до договору, а не припиняли одне зобов'язання шляхом його заміни на інше за домовленістю між собою).

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

16 липня 2001р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Миргородський консервний комбінат" було укладено договір кредитної лінії (не відновлювальної) № 80/31/1. Згідно із п. 1.2. зазначеного договору відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Миргородський консервний комбінат" (третя особа в даній справі) кредит в розмірі 1500000 гривень з терміном повернення не пізніше 15 липня 2002р.

Відповідно до пункту 7.1. згаданого договору та з метою забезпечення повернення кредиту, 24 липня 2001р. між відкритим акціонерним товариством "Темп" (майновий поручитель) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" було укладено договір застави нерухомого майна. Предметом застави став комплекс виробничих будівель заводу ВАТ "Темп".

Виходячи з пункту 9 розділу "Терміни та тлумачення" договору застави нерухомого майна від 24.07.2001р., позивач зобов'язався відповідати за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський консервний комбінат" зобов'язання щодо:

• повернення кредиту в розмірі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. у строк та на умовах, зазначених у кредитному договорі;

• сплати відсотків за користування основною сумою кредиту, вказаною вище, у розмірі та на умовах, зазначених у кредитному договорі;

• сплати на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" штрафних санкцій у випадку неналежного виконання ТОВ "Миргородський консервний комбінат" зобов'язань за договором кредитної лінії.

Отже, на момент укладення договору застави відповідальність позивача існувала і була встановлена в розмірі 1500000 грн., однак ця відповідальність тривала до моменту укладення Додаткової угоди №1 від 15.10.2001, якою замінено зобов'язання щодо розміру кредитної лінії в 1500000 грн. та повернення у строк до 15.07.2002р. на зобов'язання, яким встановлений розмір кредитної лінії в 2200000 грн. із встановленим строку повернення грошових коштів до 09.10.2002р., у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір застави від 24 липня 2001р., укладений з метою забезпечення повернення кредиту в розмірі 1500000 грн. припинив свою дію на підставі ст.220 ЦК УРСР та ст.28 Закону України “Про заставу”.

Даний висновок підтверджується також ч.2 ст.3 Закону України «Про заставу», в якій зазначено, що застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, лише за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. підлягає скасування як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скасоване нею законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Темп” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. у справі № 39/36 господарського суду м.Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. у справі № 39/36 скасувати, рішення господарського суду м.Києва від 23.03.2004р. у справі № 39/36 залишити без змін.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show