Решение Апелляционного суда Закарпатской области и ВССУГУД об отказе КС "Хосен" во взыскании долга с поручителей

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2011 м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

при секретарі – Молнар Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року по справі за позовом Кредитної спілки „Хосен” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення солідарно боргу за договором кредиту, -

в с т а н о в и л а :

7 червня 2010 року КС «Хосен» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та, в подальшому уточнивши позовні вимоги, остаточно просила стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь КС «Хосен» 46308,66 грн. боргу та судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_2 31 березня 2008 року було укладено Договір кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 23000 грн. зі сплатою 27,6 % річних, з кінцевим терміном повернення 31 березня 2010 року. У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні поручились за належне виконання ОСОБА_2 її зобов'язань за кредитним договором. У порушення Договору кредиту від 31.03.2008 відповідач ОСОБА_2 не здійснила свої договірні зобов'язання та допустила заборгованість. ОСОБА_2 – померла, а один із поручителів – ОСОБА_6 –29.10.2010 та 17.11.2010 добровільно погасив кредит у розмірі 10106 грн. В зв’язку з цим позивач просив не стягувати з ОСОБА_6 солідарно заборгованість за Договором кредиту від 31.03.2008, яка станом на 30.11.2010 становила 46308,66 грн. – 22729,46 грн. боргу та 23579,20 грн. – відсотки. Таку заборгованість позивач просив стягнути лише з трьох інших поручителів (а.с.38, 49).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КС «Хосен» 46308,66 грн. та по 154,436 грн. державного мита та по 40 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Представником відповідачів ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову. Вважає, що договори поруки є нікчемними, оскільки Договір кредиту, укладений 31 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2, має номер «253*30», а у договорах поруки, які підписували поручителі, зазначено Договір позики № 252 від 31 березня 2008 року.

В надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, зокрема, що номер договору позики «252» вказано інспектором Спілки Мозіль О.В. – помилково. 31.03.2008 із ОСОБА_7 було укладено лише один договір - № 253*30, а договір № 252*30 від 31.03.2008 було укладено із ОСОБА_8 на суму 4000 грн., які нею було повернуто.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, проте не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення (ч. ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ОСОБА_2 31 березня 2008 року було укладено договір кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 23000 грн. зі сплатою 27,6 % річних, з кінцевим терміном повернення 31 березня 2010 року (а.с.9-10). Кошти позичальником були отримані 31.03.2008, що підтверджується видатковим касовим ордером № 917 (а.с.15). У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні поручились за належне виконання ОСОБА_2 її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Відповідальність позичальника та поручителів є солідарною (а.с.11-14).

Як було встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 померла. Про цю обставину на час розгляду справи позивачу було достовірно відомо, оскільки Закарпатська дирекція «Укрпошта» листом від 17.05.2010 повідомила КС «Хосен», що одержувач поштового відправлення (рекомендованого листа з повідомленням про вручення) – померла, а онука, яка проживає за вказаною адресою, від отримання листа відмовилась (а.с.50).

Згідно зі статей 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Якщо боржник помер, то в силу статті 1282 ЦК повністю вимоги кредитора зобов'язані задовольнити спадкоємці, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Таким чином, спадкоємці боржника при умові прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до положень ст. 1281 ч. 2 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно він настання строку вимоги.

Як вбачається з інформації, наданої ЖРЕР-№ 4 м. Ужгород, у квартирі, в якій проживала ОСОБА_2, зареєстровано, крім неї, ще чотири особи (а.с. 128). Як ствердила в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача КС «Хосен» не зверталась із заявою до нотаріальної контори з проханням довести претензію до спадкоємців померлої ОСОБА_7, вважаючи, що у ОСОБА_2 немає майна. Згідно повідомлення Першої Ужгородської державної нотаріальної контори спадкова справа за ОСОБА_2 станом на 02.04.2011 не заводилась (а.с.124-125).

Таким чином, позивач, дізнавшись про те, що боржник за Договором кредиту померла, не вчинив передбачених ст. 1281 ЦК України дій щодо пред’явлення вимог до спадкоємців померлої ОСОБА_2, клопотань перед судом першої інстанції про встановлення її спадкоємців та залучення їх до участі у справі – не заявляв, натомість, просив суд стягнути заборгованість лише з трьох поручителів. На стадії апеляційного розгляду залучення відповідачів до участі у справі – не передбачено. Відсутність спадкової справи не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 спадкоємців.

При наявності кредитного договору та договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника (якщо таке зазначено в договорі поруки).

Відповідно до статті 523 ЦК України порука, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Отже, убачається, що у разі смерті боржника за основним зобов'язанням, яке забезпечене договором поруки, за наявності правонаступника, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника, якщо договір поруки не містить як умову згоду поручителя відповідати за виконання зобов'язання будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за основним зобов'язанням.

Таким чином, на поручителів може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксоване, зокрема, і в договорі поруки.

У приєднаних до матеріалів справи договорах поруки відсутні умови про надання згоди поручителів відповідати за правонаступника (правонаступників) боржника у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.

Оскільки із відповідними вимогами до спадкоємців ОСОБА_2 позивач не звертався, у договорах поруки відсутні дані, які б свідчили про згоду поручителів відповідати за правонаступників боржника у випадку невиконання чи неналежного виконання ними основного зобов'язання, підстав для стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь КС «Хосен» заборгованості за кредитним договором № 253*20 від 31.03.2008, який був укладений померлою ОСОБА_2 - немає.

Суд першої інстанції на зазначені положення закону та відповідні обставини справи уваги не звернув, не визначився із характером правовідносин, не врахував, що позичальник за договором кредиту померла та не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, не встановив коло спадкоємців. Допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, відповідно положень ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову КС «Хосен» - відмовити.

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідачів - ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Кредитної спілки «Хосен» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення солідарно боргу за договором кредиту – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15427125

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.

Суддів: Нагорняка В.А., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Хосен" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення солідарно боргу за договором кредиту за касаційною скаргою кредитної спілки «Хосен» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року кредитна спілка «Хосен» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 40423 грн. 07 грн. та судові витрати в сумі 524 грн. 07 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що мiж КС «Хосен» та ОСОБА_1 31 березня 2008 року було укладено кредитний договір, вiдповiдно до умов якого, остання отримала кредит у cумі 23000 грн. зi сплатою 27,6 % річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом 31 березня 2010 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором мiж позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, вiдповiдно до умов яких останні поручились за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. У порушення умов договору ОСОБА_1 кредитних коштів не повернула, через що виникла заборгованість.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (до звернення позивача до суду) та добровільним поверненням кредитних коштів ОСОБА_5 у сумі 10106 грн., КС «Хосен» остаточно просила стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь 46308,66 грн. боргу та судові витрати по справі.

Рішенням Ужгородського мiськрайонного суду вiд 16 грудня 2010 року позов задоволений, солідарно стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Хосен» 46308,66 грн. та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалене нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Хосен» до ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4

У поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі кредитна спілка «Хосен» просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалені судові рішення зазначеним вимогам у достатньому обсязі не відповідають.

Так, задовольняючи позовні вимоги КС «Хосен», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у повному обсязі доведено їх обґрунтованість.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність обов’язку у відповідачів саме як поручителів померлого боржника, правонаступники у якого відсутні.

Такі висновки судів є недостатньо перевіреними та поспішними.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2008 року мiж позивачем та ОСОБА_1 було укладено договiр кредиту, вiдповiдно до якого остання отримала кредит в cумі 23000 грн. зi сплатою 27,6 % річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом 31 березня 2010 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань між кредитною спілкою «Хосен» та поручителями ОСОБА_1 були укладені договори поруки, вiдповiдно до умов яких останні поручились за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Статтею 57 ЦПК України передбачено що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У своїх запереченнях на пред’явлені до них позовні вимоги відповідачі, не визнаючи позов заявляли про те, що вони не поручалися перед позивачем за ОСОБА_1 за виконання нею умов саме кредитного договору.

На зазначені обставини суди уваги не звернули та не усунули протиріч по справі.

Так, по договору поруки укладеному 27 березня 2008 року між кредитною спілкою «Хосен» та ОСОБА_2, останній поручається перед позивачем за виконання зобов’язань ОСОБА_1 за договором позики №252 від 31 березня 2008 року, який на той час ще укладений не був. Зобов’язань ОСОБА_1 перед КС «Хосен» на час укладання договору поруки ще не існувало.

Виходячи зі змісту договорів поруки, укладених 31 березня 2009 року між позивачем та іншими відповідачами, останні також брали на себе обов’язок по виконанню зобов’язання ОСОБА_1, перед КС «Хосен» лише по договорам позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України з а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. А позичальник обов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей такого роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами не перевірено чи укладалися між позивачем та померлою ОСОБА_1 інші договори, зокрема договір позики, чи ознайомлені були відповідачі з його умовами за виконання яких ОСОБА_1 вони поручалися перед КС «Хосен».

Разглядаючи справу за відсутністю відповідачів, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не визначив на виконання яких договорів було укладено договори поруки позивача з відповідачами, не дана оцінка часу укладання договорів поруки, їх реєстрації, обсягу дійсного боргу перед КС «Хосен».

Крім того, позивачем, при зверненні до суду було заявлено позовні вимоги і до ОСОБА_5 У заяві від 19 листопада 2010 року (а.с.36) КС «Хосен» просить суд не стягувати борг з зазначеного відповідача. Чи є це клопотання відмовою від позову, чи наявні підстави для прийняття такої відмови, судом не з’ясовано.

Таким чином, судом першої інстанції не були встановлені фактичні обставини справи для правильного її вирішення, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, що потягло за собою ухвалення рішень, які не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості справи.

Ураховуючи викладене, порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу кредитної спілки «Хосен» задовольнити частково.

Рішення Ужгородського мiськрайонного суду вiд 16 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий: Ткачук О.С.

Судді: Нагорняк В.А.

Савченко В.О.

Умнова О.В.

Фаловська І.М

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18396646

[у.zaporozhskiy]

Решения конечно интересные,

ВССУ отменил решение апелляции и первой инстанции на том основании, что Неизвестно за какой договор поручители поручились

У приєднаних до матеріалів справи договорах поруки відсутні умови про надання згоди поручителів відповідати за правонаступника (правонаступників) боржника у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.

Вот эта позиция не понравилась.

Разве такой пункт не ничтожны?

Разве можно самостоятельно отказаться от права на дачу согласия на изменение в будущем должника?