Решение Апелляционного суда Львовской области об отказе КС "Львивська" во взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-1787/11

Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Категорія: 27 Доповідач: Штефаніца Ю.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.

за участі секретаря : Карнидала В.В.,

представника Кредитної спілки «Львівська» ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року у справі за позовом Кредитної спілки «Львівська» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львівська» та приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов Кредитної спілки «Львівська»до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №2007-5652 від 3.10.2007 року укладеним між Кредитною спілкою «Львівська»та ОСОБА_4. Постановлено стягнути солідарно з цих відповідачів на користь позивача 194 189 грн.59 коп., коштів за кредитними договором, 15 685 грн.47 коп. індекс інфляції, 273 грн.26 коп. сплаченого судового збору та 199 грн.366 коп. коштів сплачених на подачу оголошення про виклик відповідача. В іншій частині позовних вимог Кредитної спілки «Львівська» відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львівська» та приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки відмовлено.

Дане рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно та однобічно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив оригінал кредитної справи, безпідставно відмовив їй у задоволенні клопотання щодо виклику та допиту в суді заявлених свідків, безпідставно залишив без уваги її доводи на підтвердження зустрічного позову. Вважає, що суд не врахував фактичних обставин справи, які свідчать про бездіяльність Кредитної спілки у перевірці цільового використання кредиту та про безпідставність нарахування пені та інших фінансових санкцій за невиконання умов кредиту.

Апелянт покликається і на те, що в Договорі поруки не зазначено строку закінчення його дії, а тому відповідно до ст.559 ЦК України вважає, що, з урахуванням настання строку виконання основного зобов’язання та непред’явлення кредитором протягом шести місяців вимоги до поручителя. строк виконання зобов’язання сплив 04 серпня 2008 року, а тому на час звернення Кредитної спілки «Львівська»до суду з позовом, договір поруки припинив свою дію. Вказує і на те, що позовних вимог до неї, як до іпотекодавця не заявлялось. Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та повністю відмовити у задоволенні позову Кредитної спілки (а.с.74,79-81).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника Кредитної спілки «Львівська»ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи законність та обґрунтованість рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів пригодить до висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим: законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 03 жовтня 2007 року між Кредитною спілкою «Львівська»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №2007-5652 відповідно до якого ОСОБА_4 було надано позику у розмірі 50 000 гривень на споживчі потреби (ремонту житла), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22% річних та кінцевим терміном погашення кредиту 02.10.2022 року. Відповідно до п.3.4 даного договору, позичальник зобов’язаний використовувати кредит на цілі, визначені даним договором і повністю повернути його в останній день користування кредитом. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати відсотки по кредиту та повернути кредит в термін передбачений додатком №1 цього договору, протягом трьох днів письмово попередити Кредитодавця про зміну свого місця проживання чи інші дані, які мають значення для цього договору. Між сторонами виникли договірні стосунки, передбачені ч.1 ст.1054 ЦК України. (т.1 а.с.3).

Судом встановлено також, що позичальник ОСОБА_4 взятих на себе зобов’язань за цим кредитним договором не виконав, в результаті чого загальна сума його заборгованості перед кредитодавцем станом на 11.11.2010 року становить 213 670грн. 86 коп., що стверджується розрахунком цієї заборгованості (т.2 а.с.10,11-12).

Сторони за цим договором його дійсність та суму заборгованості не оспорюють. Правильність прийнятого судом рішення щодо задоволення позову Кредитної спілки «Львівська»про стягнення з ОСОБА_4 боргу по даному кредитному договору фактично не оскаржується.

З матеріалів справи також вбачається та беззаперечно встановлено судом, що для забезпечення виконання зобов’язань по даному кредитному Договору між Кредитною спілкою «Львівська»та ОСОБА_2 03 жовтня 2007 року було укладено договір поруки, за яким вона взяла на себе зобов’язання бути гарантом позичальника, у випадку невиконання членом кредитної спілки ОСОБА_4 своїх зобов’язань по своєчасному поверненню позики в сумі 50000 грн. за кредитним договором №2007-5652, а також - іпотечний договір, за яким ОСОБА_2, як іпотекодавець, передала в іпотеку кредитній спілці належний їй житловий будинок №17 з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.5,6-10).

В супереч доводам в апеляційній скарзі , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову щодо визнання цих договорів поруки та іпотеки недійсними, оскільки в момент їх вчинення сторонами були дотримані як загальні вимоги, визначені ст.203 ЦК України так і спеціальні вимоги, передбачені для укладення таких видів правочинів. До того ж, позивач не зазначила з яких правових підстав ці договори слід визнати недійсними.

Не ґрунтується на вимогах закону і твердження апелянта про відсутність підстав для виконання договору поруки з огляду на положення ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов’язання витікає лише 02.10.2022 року.

В той же час, при вирішенні позовних вимог кредитної спілки щодо покладення на ОСОБА_2 солідарного обов’язку по відшкодування заборгованості за кредитним договором №2007-5652, суд не навів належних правових обґрунтувань та підстав для такого стягнення та не дав належної оцінки наявним у справі доказам, невірно встановив фактичні обставини справи, та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині на час звернення кредитної спілки з відповідними позовними вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість позичальника ОСОБА_4 перед кредитором стала утворюватись з березня 2008 року, що сторонами не заперечується.

На час звернення Кредитної спілки «Львівська» в суд в квітні 2009 року з позовом до ОСОБА_2, як поручителя, загальна заборгованість за кредитним договором склала 121 922 грн.57 коп..

Як вбачається з умов договору поруки, укладеною між Кредитною спілкою «Львівська»і ОСОБА_2 остання взяла на себе зобов’язання погашати заборгованість за кредитним договором на вимогу кредитної спілки .

Однак з матеріалів справи вбачається, що кредитор достовірно знаючи про невиконання позичальником своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором, до моменту звернення до суду в квітні 2009 року з даним позовом не повідомляв ОСОБА_2, як поручителя, про виникнення боргу та не направляв їй будь-яких вимог щодо погашення виниклого боргу. Замовчування перед поручителем факту виникнення боргу у позичальника за кредитним договором призвело до значного зростання заборгованості, поставило поручителя в край скрутне матеріальне становище та унеможливило виконання ним своїх зобов’язань.

Про дані обставини свідчить і те, що згідно заяви ОСОБА_2 від 13.02.2009 року, яку надав колегії суддів представник спілки, остання з власної ініціативи звернулась до Кредитної спілки «Львівська» з проханням повідомити їй про стан виконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань по кредитному договору. Однак достовірних та беззаперечних доказів того, що кредитна спілка надала ОСОБА_2 належну відповідь та інформацію про стан виконання кредитного договору, позивач ні в суді першої інстанції ні в ході апеляційного розгляду справи суду не надав.

Ксерокопія доповідної на кредитний комітет про те, що ОСОБА_2 було надано таку відповідь під час особистої зустрічі з керівництвом спілки 17.02.2009 року, не визнається колегією суддів належним і допустимим доказом в розумінні ст.58, 59 ЦПК України, оскільки при запереченні цих обставин самою ОСОБА_2, такий документ носить внутрішній характер для працівників спілки та не містить жодної об’єктивної інформації на підтвердження того, що така зустріч дійсно мала місце.

Оскільки такі дії позивача суперечать положенням ст.ст.3,13 ЦК України, щодо добросовісного користування правом, колегія суддів, виходячи з вимог ч.3 ст.16 ЦК України не вбачає підстав для захисту цивільного права позивача щодо стягнення боргу з поручителя ОСОБА_2 на час пред’явлення позовних вимог та вважає, що при відсутності звернення спілки до поручителя щодо погашення боргу відповідно до умов договору поруки, остання не порушила своїх зобов’язань.

Щодо іпотечного договору, то кредитна спілка не позбавлена права звернутись з вимогою про звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до умов цього договору, чого позивачем зроблено не було.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Львівська»заборгованості за кредитним договором та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Львівська»до ОСОБА_2. В решті це рішення, як таке що відповідає нормам матеріального і процесуального права слід залишити без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Львівська»заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кредитним договором і солідарного стягнення з неї судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Кредитної спілки «Львівська»до ОСОБА_2 про солідарне стягнення із неї заборгованих коштів за кредитним договором №2007-5652 від 3.10.2007 року укладеним між Кредитною спілкою «Львівська»та ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Мусіна Т.Г.

Павлишин О.Ф.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18560635

[у.zaporozhskiy]

Не ґрунтується на вимогах закону і твердження апелянта про відсутність підстав для виконання договору поруки з огляду на положення ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов’язання витікає лише 02.10.2022 року.

С этой точкой зрения я не согласен.

Если 04 февраля 2008 года, заемщику было направлено досудебное требование вернуть весь кредит,то договор поручительства был прекращен 04 августа 2008 года.

Если такое требование к поручителю не заявлялось, то с октября 2009 года, поручительство прекратилось, так как к заемщику было заявлено требование о возвращении всего кредита в апреле 2008 года.