Решение Апелляционного суда Львовской области об отказе Индустриально-экспортному банку во взыскании с поручителя

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-1543/11

Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.

Категорія 27 Доповідач в 2-й інстанції: Каблак П. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,

з участю секретаря: Стасів М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі –ПАТ) "Індустріально-Експортний Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Індустріально-Експортний Банк", ОСОБА_4 про розірвання договору поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

у серпні 2010 року ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" звернувся до суду в подальшому зменшеними позовними вимогами до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 12 листопада 2008 року між ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 341/727369 (надалі - кредитний договір), за яким банк надав позичальнику (відповідачу ОСОБА_4) кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 25 відсотків річних. Погашення кредиту та сплата процентів повинна була здійснюватись згідно положень п. 1.3. кредитного договору. Цього ж дня, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 341/727369 (надалі –договір поруки), за умовами якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов’язаннях позичальника (ОСОБА_4), які виникають з кредитного договору. У зв’язку із тим, що позичальник (ОСОБА_4) прострочив внесення погашення отриманого кредиту та процентів за користування кредитом, утворилася заборгованість (з у рахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог): 6 170 грн. 87 коп., яку просив стягнути з обох відповідачів.

У вересні 2010 року відповідачка ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов про розірвання договору поруки. В обґрунтування зустрічного позову покликалася на те, що оскільки всупереч умовам договору поруки ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" не надіслав їй вимогу про сплату коштів, наданих в кредит, відсотків за користування ними, комісій та пені, мало місце істотне порушення умов договору поруки, що є підставою для його розірвання, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2010 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" 6 170 грн. 87 коп. заборгованості та 264 грн. 22 коп. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що всупереч п. 4.3.7. кредитного договору, у зв’язку із виниклою простроченою заборгованістю банк не направив поручителю (ОСОБА_2) письмової вимоги про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованих комісій, штрафів, пені, що позбавило її в добровільному порядку погасити існуючу заборгованість, та не допустити її виникнення у майбутньому, оскільки сплачені позичальником (ОСОБА_4) кошти в порядку черговості скеровані банком не на погашення заборгованості, а на сплату штрафних санкцій. На думку апелянта, наведені обставини, знайшли своє відображення в окремій ухвалі, постановленій судом у даній справі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким розірвати договір поруки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов, та стягуючи з відповідачів солідарно в користь банку суму заборгованості за кредитним договором, місцевий суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, не повернув отриманий кредит, не виконав взятих за договором зобов’язань. А відтак, заборгованість, яка виникла за кредитним договором підлягає стягненню в судовому порядку. Оскільки між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, остання повинна нести солідарну відповідальність, у випадку невиконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення умов договору поруки, допущене з боку ПАТ "Індустріально-Експортний Банк", яке проявилося у не направленні ним поручителю вимоги про дострокове погашення кредиту, не може бути визнано істотним, у зв’язку і з чим відсутні правові підстави для розірвання договору поруки. Інших підстав для розірвання цього договору, судом не встановлено.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язань частково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою наведено у ст. 554 ЦК України. Так, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 12 листопада 2008 року між ПАТ "Індустріально-Експортний Банк", ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір поруки (а.с. 14, 15), за умовами цього договору сторони встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов’язаннях позичальника, які виникають з умов кредитного договору № 341/727369 від 12 листопада 2008 року, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 15 000,00 грн., а позичальник зобов’язується перед банком повернути кредитні кошти, шляхом щомісячної сплати суми кредиту (частини кредиту) згідно графіку погашення суми кредиту до кредитного договору та щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 25% річних, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк виконання зобов’язань за кредитним договором –не пізніше 11 листопада 2011 року.

Пунктами 2.1. та 3.1. договору поруки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником на всю суму заборгованості.

У п. 3.2. договору поруки закріплено положення, за яким у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язань позичальника по кредитному договору, про виникнення заборгованості позичальника банк повідомляє поручителя письмово.

Як передбачено у п. 4.3.7. кредитного договору, у випадку непогашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику та поручителю письмові вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені.

Судом безспірно встановлено, що банком направлялася письмова вимога про дострокове погашення кредиту лише позичальнику. Така вимога, як і письмове повідомлення про виникнення у позичальника заборгованості за кредитним договором, банком поручителю не направлялися.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову –подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

В контексті з ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою зокрема визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, перед пред’явленням позову до поручителя, кредитор зобов’язаний пред’явити вимогу поручителю. У випадку невиконання такої, з урахуванням строків позовної давності, визначеної у ст. 257 ЦК України, кредитор має право пред’явити позов до поручителя.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ст. 1 ЦПК України).

Право на звернення до суду за захистом виникає лише у випадку порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача ( ст. 3 ЦПК України).

Встановивши, що банком не повідомлялося поручителя, відповідача у справі –ОСОБА_2 про виникнення заборгованості у позичальника за кредитним договором, і їй не направлялася банком письмова вимога про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованих комісій, штрафів та пені, у зв’язку із непогашенням простроченої заборгованості понад 30 днів позичальником ОСОБА_4, суд прийшов до передчасного висновку про порушення з боку поручителя ОСОБА_2 умов договору позики та необґрунтовано поклав на неї солідарну відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору. Не ґрунтуються такі висновки суду і на нормах згаданих вище положень матеріального права.

Проте, наведене не позбавляє в подальшому, з урахуванням строків дії кредитного договору та договору поруки, звернутися банку до поручителя з вимогою про виконання зобов’язань позичальника, а у випадку невиконання таких, з боку поручителя, звернутися до компетентного суду, з дотриманням правил підсудності та строків позовної давності про стягнення заборгованості.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції, які були покладені в основу для відмови у задоволенні зустрічного позову, ґрунтуються на нормах матеріального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції повно з’ясовані обставини справи, що мають значення для вірного вирішення спору, проте невірно застосовано норми матеріального права, рішення суду в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення суду не оскаржується, відтак, судом апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 303 ЦПК України не перевіряється, і його належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1, 2; 309 ч. 1 п. 4; 314 ч.1 п 1, ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2010 року в частині задоволення первісного позову про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" 6 170 грн. 87 коп. та 264 грн. 22 коп. судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове, яким в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Індустріально-Експортний Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Каблак П.І.

Судді: Кіт І.Н.

Крайник Н.П.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18560051

[у.zaporozhskiy]

В контексті з ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою зокрема визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, перед пред’явленням позову до поручителя, кредитор зобов’язаний пред’явити вимогу поручителю. У випадку невиконання такої, з урахуванням строків позовної давності, визначеної у ст. 257 ЦК України, кредитор має право пред’явити позов до поручителя.

Это кардинально неправильный вывод

к поручителю можно обратиться с иском (именно с иском) только в течении полугода с момента обращения досудебного требования к заемщику,

Если сначала требование к ЗАЕМЩИКУ, а потом иск через 9 месяцев, то в иске должно быть отказано, так как поручительство прекращено согласно ч. 4 ст. 559 ЦК