Постановление ВХСУ об отказе Райффайзенбанку Аваль в обращении взыскания на залоговое имущество

[Koriolis]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р.

№ 5024/1076/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Прокопанич Г.К.,

судді: Алєєва І.В., (доповідач)

Євсіков О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №34/10 від 16.03.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №5 від 21.03.2012р.;

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.)

у справі № 5024/1076/2011 господарського суду Херсонської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк "Аваль"

до Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін"

про стягнення заборгованості в розмірі 4 717 048, 29 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2011р. (складене 12.10.2011р.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.) у справі №5024/1076/2011, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" -4 529 064,60грн. заборгованості по кредиту, 176 561,39 грн. нарахованих відсотків по кредиту, 11 422,30грн. пені за порушення строків сплати відсотків шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору „Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, „Цукор" територія 14.

Стягнуто з Приватного підприємства „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль" -25 500грн. витрат зі сплати державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Приватне підприємство "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін", не погоджуючись з прийнятими судовим актами звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2012р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.) у справі № 5024/1076/2011, відновив пропущений процесуальний строк, касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.06.2012р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 25.06.2012р. №03.07-05/450 у зв'язку з виходом судді Євсікова О.О. із відпустки для розгляду справи №5024/1076/2011 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою від 25.06.2012р. Вищий господарський суд України в порядку ст. 1211 ГПК України задовольнив клопотання Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" про зупинення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011р. у справі № 5024/1076/2011. Зупинив виконання рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011р. у справі № 5024/1076/2011 до закінчення розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.) у справі №5024/1076/2011 та в порядку ст. 77, ст. 1115 ГПК України розгляд касаційної скарги відклав на 02.07.2012р.

У своєму письмовому відзиві позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти -без змін.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 02.07.2012р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.12.2005р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, (правонаступник Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль") та Приватним підприємством „Дитячий оздоровчий комплекс „Дельфін" (правонаступник Приватне підприємство „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін") (надалі - позичальник), укладена Генеральна кредитна угода № 010/03-051/434, відповідно до умов якої позивач зобов'язався надавати відповідачу грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в межах цієї Генеральної кредитної угоди, в розмірі не більше 1 000 000 грн.

Пунктом 6.3 зазначеної генеральної кредитної угоди передбачалось, що позивач має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісійні тарифи та штрафні санкції, та звернути стягнення на предмет застави.

З урахуванням додаткових угод № 1 від 26.02.2007р. № 2 від 12.11.2007р., № 3 від 13.10.2008р. та № 010/03-051/434/4 від 27.09.2010р. сторонами визначено ліміт кредитування в розмірі 6 027 100 грн. з кінцевим строком погашення 01.10.2018р.

11.01.2006р. в забезпечення належного виконання зобов'язань по генеральній кредитній угоді № 010/03-051/434 від 15.12.2005р., сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 23, відповідно до умов якого іпотекодавець - ПП „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін", зобов'язаний до 14.12.2010р. повернути іпотекодержателю - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль" кредит у розмірі 1 000 000 грн., сплатити відсотки за його користування та комісійні тарифи, а також неустойку у розмірі, строки та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою від 15.12.2005р. та усіма кредитними договорами укладеними в її рамках та цим Іпотечним договором.

За умовами договору іпотеки від 11.01.2006р., іпотекодарежатель Банк має право у випадку невиконання іпотекодавцем свої зобов'язань за генеральною кредитною угодою отримати задоволення за рахунок іпотечного майна, - цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору „Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, „Цукор" територія 14.

07.03.2007р. між позивачем та відповідачем також укладений договір іпотеки, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 13.11.2007р. та № 2 від 15.10.2008р., відповідно до умов якого ПП „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" (іпотекодавець), зобов'язався відповідати за виконання Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005р. та усіх кредитних договорів укладених в її межах, тим же іпотечним майном -цілісним майновим комплексом дитячого оздоровчого табору "Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, "Цукор" територія 14. Заставна вартість визначена сторонами в розмірі 6 163 400 грн.

Спірні правовідносини стосуються:

- Кредитного договору №010/03-051/434-1 від 15.12.2005р., з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 12.09.2006р., №010/03-051/434-1/3 від 18.11.2009р. та №010/03-051/434-1/4 від 27.09.2010р., відповідно до умов якого позивач, зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит в розмірі 177 200 грн. строком до 01.09.2011р., зі сплатою 21,5 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно до графіку.

- Кредитного договору №010/03-051/434-4 від 26.02.2007р., з урахуванням додаткових угод до нього №1 від 12.11.2007р., №010/03-051/434-4/3 від 18.11.2009р. та № 010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит в розмірі 214 472 доларів США, зі сплатою 12 % річних, строком до 25.02.2017р., з погашенням кредиту та відсотків згідно до графіку.

- Кредитного договору № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007р., з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 08.08.2008р., № 2 від 09.01.2009р., № 010/03-051/434-5/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-5/4 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/6 від 08.06.2010р. та № 010/03-051/434-5/7 від 27.09.2010р., відповідно до умов якого позивач, зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит в розмірі 2 300 000 грн., зі сплатою 19 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно до графіку.

- Кредитного договору № 010/03-051/434-6 від 14.10.2008р., з урахуванням додаткових угод до нього № 010/03-051/434-6/4 від 23.02.2010р., № 010/03-051/434-6/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-6/6 від 08.06.2010р., № 010/03-051/434-6/7 від 27.09.2010р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати позичальнику, кредит в розмірі 762 581,60 грн., зі сплатою 21,5 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, строком до 25.02.2017р.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, керуючись лише наданими позивачем розрахунками, без їх детального аналізу, дійшов до висновку, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитними договорами становить - 4 717 048,29грн., з яких: 4 529 064,60грн. заборгованості по кредиту, 176 561,39грн. нарахованих відсотків по кредиту, 11 422,30грн. пені за порушення строків сплати відсотків.

Однак, ані господарським судом першої інстанції, ані господарським судом апеляційної інстанції не було вжито заходів щодо проведення між сторонами звірення взаємних розрахунків в спірних правовідносинах. Судами не встановлені в повному обсязі обставини, що стосуються виконання договорів, не надана належна оцінка доводам відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно завищено розмір відсотків за користування кредитними коштами, не перевірені ці обставини з посиланнями на докази.

Судами не встановлені обставини щодо видачі банком кредитних коштів позичальнику за кредитними договорами в спірних правовідносинах (відповідні обставини не з'ясовувались, докази не досліджувались). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України, щодо документального підтвердження фактичних обставин видачі кредитів.

Судами також не з'ясовувались питання своєчасності отримання позичальником кредитних коштів і відповідно не досліджувались обставини дотримання графіків погашення кредитів, обґрунтованості нарахування процентів та пені.

Справа містить незасвідчені належним чином ксерокопії матеріалів (т.1, а.с. 27, 30, 31, 37, 43, 44, 54, 60, 61, 70, 74, 75, 81, 82, 87-90, 94-97, 99), які оцінювались судами попередніх інстанцій без урахування приписів ст. 36 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Матеріали справи містять розпорядження відділу платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій (т.2, а.с. 112-120), які не оцінювались як докази, яким не надана жодна юридична оцінка, не встановлено, яке відношення ці матеріали мають до спірних правовідносин.

Також господарськими судами попередніх інстанцій не було з'ясовано виконання п. 6.13 (в редакції додаткової угоди №010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010р.) кредитного договору №010/03-051/434-4 від 26.02.2007р., відповідно до умов якого позичальник зобов'язувався в строк до 01.07.2011р. оформити та надати кредитору новий договір оренди земельної ділянки, розташований під предметом іпотеки за адресою: Херсонська область, м. Складовськ, територія "Цукур", буд. 14, а також укласти додаткову угоду до договору іпотеки, що є забезпеченням зазначеного кредитного договору, щодо зазначення даних про площу, кадастровий номер та статус вищезазначеної земельної ділянки.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не були з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини щодо виконання кредитних договорів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки про рух коштів на банківських рахунках тощо.

Відповідно до приписів ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011р. (складене 12.10.2011р.) та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.) у справі №5024/1076/2011 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" -задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2011р. (складене 12.10.2011р.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (складена 23.02.2012р.) у справі №5024/1076/2011 -скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя О.О. Євсіков

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25102777

[mississ]

Очень радуют следующие формулировки.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, керуючись лише наданими позивачем розрахунками, без їх детального аналізу, дійшов до висновку, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитними договорами становить - 4 717 048,29грн., з яких: 4 529 064,60грн. заборгованості по кредиту, 176 561,39грн. нарахованих відсотків по кредиту, 11 422,30грн. пені за порушення строків сплати відсотків.

Однак, ані господарським судом першої інстанції, ані господарським судом апеляційної інстанції не було вжито заходів щодо проведення між сторонами звірення взаємних розрахунків в спірних правовідносинах. Судами не встановлені в повному обсязі обставини, що стосуються виконання договорів, не надана належна оцінка доводам відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно завищено розмір відсотків за користування кредитними коштами, не перевірені ці обставини з посиланнями на докази.

Судами не встановлені обставини щодо видачі банком кредитних коштів позичальнику за кредитними договорами в спірних правовідносинах (відповідні обставини не з'ясовувались, докази не досліджувались). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України, щодо документального підтвердження фактичних обставин видачі кредитів.

Судами також не з'ясовувались питання своєчасності отримання позичальником кредитних коштів і відповідно не досліджувались обставини дотримання графіків погашення кредитів, обґрунтованості нарахування процентів та пені.

Справа містить незасвідчені належним чином ксерокопії матеріалів (т.1, а.с. 27, 30, 31, 37, 43, 44, 54, 60, 61, 70, 74, 75, 81, 82, 87-90, 94-97, 99), які оцінювались судами попередніх інстанцій без урахування приписів ст. 36 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Матеріали справи містять розпорядження відділу платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій (т.2, а.с. 112-120), які не оцінювались як докази, яким не надана жодна юридична оцінка, не встановлено, яке відношення ці матеріали мають до спірних правовідносин.

[Йивгеней]

Важное решение.

Вот они даже ссылаются на госстандарты:

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

[sofi]

неужели это решение принято в украинском суде, неверю)))

наконец-то вспомнили о первичке, сверке, односторонних изменениях банком договоров и всей той галиматье, которую банки тащат в суд: расчет долга по системе три П (пол, палец, потолок), документах никем не подписанных, копиях никем не заверенных

молодцы, сняли с банка ореол святости и непогрешимости, ткнули в лужу мордой и заметте без всяких лицензий

[alex-1250]

В Хозяйственных судах почти всегда требуют подтверждение выдачи, поставки и т.п., а также провести сверку расчетов.

В гражданских судах, сколько уже не бьюсь, суды игнорируют отсутствие доказательств выдачи кредита.

[Koriolis]

В Хозяйственных судах почти всегда требуют подтверждение выдачи, поставки и т.п., а также провести сверку расчетов.

В гражданских судах, сколько уже не бьюсь, суды игнорируют отсутствие доказательств выдачи кредита.

Было бы неплохо использовать это решение для написания жалобы в кассацию,а если откажут,то в ВСУ по неодинаковому применению.

[advokatalex]

В Хозяйственных судах почти всегда требуют подтверждение выдачи, поставки и т.п., а также провести сверку расчетов.

В гражданских судах, сколько уже не бьюсь, суды игнорируют отсутствие доказательств выдачи кредита.

Согласен. А еще игнорируют тот факт, что "расчет задолжености" не есть надлежащим доказательством выплат/погашений/возврата. И в этом аспекте - ДАЙ БОЖЕ ЗДОРОВЬЯ И ПОСЛУШНЫХ ДЕТЕЙ ТЕМ, КТО ДОДУМАЛСЯ ДО ТАКОГО РЕШЕНИЯ))

[alexburko]

Это хозяйственный суд.

В хозяйственных судах мы бы выигрывали большинство дел, думают судьи тут более профессионально... В гражданских судах мнение судей преопределено - раз банк/заемщик, значит заемщик должен, судим по понятиям, а есть ли там какие бумажульки, нету, - не суть важно...

[sofi]

Это хозяйственный суд.

В хозяйственных судах мы бы выигрывали большинство дел, думают судьи тут более профессионально... В гражданских судах мнение судей преопределено - раз банк/заемщик, значит заемщик должен, судим по понятиям, а есть ли там какие бумажульки, нету, - не суть важно...

такая практика выработалась, так как заемщики сами позволили ее выработать в самом начале "кампании". Щас- то заемщик поумнел, требует сверки расчетов, даже в некоторых случаях стал потребителем финансовых услуг и считает что услуга не выполнена.

Вы, Алекс, это доказываете на личном примере.

такшо бум ламать их предопределение.

кстати, а чего мы судимся с юрлицом именно в гражданском суде? почему не в хоз? может именно потому что кредит и должен рассматриваться как услуга потребителю? Тогда эти нюансы кто кому сколько как и не важны, существенным остается - выполнена ли услуга или нет и в каком количестве и качестве, все по зу о потребителях. в хоз суде рассматриваются бизнес -отношения, мы под них не подходим, тогда какие могут быть у нас отношения с банком? только потребительские, но люспеник нас лишил права на защиту по этим правоотношениям, а других прав с позиции райсудов у нас нет.

Суд - вы получили кредит? ( подразумевает услугу) Заемщик - да, но... (двери косые)

суд- вы подписали договор ( в уме - акт выполненых работ), Заемщик - да, но.... (вместо авто дали самолет)

суд - подписали?, так и платите шо скажуть.))))

хм............ как то тут все так зыбко, по потребителям - банки все в ж...., не зря луспеник закон отменял, в нем кощеева смертушка.

потому суды и привязывают договор позыки (кредита) к имуществу приобретенному.

если бы позыка действительно была кредитом - гривной для временного пользования, то все было бы у банка окей.

а так выходит - заемщик к банку : окажите услугу, дайте кредит (послугу) для оплаты части авто по договору к/п в гривнах ХХХсумма.

банк - без проблем, только послугу в долларах дадим и пропишем как мы это сделаем.

результат - авто получено за гривны от банка, услуга надана, но не та на которую банк подписался дать доллары,