Решение Апелляционного суда Закарпатской области оставленное в силе ВСУ об отказе Приватбанку во взыскании долга после исполнительной надписи

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

іменем України

14 квітня 2009 року

м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів:

Чужі Ю.Г. (головуючий), Панька В.Ф., Животова Є.О.,

при секретарі Янкович К.І.,

з участю представника апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року по справі за позовом ЗАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2008 року ЗАТ КБ «Приват Банк» (далі банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором кредиту.

Вимоги банк мотивував тим, що відповідач відповідно до кредитного договору № МКWGК00000012 від 29.09.2005 року отримав від банку кредит в розмірі 13343 доларів США. В порушення умов договору ОСОБА_2. не сплачує банку проценти за користуванням кредиту і станом на 19.08.2008 року заборгував банку 1767,41 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 8554,26 грн.

Посилаючись на дані обставини банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь 8554,26 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року позов задоволено.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та закриття провадження у справі.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є зобов'язання перед банком з приводу неналежного виконання кредитного договору № МКWGК00000012 від 29.09.2005 року.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що 29.09.2005 року між сторонами був укладений договір кредиту на суму 13343 долари США для придбання житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно цього договору ОСОБА_2. отримав у банку 12000 доларів США та придбав вищезгаданий будинок. Забезпечення виконання відповідачем свого зобов'язання перед банком по кредитному договору було оформлено договором іпотеки, який був укладений між сторонами 1.10.2005 року.

В період з жовтня 2005 року по січень 2007 року відповідачем, в рахунок погашення кредиту та сплати процентів, було добровільно сплачено банку 22058,40 грн. В червні 2006 року по судовому наказу (справа № 2-Н-14/06) з відповідача на користь банку було стягнуто 3562 грн., а 7 грудня 2007 року відповідно до виконавчого напису нотаріуса був реалізований з прилюдних торгів предмет іпотеки (будинок відповідача) за 75100 грн. З виручених від реалізації заставленого майна коштів 63351,18 грн. були перераховані позивачу в рахунок покриття всієї заборгованості по кредиту, в тому числі основного боргу, відсотків, комісії та пені.

Згідно ст. 23 укладеного між сторонами договору іпотеки сторони договору визначили судовий та позасудовий спосіб врегулювання задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Позивач (іпотекодекжатель) звернув стягнення на будинок відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто задовольнив свої вимоги в позасудовий спосіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги банку до відповідача про стягнення заборгованості по договору кредиту, який є основним по відношенню до договору іпотеки, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ЗАТ КБ «Приват Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту.

Стягнути з ЗАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 42 (сорок дві) грн. 77 коп. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3719176

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 30 червня 2009 року касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2008 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі - ЗАТ КБ) “ПриватБанк” 16 824 грн. 49 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати, а всього - 17 022 грн.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4326940

[ремикс]

Интересное решение, надо взять на заметку

[у.zaporozhskiy]

Интересное решение, надо взять на заметку

На сайте ранее, я выкладывал ряд решений ВСУ и ВССУГУД, где указано, что банк уже защитил свое право на досрочное взыскание кредита.

у него отсутствует нарушенное право, так есть исполнительная напись.

единственное на что он имеет право, это на взыскание процентов и пени, которая могла набежать за это время.

Но дело в том, что в решении выложенном в заглавии темы, имущество уже реализовано.

все равно мое мнение, как бы это несправедливо не звучало по отношению к заемщикам, Банк имеет право на взыскание разницы.

[batyshka]

не зважаючи, що рішення винесене на корись позичальника воно дуже суперечливе

Стаття 36 про іпотеку до змін 2008 року:

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

після змін

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

(частина перша статті 36 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI)

як бачимо, виконавчого напису в даному переліку немає.

[batyshka]

Ухвалюючи у справі, яка переглядається, рішення про задоволення позову АБ "Діамант" про стягнення штрафу, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що вчинення виконавчого напису не припиняє зобов'язання сторін.

постанова всу 31.10.2012 http://reyestr.court.gov.ua/Review/27483306