Recommended Posts

Опубликовано

Недавно подал административный иск на государственного исполнителя о признании действий незаконными. Исполнителем без решения суда было вынесено постановление о обращении взыскания на принадлежащий мне автомобиль, купленый в кредит. Прошу дать коментарии относительно моих шансов на победу, согласно вылаженных в иске оснований.

Вінницький окружний адміністративний суд

91055, м. Київ, вул. Петрова,11

Позивач: гр. Петров Павло Сідорович

9444, ПОлтавська область,

м. Бугаївка, вул. Воровського буд.9, кв.9

Відповідач: Державний виконавець ВДВС

Колоскова Л.В.

944, м.Мелітополь, без вулиці, 40

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання дій державного виконавця Колосковой Л.В. щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження - незаконними.

14.01.13 року я дізнався і отримав Постанову ВП № 325692194 від 17.09.12 року про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на моє майно, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Колосковой Л.В. на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ч.2 ст.181 КАС - Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

14.01.13 року я також отримав копію виконавчого напису нотаріуса № 1615, вчиненого 21.02.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на заставне майно - автотранспортний засіб Skoda Superb 1.8T, д.н. ВВ2531ВС, що належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Зазначений автомобіль був надан мною у заставу ЗАТ «ОТП Банку» відповідно до умов договора застави автотранспортного засобу № ВL-111/561/2008 від 25 січня 2008 року, який був укладений в забезпечення виконання мною боргових зобов’язань по договору про надання споживчого кредиту, укладеному з ЗАТ «ОТП Банк».

Вважаю дії державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Колосковой Л.В. щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження - незаконними, з наступних підстав:

В постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначив, що постанова винесена на підставі: згідно виконавчого напису нотаріуса, необхідно звернути стягнення на майно боржника.

12 грудня 2011 року у Постанові № 3-134гс11 Верховний Суд України зазначив, що підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, а саме зазначив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164.

Таким чином Верховний Суд України чітко зазначив, що підстав для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса не передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який регулює оспорювані мною правовідносини.

У відповідності з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України - Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» - Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Іншими передбаченими законом обставинами, що виключають здійснення виконавчого провадження є законні обґрунтовані підстави викладені у рішеннях Верховного Суду України.

Таким чином державний виконавець зобов’язан був перевірити наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження і повинен був відмовитись від здійснення виконавчого провадження на підставі того, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, оскільки таке звернення може бути вчинено тільки на підставі рішення суду. Проте в порушення ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 590 ЦК України, ст. 24,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч. 1 ст. 6, ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець таких дій не зробив і діє у спосіб, що не передбачен законами України, внаслідок чого у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає підстави, які не передбачені законами України, що також підтверджують постанови Верховного Суду України. Такі незаконні дії державного виконавця повинні бути припинені.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окремо хочу звернути увагу на набрання чинності 16 жовтня 2011 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI, яким врегулювали питання здійснення нотаріусом виконавчого напису на рухоме майно. Однак дія цього Закону відповідно до п.2 Прикінцевих положень не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Тобто звернення стягнення державного виконавця на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса на рухоме майно за договорами укладеними до 16 жовтня 2011 року є неправомірним.

На підставі викладеного, беручи до уваги те що Відповідач - суб'єкт владних повноважень відмовляється виконувати рішення Верховного Суду України, що Постанова про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесена без рішення суду, що підстав звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса на рухоме майно не передбачено законами України, керуючись Постановою Верховного Суду України № 3-134гс11, постановою Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164, ч.13 ст.11 ЗУ «Про захист справ споживачів», ч.1 ст.590 ЦК України, ст. 24,26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.2 ст.19 Конституції України, ст.360-7 ЦПК України, ст.ст. 2,6,9,71,104,105,106,181 КАС України, -

ПРОШУ:

1. Визнати дії державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Колосковой Л.В. щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження – незаконними.

2. Скасувати Постанову ВП № 98662194 від 17.11.12 року про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції Колосковой Л.В.;

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп.

Додаток:

1. Копія постанови ВП № 32658394 від 11.09.12 року про відкриття виконавчого провадження;

2. Копія виконавчого напису нотаріуса;

3. Копія договору застави автотранспортного засобу № ВІА-111/0896/2008;

4. Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

5. Копія паспорту гр. Петрова;

6. Копія позову для відповідача з додатками;

7. Оригінали квитанцій сплати судового збору 34 грн. 41 коп.

01 .01.2013р. П.С. Петров

  • Ответы 73
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Опубликовано

Я так думаю, что иск будет проигран вами. В мотивировке судья напишет, что исполнитель открыл исполнительное производство на основании надписи нотариуса, которую вы не обжаловали, т.е. согласились с ней. Я думаю вам нужно свой иск подать в порядке гражданского судопроизводства, приостановив исполнительное производство.

Обычно в таких ситуациях подается иск о признании исполнительной надписи не подлежащей исполнению, а ваш иск будет отклонен скорее всего по тем формулировкам, что я указал выше.

Опубликовано

Согласен - шансов 0 выиграть это дело.

Вам нужно оспаривать нотариальную надпись (первопричину), а не действия по открытию производства по ней. Исполнитель как бы кроме мелких боков не виноват в том, что нотариус наложил эту надпись неправомерно. Он не обязан анализировать законность нотариальной надписи. Это делает суд.

Вот уже пройденный опыт . http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3849

Не наступайте на одни и те же грабли....

Опубликовано

Я так думаю, что иск будет проигран вами. В мотивировке судья напишет, что исполнитель открыл исполнительное производство на основании надписи нотариуса, которую вы не обжаловали, т.е. согласились с ней. Я думаю вам нужно свой иск подать в порядке гражданского судопроизводства, приостановив исполнительное производство.

Обычно в таких ситуациях подается иск о признании исполнительной надписи не подлежащей исполнению, а ваш иск будет отклонен скорее всего по тем формулировкам, что я указал выше.

В порядке гражданского судопроизводства о признании исполнительной надписи недействительной я тоже подал иск. Меня больше интересует административное судопроизводство.
Опубликовано

Согласен - шансов 0 выиграть это дело.

Вам нужно оспаривать нотариальную надпись (первопричину), а не действия по открытию производства по ней. Исполнитель как бы кроме мелких боков не виноват в том, что нотариус наложил эту надпись неправомерно. Он не обязан анализировать законность нотариальной надписи. Это делает суд.

Вот уже пройденный опыт . http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3849

Не наступайте на одни и те же грабли....

А как же нормы ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» - Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Висновки Верховного Суду України, що спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В юстиции работают специалисты в области права и они обязаны действовать только в порядке установленном законами Украины. Разве это не аргумент для суда.

Опубликовано

А как же нормы ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» - Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Висновки Верховного Суду України, що спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В юстиции работают специалисты в области права и они обязаны действовать только в порядке установленном законами Украины. Разве это не аргумент для суда.

Стаття 17 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають

примусовому виконанню державною виконавчою службою

...

4) виконавчі написи нотаріусів;

Так нот. надпись именно обязывает исполнителя открыть производство. В чем его вина?

И данный аргумент именно для суда, но не для исполнителя. Суд будет оценивать действия исполнителя, а не нотариуса ( в данном производстве).

Кроме того, это общие фразы непрямого действия.

Исполнителю надо тупо писать, - исполнительная надпись на движимое имущество не является основанием для открытия исполнительного производства.

Такого и подобного положения нет, поэтому исполнитель тут не при чем.... нужно оспаривать нот. надпись, а затем уже действия исполнителя.

Если бы были какие-то разделения для исполнительной надписи тогда другое дело (то выполнять, а то не выполнять)...

Стаття 60 КУ. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

В данном случае явно преступного распоряжения нет.

Поэтому только так.

Вы можете спорить и доказывать.

Но я Вам дал ссылку на реальный опыт.

Остальное за Вами.

Опубликовано

Так можно дойти до абсурда...

Например, исполнитель будет оценивать решение суда и не станет его исполнять.

Решение суда ведь тоже может быть неправомерным... Часто-густо так и бывает!

Т.е. эту фразу ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження»: Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

можно подставить и к решению суда....

Подумайте об этом.

Опубликовано

Так можно дойти до абсурда...

Например, исполнитель будет оценивать решение суда и не станет его исполнять.

Решение суда ведь тоже может быть неправомерным... Часто-густо так и бывает!

Т.е. эту фразу ч.1 п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження»: Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

можно подставить и к решению суда....

Подумайте об этом.

А почему бы и нет. Вот Вам пример применения этой фразы к решению суда и не исполнения исполнителем решения суда, и никакого абсурда.

”Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)

Оглядовий лист від 09.01.2008 № 7/9/1/13-08

У порядку інформації та для врахування при розгляді справ надсилається огляд судової практики Вищого адміністративного суду України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

6. У разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Регіональна митниця звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Судами першої та апеляційної встановлено, що постановою судді місцевого загального суду від 06.03.2004 конфіскований на користь держави пістолет ”Voltran” mod. 99 з магазином та 20 патронами.

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції була розглянута заява місцевого суду від 31.08.2004 про примусове виконання зазначеної постанови і відмовлено у відкритті виконавчого провадження, про що 02.09.2004 винесено відповідну постанову.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що майно, яке конфісковано постановою суду, є товаром, що заборонене для реалізації в Україні, а тому підлягає знищенню органом, що здійснив його вилучення, яким у зазначеному випадку була Регіональна митниця.

Підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій стосовно правомірності рішення державного виконавця, Вищий адміністративний суд України зазначив.

Згідно з вимогами статті 405 Митного кодексу України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, відповідно до Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 607, пістолет є товаром забороненим до реалізації в Україні.

При цьому згідно з пунктами 62, 63 зазначеного Порядку товари заборонені до реалізації в Україні утилізуються або знищуються органом, що здійснив вилучення у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 26 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Опубликовано

ну при чем здесь явное нарушение закона...

Если бы исполнителю было указание в исполнительном листе, например, убить человека - он также отказал, т.к. есть прямая норма закона.

Если бы исполнителю было указание на реализацию анаши или конопли - он также отказал, т.к. есть прямая норма закона.

Ну и т.п.

С нотариальной надписью сложнее.

Она просто осуществлена неправильно, нарушен порядок ее наложения - это основание для признания ее неподлежащей исполнению, но не основание для отказа исполнителем принять ее к исполнению.

Тем более что исполнитель не нарушил закон, он нарушил определенную судебную практику, которую он , в принципе, может и не знать.

Поэтому вина его минимальна.

Лучше делайте упор на не подлежащей исполнению

Опубликовано

Добрый день! Подскажите пожалуйста что мне делать? Я выступала поручителем 5 лет назад, сейчас с меня хотят взыскать, путем продажи 1/2 квартиры, которая пренадлежит мне и со мной прописан 2 летний ребенок. Я мать одиночка, вторая половина квартиры принадлежит маме, ей 75 лет, она онко больная, и помимо этого у нее куча болячек и она лежачая. Первое заседание прошло быстро, т.к. исполнитель заявил, что он обратился в органы опеки, но ему отказали, теперь он обратился в суд для дальнейшего разъяснения решения суда . Суд перенесли и вызвали органы опеки. Я подала дополнение Судье, что это мое единственное жилье, и ребенок не может находиться с мамой в одной комноте, если нас выселят. Но это особо не повлияло. Теперь я обратилась в прокуратуру, но там пока ответа нет. Подскажите что мне еще делать? Потому как, я действительно не имею другого жилья, и если мать узнает об этом, она этого не переживет.

Опубликовано

Добрый день! Подскажите пожалуйста что мне делать? Я выступала поручителем 5 лет назад, сейчас с меня хотят взыскать, путем продажи 1/2 квартиры, которая пренадлежит мне и со мной прописан 2 летний ребенок. Я мать одиночка, вторая половина квартиры принадлежит маме, ей 75 лет, она онко больная, и помимо этого у нее куча болячек и она лежачая. Первое заседание прошло быстро, т.к. исполнитель заявил, что он обратился в органы опеки, но ему отказали, теперь он обратился в суд для дальнейшего разъяснения решения суда . Суд перенесли и вызвали органы опеки. Я подала дополнение Судье, что это мое единственное жилье, и ребенок не может находиться с мамой в одной комноте, если нас выселят. Но это особо не повлияло. Теперь я обратилась в прокуратуру, но там пока ответа нет. Подскажите что мне еще делать? Потому как, я действительно не имею другого жилья, и если мать узнает об этом, она этого не переживет.

Не повлияло на что?

Решение о взыскании удовлетворили? Как Вы узнали, что не повлияло?

По идее суд должен назначить другой способ взыскания.

Но учитывая, что Вы поручались только предметом ипотеки, то это взыскание должно быть не за Ваш счет, а за счет основного должника.

Это если по закону.

Опубликовано

я поручалась не за ипотеку, а на споживчи потребы брался кредит, а в залог они взяли два грузовика, один заемщика, а второй куплен за счет кредита. Там вообще такая ситуация, что банк обманул, кредит оформлялся на покупку авто, а сейчас я узнала, что крелитный договор га потредительские цели. По поводу, того, что не повлияло, я имела ввиду, что судья никак на это не отреагировала, а решения еще нет, следующее засидание 13.02. Я просто очень боюсь, понимаете у меня защиты нет, они это знают, а на адваката денег нет, у меня вообще нет денег, я сейчас живу только на детские, т.к. работать не могу, у меня мать лежачая, а ребенок пока дома, т.к. в садик нельзя ходить.

Опубликовано

я поручалась не за ипотеку, а на споживчи потребы брался кредит, а в залог они взяли два грузовика, один заемщика, а второй куплен за счет кредита. Там вообще такая ситуация, что банк обманул, кредит оформлялся на покупку авто, а сейчас я узнала, что крелитный договор га потредительские цели. По поводу, того, что не повлияло, я имела ввиду, что судья никак на это не отреагировала, а решения еще нет, следующее засидание 13.02. Я просто очень боюсь, понимаете у меня защиты нет, они это знают, а на адваката денег нет, у меня вообще нет денег, я сейчас живу только на детские, т.к. работать не могу, у меня мать лежачая, а ребенок пока дома, т.к. в садик нельзя ходить.

сначало вдохните -выдохните..... :rolleyes:

потом перечитайте темы на антирейде, есть решение аппеляционного админ суда, скоро касация....попробуйте отправить туда заперечення (срок прошел, но подать стоит) http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ic=4782&hl=

потом выложите здесь иск банка и то что вы уже подавали, чем сможем поможем...

Опубликовано

ну при чем здесь явное нарушение закона...

Если бы исполнителю было указание в исполнительном листе, например, убить человека - он также отказал, т.к. есть прямая норма закона.

Если бы исполнителю было указание на реализацию анаши или конопли - он также отказал, т.к. есть прямая норма закона.

Ну и т.п.

С нотариальной надписью сложнее.

Она просто осуществлена неправильно, нарушен порядок ее наложения - это основание для признания ее неподлежащей исполнению, но не основание для отказа исполнителем принять ее к исполнению.

Тем более что исполнитель не нарушил закон, он нарушил определенную судебную практику, которую он , в принципе, может и не знать.

Поэтому вина его минимальна.

Лучше делайте упор на не подлежащей исполнению

А заборона ч.13 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" кредитодавцю вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення это Вам, что не прямая запрещающая норма закона. Разве исполнитель не нарушает эту норму обращая взыскание на мое имущество без решения суда ?

Может это и косьвенная норма закона, а может быть я ошибаюсь ???????????

Опубликовано

Вы понимаете у меня иск подал ГИС в суд сейчас. Я просто не знаю, что сейчас делать, т.к. времени мало, я вот и думаю, может подать свои опровержения иску ГИС, я просто знаю, что в суде не смогу всего сказать, я буду волноваться,я очень сильно боюсь.

Опубликовано

Вы понимаете у меня иск подал ГИС в суд сейчас. Я просто не знаю, что сейчас делать, т.к. времени мало, я вот и думаю, может подать свои опровержения иску ГИС, я просто знаю, что в суде не смогу всего сказать, я буду волноваться,я очень сильно боюсь.

возьмите в основу заперечення на которые я вам дала ссылку...

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом 4 Декларації прав дитини «ребенок должен пользоваться благами социального обеспечения. Ему должно принадлежать право на здоровый рост и развитие; с этой целью специальные уход и охрана должны быть обеспечены как ему, так и его матери, включая дородовый и послеродовый уход. Ребенку должно принадлежать право на надлежащее питание, жилище, развлечения и медицинское обслуживание».

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Ч. 3 ст. 17 цього ж закону передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Ч. 2 ст. 18 вказаного закону передбачає, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ,передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. З Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, який не може вчинятись без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

З системного аналізу викладених норм є очевидним, що батьки та будь-які інші суб’єкти правовідносин, в т.ч. і державні органи повинні управляти майном та майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

Таким чином, у випадку проживання дитини у житловому приміщенні, яке передано на реалізацію у межах виконавчого провадження, необхідно попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону і без якого реалізація цього приміщення є незаконним.

Опубликовано

Спасибо большое! Вы мне очень помогли!Подскажите как правильно отправить заперечення на кассацию, ведь я так понимаю сроки прошли, как это оргументировать?

Опубликовано

Спасибо большое! Вы мне очень помогли!Подскажите как правильно отправить заперечення на кассацию, ведь я так понимаю сроки прошли, как это оргументировать?

напишите, что у вас сейчас идет слушание с ИС.просить востановить срок для подачи заперечення, в связи с тем, что только узнали....... приложите иск исполнителей свидетельсво о рождении ребенка...только переделайте под свою ситуацию заперечення
Опубликовано

А заборона ч.13 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення это Вам, что не прямая запрещающая норма закона. Разве исполнитель не нарушает эту норму обращая взыскание на мое имущество без решения суда ?

Может это и косьвенная норма закона, а может быть я ошибаюсь ???????????

Эта норма закона касается приобретенной продукции, например, купили Вы телевизор и у Вас его отнимает продавец. В части продукции Вы потребитель по отношению к продавцу , например салон. Салон то у Вас ничего не отнимает.

В данном случае у банка Вы приобрели услугу, а не продукцию. Т.е. в части кредитной услуги (финансовой) Вы потребитель по отношению к банку.

Если, например, с Вас взыскивают по решению суда купленный ранее телевизор, допустим за неуплату теплосети, разве эту норму можно сюда впихнуть? Нет конечно!

Опубликовано

Вот что я составила за ночь, посмотрите пожалуйста правильно и не сильно ли я много всего всунула. Спасибо за помощь!

Заява
Прошу прийняти мої заперечення на заяву Державної Виконавчої Служби, щодо надання згоди звернути стягнення на нер Корольова, 96, м. Одеса.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом 4 Декларації прав дитини «ребенок должен пользоваться благами социального обеспечения. Ему должно принадлежать право на здоровый рост и развитие; с этой целью специальные уход и охрана должны быть обеспечены как ему, так и его матери, включая дородовый и послеродовый уход. Ребенку должно принадлежать право на надлежащее питание, жилище, развлечения и медицинское обслуживание».

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Ч. 3 ст. 17 цього ж закону передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Ч. 2 ст. 18 вказаного закону передбачає, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування що надається відповідно до закону.

Тобто, з набранням чинності цього Закону, вимога щодо необхідності отримання попередньої згоди органів опіки та піклування для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, стосується не тільки батьків або осіб, що їх замінюють, а всіх осіб, які збираються укладати такі правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК України у разі, якщо правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування, він не може мати місця.

Ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ,передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. З Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, який не може вчинятись без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

З системного аналізу викладених норм є очевидним, що батьки та будь-які інші суб’єкти правовідносин, в т.ч. і державні органи повинні управляти майном та майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

Таким чином, у випадку проживання дитини у житловому приміщенні, яке передано на реалізацію у межах виконавчого провадження, необхідно попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону і без якого реалізація цього приміщення є незаконним.

Отже, підпункт 4.5.9 пункту 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 не суперечить законодавству, а навпаки – узгоджується з його нормами. Так як це житло, є єдиним житлом моеї малолітньої дитини та моїм. Я не можу винаймати житло, тому, що зараз маю лежачу хвору маму, за якою потрібен постійний нагляд. Я не можу її залишити без нагляду, якщо у нас заберуть нашу долю квартири, вона залишиться без нагляду, тому що, моя дитина не може знаходитись в одній кімнаті з хворою мамою, це порушує права моєї дитини.

Це виконання порушує права малолітньої дитини, яка мешкає в квартирі, тому, що ч.4 ст. 29 ЦКУ встановлено, що місцем проживання фізичного лица, яке не досягло десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Таким місцем є районна поліклінника, де моя дитина повинна проходити постійне обстеження з приводу хвороби серця.

Згідно Статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних

батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються

державою.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Я вважаю ці дії противоправними, так як вони напряму протирічять Конституції України та іншому чинному законодавству України із наступних причин:

У відповідності до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. За ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Виходячи з аналізу приписів вищезазначених законодавчих актів можна зробити висновок, що не допускається будь-яке примусове стягнення майна, що є у власності та житлом інакше як за судовим рішенням та згідно закону. У випадках, коли на це майно, що є у власності має право малолітня дитина та/або, що проживає у ньому, примусове стягнення цього майна можливо лише у вищезазначений засіб але зі згодою органів опіки та піклування. Будь які інші засоби відчуження, стягнення, позбавлення цього майна та/або посередництво, пропонування, співучасть в цьому суперечить Конституції України та нормам чинного законодавства та може містити не лише ознаки порушення цивільних, конституційних прав але і ознаки злочину проти особи, її свободи та прав, честі, гідності, здоров’я, проти власності як наслідок цих дій.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом. Такими законами є ЦК України, ЖК України та Закон України «Про охорону дитинства».

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до положень Житлового кодексу України до членів сім’ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті 64 і частина перша статті 156 Житлового кодексу УРСР).

Опубликовано

Эта норма закона касается приобретенной продукции, например, купили Вы телевизор и у Вас его отнимает продавец. В части продукции Вы потребитель по отношению к продавцу , например салон. Салон то у Вас ничего не отнимает.

В данном случае у банка Вы приобрели услугу, а не продукцию. Т.е. в части кредитной услуги (финансовой) Вы потребитель по отношению к банку.

Если, например, с Вас взыскивают по решению суда купленный ранее телевизор, допустим за неуплату теплосети, разве эту норму можно сюда впихнуть? Нет конечно!

Ну что Вы пишете ? Вы где нибудь слышали, чтобы продавец отнимал у кого нибудь проданную ним продукцию. Эта норма закона касается только кредитодателя и приобретенной в кредит продукции (в данном случае продукция это автомобиль), но никак не касается продавца этой продукции. Читайте внимательно норму этого закона.

Частиною 13 статті 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» встановлено - Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту. При цьому кредитодавцю забороняється: 2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения