Решение ВССУ о признании исполнительной надписи в пользу ВТБ банка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Кадєтової О.В., Остапчука Д.О., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, треті особи: міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, ОСОБА_10, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання до вчинення певних дій, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В травні 2012 року позивачі з урахуванням зміни позовних вимог та зміни предмета позову остаточно просили суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 29 липня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №2143 таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 та виключити запис з реєстру іпотек щодо зазначеного домоволодіння та земельної ділянки.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що виконавчий напис був зроблений в порушення вимог чинного законодавства і є таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що ними договір іпотеки від 10 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_9, на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис, не укладався, що підтверджується вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 квітня 2012 року, яким засуджено ОСОБА_10 за підробку вказаного договору іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 29 липня 2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за №2143 таким, що не підлягає виконанню. Зобов'язано приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зняти заборону на відчуження домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виключити запис з реєстру іпотек.

У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин сторін. Крім того, при задоволені позовних вимог щодо зняття заборони на відчуження домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виключення запису з реєстру іпотек суд виходив з того, що факт підробки договору іпотеки від 10 квітня 2008 року підтверджений вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2012 року, яким засуджено ОСОБА_10 за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 268-3 КК України.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 липня 2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 задоволено вимоги ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», на загальну суму 1216611 грн. 24 коп. та вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

10 квітня 2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області посвідчено іпотечний договір №1367-С, укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція).

Згідно з ч. 2 п. 283 Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

За змістом ч. 2 п. 284 Інструкції та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 квітня 2012 року, який вступив в законну силу, ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 268-3 КК України. Вказаним вироком встановлено, що в квітні 2008 року ОСОБА_10 під час виконання своїх посадових обов'язків, зловживаючи службовим становищем, з метою отримання грошових коштів 10 квітня 2008 року уклав з ВАТ «ВТБ Банк» кредитний договір №1367-С та отримав грошові кошти в сумі 130000 доларів США. Для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань останній за попередньою змовою з невстановленими слідством особами сприяв підробленню іпотечного договору, укладеному 10 квітня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, відповідно до умов якого в іпотеку передані належні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка, розташована за цією ж адресою. Вказаний іпотечний договір, посвідчений 10 квітня 2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та на підставі цього договору накладено заборону відчуження на предмет іпотеки.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що банком не була дотримана процедура досудового врегулювання питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

В частині позовних вимог щодо зобов'язання приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинити певні дії судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, накладають та знімають заборону щоо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають держаній реєстрації.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Отже, накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна є нотаріальною дією, передбаченою законодавством України про нотаріат.

Пунктом 9 статті 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року за №20/5, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що відповідно до Закону України «Про нотаріат», Цивільного та Сімейного кодексів України нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Пунктом 5.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено, що нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержані повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

При вирішенні справи суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції, визначившись з предметом позову та характером правовідносин, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 лише з тих підстав, що факт підробки іпотечного договору підтверджений вироком суду, який вступив в законну силу, усупереч вищевказаним процесуальним нормам та вимогам ст. ст. 303, 316 ЦПК України, не звернули уваги на те, що іпотечний договір недійсним не визнаний, не перевірили чи звертались позивачі до приватного нотаріуса з заявою про зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна відповідно до Порядку, що в свою чергу тягне за собою відмову у задоволені позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо зобов'язання приватного нотаріуса вчинити певні дії ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України в цій частині позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про зобов'язання до вчинення певних дій скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовити.

В іншій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30203162