Определение ВССУ и дальнейшее решение апелляции о взыскании средств с Авто Житло План за администрирование покупок в группах

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

10 квітня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Диби В.Г., Фаловської І.М.,

 

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року, 

 

в с т а н о в и л а:

 

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 13 травня 2011 року він уклав договір про надання послуг на придбання об'єкта нерухомості (далі - договір) на суму 130000 грн. з товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» (далі - ТОВ «Авто Житло План»), відповідно до якого товариство надає вказані послуги для придбання необхідного товару за попередньо накопичені кошти з частковою сплатою його вартості з наступною сплатою залишкової вартості протягом достатнього для учасника часу, а учасник програми «Авто Житло План» сплачує реєстраційний платіж, щомісячні платежі у рахунок оплати товару та адміністративні витрати на користь товариства.

 

При укладенні цього договору він сплатив ТОВ «Авто Житло План» 13000 грн. реєстраційного платежу. Сплатою цих платежів у встановленому договором розмірі відповідач створив несправедливі умови, дисбаланс інтересів на свою користь, чим порушив права ОСОБА_3 як споживача. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливість умов договорів, порушення принципу рівності прав та обов'язків сторін є підставою для визнання їх недійсними. Крім цього, позивач зазначив, що відповідач внаслідок своєї нечесної підприємницької діяльності ввів його в оману, тому відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати цей договір недійсним та повернути сплачені кошти у сумі 13000 грн. й відшкодувати 2000 грн. моральної шкоди.

 

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним та ухвалено нове рішення в цій частині про задоволенні позову частково. Визнано недійсним п. 8.4 ст. 8 додатку № 2 до договору про надання послуг від 13 травня 2011 року, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Житло План». В задоволенні решти позовних вимог про визнання договору недійсним відмовлено. В решті рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

 

У касаційній скарзі позивач просив скасувати місцевого та апеляційного судів та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено того, що кошти внесені ним на виконання договору були отримані відповідачем шляхом обману, а також того, що відповідач ввів його в оману щодо обставин, що мають істотне значення, крім того, підписання спірного договору свідчить про досягнення між сторонами згоди за всіма його умовами.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що умови спірного договору є несправедливими лише в частині, зокрема в п. 8.4 ст. 8 додатку № 2 до договору, яким визначено, що при розірванні договору товариство не відшкодовує учаснику програми «Авто-Житло» сплачений ним реєстраційний платіж та адміністративні витрати ні за яких умов, оскільки така умова договору є несправедливою та суперечить п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

 

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

 

Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

 

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).

 

Судами встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Житло План» 13 травня 2011 року укладено договір з додатками про надання послуг з метою придбання об'єкта нерухомості орієнтовною вартістю 130000 грн. (а.с. 8 - 13).

 

Відповідно до ст. 1 договору його предметом є надання системи послуг, спрямованих на придбання товару через Програму «Авто-Житло», організовану товариством. Діяльність Програми «Авто-Житло» регламентована Умовами діяльності Програми «Авто-Житло», що є додатком № 2 вищевказаного договору. Строк дії договору з 13 травня 2011 року по 13 квітня 2021 року.

 

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Авто Житло План» зобов'язалося надати послуги, зокрема: зареєструвати учасника програми, організовувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, здійснювати оплату товару, зазначеного у Додатку № 1, та забезпечувати отримання товару.

 

Згідно Додатку № 1 договору позивач став учасником програми «Авто-Житло» по придбанню об'єкта нерухомості орієнтовною вартістю 130000 грн., його щомісячний чистий платіж складає 1083,33 грн., щомісячні адміністративні витрати 218,40 грн., а щомісячний повний платіж становить 1301,73 грн. (а .с. 9).

 

На виконання умов договору позивачем сплачено 13000 грн. реєстраційного платежу, що підтверджується копією довідки банка (а.с. 15).

 

Виконання ТОВ «Авто Житло План» послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомості полягає в тому, що учасник Програми «Авто-Житло» сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ «Авто Житло План» формує групу учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання об'єкта нерухомості.

 

Згідно пункту 1.4 Умов діяльності Програми «Авто-Житло» учасник цієї програми доручає товариству використовувати суми чистих платежів для формування Фонду з метою здійснення оплати товару на користь Програми «Авто-Житло».

 

Учасник Програми «Авто-Житло» одержує товар (об'єкт нерухомості) відповідно до методів визнання права на отримання ним товару (об'єкта нерухомості), передбачених договором і таке визнання права здійснює ТОВ «Авто Житло План» на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість чистих платежів (внесків). Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником об'єкта нерухомості, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто Житло План» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником об'єкта нерухомості, навіть у разі повної оплати його вартості.

 

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

 

Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

 

Всупереч вимогам статей 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд не встановив, чи сплачував ОСОБА_3 кошти за товар (об'єкт нерухомості), чи лише за можливість одержання права на купівлю товару; чи ТОВ «Авто Житло План» залучало власні кошти для здійснення своєї діяльності або діяло лише за рахунок коштів учасників групи. Тобто апеляційний суд не вжив передбачених процесуальним законом заходів щодо перевірки відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства й не з'ясував належним чином, чи не є діяльність ТОВ «Авто Житло План» з реалізації Програми «Авто-Житло» такою, що вводить споживача в оману.

 

Не встановивши вказані обставини справи, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про часткову недійсність спірного договору, зокрема п. 8.4 ст. 8 додатку № 2 до договору. При цьому, визнаючи вказаний пункт договору таким, що не відповідає п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд апеляційної інстанції помилково визнав його недійсним, хоча згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом правочину, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), недійсним - не вимагається.

 

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В.М. Колодійчук

Судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

В.Г. Диба

І.М. Фаловська

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30708276

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа №:2/104/97/12

 

Головуючий суду першої інстанції: Лущеко Л.Г.

 

№ провадження:22-ц/190/3646/13

 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

 

головуючого судді: Підлісної І.А.,

суддів: Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А.

при секретарі:Урденко Г.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2012 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 13 травня 2011 року він уклав товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» договір про надання послуг на придбання об'єкта нерухомості, відповідно до якого товариство надає послуги для придбання необхідного товару за попередньо накопичені кошти, а учасник програми «Авто Житло План» сплачує реєстраційний платіж, щомісячні платежі у рахунок оплати товару та адміністративні витрати на користь товариства. При укладенні цього договору він сплатив ТОВ «Авто Житло План» 13000грн. реєстраційного платежу. Посилаючись на те, що вказаний договір не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містить несправедливі умови договору стосовно розподілу коштів, що залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення; процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою; умовами договору створено дисбаланс інтересів на користь товариства, та вимогами ст. 19 Закону, що забороняє нечесну підприємницьку практику, яка вводить споживача в оману, зокрема таку, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, позивач просив визнати договір недійсним. Позивач зазначив, що відповідач внаслідок своєї нечесної підприємницької діяльності ввів його в оману, тому відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» просив визнати цей договір недійсним та повернути сплачені кошти у сумі 13000грн. і відшкодувати 2000грн моральної шкоди.

 

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не надав оцінку доказам, які свідчать про несправедливість умов договору; не врахував, що укладена між сторонами угода не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів»; не звернув уваги на те, що підприємницька діяльність відповідача є нечесною, оскільки ґрунтується на уворенні і експлуатації пірамідальної схеми.

 

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 16 травня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним та ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення позову частково. Визнано недійсним п. 8.4 ст. 8 додатку № 2 до договору про надання послуг від 13 травня 2011 року, укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ «Авто Житло План». В задоволенні решти позовних вимог про визнання договору недійсним відмовлено. В решті Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2012 року залишено без змін.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року за касаційною скаргою ОСОБА_6 рішення апеляційного суду АР Крим від 16 травня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

 

Відповідно до ч 4 ст 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. 

 

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що кошти внесені ним на виконання договору були отримані відповідачем шляхом обману, а також того, що відповідач ввів його в оману щодо обставин, що мають істотне значення, крім того, підписання спірного договору свідчить про досягнення між сторонами згоди за всіма його умовами.

 

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованим.

 

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та ТОВ «Авто Житло План» 13 травня 2011 року укладено договір з додатками про надання послуг з метою придбання об'єкта нерухомості орієнтованою вартістю 130000грн. (а.с.8-13). Відповідно до ст. 1 договору його предметом є надання системи послуг, спрямованих на придбання товару через Програму «Авто Житло План», організовану товариством. Діяльність Програми «Авто Житло План» регламентована Умовами діяльності Програми «Авто Житло», що є додатком № 2 вищевказаного договору. Строк дії договору з 13 травня 2011 року по 13 квітня 2021 року.

 

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Авто Житло План» зобов'язалося надати послуги, зокрема: зареєструвати учасника програми, організовувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, здійснювати оплату товару, зазначеного у додатку № 1 та забезпечувати отримання товару.

 

Згідно додатку № 1 договору позивач став учасником програми «Авто- Житло» по придбанню об'єкта нерухомості орієнтованою вартістю 130000грн., його щомісячний чистий платіж складає 1083,33грн., щомісячні адміністративні витрати 218,40грн., а щомісячний повний платіж становить 1301,73грн. (а.с.9).

 

На виконання умов договору позивачем сплачено 13000грн. реєстраційного платежу, що підтверджується копією довідки банку(а.с.15).

 

Виконання ТОВ «Авто Житло План» послуг, спрямованих на придбання об'єкту нерухомості полягає в тому, що учасник програми «Авто -Житло» сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ «Авто Житло План» формує групу учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання об'єкта нерухомості.

 

Згідно пункту 1.4 Умов діяльності Програми «Авто -Житло» учасник цієї програми доручає товариству використовувати суми чистих платежів для формування Фонду з метою здійснення оплати товару на користь Програми «Авто-Житло».

 

Учасник Програми «Авто-Житло» одержує товар (об'єкт нерухомості) відповідно до методів визнання права на отримання ним товару (об'єкта нерухомості), передбачених договором і таке визнання права здійснює ТОВ «Авто Житло План» на власник розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість чистих платежів (внесків). Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником об'єкта нерухомості, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто Житло План» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником об'єкта нерухомості, навіть у разі повної оплати його вартості.

 

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

 

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України). 

 

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

 

Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введені в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

 

Оскільки ОСОБА_6 повинен сплачувати кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, і ТОВ «Авто Житло План» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Авто - Житло», суд першої інстанції помилково виходив з того, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства й ознак недійсності (нікчемності) правочину не вбачається, тому що не порушує свободу та зміст договору, а діяльність ТОВ « Авто Житло План» з реалізації програми «Авто Житло» не є такою, що вводить споживача в оману.

 

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

 

В коментарі до цієї постанови ПВСУ (ОСОБА_8, видавництво «Істина», 2011рік) надано тлумачення наступного змісту. У разі, якщо під час розгляду судом спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного буде встановлено, що правочин є нікчемним, суд в мотивувальній частині рішення повинен констатувати факт нікчемності такого правочину, а в резолютивній - відмовити в позові про визнання правочину недійсним. Якщо одночасно позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсного правочину, то вона у разі встановлення нікчемності правочину або визнання його недійсним підлягає задоволенню.

 

Враховуючи положення ч 2 ст 215 ЦК України, ч 6 ст 19 Закон України «Про захист прав споживачів» договір від 13.05.2011 року є нікчемним.

 

Що стосується вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, то Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачене таке право у разі недійсності (нікчемності) договору. 

 

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути на користь ОСОБА_6 сплачені ТОВ «Авто Житло План» грошові кошти.

 

Згідно з ч 1 ст 88 ЦПК України судові витрати у сумі 301 грн підлягають стягненню на користь позивача (а.с. 1, 2, 3 ).

 

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

 

Керуючись статтями 303, 304, 307, 313,3 14,3 16, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, 

 

вирішила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

 

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 

Позов ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного 13.05.2011 року з ТОВ «Авто житло План», стягнення коштів задовольнити частково.

 

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» на користь ОСОБА_6 13000грн. сплачених за договором від 13.05.2011 року, та 301 грн судових витрат.

 

В іншій частині в позові ОСОБА_6 - відмовити.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

 

Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. 

 

Судді

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32334974

[ANTIRAID]

Порадовал вывод в решении апелляционного суда:

 

"Що стосується вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, то Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачене таке право у разі недійсності (нікчемності) договору. "

 

Видимо Луспеник в них уже так глубоко застрял, что они даже закон не прочитали:

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

 

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

 

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

 

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

 

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

 

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

 

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.